Справа № 490/8015/24
нп 2/490/3239/2024
Центральний районний суд м. Миколаєва
09 жовтня 2024 року м. Миколаїв
Центральний районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Саламатіна О.В., за участю секретаря судового засідання Рябой Д.В., представниці позивачки ОСОБА_1 - адвоката Щукіної Наталі Олегівни, представниці відповідача ОСОБА_2 - адвоката Школьнікової Ірини Борисівни, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаїв справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини, -
06.09.2024 року до Центрального районного суду м. Миколаєва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини.
В позовній заяві позивачка просила стягнути з відповідача аліменти на утримання їх неповнолітньої доньки в розмірі 5000,00 гривень щомісячно, починаючи стягнення з дня пред'явлення позову і до повноліття доньки. В обгрунтування вимог зазначала що вона з відповідачем перебувала в шлюбі та у них з відповідачем народилася спільна дитина. На даний момент вони з відповідачем розлучені, дитина проживає разом з позивачкою. Вважає, що батько, який є здоровим та працездатним, не має на утриманні інших осіб та зможе сплачувати аліменти на рівні 5000,00 гривень.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.09.2024 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Саламатіна О.В.
09.09.2024 року матеріали справи передано для розгляду судді.
Ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 10.09.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.
В судовому засіданні представниця позивачки позов підтримала, наполягала на його задоволенні в повному обсязі, зазначила, що позивачка разом з дитиною проживають за кордоном та сума до стягнення нею визначалася також і з урахуванням витрат на утримання дитини за кордоном, які є значно вищими ніж такі в Україні. Також зазначила, що відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження факту перерахування коштів на утримання доньки.
В судовому засіданні представниця відповідача проти позову заперечила, вказала що позивач і так перераховує кошти на утримання своєї доньки, зазначила, що розмір аліментів про який просить позивачка є неспівмірним. Зазначила, що середньомісячний дохід позивача складає 8000,00 грн., та просила про часткове задоволення позову, та стягнення з відповідача аліментів в розмірі 3000,00 грн.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що заявлені вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається зі свідоцтва про народження від 18 липня 2013 року серія НОМЕР_1 , ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , її батьками записано ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Заочним рішенням Центрального районного суду міста Миколаєва від 14 листопада 2023 року по справі №490/6820/23, шлюб зареєстрований 11.11.2011 року, між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було розірвано.
Як вбачається з довідки про доходи від 08.10.2024 року за №2, ОСОБА_2 працює в ФОП ОСОБА_4 , на посаді - бджоляр по догляду за пасікою з 21.12.2023 року по теперішній час. Середньомісячна заробітна плата складає 8000,00 грн.
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.
Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у Сімейному кодексі України.
Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» (далі ЗУ «Про охорону дитинства»)визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно з ч. 3 ст. 11 ЗУ «Про охорону дитинства» батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей.
Частиною першою ст. 12 зазначеного Закону встановлено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її стан здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Відповідно до п. 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини, що була ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
За змістом ст. 18 Конвенції про права дитини, суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч. 3 ст. 51 Конституції України).
Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї (ст. 150 СК України).
Батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (ст. 180 СК України).
Згідно ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Як роз'яснено у п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
Відповідно до ст. 183 СК України частка заробітку матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Частиною першоюстатті 191 СК України передбачено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
Згідно ст. 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.
Судом встановлено, що відповідач - ОСОБА_2 є батьком їх спільної з позивачкою дитини - ОСОБА_3 , яка є неповнолітньою, а тому відповідач зобов'язаний утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Оскільки ОСОБА_3 проживає разом зі своєю матір'ю - ОСОБА_1 , тому остання обгрунтовано вимагає стягнення аліментів з відповідача на утримання неповнолітньої дитини на свою користь.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України року кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
За змістом статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно зі статтею 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Основного Закону України.
При визначені розміру аліментів суд бере до уваги, що на даний час відповідач працює та середньомісячна заробітна плата складає 8000,00 грн., а також визнання відповідачем можливості сплачувати позивачці щомісячно аліменти в розмірі 3000,00 грн., про що було заявлено представницею відповідача в судовому засіданні.
Таким чином, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, приймаючи до уваги обов'язок обох батьків утримувати до повноліття своїх дітей, повноцінно забезпечувати їх інтереси, з метою захисту інтересів дитини, створення їй необхідних умов для всебічного розвитку, а також для неможливості призведення до скрутного становища відповідача, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача аліменти на користь позивачки на утримання доньки ОСОБА_3 , в розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок, який в силу ч. 2 ст. 184 СК України підлягає індексації, починаючи стягувати з 06.09.2024 року до досягнення дитиною повноліття.
Вказаний розмір аліментів відповідатиме вимогам розумності і справедливості, і разом із тим, є співмірним з урахуванням мети аліментного зобов'язання.
Суд допускає негайне виконання рішень суду у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць (ст. 430 ЦПК України).
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", від сплати судового збору звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів.
Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а тому з відповідача мали б бути стягнуті 1211 грн. 20 коп. судові витрати у виді судового збору на користь держави.
Виходячи з наведеного, та з врахуванням того, що позов задоволено частково, то суд вважає, що є підстави для стягнення з відповідача на користь держави судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що становить 726 гривень 60 копійок.
Керуючись ст.ст.12, 13, 89, 141, 142, 263-265, 268 ЦПК України суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), у розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок, починаючи з 06.09.2024 року до досягнення дитиною повноліття.
В іншій частині позову, відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь держави судовий збір в розмірі 726 (сімсот двадцять шість) гривень 60 копійок.
Допустити негайне виконання судового рішення у межах суми платежу за один місяць.
Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Саламатін