Справа № 461/7594/24
Провадження № 1-кп/461/659/24
07.10.2024 року місто Львів
Галицький районний суд м. Львова в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
законного представника ОСОБА_5 ,
особи стосовно якої вирішується
питання застосування заходів
виховного характеру ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Львові клопотання прокурора Галицької окружної прокуратури міста Львова ОСОБА_7 у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024142360000669 від 25.07.2024, за ознаками вчинення кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч.1 ст.125 КК України, про застосування до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру відносно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львова, українця, громадянина України, із середньою освітою, студента 1-го курсу Вищого професійно-технічного училища №11 м. Червонограда, неодруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
встановив:
прокурор Галицької окружної прокуратури міста Львова ОСОБА_7 звернулась до суду з клопотанням про застосування до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024142360000669 від 25.07.2024, за ознаками вчинення кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч.1 ст.125 КК України, відносно ОСОБА_6 .
Згідно клопотання, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_6 24 липня 2024 року, приблизно о 18 годині 00 хвилин, перебуваючи по АДРЕСА_3 , на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, знаючи про те, що здоров'я будь-якої людини рівною мірою охороняється законом, протиправне посягання на нього є кримінально-караним, діючи цілеспрямовано, незаконно, протиправно, з метою завдання невизначеної шкоди здоров'ю, у результаті словесного конфлікту, маючи умисел на заподіяння тілесних ушкоджень, умисно наніс один удар кулаком своєї правої руки в ділянку нижньої щелепи ОСОБА_8 , чим спричинив йому тілесні ушкодження у вигляді забійної рани в ділянці нижньої щелепи, які, згідно висновку судово-медичного експерта №263/24 від 29.07.2024, відносяться до легкого ступеня тяжкості.
Наведені дії неповнолітнього ОСОБА_6 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 1 ст. 125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження.
В обґрунтування клопотання прокурор посилається на те, що неповнолітній ОСОБА_6 викритий у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, яке, відповідно до ч. 2 ст. 12 КК України, є кримінальним проступком.
Неповнолітній ОСОБА_6 вперше вчинив кримінальне правопорушення, що належить до кримінального проступку, вчинив його у віці 16 років, тобто згідно із статтею 22 КК України підлягає кримінальній відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, раніше не судимий, навчається на 1-му курсі Вищого професійно-технічного училища №11 м. Червонограда, не працює, а його виправлення можливе без застосування кримінального покарання, проте із застосуванням примусових заходів виховного характеру у вигляді застереження та обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього.
У судовому засіданні прокурор клопотання підтримала та просила його задовольнити, вказавши, що, на її думку, є законні підстави застосування до ОСОБА_6 примусових заходів виховного характеру у вигляді застереження та обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього.
Захисник, законний представник та ОСОБА_6 , у судовому засіданні, кожен окремо, клопотання підтримали та просили його задовольнити.
Потерпілий та його законний представник подали суду заяву, згідно якої клопотання не заперечили, просили клопотання прокурора задовольнити та вказали, що на даний час претензій до ОСОБА_6 не мають.
Безпосередньо дослідивши під час судового розгляду клопотання та долучені до нього матеріали, оцінивши їх у сукупності, з точки зору належності, допустимості, достатності та взаємозв'язку, провівши судовий розгляд, заслухавши та перевіривши доводи прокурора, особи відносно якої скеровано клопотання та інших учасників процесу, суд приходить до висновку, що клопотання про застосування щодо ОСОБА_6 примусових заходів виховного характеру підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Наявність у діях ОСОБА_6 ознак інкримінованого суспільно-небезпечного діяння об'єктивно доводиться дослідженими та перевіреними в ході розгляду клопотання, наступними нижченаведеними доказами.
Показами ОСОБА_6 у судовому засіданні, згідно яких він зазначив, що у клопотанні вірно вказано, що 24 липня 2024 року, приблизно о 18 годині 00 хвилин, перебуваючи по АДРЕСА_3 , на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, у результаті словесного конфлікту, він умисно наніс один удар кулаком своєї правої руки в ділянку нижньої щелепи ОСОБА_8 . У вчиненому розкаюється.
Висновком експерта №263/24 від 25.07.2024, відповідно до якого згідно представленим медичним документам та при огляді потерпілого ОСОБА_8 , 2007 р.н., була виявлена забійна рана в ділянці нижньої щелепи, яка могла утворитись 24 липня 2024 року від удару тупим предметом, який був в кулаці сторонньої особи і відноситься до легкого тілесного ушкодження.
Протоколом огляду предмета від 13.08.2024 року, згідно якого було оглянуто наявні на DVD-R диску відеоматеріали на яких зафіксовано як ОСОБА_6 24 липня 2024 року, близько 18 годині 00 хвилин, перебуваючи по АДРЕСА_3 , наніс один удар кулаком своєї правої руки в ділянку нижньої щелепи ОСОБА_8 .
Відповідно до ч. 5 ст.499 КПК України, за відсутності підстав для закриття кримінального провадження прокурор затверджує складене слідчим, дізнавачем або самостійно складає клопотання про застосування до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру і надсилає його до суду в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно ст. 497 КПК України, якщо під час досудового розслідування прокурор дійде висновку про можливість виправлення неповнолітнього, який обвинувачується у вчиненні вперше кримінального проступку, необережного нетяжкого злочину без застосування кримінального покарання, він складає клопотання про застосування до неповнолітнього обвинуваченого примусових заходів виховного характеру і надсилає його до суду.
З підстав, передбачених частиною першою цієї статті, клопотання про застосування до неповнолітнього обвинуваченого примусових заходів виховного характеру може бути складене і надіслане до суду за умови, що неповнолітній обвинувачений та його законний представник проти цього не заперечують.
Під час судового розгляду суд за наявності підстав, передбачених частиною першою цієї статті, може прийняти рішення про застосування до неповнолітнього обвинуваченого примусових заходів виховного характеру, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 97 КК України, неповнолітнього, який вперше вчинив кримінальний проступок або необережний нетяжкий злочин, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо його виправлення можливе без застосування покарання. У цих випадках суд застосовує до неповнолітнього примусові заходи виховного характеру, передбачені частиною другою статті 105 цього Кодексу. Примусові заходи виховного характеру, передбачені частиною другою статті 105 цього Кодексу, суд застосовує і до особи, яка до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу.
Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 15.05.2006р. «Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру» визначено, що відповідно до чинного законодавства примусові заходи виховного характеру можна застосовувати до особи, яка у віці від 14 до 18 років вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, а також до особи, котра у період від 11 років до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що має ознаки дії чи бездіяльності, передбачених Особливою частиною Кримінального кодексу України.
Згідно п. 6 вказаної постанови Пленуму ВСУ, обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог щодо поведінки неповнолітнього (п. 2 ч. 2 ст. 105 КК) слід розуміти як: обмеження перебування поза домівкою в певний час доби; заборону відвідувати певні місця, змінювати без згоди органу, який здійснює за ним нагляд, місце проживання, навчання чи роботи, виїжджати в іншу місцевість; покладення обов'язку продовжити навчання, пройти курс лікування (за наявності хворобливого потягу до спиртного або в разі вживання наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів); тощо.
Оцінивши зібрані і перевірені в судовому засіданні докази з точки зору їх достовірності, достатності та допустимості, суд дійшов висновку, що дії неповнолітнього ОСОБА_6 вірно кваліфіковані за ч.1 ст. 125 КК України, як умисне легке тілесні ушкодження.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.125 КК України, відповідно до ч. 2 ст. 12 КК України, є кримінальним проступком, оскільки за нього передбачено покарання у виді штрафу до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадських робіт на строк до двохсот годин, або виправних робіт на строк до одного року.
Відповідно до ст. 22 КК України, кримінальна відповідальність за ч.1 ст.125 КК України настає з шістнадцяти років, а отже неповнолітній ОСОБА_6 на момент вчинення вищезазначеного кримінального правопорушення - 24.07.2024 року досяг віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність.
Згідно ч. 1-3 ст.105 КК України, неповнолітній, який вчинив кримінальний проступок або нетяжкий злочин, може бути звільнений судом від покарання, якщо буде визнано, що внаслідок щирого розкаяння та подальшої бездоганної поведінки він на момент постановлення вироку не потребує застосування покарання.
У цьому разі суд застосовує до неповнолітнього такі примусові заходи виховного характеру:
1) застереження;
2) обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього;
3) передача неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх заміняють, чи під нагляд педагогічного або трудового колективу за його згодою, а також окремих громадян на їхнє прохання;
4) покладення на неповнолітнього, який досяг п'ятнадцятирічного віку і має майно, кошти або заробіток, обов'язку відшкодування заподіяних майнових збитків;
5) направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків до його виправлення, але на строк, що не перевищує трьох років. Умови перебування в цих установах неповнолітніх та порядок їх залишення визначаються законом.
До неповнолітнього може бути застосовано кілька примусових заходів виховного характеру, що передбачені у частині другій цієї статті. Тривалість заходів виховного характеру, передбачених у пунктах 2 та 3 частини другої цієї статті, встановлюється судом, який їх призначає.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 501 КПК України, під час постановлення ухвали в кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів виховного характеру суд з'ясовує такі питання:
1) чи мало місце суспільно небезпечне діяння;
2) чи вчинено це діяння неповнолітнім у віці від одинадцяти років до настання віку, з якого настає кримінальна відповідальність за це діяння;
3) чи слід застосувати до нього примусовий захід виховного характеру і якщо слід, то який саме.
Якщо під час судового розгляду не буде доведено однієї з обставин, передбачених у пункті 1 або 2 частини першої цієї статті, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову у застосуванні примусових заходів виховного характеру і закрити кримінальне провадження.
Оцінивши зібрані по кримінальному провадженню докази, суд вважає, що винуватість ОСОБА_6 у скоєнні суспільно-небезпечного діяння, що підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України доведена належним чином. При цьому, суд враховує, що ОСОБА_6 свою винуватість визнав та щиро розкаявся у вчиненому, до кримінальної відповідальності раніше не притягувався, не перебуває на обліку у лікаря нарколога.
Згідно висновку судово-психіатричного експерта №1093 від 29.08.2024, ОСОБА_9 на даний час та у період інкримінованих йому дій виявляє несоціалізований розлад поведінки підліткового віку на органічному ґрунті. За своїм психічним станом усвідомлював та може усвідомлювати свої дії та керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру ОСОБА_6 не рекомендовано. Рівень та продуктивність психічних процесів ОСОБА_6 знаходяться у межах психічної норми. В самооцінці недостатність та поверхневість критики, послаблений емоційно-вольовий контроль, порушення соціальної адаптації, легковажність, зухвалість. Структура особистості ОСОБА_6 достатньо сформована для даного віку, але розвиток його особистості йде в асоціальному напрямку. Рівень психічного розвитку ОСОБА_6 відповідає його достатньому віку.
Отже, ОСОБА_6 підпадає під критерії, зазначені у статті 97 КК України.
При призначенні примусових заходів виховного характеру, суд враховує обставини вчиненого, суспільну небезпечність, наслідки діяння, дані про особу неповнолітнього, його характеристику, умови життя, виховання і поведінку, ставлення до вчиненого, час, який пройшов з часу вчинення неповнолітнім суспільно небезпечного діяння.
Враховуючи наведені вище обставини провадження, а також те, що неповнолітній ОСОБА_6 вперше вчинив суспільно небезпечне діяння, свою вину у вчиненому визнав повністю, щиро розкаявся, на обліку у лікаря нарколога не перебуває, на даний час навчається, суд вважає за можливе клопотання задовольнити та застосувати до ОСОБА_6 примусові заходи виховного характеру.
Визначаючи строк застосування примусових заходів виховного характеру, суд вважає за можливе встановити такий строк тривалістю один рік.
Позов по справі не заявлено.
Запобіжний захід у даній справі не обирався.
Долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
Судові витрати у кримінальному провадженні відсутні.
Керуючись ст. ст. 97,105 КК України, ст.ст. 371- 372, 395, 497 КПК України,
постановив:
Клопотання задовольнити.
Застосувати до неповнолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , примусові заходи виховного характеру, передбачені п.1, 2 ч. 2 ст.105 КК України.
Роз'яснити неповнолітньому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , застереження про наслідки його дій, оголосити осуд за ці дії, попередити про більш суворі правові наслідки, які можуть настати в разі продовження ним протиправної поведінки за вчинення суспільно небезпечного діяння або злочину.
Встановити обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме:
- в період часу з 22 год. 00 хв. до 07 год. 00 хв. не залишати місце постійного проживання, за адресою: АДРЕСА_2 ;
- заборонити відвідувати в період часу з 22 год. 00 хв. до 07 год. 00 хв. парки, кафе та інші розважальні заклади.
Строк примусових заходів виховного характеру відносно неповнолітнього ОСОБА_6 встановити на 1 (один) рік.
Речові докази, після набрання ухвалою законної сили:
-DVD-R диск на якому містяться відеоматеріали - залишити у матеріалах кримінального провадження.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з дня її проголошення, а особою стосовно якої вирішено питання застосування заходів виховного характеру протягом тридцяти днів з дня отримання повного тексту ухвали.
Головуючий суддя ОСОБА_1