Справа № 490/8824/24
нп 2-н/490/2448/2024
Центральний районний суд м. Миколаєва
07 жовтня 2024 року м. Миколаїв
Суддя Центрального районного суду м. Миколаєва Черенкова Н.П. розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Місто для людей Миколаїв» про видачу судового наказу про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованості за надання послуги з управління багатоквартирним будинком,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Місто для людей Миколаїв» звернулося до суду із заявою про видачу судового наказу про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованості за послуги з управління багатоквартирним будинком за адресою: АДРЕСА_1 .
Розглянувши надані матеріали, суд приходить до висновку про необхідність відмовити у видачі судового наказу з наступних підстав.
Відповідно до ч. 3 ст. 19 ЦПК України, наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Частиною 5 ст. 165 ЦПК України передбачено, що у разі якщо боржником у заяві про видачу судового наказу вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суддя не пізніше двох днів з дня надходження такої заяви, крім випадків подання заяви про видачу судового наказу в електронній формі до боржника, який має офіційну електронну адресу, звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання фізичної особи - боржника.
Згідно витягу з реєстру територіальної громади міста Миколаєва про реєстрацію осіб, за адресою: АДРЕСА_2 зареєстрована лише боржниця - ОСОБА_1 .
Разом з тим, в реєстрі територіальної громади міста Миколаєва про реєстрацію осіб, боржник ОСОБА_2 зареєстрованим не значиться.
Тобто, отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання одного із боржників.
Інших даних, щодо точного місця реєстрації боржника ОСОБА_2 у суду відсутня.
Відповідно до ч.9 ст.165 ЦПК України у разі якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - боржника, суд відмовляє у видачі судового наказу.
Зазначене вище виключає можливість дійти безспірного висновку про обов'язок одного з боржників сплачувати за спожиту електричну енергію за вказаною заявником адресою.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 541 ЦК України, солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
Згідно частин 1, 4 ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором.
Частинами 1, 2 ст. 544 ЦК України встановлено, що боржник, який виконав солідарний обов'язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього. Якщо один із солідарних боржників не сплатив частку, належну солідарному боржникові, який у повному обсязі виконав солідарний обов'язок, несплачене припадає на кожного з решти солідарних боржників у рівній частці.
Виходячи з аналізу наведених норм, враховуючи неподільність предмета зобов'язання при солідарному стягненні, право регресної вимоги у солідарних боржників, суддя вважає, що у випадку наявності підстав для відмови у видачі судового наказу відносно одного з солідарних боржників, відсутні підстави для видачі наказу відносно другого боржника, оскільки таким шляхом суд змінює порядок стягнення, визначений заявником при подачі заяви, що є недопустимим в наказному провадженні.
Згідно з ч. 3 ст. 165 ЦПК України, у разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог. У разі якщо заявлені вимоги між собою взаємопов'язані і окремий їх розгляд неможливий, суд відмовляє у видачі судового наказу.
З огляду на викладене, заявлені вимоги про солідарне стягнення з боржників заборгованості взаємопов'язані між собою та їх окремий розгляд неможливий, за таких обставин, у видачі судового наказу належить відмовити.
Відповідно до ч. 2 ст. 167 ЦПК України, за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
Відповідно до ч. 2 ст. 166 ЦПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 165 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
Відповідно до ст. 164 ЦПК України, у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої заподання позовної заяви.
Керуючись ст.ст.163, 165,166 ЦПК України, суддя,-
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Місто для людей Миколаїв» у видачі судового наказу про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованості за надання послуги з управління багатоквартирним будинком.
Роз'яснити заявнику про право на повторне звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня постановлення ухвали.
Суддя Н.П. Черенкова