Провадження № 11-сс/4823/435/24 Слідчий суддя ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
04 жовтня 2024 рокум. Чернігів
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
за участю секретаря - ОСОБА_3 ,
прокурора - ОСОБА_4 (в режимі відеоконфекренції),
захисника - ОСОБА_5 ,
підозрюваного ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в реджимі відеоконференції в залі суду в м. Чернігові апеляційну скаргу прокурора Новгород-Сіверської окружної прокуратури ОСОБА_4 на ухвалу слідчого судді Коропського районного суду Чернігівської області від 25 вересня 2024 року,
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді відмовлено у задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та застосовано домашній арешт цілодобово до 23.11.2024 року щодо підозрюваного
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого.
Визначено доставити ОСОБА_6 до місця проживання, де негайно звільнити з-під варти.
Покладено на ОСОБА_6 ряд обов'язків: - прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду; здати на зберігання слідчого свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд та в'їзд в Україну; не спілкуватися з собою на ім'я ОСОБА_7 , а також з особами, що є свідками у даному кримінальному правопорушенні, крім випадків, якщо це пов'язано з проведенням процесуальних дій з дотриманням умов, визначених слідчим, слідчим суддею, судом.
В обґрунтування такого рішення слідчий суддя зазначив про обґрунтованість підозри у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років з конфіскацією майна. При цьому зазначив, що сторона обвинувачення вказала два ризики, які на їх переконання обґрунтовують тримання під вартою: можливість переховування від органів досудового розслідування та суду та можливість вчинення іншого кримінального правопорушення, які враховуючи поведінку підозрюваного, визнання вини, повідомлення про джерела отримання наркотичних засобів, те, що він має постійне місце роботи і проживання, що вказує на міцність його соціальних зв'язків, вважав спростовує ризик переховування, та дійшов висновку, що цілодобовий домашній арешт зможе повністю виключити і ризик можливості вчинення іншого злочину.
Не погодившись з таким рішенням слідчого судді, прокурор звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу та постановити нову, якою застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування та визначити заставу в розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що з висновками слідчого судді не можна погодитись, оскільки ОСОБА_6 , не маючи на утриманні неповнолітніх дітей та осіб похилого віку, будучи неодруженим, з урахуванням його віку, може в будь-який час звільнитися з місця роботи та залишити місце свого проживання з метою уникнення покарання, що розцінює як відсутність міцних соціальних зв'язків. А підозра у вчиненні двох кримінальних правопорушень, вважає вказує на ризик можливого повторного їх вчинення, оскільки останні характеризуються з суб'єктивної сторони корисливим мотивом та метою збагачення. Тому вважає, що більш м'який запобіжний захід не зможе забезпечити належне виконання процесуальних обов'язків.
Заслухавши доповідь судді, прокурора, яка підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити з викладених підстав, захисника та підозрюваного, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, запевняючи, що домашній арешт забезпечить і надалі належну процесуальну поведінку ОСОБА_6 , вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає ухвалу слідчого судді в межах доводів поданої апеляційної скарги.
Згідно вимог ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Як вбачається з матеріалів, слідчим відділенням ВП № 1 Новгород-Сіверського РВП ГУНП в Чернігівській області розслідується кримінальне провадження № 12024270430000147, розпочате 10.09.2024 щодо ОСОБА_6 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 307 КК України.
24.09.2024 року ОСОБА_6 було затримано в порядку ст. 208 КПК України та повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1, 2 ст. 307 КК України.
Згідно з ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Він може бути застосований до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
При цьому, відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм застосуванням більш м'яких запобіжних заходів мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного і його поведінки.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а підставою, відповідно до ч. 2 даної статті, є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті (переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується).
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Таким чином, щоб вирішити справу у відповідності до вимог закону, суд повинен взяти до уваги, крім даних, передбачених ст. 177 КПК України, особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки, характер справи, тяжкість покарання та наслідки вчинення протиправних діянь.
Зазначені вимоги закону судом першої інстанції дотримані.
Як вбачається із матеріалів провадження, які були предметом дослідження суду першої інстанції, слідчий суддя оцінив у сукупності всі обставини, в тому числі вагомість наявних доказів про обґрунтованість підозри у вчиненні злочину, ступінь його тяжкості, не доведеність передбаченого ст. 177 КПК України ризику можливості переховуватись від органу досудового розслідування та суду враховуючи особу підозрюваного, визнання вини та наявність міцних соціальних зв'язків та можливість виключення іншого ризику - вчинення повторно злочину шляхом застосування цілодобового домашнього арешту.
При цьому, з моменту оголошення підозри жодних порушень процесуальної поведінки підозрюваний не виявляв.
Слідчим суддею були враховані всі обставини, з якими закон пов'язує обрання запобіжного заходу, в тому числі і ті, на які посилається сторона обвинувачення, а тому ухвала слідчого судді є обґрунтованою та законною.
В клопотанні слідчого та апеляційній скарзі прокурора не доведено недостатність застосування до підозрюваного ОСОБА_6 такого запобіжного заходу, як домашній арешт цілодобово для запобігання єдиному ризику, доведеному суду, у зв'язку з чим колегія суддів вважає, що висновок слідчого судді щодо можливості обрання запобіжного заходу у виді домашнього арешту цілодобово є обґрунтованим та законним.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегія суддів не знаходить.
Доказів на спростування висновків слідчого судді в апеляційній скарзі не наведено, матеріалами провадження не встановлено, і в ході судового засідання апеляційної інстанції не здобуто.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, суд, -
Апеляційну скаргу прокурора Новгород-Сіверської окружної прокуратури ОСОБА_4 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Коропського районного суду Чернігівської області від 25 вересня 2024 року про відмову у задоволенні клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_6 у виді тримання під вартою та обрання запобіжного заходу у виді домашнього арешту цілодобово підозрюваному ОСОБА_6 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_8 ОСОБА_2 ОСОБА_9