вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"08" жовтня 2024 р. Справа№ 910/18443/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Яковлєва М.Л.
суддів: Станіка С.Р.
Гончарова С.А.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи
матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Київстар»
на рішення Господарського суду міста Києва від 19.02.2024
у справі № 910/18443/23 (суддя Павленко Є.В.)
за позовом Приватного акціонерного товариства «Підприємство з експлуатації електричних мереж «Центральна енергетична компанія»
до Приватного акціонерного товариства «Київстар»
про стягнення 89 189,40 грн.
Позов заявлено про стягнення з відповідача 89 189,40 грн. вартості необлікованої електричної енергії за рахунком від 23.08.2023 № 8196018259273 відповідно до акта про порушення від 23.06.2023 № 00000533.
Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем допущено порушення ПРРЕЕ, а саме самовільно (без укладення відповідного договору) за адресою: м. Дніпро, вул. Робоча, 152, блок 8, приєднано електроустановки до електричної мережі, що не є власністю оператора системи, з порушенням схеми обліку, з огляду на що, за результатом проведення засідання комісії позивача з розгляду спірного акту про порушення, за участю уповноважених представників відповідача, прийнято рішення, оформлене протоколом засідання комісії ПрАТ «ПЕММ «ЦЕК» з розгляду Актів про порушення Правил роздрібного ринку електричної енергії № 218/2023 від 26.07.2023, акт про порушення № 00000533 визнано складеним правомірно, а також виконано розрахунок вартості необлікованої електричної енергії згідно з підпунктом 4 пункту 8.4.2 глави 8.4. ПРРЕЕ.
В суді першої інстанції відповідач з порушенням встановленого судом строку подав відзив на позовну заяву, а також зустрічний позов про визнання недійсними та скасування рішень, оформлених протоколом від 23.08.2023 № 241/2023 засідання комісії позивача з розгляду акту про порушення від 23.06.2023 № 0000533. Крім того відповідач просив поновити та продовжити йому строк на подання відзиву.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.01.2024 зустрічну позовну заяву та додані до неї документи повернуто заявнику.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.01.2024 відмовлено у задоволенні клопотань відповідача про поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву та про продовження строку на подання відзиву.
Також відповідачем до суду першої інстанції подавалось клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області по справі № 904/343/24 за позовом Приватного акціонерного товариства «Київстар» до Приватного акціонерного товариства «Підприємство з експлуатації електричних мереж «Центральна енергетична компанія» про визнання недійсним та скасування рішень, оформлених протоколом від 23.08.2023 № 241/2023 засідання комісії позивача з розгляду акту про порушення від 23.06.2023 № 0000533. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.02.2024 у задоволенні вказаного клопотання відмовлено.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.02.2024 у справі № 910/18443/23 позов задоволений, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено 89 189,40 грн. основної заборгованості та 2 684,00 грн. судового збору.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що
- між позивачем та відповідачем договір про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії споживачу до належного відповідачу об'єкта, розташованого за адресою: місто Дніпро, вулиця Робоча, будинок № 152, блок 8 (14-й поверх), в установленому порядку укладено не було. Вказана обставина сторонами під час розгляду даної справи не заперечувалась, доказів протилежного відповідачем не надано;
- відповідач також не надав суду доказів самостійного звернення до позивача із заявою про укладання договору споживача про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії та отримання від позивача відмови в його укладенні;
- відповідно до положень чинного законодавства саме на споживачів (тобто у спірному випадку на позивача - примітка суду) покладено обов'язок приєднуватися до договору про надання послуг з розподілу (передачі) та постачання електричної енергії;
- виходячи з аналізу положень норм законодавства, вбачається, що самовільне підключення електроустановок споживача до електромережі без наявності відповідних договорів про розподіл та передачу електричної енергії є безобліковим користуванням електричною енергією та правопорушенням на ринку електричної енергії.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Приватне акціонерне товариство «Київстар» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.02.2024 у справі № 910/18443/23 та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову повністю.
Крім того, скаржником заявлене клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження вищевказаного рішення.
У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини справи, що призвело до неправильного застосування норм права та неправильного вирішення спору сторін.
У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на те, що:
- між ним та позивачем укладено договір споживача про надання послуг із розподілу електричної енергії № 110000006 від 01.08.2021, умови якого не передбачають здійснення розподілу електричної енергії за адресою: м. Дніпро, вул. Робоча, 152, блок 8. При цьому, так як точка обліку за вказаною адресою не передбачена, відсутня і схема підключення цієї точки, що виключає можливість стверджувати про «порушення схеми обліку»;
- позивачем не надано доказів того, що він є оператором системи розподілу за адресою: м. Дніпро, вул. Робоча, 152, блок 8;
- позивач не повідомляв відповідача про необхідність укладення відповідного договору про надання послуг із розподілу електричної енергії за спірною адресою;
- за спірною адресою відповідачем надаються телекомунікаційні послуги мешканцям багатоквартирного будинку на підставі укладених з КЖЕП «Південне» та з ОСББ «Робоча 152/8 договорів, за умовами яких останні мали забезпечити підключення електроустановок відповідача, а відтак не можна стверджувати про самовільне підключення;
- проведені позивачем нарахування за необлікове використання електричної енергії не відповідають положенням чинного законодавства, так як позивачем нараховано час використання протягом 12 годин на добу, а не 8, як передбачено ПРРЕЕ;
- при розгляді акта про порушення від 23.06.2023 № 0000533 позивачем не було враховано і те, що відповідно до приписів чинного дату прийняття такого акту законодавства існувала заборона на відключення споживача, якщо об'єкт споживача забезпечує роботу телекомунікацій та зв'язку;
- позивачем невірно обраний спосіб захисту, а саме стягнення збитків.
Апелянт зауважив і на тому, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, а саме безпідставно відмовлено як у прийнятті відзиву на позов та доданих до нього доказів, так і у задоволенні клопотань по зупинення провадження у справі та про перехід до розгляду справи у порядку загального провадження, а також безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання про поновлення та продовження пропущених з поважних причин строків для подачі відзиву, безпідставно відмовлено у прийнятті зустрічного позову, чим фактично позбавлено відповідача права на доступ до правосуддя.
До апеляційної скарги відповідачем додані додаткові докази.
Також у апеляційній скарзі апелянт просив провести розгляд справи у судовому засіданні із повідомленням (викликом) сторін;
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.03.2024, справу № 910/18443/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Шаптала Є.Ю., Гончаров С.А.
З огляду на те, що апеляційна скарга надійшла до Північного апеляційного господарського суду без матеріалів справи, що у даному випадку унеможливлює розгляд поданої апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність витребування матеріалів даної справи у суду першої інстанції та відкладення вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу ІV ГПК України, до надходження матеріалів справи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2024 у Господарського суду міста Києва витребувано матеріали справи № 910/18443/23 та відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи № 910/18443/23.
14.03.2024 від Господарського суду міста Києва до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали даної справи.
Частиною 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (глава 1. Апеляційне провадження Розділу IV ГПК України - прим. суду).
Частиною 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684*100=268 400 грн.) крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої за 268 400,00 грн., справа підлягає розгляду без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2024 задоволено клопотання Приватного акціонерного товариства «Київстар» про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 19.02.2024 у справі № 910/18443/23 та поновлено апелянту вказаний строк, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Київстар» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.02.2024 у справі № 910/18443/23, зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 19.02.2024 у справі № 910/18443/23 до закінчення його перегляду в апеляційному порядку, постановлено здійснювати розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв (відзивів) та клопотань в письмовій формі протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.
26.03.2024 до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач, з посиланням на те, що:
- наданими відповідачем доказами не підтверджується наявність діючого договору про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії споживачу до належного відповідачу об'єкта, розташованого за адресою: місто Дніпро, вулиця Робоча, будинок № 152, блок 8 (14-й поверх);
- умовами укладених між відповідачем та КЖЕП «Південне», а також між відповідачем та ОСББ «Робоча 152/8» договорів не підтверджено правомірність використання відповідачем безобліково спожитої електричної енергії на законних підставах,
Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
До відзиву на апеляційну скаргу відповідачем додані додаткові докази.
09.04.2024 та 19.04.12024 до суду від відповідача, а 15.04.2024 - від позивача надішли письмові пояснення до яких додані додаткові докази.
Крім того, 04.04.2024 до суду від відповідача надійшло клопотання про зупинення розгляду справи, в якому відповідач, з посиланням на те, що на даний час у провадженні Господарського суду Дніпропетровської області знаходиться справа №904/343/23 за позовом № 904/343/24 за позовом Приватного акціонерного товариства «Київстар» до Приватного акціонерного товариства «Підприємство з експлуатації електричних мереж «Центральна енергетична компанія» про визнання недійсним та скасування рішень оформлених протоколом від 23.08.2023 № 241/2023 засідання комісії позивача з розгляду акту про порушення від 23.06.2023 № 0000533, просить зупинити провадження у справі № 910/18443/23 до набрання законної сили судовим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області по справі №904/343/24.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.07.2024 задоволено клопотання Приватного акціонерного товариства «Київстар» про зупинення розгляду справи, апеляційне провадження у справі № 910/18443/23 зупинено до набрання законної сили остаточним судовим рішенням у справі №904/343/23 за позовом Приватного акціонерного товариства «Київстар» до Приватного акціонерного товариства «Підприємство з експлуатації електричних мереж «Центральна енергетична компанія» про визнання недійсними та скасування повністю рішень, оформлених протоколом №241/2023 від 23.08.2023 засідання комісії ПрАТ «ПЕЕМ «ЦЕК» із розгляду акту про порушення №00000533 від 23.06.2023, учасників судового процесу зобов'язано негайно повідомити суд про набрання законної сили остаточним судовим рішенням у справі №904/343/23 за позовом Приватного акціонерного товариства «Київстар» до Приватного акціонерного товариства «Підприємство з експлуатації електричних мереж «Центральна енергетична компанія» про визнання недійсними та скасування повністю рішень, оформлених протоколом №241/2023 від 23.08.2023 засідання комісії ПрАТ «ПЕЕМ «ЦЕК» із розгляду акту про порушення №00000533 від 23.06.2023.
03.09.2024 до суду від відповідача надійшло клопотання, в якому заявник просить поновити провадження у справі № 910/18443/23 у зв'язку з набранням законної сили рішенням Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/343/24.
З 02.09.2024 суддя Шаптала Є.Ю., який не є головуючим суддею, перебуває на лікарняному, у зв'язку з чим розпорядженням керівника апарату суду № 09.1-08/3148/23 від 04.09.2024 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/18443/23.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.09.2024, визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Гончаров С.А., Станік С.Р..
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2024 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Київстар» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.02.2024 у справі № 910/18443/23 прийнято до свого провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Гончаров С.А., Станік С.Р., поновлено апеляційне провадження у справі № 910/18443/23, постановлено здійснювати розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, учасникам справи запропоновано надати письмові пояснення по справі з урахуванням висновків, які викладені у рішенні Господарського суду Дніпропетровської області від 05.08.2024 № 904/343/24.
05.09.2024 до суду від позивача надійшли пояснення (з урахуванням висновків, викладених в рішенні Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2024 у справі №904/343/24), в яких позивач, з посиланням на те, що:
- відповідно до пункту 8.4.2. ПРРЕЕ визначення обсягу та вартості необлікованої електричної енергії здійснюється оператором системи на підставі акта про порушення, складеного у порядку, визначеному цими Правилами;
- згідно з резолютивною частиною рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2024 у справі №904/343/24, недійсним визнано рішення, оформлене протоколом №241/2023 від 23.08.2023 засідання комісії ПрАТ «ПЕЕМ «ЦЕК» із розгляду акту про порушення №00000533 від 23.06.2023, проте не акт про порушення №00000533 від 23.06.2023;
- вказане не позбавляє позивач можливості повторно розглянути акт про порушення №00000533 від 23.06.2023, що і було зроблено;
- комісією позивача з розгляду актів про порушення 20.08.2024 у присутності уповноважених представників відповідача повторно розглянуто акт про порушення №00000533 від 23.06.2023 та прийнято рішення, яке оформлено протоколом №259/2024, яким вирішено визнати вказаний акт складеним правомірно та виконано розрахунок вартості необлікованої електричної енергії згідно з п.п.7 п.8.4.2 глави 8.4. ПРРЕЕ на суму 89 189,40 грн.;
- отже за результатами повторного розгляду акту про порушення №00000533 від 23.06.2023 з урахуванням рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2024 у справі №904/343/24, ані розрахунок, ані вартість необлікованої електричної енергії не змінилися, а відповідач має сплатити позивачу вказану суму,
просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
До вказаних пояснень додані додаткові докази, які пов'язані з повторним розглядом акту про порушення №00000533 від 23.06.2023.
09.09.2024 до суду від відповідача надійшли письмові пояснення по справі №910/18443/23 (із урахуванням преюдиційних фактів, встановлених рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2024 по справі №904/343/24), в яких відповідач, з посиланням на те, що:
- підставою позову у позовній заяві, так і підставою для задоволення позову у оскаржуваному рішенні, є саме рішення, оформлені протоколом №241/2023 від 23.08.2023 засідання комісії ПрАТ «ПЕЕМ «ЦЕК» із розгляду акту про порушення №00000533 від 23.06.2023, які зазначені позивачем у позовній заяві та додані до неї, проте вказані рішення визнано недійсними, що означає, що рахунок та розрахунок до нього, надані позивачем також не є належними, допустимими та достовірними доказами обґрунтування розміру заподіяних збитків, і ці документи у будь-якому випадку не відповідає нормам ПРРЕЕ, а тому задоволення позову у повному обсязі основане на порушення норм 8.4.7, 8.2.5, 8.4.12 ПРРЕЕ, а тому рішення суду в будь-якому випадку підлягає скасуванню;
- для підтвердження правомірності своїх позовних вимог позивач надає до суду апеляційної інстанції нові створені ним в оносторонньому порядку після винесення оскаржуваного рішення докази, що додаються до його пояснень від 05.09.2024 для обґрунтування своїх заперечень проти обґрунтувань, апеляційної скарги, які не були предметом розгляду у суді першої інстанції і які не були зазначені ним у якості підстав для позову, який був задоволений оскаржуваним рішенням суду (протокол №221/2024 від 18.07.2024, протокол №259/2024 від 20.08.2024 засідання комісії ПРАТ « ПЕЕМ «ЦЕК», рахунок №8196018259273/1 від 20.08.2024). В свою чергу, дані підстави позову (докази), що не були предметом розгляду у суді першої інстанції мають бути не прийняті та не розглядатись судом апеляційної інстанції на підставі ч. 5 ст. 269 ГПК України;
- станом на момент винесення рішень, оформлених протоколом №259/2024 від 20.08.2024 рішень, оформлених протоколом №241/2023 від 23.08.2023 не існувало, вони не породжували жодних прав та обов'язків, а відтак їх перегляд та прийняття нових рішень на підставі того ж самого акту про порушення (рішення про визнання якого складеним правомірно згідно із протоколом №241/2023 від 23.08.2023 визнано недійним рішенням суду) з посиланням на рішення суду є протиправним,
просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 19.02.2024 у справі №910/18443/23 повністю та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову повністю.
Щодо наданих учасниками судового процесу до суду апеляційної інстанції додаткових доказів, частина з яких станом на дату винесення оскаржуваного рішення не існувала колегія суддів зазначає про таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
За змістом частин 4, 8 ст. 80 ГПК України, яка визначає загальний порядок подання доказів, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу; докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3 ст. 269 ГПК України).
У постанові Верховного Суду від 08.02.2022 у справі №910/17343/20, судом касаційної інстанції, серед іншого, зазначено про наступне:
- системний аналіз ст.ст. 80, 269 ГПК України свідчить про те, що докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на позивача покладено обов'язок подання таких доказів одночасно з позовною заявою. Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого строку, це наявність об'єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії (наприклад, якщо стороні не було відомо про існування доказів), тягар доведення яких також покладений на учасника справи (схожий висновок викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.02.2019 у справі № 916/3130/17, від 26.02.2019 у справі № 913/632/17, від 18.06.2020 у справі № 909/965/16);
- так, у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.05.2020 у справі № 916/2187/18 викладено висновок про те, що, подаючи відповідні докази, відповідач звертав увагу суду апеляційної інстанції на те, що документи, які ним подані, датовані вереснем та груднем 2019 року, отже, вони не існували станом на дату винесення рішення судом першої інстанції, а також на дату прийняття ухвали апеляційним судом від 22.04.2019. Відтак, відповідно до ч.ч. 3, 8 ст. 80 та ч. 3 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції повинен був належним чином дослідити, чи міг відповідач подати такі докази до суду першої інстанції та чи не є це винятковим випадком, згідно з яким апеляційний господарський суд повинен був оцінити такі документи;
- враховуючи висновок щодо застосування норми ч. 3 ст. 269 ГПК України, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.05.2020 у справі № 916/2187/18, колегія суддів не може не погодитися з твердженням скаржника про те, що суд апеляційної інстанції протокольною ухвалою від 11.11.2021 безпідставно відхилив клопотання позивача про прийняття до розгляду та дослідження нових доказів, долучених до апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2021 у цій справі, зокрема, протоколу огляду місця події від 12.07.2021, складеного старшим дізнавачем відділу дізнання Печерського УП ГУПН в м. Києві Трохимець А. О. в рамках кримінального провадження від 02.12.2020 № 12020105060001148, та доданих до зазначеного протоколу відеозаписів, які (докази) в розумінні ст. 391 ГПК України можуть підтверджувати триваючий характер правопорушення та з об'єктивних причин не могли бути надані позивачем до місцевого господарського суду з огляду на ухвалення ним рішення від 24.06.2021, тобто до проведення зазначеної процесуальної дії;
- натомість Верховний Суд зауважує, що всупереч вимогам ч. 3 ст. 269 ГПК України апеляційний суд вибірково прийняв до уваги доказ (лист Печерського УП ГУНП у м. Києві від 08.10.2021 № 867-173/125/52-2021, в якому зазначено про закриття 01.10.2021 кримінального провадження від 02.12.2020 № 12020105060001148), наданий відповідачем безпосередньо до апеляційного суду.
У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.
Наведені положення передбачають наявність таких критеріїв для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, як «винятковість випадку» та «причини, що об'єктивно не залежать від особи» і тягар доведення покладений на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням (заявою) (такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 13.04.2021 у справі №909/722/14).
Відповідно до статті 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства, зокрема є: змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Законом можуть бути визначені також інші засади судочинства.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України частини 3 статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема: верховенство права; змагальність сторін; пропорційність; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами тощо.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Згідно із ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Виходячи з аналізу вищенаведених норм процесуального законодавства, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, зобов'язаний забезпечувати дотримання принципу змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів, доведенні перед судом їх переконливості, сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом задля прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, яке буде відповідати завданням господарського судочинства.
У рішенні від 03.01.2018 «Віктор Назаренко проти України» (Заява №18656/13) ЄСПЛ наголосив, що принцип змагальності та принцип рівності сторін, які тісно пов'язані між собою, є основоположними компонентами концепції «справедливого судового розгляду» у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції. Вони вимагають «справедливого балансу» між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Під загрозою стоїть впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони матимуть змогу висловити свої думки щодо кожного документа в матеріалах справи (див. рішення у справі «Беер проти Австрії» (Beer v. Austria), заява №30428/96, пункти 17, 18, від 06 лютого 2001 року)
Суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (Рішення Суду у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992).
У пункті 7 розділу II рішення у справі «Мінак та інші проти України» ЄСПЛ указав, що принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою справу за таких умов, які не ставлять її у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною (рішення від 27.10.1993 у справах «Авотіньш проти Латвії», заява №17502/07, пункт 119 та «Домбо Бехеєр Б. В. проти Нідерландів», пункт 33). Кожній стороні має бути забезпечена можливість ознайомитись із зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною, у тому числі з апеляційною скаргою іншої сторони, та надати власні зауваження з цього приводу. Під загрозою стоїть впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони мали змогу висловити свою позицію щодо кожного документа в матеріалах справи (пункти 17 - 18 рішення від 06.02.2021 у справі «Беер проти Австрії», заява №30428/96).
Враховуючи правовий висновок щодо застосування норми ч. 3 ст. 269 ГПК України, викладений у постанові Верховного Суду від 27.05.2020 у справі №916/2187/18, колегія суддів дійшла до висновку про поновлення пропущеного строку та прийняття до розгляду всіх поданих учасниками судового процесу до суду апеляційної інстанції доказів, оскільки такі докази можуть підтвердити або спростувати правові позиції сторін щодо наявності підстав для стягнення заявленої до стягнення суми та, відповідно, встановити наявність або відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.
Станом на 07.10.2024 інших відзивів, пояснень та клопотань до суду не надходило.
Враховуючи обставини, пов'язані зі запровадженням воєнного стану в Україні з 24.02.2022 Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, та його неодноразове продовження, справа розглядається у розумний строк.
Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового рышення, з наступних підстав.
Позивач є оператором системи розподілу та з 01.01.2019 на підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі НКРЕКП) від 27.11.2018 № 1533 «Про видачу ПРАТ «ПЕЕМ «ЦЕК» ліцензії з розподілу електричної енергії та анулювання ліцензій з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами і постачання електричної енергії за регульованим тарифом» розподіляє електричну енергію споживачам, які приєднані до її мереж відповідно до ПРРЕЕ, Кодексу систем розподілу та Кодексу комерційного обліку електричної енергії.
В зв'язку з відмовою уповноваженого представника відповідача, в порушення підпунктів 12 та 13 пункту 5.5.5. ПРРЕЕ, прибути та надати персонал для проведення технічної перевірки за адресою: місто Дніпро, вулиця Робоча, будинок № 152, блок 8, позивачем було складено акт про недопуск від 23.06.2023.
Також, 23.06.2023 фахівцями позивача провідним інженером ВТА Слєпаковим О.П. та провідним інженером ТА Мідедашвілі А.Г в присутності голови правління ОСББ «Робоча 152/8» Логінова М.С. складений акт про порушення №00000533 від 23.06.2023 (далі акт про порушення № 00000533).
В акті про порушення № 00000533 вказано, що представник відповідача інженер-енергетик Нестеренко О.В. (довіреність від 25.04.2023 №152-2023) відмовився надати персонал, прибути особисто на місце складання акту. Акт підписаний двома представниками позивача та свідком - головою правління ОСББ «Робоча 152/8» Логіновим М.С.
У зв'язку з вищевказаними обставинами уповноваженими представниками позивача виконані заходи для усунення виявленого порушення ПРРЕЕ шляхом відключення самовільного приєднання електроустановок відповідача до електричної мережі, про що складено акт про усунення порушень ПРРЕЕ № 00000533 від 23.06.2023.
03.06.2023 позивач направив на адресу відповідача примірники вищевказаних актів разом із запрошенням на засідання комісії по розгляду актів про порушення, призначеного на 26 липня 2023 року о 10:00 год. Належні докази, що підтверджують факт направлення вказаних документів відповідачу, наявні в матеріалах справи.
З урахуванням наданих відповідачем у листі від 19.07.2023 заперечень щодо акта про порушення № 00000533, протоколом комісії позивача № 218/2023 від 26.07.2023 прийнято рішення про перенесення засідання з розгляду вказаного акту на іншу дату. Докази направлення зазначеного протоколу відповідачу також наявні в матеріалах справи.
За результатом проведення засідання комісії позивача з розгляду спірного акту про порушення, за участю уповноважених представників відповідача, прийнято рішення, оформлене протоколом засідання комісії позивача № 241/2023 від 23.08.2023, яким акт про порушення № 00000533 визнано складеним правомірно, а також виконано розрахунок вартості необлікованої електричної енергії згідно з підпунктом 4 пункту 8.4.2 глави 8.4. ПРРЕЕ, яка складає 89 179,40 грн.
Позивач виставив відповідачеві рахунок № 8196018259273 від 23.08.2023 по акту про порушення № 00000533 на суму 89 189,40 грн., який разом з розрахунком вартості необлікованої електричної енергії та протоколом засідання комісії позивача № 241/2023 від 23.08.2023 були направлені відповідачу та отримані останнім 04.09.2023 (рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 0505102295271).
Відповідач вказані кошти позову не оплатив, наслідком чого і стало звернення останнього до суду з цим позовом.
Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив у повному обсязі з чим колегія суддів погодитись не може, з огляду на таке.
З матеріалів справи слідує, що відповідач проти задоволення позову заперечив, серед іншого, пославшись на те, що рішення, оформлені протоколом засідання комісії позивача № 241/2023 від 23.08.2023, суперечать чинному законодавству в сфері електроенергетики.
З огляду на вказані обставини в суді першої інстанції відповідачем було подано зустрічну позовну заяву про визнання недійсними та скасування рішень комісії з розгляду акту про порушення, яку ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.01.2024 повернуто заявнику з посиланням на те, що вказана позовна заява подана з порушенням строку, встановленого ч. 1 ст. 180 ГПК України.
У вказаній ухвалі відповідачу зауважено на тому, що він не позбавлений права у встановленому законодавством порядку передати спір на вирішення суду в окремому позовному провадженні за загальними правилами подання позовів.
З наданих відповідачем документів слідує, що ним, після повернення його зустрічної позовної заяви, до Господарського суду Дніпропетровської області подано позов до Приватного акціонерного товариства «Підприємство з експлуатації електричних мереж «Центральна енергетична компанія» про визнання недійсним та скасування рішень оформлених протоколом від 23.08.2023 № 241/2023 засідання комісії позивача з розгляду акту про порушення від 23.06.2023 № 0000533 (справа № 904/343/24), провадження у якій було відкрито ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.01.2024.
З огляду на вказані обставини відповідачем до суду першої інстанції подавалось клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області по справі № 904/343/24 за позовом Приватного акціонерного товариства «Київстар» до Приватного акціонерного товариства «Підприємство з експлуатації електричних мереж «Центральна енергетична компанія» про визнання недійсним та скасування рішень оформлених протоколом засідання комісії позивача № 241/2023 від 23.08.2023 з розгляду акту про порушення від 23.06.2023, проте ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.02.2024 у задоволенні вказаного клопотання відмовлено.
Отже, станом на дату винесення оскаржуваного рішення, у провадженні Господарського суду Дніпропетровської області перебувала справа № 904/343/24 за позовом Приватного акціонерного товариства «Київстар» до Приватного акціонерного товариства «Підприємство з експлуатації електричних мереж «Центральна енергетична компанія» про визнання недійсним та скасування рішень оформлених протоколом засідання комісії позивача № 241/2023 від 23.08.2023 з розгляду акту про порушення № 0000533.
При цьому на даний час рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2024 по справі № 904/343/24, яке набрало законної сили, визнано недійсним рішення засідання комісії позивача, оформлене протоколом №241/2023 від 23.08.2023.
За приписами статті 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій її території.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Статтею 326 ГПК України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
За приписами с. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені ч. 4 ст.75 ГПК України, згідно якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.05.2018 по справі №910/9823/17.
Преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також рішеннями Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдінг» проти України» та від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Христов проти України», №24465/04, від 19.02.2009, «Пономарьов проти України», №3236/03, від 03.04.2008).
Згідно з ч. 2 ст. 3 ГПК України, якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Таким чином, вищезгадані судові рішення Європейського суду з прав людини та сама Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод є пріоритетним джерелом права для національного суду, тому судове рішення у справі № 904/343/24 не може бути поставлено під сумнів, а інші рішення, в тому числі і в цій справі, № 910/18443/23, не можуть їм суперечити, обставини, встановлені при розгляді справи № 904/343/24 зокрема щодо недійсності рішення засідання комісії позовом, оформлене протоколом №241/2023 від 23.08.2023, є преюдиційними і не потребують доведення в цій справі.
В свою чергу недійсність рішення засідання комісії позивача, оформлене протоколом №241/2023 від 23.08.2023 має наслідком те, що таке рішення не породжує жодних прав та обов'язків, зокрема і обов'язку відповідача сплатити позивачу 89 189,40 грн., що, відповідно, свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у цій справі.
Колегія суддів вважає помилковими посилання позивача на можливість задоволення позовних вимог у цій справі з огляду на прийняття комісією позивача з розгляду актів про порушення 20.08.2024 іншого рішення, яке оформлено протоколом №259/2024, яким вирішено визнати акт про порушення №00000533 складеним правомірно та виконано розрахунок вартості необлікованої електричної енергії згідно з п.п.7 п.8.4.2 глави 8.4. ПРРЕЕ на суму 89 189,40 грн., оскільки такий акт станом на дату звернення до суду з позовом не існував.
Колегія суддів зазначає і про те, що задоволення позовних вимог у цій справі виходячи з рішення, яке оформлено протоколом №259/2024 від 20.08.2024, суперечитиме встановленим ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, та забезпечення права на апеляційний перегляд справи, оскільки, задоволення позову виходячи з інших обставин, які не були предметом розгляду справи в суді першої інстанції через фактичне їх неіснування на вказаний час, позбавить відповідача права на апеляційний перегляд такої справи.
При цьому колегія суддів зауважує позивачу на тому, що він не позбавлений права звернутися до суду з позовом про стягнення з відповідача вартості необлікованої електричної енергії за рішенням засідання комісії позивача, яке оформлене протоколом №259/2024 від 20.08.2024.
За таких обставин колегія суддів вважає, що правові підстави для задоволення позовних вимог про стягнення 89 189,40 грн. вартості необлікованої електричної енергії за рішенням засідання комісії позивача, яке оформлене протоколом №241/2023 від 23.08.2023, відсутні. Рішення суду першої інстанції про задоволення вказаних позовних вимог підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог.
Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореного рішення судом першої інстанції мале місце невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, а також порушення норм матеріального права, тому рішення Господарського суду міста Києва від 19.02.2024 у справі № 910/18443/23 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовляється повністю.
Враховуючи вимоги, викладені в апеляційній скарзі, апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Київстар» задовольняється у повному обсязі.
Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за звернення з позовом та з цією апеляційною скаргою покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 267-271, 273, 275, 276, 281-285, 287 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Київстар» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.02.2024 у справі № 910/18443/23 задовольнити повністю.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.02.2024 у справі № 910/18443/23 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Підприємство з експлуатації електричних мереж «Центральна енергетична компанія» (49008, м. Дніпро, вул. Горобців Братів, 28, ідентифікаційний код 31793056) на користь Приватного акціонерного товариства «Київстар» (03113, м. Київ, вул. Дегтярівська, 53, ідентифікаційний код: 21673832) витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 4 026 (чотири тисячі двадцять шість) грн. 00 коп.
4. Видачу наказу на виконання цієї постанови доручити Господарського суду міста Києва.
5. Матеріали справи № 910/18443/23 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя М.Л. Яковлєв
Судді С.Р. Станік
С.А. Гончаров