08 жовтня 2024 року
м. Хмельницький
Справа № 682/1520/24
Провадження № 22-ц/4820/1817/24
Хмельницький апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Гринчука Р.С., Костенка А.М., Спірідонової Т.В.,
секретар судового засідання Дубова М.В.,
з участю представника апелянта прокурора Ленчика В.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Хмельницької обласної прокуратури на рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 01 серпня 2024 року, суддя Зеленська В.І., у справі за позовом ОСОБА_1 до Шепетівської окружної прокуратури, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головне управління Державної казначейської служби України у Хмельницької області, про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування і прокуратури, та суми, сплаченої у зв'язку з наданням юридичної допомоги,
встановив:
У червні 2024 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом Шепетівської окружної прокуратури, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ГУ Державної казначейської служби України у Хмельницької області, про стягнення з Державного бюджету України 150000 грн. моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування і прокуратури, та 22800 грн. за юридичну допомогу у кримінальному провадженні.
В обґрунтування позову вказала, що 27.04.2023 року слідчий слідчого відділу Шепетівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції України в Хмельницькій області старший лейтенант поліції Денисюк А. за погодженням із процесуальним прокурором Шепетівської окружної прокуратури Кравчук О.В., діючи в межах кримінального провадження №12023244160000090 від 15.04.2023 року, повідомив ОСОБА_1 про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 190 КК України. Надалі обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12023244160000090 від 15.04.2023 року про обвинувачення ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 190 КК України був спрямований до Славутського міськрайонного суду.
29.04.2024 року вироком Славутського міськрайонного суду Хмельницької області у кримінальному провадженні №12023244160000090 від 15.04.2023 року її було визнано невинуватою у пред'явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 190 КК України та виправдано.
Таким чином, позивач перебувала в статусі підозрюваної та обвинуваченої протягом 13 місяців, з 27.04.2023 року і до набрання законної сили виправдувальним вироком суду - 30.05.2024 року.
Внаслідок незаконного повідомлення про підозру та пред'явлення обвинувачення вона зазнала душевних страждань і має право на відшкодування моральної шкоди, яка полягає у необхідності відшукувати додаткові зусилля для організації свого життя протягом 13 місяців. За цей час у неї погіршилися відносини з учителями старших дітей, вона соромилася свого статусу підозрюваної (обвинуваченої) перед рідними та близькими і просто знайомими людьми. Необхідність проходження судово-психіатричної експертизи під час досудового розслідування, психічний вплив та постійний тиск з боку слідства на свідків, призвело до погіршення відносин з оточуючими та до позбавлення можливостей для реалізації позивачем своїх звичок і бажань, приниження її честі та гідності, інших негативних наслідків морального характеру.
Після повідомлення про підозру, 09.05.2023 року вона уклала договір про надання правової допомоги з адвокатом Мазуркевичем О.С.
За період досудового розслідування і розгляду справи судом адвокатом були надані послуги, які полягають у визначенні характеру інкримінованих злочинів та наданні попередньої консультації, вивченні та правовому аналізі матеріалів кримінального провадження, підготовці та направленні адвокатських запитів та клопотань в ході кримінального провадження, ознайомленні з матеріалами кримінального провадження, участі у судових засіданнях.
За надання юридичної допомоги у кримінальному провадженні вона сплатила 22800 грн., які просила стягнути з Державного бюджету України.
Рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 01.08.2024 року позов задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану незаконними діями органів досудового розслідування і прокуратури у розмірі 104000 грн. та 22800 грн. витрат, сплачених у зв'язку з наданням юридичної допомоги у кримінальному провадженні.
Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що органом, який здійснював нагляд за кримінальним провадженням відносно ОСОБА_1 є Шепетівська окружна прокуратура Хмельницької області. В той же час, позивачем не доведено заподіяння їй моральної шкоди в розмірі, більшому ніж гарантований мінімум.
В апеляційній скарзі прокурор просив рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким провадження у справі закрити.
На обґрунтування скарги апелянт зазначив, що позивачем неправильно визначено відповідача у справі та не враховано, що оскільки Шепетівська окружна прокуратура не має статусу юридичної особи, тому вона не може виступати стороною у цивільному процесі, у зв'язку з чим провадження у справі підлягає закриттю.
В судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.
Інші учасники справи в суд не з'явилися, про розгляд справи судом були повідомлені належним чином.
Заслухавши пояснення учасника справи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, що 15.04.2023 року до ЄРДР внесено відомості та слідчим відділом Шепетівського районного управління поліції ГУНП в Хмельницькій області розпочате досудове розслідування у кримінальному провадженні №12023244160000090 за фактом вчинення ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 190 КК України.
27.04.2023 року слідчим слідчого відділу Шепетівського районного управління поліції ГУ Національної поліції у Хмельницькій області старшим лейтенантом поліції Денисюк А.Г. за погодженням з процесуальним прокурором Шепетівської окружної прокуратури Хмельницької області Кравчук О.В. повідомлено ОСОБА_1 про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 190 КК України. Надалі обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12023244160000090 від 15.04.2023 року про обвинувачення ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 190 КК України було скеровано для розгляду до Славутського міськрайонного суду хмельницької області.
Вироком Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 29.04.2024 року ОСОБА_1 визнано невинуватою у пред'явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 190 КК України та виправдано у зв'язку із недоведеністю в її діях складу кримінальних правопорушень. Вирок суду набрав законної сили 30.05.2024 року.
ОСОБА_1 перебувала під слідством з моменту повідомлення про підозру, 27.04.2023 року, до набрання законної сили виправдувальним вироком Славутського міськрайонного суду Хмельницької області до 30.05.2024 року, тобто 13 місяців.
Згідно із договором про надання правової допомоги від 09.05.2023 року, укладеним між ОСОБА_1 та адвокатом Мазуркевичем О.С., угоди про виплату гонорару відповідно до договору про надання правничої допомоги у кримінальному процесі від 09.05.2023 року, розрахунком суми гонорару за надану правову допомогу та квитанції до прибуткового касового ордера, ОСОБА_1 було надано юридичну допомогу у кримінальному провадженні №12023244160000090 від 15.04.2023 року про обвинувачення за ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 190 КК України, вартістю 22800 грн.
Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Частинами першою та другою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Положеннями частини третьої статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.
У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду (частина друга зазначеної статті).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.
Згідно з пунктом п'ятим статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» у наведених в статті 1 Закону випадках громадянинові підлягає відшкодуванню моральна шкода.
Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (частина п'ята та шоста статті 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).
Згідно з частинами другою, третьою статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» розмір відшкодування моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
Наведене дає підстави для висновку, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати, суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що є чинним на час розгляду справи, при цьому визначений законом розмір відшкодування є тим мінімальним розміром, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, вправі застосувати й більший розмір відшкодування.
З урахуванням засад виваженості, розумності та справедливості суд може збільшити розмір відшкодування, обмеження максимального розміру моральної шкоди Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» не передбачено.
Вказане узгоджується з висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 року у справі №686/23731/15-ц, яка зазначила що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом, починаючи з часу пред'явлення обвинувачення до набрання виправдувальним вироком законної сили або ухвалою про закриття кримінального провадження. Тобто, цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен з'ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.
Подібний висновок також викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.04.2019 року у справі №236/893/17, у постановах Верховного Суду від 21.10.2020 року у справі №754/8730/19, від 03.03.2021 року у справі №638/509/19, від 27.07.2023 року у справі №568/499/16.
Згідно з частинами першою-четвертою статті 12, частинами першою п'ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу внаслідок незаконного перебування під слідством і судом, суд першої інстанції, правильно виходив з того, що такий розмір відшкодування не може бути меншим ніж гарантований державою мінімальний розмір відшкодування, визначений у порядку частини третьої статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», разом з тим вірно вказав, що позивачем належним чином не доведено заподіяння моральної шкоди у більшому розмірі ніж розмір гарантований державою.
Посилання в апеляційній скарзі на не залучення до участі у справі належного відповідача, Хмельницьку обласну прокуратуру, є необґрунтованими з огляду на наступне.
Держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (частина перша статті 167 ЦК України). Держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (стаття 170 ЦК України). У цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема і представляти державу в суді.
Згідно з правовим висновком, викладеним у пункті 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 року у справі №752/17832/14-ц, у цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах, зокрема представляти державу в суді (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 року у справі №5023/10655/11 (пункт 6.22); від 26.02.2019 року у справі №915/478/18 (пункт 4.20); від 27.02.2019 року у справі №761/3884/18 (пункт 33), від 26.06.2019 року у справі №587/430/16-ц (пункт 26), від 18.12.2019 року у справі №688/2479/16-ц (пункт 22), від 18.03.2020 року у справі №553/2759/18 (пункт 35)).
У справах про відшкодування шкоди державою остання бере участь як відповідач через той орган, діяннями якого заподіяно шкоду. Хоча наявність такого органу для того, щоб заявити відповідний позов до держави України, не є обов'язковою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі №242/4741/16-ц (пункт 30)).
Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про прокуратуру» прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.
Прокурори в Україні мають єдиний статус незалежно від місця прокуратури в системі прокуратури України чи адміністративної посади, яку прокурор обіймає у прокуратурі (частина друга статті 15 Закону України «Про прокуратуру»).
Правильним по суті рішення є в тому випадку, коли воно відповідає вимогам законності й обґрунтованості, оскільки порушення останніх має наслідком зміну або скасування оскарженого судового рішення. Оскаржене судове рішення належить залишати без змін за наявності незначних порушень закону, які вже були усунені при розгляді справи, або ж таких, які можуть бути виправлені судом апеляційної інстанції. Правило про те, що не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань стосується випадків, коли такі недоліки не призводять до порушення основних засад (принципів) цивільного судочинства (постанови Верховного Суду від 07.12.2023 року у справі №712/2519/21, від 23.11.2023 року у справі №457/225/13-ц).
Враховуючи, що процесуальне керівництво у кримінальному проваджені здійснювалося Шепетівською окружною прокуратурою, безпосередню участь у цій справі у суді першої інстанції приймали прокурори Шепетівської окружної прокуратури, справа переглядається за апеляційною скаргою Хмельницької обласної прокуратури, яка в ході розгляду справи доводів щодо неправильного вирішення спору, окрім як неможливості пред'явлення вимог до Шепетівської окружної прокуратури, яка не є юридичною особою, не зазначила, колегія суддів дійшла висновку, що права Хмельницької обласної прокуратури на участь у розгляді цієї справи не порушені (постанова Верховного Суду від 05.07.2024 року у справі №127/20914/19).
Незалучення в якості відповідача до участі у справі державного органу, який наділений статусом юридичної особи, а саме Хмельницьку обласну прокуратуру, у даному випадку не може бути підставою для скасування судового рішення.
Суд першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, дав їм належну оцінку, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд,
постановив:
Апеляційну скаргу Хмельницької обласної прокуратури залишити без задоволення.
Рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 01 серпня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 09 жовтня 2024 року.
Судді: Р.С. Гринчук
А.М. Костенко
Т.В. Спірідонова