Справа № 461/3735/24
Провадження № 2/461/1907/24
08.10.2024 року Галицький районний суд міста Львова у складі:
головуючого судді Мироненко Л.Д.
при секретарі судового засідання Курилюк А.І.,
розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи “Служба у справах дітей» Галицького району, про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини,-
У провадженні Галицького районного суду м. Львова перебуває зазначена цивільна справа.
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 10.05.2024 року відкрито загальне позовне провадження у вказаній справі.
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 09.09.2024 року було продовжено на 30 днів підготовче провадження у справі.
Відповідно до частин першої, другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до ч.5 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Згідно з ч.2 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про:
1) залишення позовної заяви без розгляду;
2) закриття провадження у справі;
3) закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Крім того, положення ст. 43 Цивільного процесуального кодексу України визначають, що учасники справи зобов'язані, зокрема, з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 131 Цивільного процесуального кодексу України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Таким чином, обов'язок суду полягає у перевірці не лише факту належного повідомлення позивача про час і місце судового засідання, а й про поважність причин такої неявки, якщо вони були зазначені. Поважними, з урахуванням конкретних обставин справи, вважаються причини, які за об'єктивних, тобто не залежних від позивача, обставин унеможливлювали або істотно утруднювали вчинення ним відповідних процесуальних дій; при цьому береться до уваги й те, чи вживав позивач заходів до усунення цих обставин або послаблення їх негативного впливу на виконання позивачем процесуальних обов'язків, покладених на нього судом.
Суд звертає увагу на той факт, що ЦПК України не передбачено відкладення судового засідання з умовою надання доказів поважності причини неявки у майбутньому. Причину неявки потрібно перевірити і встановити безпосередньо у судовому засіданні, якщо така є. Тому для цього необхідно, щоб позивач надав письмову інформацію з доказами про це.
Відтак, сторони зобов'язані надавати докази, що підтверджують поважні причини неявки у судове засідання, про відкладення якого просять суд.
В підготовчі судові засідання призначені на:
-25 червня 2024 року позивач не з'явився, хоча був належним чином повідомленим про дату і час судового засідання, що підтверджується власноручно написаною розпискою останнього. Жодних заяв чи клопотань на адресу суду не скеровував;
-09 вересня 2024 року позивач не з'явився, хоча був належним чином повідомленим про дату і час судового засідання, що підтверджується довідкою відділення поштового зв'язку, відповідно до якої судова повістка не була вручена та повернута на адресу суду «за закінченням терміну зберігання».
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-6).
При цьому, позивач подав до суду клопотання про відкладення підготовчого судового засідання у зв'язку з перебуванням у ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому він не має можливості прибути на судове засідання;
-16 вересня 2024 року та 08 жовтня 2024 року позивач не з'явився, хоча був належним чином повідомленим про дату і час судового засідання, що підтверджується довідками відділення поштового зв'язку, відповідно до яких судові повістки на вказані дати не були вручені та повернуті на адресу суду «за закінченням терміну зберігання». Жодних заяв чи клопотань на адресу суду не скеровував.
При цьому, суд зазначає, що надсилання судових повісток було здійснено за адресою, вказаною позивачем у позовній заяві.
Ініціювавши судовий розгляд справи, позивач насамперед повинен активно використовувати визначені законом процесуальні права, здійснювати їх з метою, з якою такі права надано. Реалізація особою процесуальних прав невіддільна від виконання нею процесуального обов'язку щодо сприяння встановленню в судовому процесі дійсних обставин у справі з метою отримання правосудного судового рішення.
Обов'язковими умовами для застосування передбачених ч.5 ст. 223, п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України процесуальних наслідків неявки позивача у судове засідання є одночасно його належне повідомлення про час і місце судового засідання та відсутність заяви позивача про розгляд справи за його відсутності; право позивача як особи, що подала позов та зацікавлена в його розгляді, не бути присутнім у судовому засіданні кореспондується з його обов'язком подати до суду відповідну заяву про розгляд справи за його відсутності, при цьому саме на позивача покладається обов'язок доведення неможливості вчинення ним відповідних процесуальних дій.
Таким чином, суд приходить до переконання, що неявка позивача ОСОБА_1 має ознаки повторності, заяви про розгляд справи, проведення підготовчого судового засідання за відсутності позивача до суду не надходили.
Верховний Суд у складі колегії Касаційного господарського суду у своїй постанові від 16 липня 2020 року у справі № 924/369/19 звертає увагу на те, що за положеннями статті 129 Конституції одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Верховний Суд наголошує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Верховний Суд у постанові від 31 серпня 2021 року у справі № 570/5535/17 (провадження № 61-6076св21) зазначив, що на осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов'язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. При цьому під добросовісністю потрібно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов'язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов'язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборону зловживати наданими правами.
Відповідно до правового висновку, який викладений у постанові Верховного суду від 28 березня 2023 року у справі № 711/7486/19 суд зобов'язаний присікати недобросовісні дії позивача та залишати позов без розгляду у разі повторної неявки належно повідомленого позивача, від якого не надійшло заяви про розгляд справи без його участі. Це забезпечує дотримання судом строків розгляду справи та балансу інтересів сторін спору .
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 р. у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Позивач має сприяти розгляду справи, оскільки він є найбільш зацікавленим в її розгляді.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить також з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 р. та «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 р. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Судом враховується, що права особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.
Враховуючи неодноразові неявки позивача в підготовчі судові засідання без поважних причин, суд приходить до переконання, що позовну заяву необхідно залишити без розгляду.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 13, 258 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи “Служба у справах дітей» Галицького району, про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини, - залишити без розгляду.
Роз'яснити заявнику, що залишення заяви без розгляду не перешкоджає повторному зверненню до суду з того самого питання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 15 днів з дня отримання копії ухвали.
Головуючий суддя Л.Д. Мироненко