ЄУН: 336/9309/24
Провадження №: 2-о/336/410/2024
іменем України
09 жовтня 2024 року м. Запоріжжя
Суддя Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Петренко Л.В.,
розглянувши матеріали заяви, поданої в окремому провадженні, у цивільній справі № 336/9309/24 (провадження № 2-о/336/410/24) за заявою ОСОБА_1 , про встановлення юридичного факту, -
встановив:
18 вересня 2024 року до суду звернулась ОСОБА_1 із заявою про встановлення юридичного факту, в якій просить встановити факт окремого проживання ОСОБА_2 та її батька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який на момент смерті проживав та був зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , у зв'язку з постійним фактичним проживанням ОСОБА_2 у державі Ізраїль в період з 17.07.2018 року по 02.12.2021 року, до дня смерті ОСОБА_3 .
Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено та передано судді Петренко Л.В.
Ухвалою судді від 19 вересня 2024 року заяву ОСОБА_1 про встановлення юридичного факту - залишено без руху та надано заявнику строк п'ять днів, з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків, зазначених у її мотивувальній частині.
07 жовтня 2024 року заявниця подала до суду заяву про встановлення юридичного факту (уточнену), де вказала зацікавлених осіб: ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Соху Олену Борисівну, Запорізьку міську територіальну громаду в особі Запорізької міської ради та просить встановити факт окремого проживання ОСОБА_2 та її батька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який на момент смерті проживав та був зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , у зв'язку з постійним фактичним проживанням ОСОБА_2 у державі Ізраїль в період з 17.07.2018 року по 02.12.2021 року, до дня смерті ОСОБА_3 .
Відповідно до ч. 3 ст. 42 ЦПК України у справах окремого провадження учасниками справи є заявники, інші заінтересовані особи.
Заявник не навів обґрунтування чому до кола осіб включив приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Соху Олену Борисівну.
Відповідно до постанови приватного нотаріуса від 04 жовтня 2024 року, яка надана заявницею на виконання ухвали суду, нотаріус відмовив ОСОБА_4 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 чоловіка ОСОБА_3 , в цілому на все майно, у зв'язку з неможливістю з'ясувати склад спадкоємців та відсутністю підтвердження неприйняття дочкою спадкодавця ОСОБА_5 спадщини. Нотаріус роз'яснив, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. Заявнику також роз'яснено право на оскарження постанови нотаріуса.
Суддя дослідивши заяву та додані до неї документи, заяву про встановлення юридичного факту (уточнену) з додатками, дійшов до такого висновку.
Відповідно до вимог частини першої статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За змістом частини 7 статті 19 ЦПК України окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид не позовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до п. 5 ч.2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
За умовами ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
Відповідно до ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Факти, що мають юридичне значення - це факти, з якими закон пов'язує виникнення, зміну або припинення правовідносин. Справи про встановлення юридичних фактів можуть бути предметом розгляду суду у порядку окремого провадження, зокрема, якщо встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Згідно з частиною 4 статті 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
З матеріалів справи слідує, що заявник звернувся в порядку окремого провадження із заявою про встановлення факту не проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини заінтересованої особи ОСОБА_2 .
Згідно зі ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
До складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов'язків, що зазначені у ст. 1219 ЦК України (ст.ст. 1218, 1231 ЦК України).
Часом відкриття спадщини, за правилами ч. 2 ст. 1220 ЦК України, є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою.
Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її ч. 1 ст. 1268 ЦК України.
Дії, які свідчать про прийняття спадщини спадкоємцем спадщини визначені у ч. ч. 3, 4 ст. 1268, ст. 1269 ЦК України.
Частиною 3 ст. 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Наслідки пропущення строку для прийняття спадщини визначені у ст. 1272 ЦК України. За загальним правилом, яке передбачене ч. 1 цієї статті, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
Разом з тим, положення ч. ч. 2, 3 цієї статті допускають можливість прийняття спадщини особами, які пропустили строк для прийняття подання відповідної заяви. Зокрема, така можливість існує у випадку надання відповідної письмової згоди спадкоємцями, які прийняли спадщину, або за рішенням суду, яке ухвалено за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини.
Чинне законодавство розмежовує поняття прийняття спадщини (глава 87 ЦК України «Здійснення права на спадкування») та оформлення спадщини (глава 89ЦК України «Оформлення права на спадщину»).
Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п'ята статті 1268 ЦК України).
В даному випадку заявниця просить встановити факт непроживання спадкоємця ОСОБА_2 за однією адресою зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, проте в матеріалах справи відсутні того що ОСОБА_2 уповноважувала заявницю встановлювати такі факти.
Крім того, такий факт встановлюється іншими документами, а не судовим рішенням.
Перебування спадкоємця за кордоном протягом тривалого часу може підтверджуватися даними щодо перетину кордону тощо.
Відповідно до ч. 4 ст. 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
Згідно з п.1 Постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику по справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», звернуто увагу суддів на те, що відповідно до статей 255, 271 ЦПК України в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо, встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб'єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням суб'єктивного права за умов, що є конкретні особи, які перешкоджають в реалізації такого права.
Згідно п. 3 вказаного Пленуму, у тому разі, коли було виявлено, що встановлення підвідомчого судові факту пов'язане з вирішенням спору про право, суд відмовляє в прийнятті заяви до розгляду в окремому провадженні, а якщо це буде виявлено під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Встановлення факту про який заявниця просить в заяві, необхідно їй для оформлення спадкових прав.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.
Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім'єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Діючим законодавством урегульовано порядок підтвердження постійного місця проживання громадян України.
Обраний заявником спосіб захисту щодо встановлення факту постійного непроживання іншого спадкоємця за місцем відкриття спадщини не передбачений вимогами статті 16 ЦК України та Книгою шостою ЦК України «Спадкове право», а також не передбачений ст. 315 ЦПК України.
Вказаний юридичний факт підлягає встановленню при вирішенні спадкового спору, а не як окрема вимога.
Отже враховуючи, що юридичні наслідки встановлення факту непроживання спадкоємця зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини пов'язуються з наступним вирішенням спору про право на спадкування і можуть істотно вплинути на права ОСОБА_2 , суддя дійшов до висновку, що в даному випадку між заявницею та заінтересованою особою існує спір про право, який повинен вирішуватися лише в порядку позовного провадження.
Крім того, нотаріус в постанові від 04 жовтня 2024 року, якою відмовив у вчиненні нотаріальної дії роз'яснив заявниці право на звернення до суду за правилами позовного провадження.
За таких обставин, суд дійшов до висновку, що заявниці необхідно відмовити у відкритті провадження у справі за заявою про встановлення факту непроживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Керуючись ст.ст. 315, 258-261, 353-355 ЦПК України, суддя, -
постановив:
Відмовити у відкритті провадження у справі № 336/9309/24 (провадження № 2-о/336/410/2024), в порядку окремого провадження, за заявою ОСОБА_1 , про встановлення юридичного факту, а саме непроживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Суддя: