Справа № 490/8814/24
нп 2-н/490/2439/2024
Центральний районний суд м. Миколаєва
07 жовтня 2024 року м. Миколаїв
Суддя Центрального районного суду м. Миколаєва Черенкова Н.П. розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Місто для людей Миколаїв» про видачу судового наказу про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованості за надання послуги з управління багатоквартирним будинком,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Місто для людей Миколаїв» звернулося до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованості за послуги з управління багатоквартирним будинком за адресою: АДРЕСА_1 .
Розглянувши надані матеріали, суд приходить до висновку про необхідність відмовити у видачі судового наказу з наступних підстав.
Відповідно до ч. 3 ст. 19 ЦПК України, наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Згідно п.2 ч.2 ст. 163 ЦПК України у заяві повинно бути зазначено повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), а також інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Частиною 5 ст. 165 ЦПК України передбачено, що у разі якщо боржником у заяві про видачу судового наказу вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суддя не пізніше двох днів з дня надходження такої заяви, крім випадків подання заяви про видачу судового наказу в електронній формі до боржника, який має офіційну електронну адресу, звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання фізичної особи - боржника.
Згідно витягу з реєстру територіальної громади міста Миколаєва про реєстрацію осіб, за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрований лише боржник - ОСОБА_2 .
Разом з тим, в реєстрі територіальної громади міста Миколаєва про реєстрацію осіб, ОСОБА_1 зареєстрованою не значиться.
При цьому, суддя звертає увагу, що для звернення до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання боржника ОСОБА_1 , або для використання даних Єдиного державного демографічного реєстру, необхідна певна інформація, а саме: дата народження боржника або його РНОКПП, яку заявник суду не надав.
Тобто, отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання одного із боржників.
Інших даних, щодо точного місця реєстрації боржника ОСОБА_1 у суду відсутня.
Відповідно до ч.9 ст.165 ЦПК України у разі якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - боржника, суд відмовляє у видачі судового наказу.
Зазначене вище виключає можливість дійти безспірного висновку про обов'язок одного з боржників сплачувати за спожиту електричну енергію за вказаною заявником адресою.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 541 ЦК України, солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
Згідно частин 1, 4 ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором.
Частинами 1, 2 ст. 544 ЦК України встановлено, що боржник, який виконав солідарний обов'язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього. Якщо один із солідарних боржників не сплатив частку, належну солідарному боржникові, який у повному обсязі виконав солідарний обов'язок, несплачене припадає на кожного з решти солідарних боржників у рівній частці.
Виходячи з аналізу наведених норм, враховуючи неподільність предмета зобов'язання при солідарному стягненні, право регресної вимоги у солідарних боржників, суддя вважає, що у випадку наявності підстав для відмови у видачі судового наказу відносно одного з солідарних боржників, відсутні підстави для видачі наказу відносно другого боржника, оскільки таким шляхом суд змінює порядок стягнення, визначений заявником при подачі заяви, що є недопустимим в наказному провадженні.
Згідно з ч. 3 ст. 165 ЦПК України, у разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог. У разі якщо заявлені вимоги між собою взаємопов'язані і окремий їх розгляд неможливий, суд відмовляє у видачі судового наказу.
З огляду на викладене, заявлені вимоги про солідарне стягнення з боржників заборгованості взаємопов'язані між собою та їх окремий розгляд неможливий, за таких обставин, у видачі судового наказу належить відмовити.
Відповідно до ч. 2 ст. 167 ЦПК України, за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
Відповідно до ч. 2 ст. 166 ЦПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 165 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
Відповідно до ст. 164 ЦПК України, у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої заподання позовної заяви.
Керуючись ст.ст.163, 165,166 ЦПК України, суддя,-
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Місто для людей Миколаїв» у видачі судового наказу про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованості за надання послуги з управління багатоквартирним будинком.
Роз'яснити заявнику про право на повторне звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня постановлення ухвали.
Суддя Н.П. Черенкова