Справа № 607/6266/24Головуючий у 1-й інстанції Дзюбич В.Л.
Провадження № 22-ц/817/675/24 Доповідач - Храпак Н.М.
Категорія -
02 жовтня 2024 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
Головуючого - Храпак Н.М.
Суддів - Гірський Б. О., Хома М. В.,
за участі секретаря - Панькевич Т.І.
та представника позивача ОСОБА_1 -
адвоката Моленя Р.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 607/6266/24 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Ідея Банк» на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 квітня 2024 року, ухваленого суддею Дзюбичем В.Л. у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Ідея Банк», треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, Бережанський відділ державної виконавчої служби Тернопільського району Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню та повернення стягненого за виконавчим написом,-
У березні 2024 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до Акціонерного товариства «Ідея Банк» (далі - АТ «Ідея Банк», треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М., Бережанський відділ державної виконавчої служби Тернопільського району Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню та повернення стягненого за виконавчим написом.
В обґрунтування позову посилається на те, що виконавчий напис нотаріуса слід визнати таким, що не підлягає до виконання, оскільки заборгованість не є безспірною. Крім того, на сьогоднішній день, передбачена можливість вчинення виконавчого напису лише на підставі оригіналу нотаріально посвідченого договору, що в даному випадку зроблено не було. А тому, оскільки виконавчий напис здійснено з грубим порушенням вимог чинного законодавства, він є таким, що не підлягає виконанню. Оскільки позивач вважає, що оспорюваний виконавчий напис нотаріуса не підлягає виконанню, відповідно і стягнення за виконавчим написом нотаріуса з позивача є протиправним, а тому кошти в сумі 30 599,25 грн підлягають поверненню позивачу, як безпідставно набуті відповідачем під час примусового виконання оспорюваного виконавчого напису.
Рішенням Тернопільського міськрайннного суду Тернопільської області від 17 квітня 2024 року позов задоволено.
Визнано виконавчий напис №НМК 342306, зареєстрований в реєстрі за № 17371, вчинений 28 вересня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М., про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» невиплачених в строк грошових коштів за період з 18 травня 2020 року по 10 серпня 2020 року в сумі 91389,73 грн. на підставі Кредитного Договору № Р20.00211.003860674 від 17 квітня 2018 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 , таким, що не підлягає виконанню.
Стягнуто з Акціонерного товариства «Ідея Банк» в користь ОСОБА_1 30599, 25 гривень, в порядку повернення стягнутих коштів за виконавчим написом №НМК 342306, зареєстрованим в реєстрі за № 17371, вчиненим 28 вересня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М.
Стягнуто з Акціонерного товариства «Ідея Банк» в користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1816,80 гривень.
В апеляційній скарзі представник АТ «Ідея Банк» просить скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 квітня 2024 року та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги заявник зазначила, що AT «Ідея Банк» надало нотаріусу всі необхідні документи для вчинення останнім 28.09.2020 виконавчого напису № 17371, а тому, сукупний аналіз усіх вище перелічених документів дає змогу стверджувати, що такі в повній мірі встановлюють суму заборгованості позивача, як боржника, перед AT «Ідея Банк», з врахуванням усіх сплат, визначених умовами Кредитного договору Р20.00211.003860674 від 17.04.2018 та внесеними боржником відповідають вимогам Переліку, а відтак підтверджують безспірність заборгованості позивача.
Також в цілях підтвердження факту правильності розрахунків суми кредитної заборгованості ОСОБА_1 перед AT «Ідея Банк», в додатках до відзиву AT «Ідея Банк» надавало детальний розрахунок заборгованості позивача відповідно до умов Кредитного договору.
Отже, зважаючи на те, що спірний виконавчий напис вчинено до втрати чинності постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року № 662, оскільки така залишається чинною по сьогоднішній час, відтак вважає, що виконавчий напис є законним та вчинений з додержанням норм чинного законодавства.
AT «Ідея Банк» належним чином виконало зобов'язання передбачені Кредитним договором. Натомість, позивачем було порушено договірні зобов'язання, внаслідок чого у нього виникла кредитна заборгованість, що станом на 10.08.2020 становила 89 489,73 грн.
У зв'язку з вищевказаним, в цілях захисту свого порушеного права, AT «Ідея Банк» ініційовало вчинення приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. виконавчого напису № 17371 від 28.09.2020, який згодом Кредитором було пред'явлено до примусового виконання. Таким чином, із Боржника на користь Кредитора було стягнено кредитну заборгованість на підставі Виконавчого напису та в межах виконавчого провадження №63368989.
Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не є безпідставним. Стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена припинена, або була відсутня взагалі.
Дивними є твердження позивача в частині застосування ст. 1212 ЦК України, оскільки стягнення з позивача коштів і перерахування таких відповідачу мало на меті погасити заборгованість позивача за Кредитним договором.
Відтак, вважає, що рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17.04.2024 у даній цивільній справі незаконним, у зв'язку із неправильним встановленням обставин, які мають значення для справи.
Від представника позивача - адвоката Молень І.Й. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17.04.2024 - без змін.
Вказує, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що матеріали цивільної справи не містять доказів на підтвердження того, що при вчиненні напису нотаріус отримав від банку або позивача первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його погашення (квитанції, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо).
Відтак, суд вірно встановив, що відсутні підстави вважати стягнену виконавчим написом нотаріуса заборгованість безспірною.
Також оскаржений в цій справі виконавчий напис вчинений нотаріусом 28.09.2020, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14. Укладений між банком та позивачем кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому подання стягувачем не нотаріально засвідченого договору є незаконним.
Щодо доводів позивача про безпідставне отримання відповідачем коштів в погашення заборгованості за кредитним договором, скаржник зазначає, що стягнення коштів на рахунок банку є підставним, однак позивач вважає, що такі твердження скаржника не заслуговують на увагу, оскільки даний виконавчий напис є таким, що не підлягає виконанню, а отже, відпала підстава, на якій відповідач набув кошти від позивача, внаслідок вчинення виконавчих дій, пов'язаних з виконанням виконавчого напису нотаріуса, у зв'язку з чим суд застосував до вказаних відносин положення законодавства щодо повернення безпідставно набутого майна.
Враховуючи наведене, сторона позивача вважає, що рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 квітня 2024 року є законним та обґрунтованим, а апеляційна скарга представника АТ «Ідея Банк» - безпідставною.
Представник позивача - адвокат Молень Р.Б. у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив та просив рішення суду залишити без змін, зіславшись на мотиви викладені у відзиві на апеляційну скаргу.
Представник відповідача АТ «Ідея Банк» в судове засідання не з'явився , хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, про що свідчить довідка про доставку судової повістки до електронного кабінету.
Третя особа Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович також в судове засідання не з'явився, однак судом повідомлявся, про дату, час і місце розгляду справи, про що свідчить рекомендоване повідомлення № 0600958543007, яке повернулося у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною ним адресою.
Представник Бережанського відділу державної виконавчої служби Тернопільського району Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, про що свідчить довідка про доставку судової повістки до електронного кабінету, однак надіслав до Тернопільського апеляційного суду заяву, в якій просить розглянути справу без участі представника.
Відповідно до частини 6 статті 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур'єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Згідно з п. 2, п.3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи та день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника процесу за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, тому колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відсутності учасників процесу.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 цієї частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.
Судом встановлено, що 28 вересня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем вчинено виконавчий напис №НМК 342306, зареєстрований в реєстрі за №17371, про стягнення з ОСОБА_2 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Ішків Козівського району Тернопільської області, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , яка працює у Тернопільському державному медичному університеті імені І.Я. Горбачевського МОЗ України, РНОКПП - НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк», 79008, м. Львів, вулиця Валова, буд.11, код ЄДРПОУ 19390819, МФО 336310, р/р НОМЕР_2 , невиплачених в строк грошових коштів за період з 18 травня 2020 року по 10 серпня 2020 року в сумі 91389,73 грн. на підставі Кредитного Договору № Р20.00211.003860674 від 17 квітня 2018 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_2 , строк платежу якого настав 17 квітня 2020 року.
Як вбачається зі змісту вказаного виконавчого напису, сума заборгованості в розмірі 91389,73 грн. складається із: 57850,18 грн - строковий основний борг; 6927,11 грн - прострочений основний борг; 4947,56 грн - прострочені проценти; 635,90 грн - строкові проценти; 1988,85 грн - строкова плата за обслуговування кредиту; 16831,83 грн - прострочена плата за обслуговування кредиту; 308,30 грн - пеня; 1900,00 грн - плата за вчинення виконавчого напису.
Вказаний виконавчий напис звернуто до виконання.
На даний момент за згаданим виконавчим написом нотаріуса, старшим державним виконавцем Козівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Яциною М.М. відкрито виконавче провадження №63368989.
12 листопада 2020 року старшим державним виконавцем Козівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Яциною М.М. у виконавчому провадженні №63368989 винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.
Дане виконавче провадження №63368989 перебуває на виконанні у Бережанському відділі державної виконавчої служби Тернопільського району Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
Окрім цього, 14 березня 2024 року начальником Бережанського відділу державної виконавчої служби Тернопільського району Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Кривенем І.С. винесено постанову у виконавчому провадженні №63368989 про арешт коштів боржника.
Відповідно до інформації №8224 від 12.02.2024 Бережанського відділу державної виконавчої служби Тернопільського району Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, надісланої у відповідь на адвокатський запит адвоката Молень Ірини Йосифівни, станом на 12.02.2024 заборгованість згідно виконавчого провадження №63368989 з виконання виконавчого напису №НМК 342306, зареєстрованого в реєстрі за № 17371, вчиненого 28 вересня 2020 року, сплачено у сумі 30 599,25 гривень.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні підстави вважати стягнену виконавчим написом нотаріуса заборгованість безспірною. Оскаржений в цій справі виконавчий напис вчинений нотаріусом 28.09.2020, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14. Укладений між банком та позивачем кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому подання стягувачем не нотаріально засвідченого договору є незаконним. Крім того, оскільки суд прийшов до переконання про те, що виконавчий напис за №НМК 342306, зареєстрований в реєстрі за № 17371, вчинений 28 вересня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М., є таким, що не підлягає виконанню, а отже, відпала підстава, на якій відповідач набув кошти від позивача внаслідок вчинення виконавчих дій, пов'язаних з виконанням виконавчого напису нотаріуса, у зв'язку з чим суд вважав за можливе застосувати до вказаних відносин положення законодавства щодо повернення безпідставно набутого майна.
З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується з огляду на таке.
За змістом статті 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Вчиняючи виконавчі написи, нотаріус відповідно до закону встановлює та офіційно визнає факт наявності певної безспірної заборгованості та викладає такий свій висновок у відповідному нотаріальному акті - документі (виконавчому написі), що одночасно є підставою для примусового виконання (пункт 3 частини першої статті 3 Закону України "Про виконавче провадження").
Нотаріус у межах реалізації наданих йому юрисдикційних повноважень не вирішує спорів про право. Проте, здійснюючи повноваження у сфері безспірної юрисдикції, нотаріус має встановлювати наявність або відсутність певного юридичного складу, що є підставою нотаріального акта в межах вчинюваної ним відповідної нотаріальної дії.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України "Про нотаріат" та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 цього Закону). Таким актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року N 296/5.
Відповідно до ст. 87 Закону України "Про нотаріат" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 цього Закону визначено умови вчинення виконавчих написів, відповідно до якої нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку
Порядок містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 глави 16 розділу II).
Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком.
Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України "Про нотаріат" у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 N 1172.
При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку (підпункт 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу II Порядку).
Відповідно до пункту 1 Переліку за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі N 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано.
Визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року N 662 "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" в частині, а саме: п. 1 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в частині "а після слів "заставлене майно" доповнити словами " (крім випадку, передбаченого пунктом 1-1 цього переліку)"; доповнити розділ пунктом 1-1 такого змісту: "1-1. Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов'язанням до закінчення строку виконання основного зобов'язання. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов'язання; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувана про непогашення заборгованості; г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв'язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу", п. 2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: "Доповнити перелік після розділу "Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами" новим розділом такого змісту: "Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.".
Зобов'язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року N 662 "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.
Судове рішення про визнання протиправним (незаконним) та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень має ті ж наслідки, що і визнання такого акта чи окремих його положень такими, що втратили чинність (скасовані) органом, уповноваженим приймати або скасовувати такий акт. Отже, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Таким чином, постанова N 662, якою вносилися зміни до Переліку документів, що передбачали можливість вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально, яка набрала чинності 10 грудня 2014 року, втратила чинність (у частині) 22 лютого 2017 року з набранням законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від у справі N 826/20084/14.
Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2021 року у справі N 910/10374/17 (провадження N 12-5гс21).
У справі, що переглядається судом встановлено, що оскаржуваний виконавчий напис вчинений нотаріусом 28 вересня 2020 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі N 826/20084/14.
Так, у своїй постанові від 15 квітня 2020 року в справі № 554/6777/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що процедура стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса складається із двох етапів: перший, підготовчий етап, який включає повідомлення боржника. Цей етап спрямований на забезпечення прав та інтересів боржника, якому має бути відомо, що кредитор розпочинає процедуру стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса; другий етап - вчинення виконавчого напису, який полягає в подачі нотаріусу документів, що підтверджують безспірність вимог, в тому числі й повідомлення боржника (письмова вимоги про усунення порушення чи письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису).
Недотримання одного із етапів процедури стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Такими доказами можуть бути, зокрема, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо.
Матеріали цивільної справи не містять доказів на підтвердження того, що при вчиненні напису нотаріус отримав від банку або позивача первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його погашення (квитанції, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо).
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, укладений між Публічним акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 кредитний договір № Р20.00211.003860674 від 17 квітня 2018 року, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально.
Відповідно до пункту 1 Переліку (в редакції, чинній на момент вчинення виконавчого напису) нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат» ). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад, неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і необґрунтованість вимог боржника.
Відповідно до Переліку, вчинення виконавчого напису можливе лише на підставі оригіналу нотаріально посвідченого договору, а оскільки у матеріалах справи відсутні докази, що кредитний договір був посвідчений нотаріально, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для визнання виконавчого напису №НМК 342306, зареєстрованого в реєстрі за № 17371, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем 28 вересня 2022 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» невиплачених в строк грошових коштів за період з 18 травня 2020 року по 10 серпня 2020 року в сумі 91389,73 грн. на підставі Кредитного Договору № Р20.00211.003860674 від 17 квітня 2018 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису.
Вказаний висновок суду узгоджується з правовим висновком Верховного Суду який викладено, зокрема, у постановах: від 12 березня 2020 року у справі N 757/24703/18-ц, від 15 квітня 2020 року у справі N 158/2157/17, від 21 жовтня 2020 року у справі N 172/1652/18, від 08 серпня 2022 року у справі N 752/16820/19, від 19 жовтня 2022 року у справі N 278/2416/21, від 06 грудня 2023 року у справі №299/5183/21.
На підставі викладеного, та враховуючи, що нотаріусом не дотримано вимог щодо порядку вчинення виконавчого напису, відповідачем нотаріусу не були надані всі необхідні документи, передбачені переліком, які підтверджують безспірність заборгованості, в тому числі нотаріально посвідченого кредитного договору, колегія суддів доходить висновку, що оспорюваний виконавчий напис не може вважатися безспірним і таким, що не потребує додаткового доказування, а тому вчинення виконавчого напису за заявою відповідача не ґрунтується на вимогах закону і виконанню він не підлягає, а тому позов у вказаній частині підлягає задоволенню.
Відтак посилання представника відповідача, на те, що спірний виконавчий напис вчинено до втрати чинності постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року №662, оскільки така залишається чинною по сьогоднішній час, а тому виконавчий напис є законним та вчинений з додержанням норм чинного законодавства є необґрунтованими та безпідставними, оскільки спростовуються наведеним судом обставинами та дослідженими доказами, яким суд надав відповідну правову оцінку.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача грошових коштів в розмірі 30599, 25 грн, як набутих без достатньої правової підстави, то колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до частин першої, другої статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
За правовою природою конструкція зобов'язання, що виникає з безпідставного набуття майна (безпідставного збагачення), є формою реалізації охоронного правовідношення та виконує компенсаторну функцію. Зобов'язання, що виникають внаслідок безпідставного збагачення є протилежністю до зобов'язання з правочинів (договорів). Правочин, зокрема договір, як належна правова підстава встановлює зобов'язання з передання речі, виконання робіт (надання послуги), сплати коштів. Відповідно, за відсутності (або у подальшому відпадіння) правової підстави в особи виникає зобов'язання повернути те, що було отримано безпідставно (кондикція). Отримання майна, набутого без підстави, призводить до реституційного ефекту, прямо протилежного тому, що передбачено договором. Загальною ознакою кондикції є відсутність (або відпадіння у подальшому) правової підстави для утримання майна, набутого особою,до якої потерпілий звертається з кондикційним позовом.
Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того,чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Аналіз статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що фактичний склад, що породжує зобов'язання, які виникають внаслідок набуття або збереження майна без достатніх правових підстав, складається з таких елементів: 1) одна особа набуває або зберігає майно за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (майно набувається або зберігається без передбачених законом, іншими правовими актами або правочином підстав).
Для виникнення зобов'язань із повернення безпідставного набутого майна необхідно, щоб майно було набуте або збережене безпідставно. Безпідставним є набуття або збереження, що не ґрунтується на законі, іншому правовому акті або правочині.
Набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо його правова підстава відпала згодом. Відпадіння правової підстави полягає у зникнення обставин, на яких засновувалась юридична обґрунтованість набуття (збереження) майна.
Одним із випадків відпадіння підстави набуття (збереження) може бути скасування вищою інстанцією рішення суду, що набуло чинності, або визнання судом таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису нотаріуса, на підставі якого було здійснено стягнення майна (коштів).
Також, судовий акт про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, який набрав законної сили і за яким відбулося повне або часткове виконання є правовою підставою для виникнення зобов'язання з повернення майна, що набуто без достатньої правової підстави, оскільки з моменту ухвалення такого судового акту правова підстава вважається такою, що відпала. Відповідно до статті 1212 ЦК України у такому разі набувач такого майна з моменту набрання судовим актом законної сили, зобов'язаний зобов'язаний повернути потерпілому все отримане майно.
До аналогічного висновку дійшов і Верховний Суд у постановах від 06 березня 2019 року у справі №910/1531/18, від 28 січня 2020 року у справі №910/16664/18, від 08 вересня 2021 року у справі №201/6498/20, від 06 жовтня 2021 року у справі №623/363/20.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 квітня 2024 року, визнано виконавчий напис №НМК 342306, зареєстрований в реєстрі за № 17371, вчинений 28 вересня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М., про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» невиплачених в строк грошових коштів за період з 18 травня 2020 року по 10 серпня 2020 року в сумі 91389,73 грн, на підставі Кредитного Договору № Р20.00211.003860674 від 17 квітня 2018 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 , таким, що не підлягає виконанню.
Відповідно до інформації №8224 від 12.02.2024 Бережанського відділу державної виконавчої служби Тернопільського району Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, надісланої у відповідь на адвокатський запит адвоката Молень Ірини Йосифівни, станом на 12.02.2024 заборгованість згідно виконавчого провадження №63368989 з виконання виконавчого напису №НМК 342306, зареєстрованого в реєстрі за № 17371, вчиненого 28 вересня 2020 року, сплачено позивачем у сумі 30 599,25 гривень.
Враховуючи те, що оскільки рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 квітня 2024 року визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. №НМК 342306 від 28 вересня 2020 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Ідея Банк» невиплачених в строк грошових коштів в сумі 91389,73 грн, тому суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що отримані АТ «Ідея Банк» кошти в розмірі 30 599,25 грн підлягають поверненню позивачу на підставі ст.1212 ЦК України, адже підстава, на якій вони були отримані, відпала.
Доводи представника відповідача про те, що кредитний договір, на виконання якого було вчинено виконавчий напис, є дійсним, а позивачем не доведено відсутності заборгованості за кредитним договором, не спростовує факту визнання виконавчого напису (на підставі якого у виконавчому провадженні було здійснено стягнення грошових коштів з позивача) таким, що не підлягає виконанню, що є підставою для повернення таких коштів.
При цьому, питання наявності та/або відсутності заборгованості позивача перед відповідачем за таким кредитним договором може бути предметом окремого судового розгляду.
Інші доводи апеляційної скарги акціонерного товариства «Ідея Банк» є аналогічними, викладеним у відзиві на позов, які не спростовують правильність висновку суду першої інстанції, яким у повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до власного тлумачення характеру спірних правовідносин та до переоцінки доказів.
Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 квітня 2024 року залишити без змін, оскільки висновки місцевого суду відповідають обставинам справи, узгоджуються з нормами процесуального права, які судом застосовані правильно, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.
У силу ст.141 ЦПК України судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за розгляд справи в апеляційному суді слід покласти на Акціонерне товариство «Ідея Банк» в межах понесених ним сум.
Оскільки ухвалою суду апеляційної інстанції від 24 червня 2024 року було зупинено дію оскаржуваного рішення суду першої інстанції до закінчення його перегляду в апеляційному порядку, а колегія суддів дійшла висновку про те, що відсутні підстави для скасування судового рішення, яке переглядалось, тому дію рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 квітня 2024 року, слід поновити.
Керуючись ст. ст. 35, 259, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Ідея Банк» залишити без задоволення.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 квітня 2024 року залишити без змін.
Поновити дію рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 квітня 2024 року.
Судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покласти на Акціонерне товариство «Ідея Банк» в межах понесених ним сум.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст судового рішення виготовлено 08 жовтня 2024 року.
Головуючий Н.М. Храпак
Судді: Б.О. Гірський
М.В. Хома