Справа № 486/1087/24
Провадження № 2-о/486/61/2024
07 серпня 2024 року Южноукраїнський міський суд Миколаївської області
у складі: головуючого судді - Савіна О.І.
присяжних - Митрофанської Т.А., Салагорі О.А.,
при секретарі - Соболевської І.Ю.,
за участю: заявника - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Южноукраїнську Миколаївської області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Южноукраїнський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), про оголошення фізичної особи померлою,
27.06.2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про оголошення фізичної особи померлою.
В обґрунтування своїх вимог заявник зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у неї народився син - ОСОБА_2 . Згідно свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 батьками ОСОБА_2 вказані: батько - ОСОБА_3 та мати - ОСОБА_1 . З моменту народження син був зареєстрований та проживав разом із заявником та батьком у квартирі АДРЕСА_1 . У 2018 році вона перебувала на заробітках в Італії. 30.05.2018 року син заявника поїхав у м.Київ на роботу. Вони постійно підтримували з останнім зв'язок у телефонному режимі. Однак, з 30.08.2018 року її син перестав виходити на зв'язок. Ні заявник, ні його батько, не могли з ним зв'язатися. До сьогоднішнього дня від сина немає жодної звістки та за місцем реєстрації не з'являвся. У зв'язку із зникненням сина у 2018 році її чоловік ОСОБА_3 звернувся з заявою до відділення поліції за місцем реєстрації сина, у якій виклав всі обставини. 04.09.2018 року щодо зникнення ОСОБА_2 слідчим ВП №3 Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області внесено інформацію до ЄРДР №12018150120000805 за ч. 1 ст. 115 КК України. Станом на даний час розшук не дав ніяких результатів. Оскільки, протягом останніх 6 років про її сина нічого не відомо, заявник вважає, що він помер. Окрім цього зазначає, що її син був співвласником нерухомого майна, яке потребує утримання та визначення його юридичної долі. За таких обставин остання була вимушена звернутись до суду із даною заявою.
Заявник ОСОБА_1 у судовому засіданні зазначила, що вимоги заяви підтримує у повному обсязі, просить суд задовольнити таку у повному обсязі.
Представник заінтересованої особи Южноукраїнського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) будучи належним чином повідомленими про час та місце судового засідання, у судове засідання не з'явились, однак 25.07.2024 року подали письмову заяву у якій вимоги вказаної заяви підтримали, просили проводити розгляд такої за їх відсутності.
Заслухавши пояснення заявника, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про можливість ухвалення рішення про задоволення заяви, виходячи з наступного.
Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Як передбачено ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
У відповідності до ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч.1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з ч.3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
Згідно з ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 08.10.1985 року, громадянин ОСОБА_2 , народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , у якому вказано ОСОБА_3 та ОСОБА_1 є його батьками (а.с. 7).
04.09.2018 року ОСОБА_3 звернувся до Відділення поліції №3 Вознесенського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області із заявою про зникнення сина ОСОБА_2 з 30.05.2018 року. Відомості було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018150120000805 від 05.09.2018 року за ч.1 ст. 115 КК України (а.с. 8).
З копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого Подільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства (м.Одеса) від 13.04.2024 року вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_4 у віці 61 року, про що 13.04.2024 року складено відповідний актовий запис №286 (а.с. 9).
Згідно з копії довідки Центру надання адміністративних послуг м.Южноукраїнськ від 18.06.2024 року №018-504-326 зазначено, що за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстровані, а саме: ОСОБА_3 (кв/с), 1962 року народження, зареєстрований 07.08.1990 року та знятий з реєстраційного обліку 13.04.2024 року (помер ІНФОРМАЦІЯ_4 ); ОСОБА_1 (дружина), 1965 року народження, зареєстрована 07.08.1990 року по теперішній час; ОСОБА_2 (син), 1985 року народження, зареєстрований 07.08.1990 року та знятий з реєстраційного обліку 04.10.2002 року (на навчання), потім зареєстрований 03.03.2009 року по теперішній час; ОСОБА_4 (син), 1984 року народження, зареєстрований 07.08.1990 року та знятий з реєстраційного обліку 31.03.2008 року (вибув) (а.с. 10).
Однак, згідно акту №07 про не проживання від 24.06.2024 року, виданого Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Молодіжна 5» вбачається, що ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 , з 2018 року фактично не проживає, особистих речей вказаного громадянина не виявлено, спальних місць та інших ознак вказуючи на фактичне проживання останнього за даною адресою немає (а.с. 11).
Відповідно до п.3 ч.2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.
Відповідно до ст. 305 ЦПК України заява про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою подається до суду за місцем проживання заявника або за останнім відомим місцем проживання (перебування) фізичної особи, місце перебування якої невідоме, або за місцезнаходженням її майна.
Відповідно до частин 1, 4 статті 46 ЦК України, фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. Порядок оголошення фізичної особи померлою встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України.
Правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті. Рішення про оголошення фізичної особи померлою приймається судом за наявності таких підстав: 1) відсутність особи в місці її постійного проживання; 2) відсутність відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона зникла безвісті за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку,- протягом шести місяців. Особливості цієї категорії справ, є те, що висновок суду про оголошення громадянина померлим ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи.
Як роз'яснено у п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» слід звернути увагу суду на необхідність відрізняти оголошення фізичної особи померлою від встановлення факту смерті особи. Оголошення фізичної особи померлою - це ствердження судовим рішення припущення про смерть даної особи, тобто констатація високого ступеня ймовірності смерті. Встановлення факту смерті особи можливо, якщо суд на підставі незаперечних доказів ствердить, тобто доведе обставини, які вірогідно свідчать про смерть особи у точно визначений час, обставини, за яких настала смерть і факт неможливості реєстрації органом державної РАЦС факту смерті. У цих справах суд визнає днем смерті громадянина, оголошеного померлим, день його гаданої смерті, якщо він пропав безвісті за обставин, які загрожували смертю або давали підстави припускати його загибель від певного нещасного випадку, а в інших випадках днем смерті вважається день набрання законної сили рішення суду про оголошення громадянина померлим.
Відповідно до вимог статей 305-309 ЦПК України, виникнення справ про оголошення фізичної особи померлою зумовлені необхідністю захисту майнових прав громадян та захистом інтересів осіб, які мають певні правовідносини з особою, тривала відсутність якої позбавляє їх можливості користуватись своїми правами.
Особливістю цієї категорії справ є те, що висновок суду про оголошення громадянина померлим ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи.
Аналізуючи вказані норми можна дійти до висновку, що сама по собі відсутність відомостей про місце перебування фізичної особи протягом трьох років у місці її постійного проживання не може бути підставою для оголошення цієї фізичної особи померлою. Суд повинен мати достатні, належні та допустимі докази для встановлення обставин, на підставі яких можливо зробити вірогідне припущення про смерть громадянина.
Вказану позицію висловив Верховний Суд у постанові від 06.11.2019 року у справі №226/3053/18.
Відсутність безумовних доказів або суперечність у доказах на підтвердження обставин, що надаються заявником та/або заінтересованими особами, унеможливлює оголошення особи померлою.
Подібний висновок висловлено у постановах Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі №461/424/15-ц, від 07.07.2021 року у справі №390/1443/19-ц.
Таким чином, оголошення ОСОБА_2 померлим необхідно заявнику для оформлення спадщини.
Відповідно до ст. 47 ЦК України правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті. Спадкоємці фізичної особи, яка оголошена померлою, не мають права відчужувати протягом п'яти років нерухоме майно, що перейшло до них у зв'язку з відкриттям спадщини. Нотаріус, який видав спадкоємцеві свідоцтво про право на спадщину на нерухоме майно, накладає на нього заборону відчуження.
Правові наслідки появи фізичної особи, яка була оголошена померлою визначені у статті 48 ЦК України. Так, якщо фізична особа, яка була оголошена померлою, з'явилася або якщо одержано відомості про місце її перебування, суд за місцем перебування цієї особи або суд, що постановив рішення про оголошення її померлою, за заявою цієї особи або іншої заінтересованої особи скасовує рішення суду про оголошення фізичної особи померлою. Незалежно від часу своєї появи фізична особа, яка була оголошена померлою, має право вимагати від особи, яка володіє її майном, повернення цього майна, якщо воно збереглося та безоплатно перейшло до неї після оголошення фізичної особи померлою, за винятком майна, придбаного за набувальною давністю, а також грошей та цінних паперів на пред'явника. Особа, до якої майно перейшло за відплатним договором, зобов'язана повернути його, якщо буде встановлено, що на момент набуття цього майна вона знала, що фізична особа, яка була оголошена померлою, жива. У разі неможливості повернути майно в натурі особі, яка була оголошена померлою, відшкодовується вартість цього майна. Якщо майно фізичної особи, яка була оголошена померлою і з'явилася, перейшло у власність держави, Автономної Республіки Крим або територіальної громади і було реалізоване ними, цій особі повертається сума, одержана від реалізації цього майна.
У цих справах суд визнає днем смерті громадянина, оголошеного померлим, день його гаданої смерті, якщо він пропав безвісті за обставин, які загрожували смертю або давали підстави припускати його загибель від певного нещасного випадку, а в інших випадках днем смерті вважається день набрання законної сили рішення суду про оголошення громадянина померлим.
Аналізуючи норми права, суд вважає, що підставою для оголошення особи померлою є не факти, які напевне свідчать про її загибель, а обставини, що дають підставу припускати смерть такої особи.
Таким чином, як встановлено у судовому засіданні, з 30.08.2018 року ОСОБА_2 перестав виходити на зв'язок, відсутні відомості щодо місця перебування ОСОБА_2 за останнім відомим місцем його реєстрації та проживання, встановити місце його знаходження не представляється можливим, з урахуванням вищезазначених відомостей, встановлених під час розгляду справи, суд дійшов висновку про наявність достатніх підстав для оголошення ОСОБА_2 померлим, з роз'ясненням заявнику, що у випадку, якщо фізична особа, яка була оголошена померлою, з'явилася або якщо одержано відомості про місце її перебування, суд за місцем перебування цієї особи або суд, що постановив рішення про оголошення її померлою, за заявою цієї особи або іншої заінтересованої особи скасовує рішення суду про оголошення фізичної особи померлою.
Відповідно до ч. 3 ст. 46 ЦК України фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це.
Згідно ч. 7 ст. 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Южноукраїнський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), про оголошення фізичної особи померлою, задовольнити.
Оголосити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця смт. Костянтинівка Арбузинського району Миколаївської області, померлим.
Датою оголошення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлим вважати день набрання рішенням суду законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду.
У зв'язку з оголошенням в судовому засіданні вступної і резолютивної частини рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повний текст рішення складено 16.08.2024 року.
Суддя Южноукраїнського
міського суду О.І. Савін
Присяжні: Т.А Митрофанська
О.А. Салагор