Справа № 337/555/20
Провадження № 2-п/337/52/2024
09 жовтня 2024 року м. Запоріжжя
Хортицький районний суд м. Запоріжжя у складі судді Завгороднього Є.В., за участю секретаря судового засідання Лемонджави А.В., відповідача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення по цивільній справі за позовом Комунального підприємства «Водоканал» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про стягнення боргу за послуги централізованого водопостачання та водовідведення, -
13.09.2024 ОСОБА_1 (колишнє прізвище ОСОБА_5 , змінено внаслідок укладення шлюбу, далі по тексту - відповідач) звернулася до суду із заявою про перегляд заочного рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 24.04.2020 у цивільній справі № 337/555/20, яким з відповідачів стягнуто солідарно на користь позивача борг за спожиті послуги з централізованого водопостачання та водовідведення за період з 01.03.2010 по 31.12.2019 в розмірі 46 355,79 грн, а також судові витрати.
Заяву обгрунтовано тим, що відповідач ОСОБА_1 не була належним чином повідомлена про судовий розгляд, за місцем надсилання судових повісток ( АДРЕСА_1 ) вона не проживає з січня 2017 року (відповідно вона їх не отримувала), що позбавило її можливості взяти участь у розгляді справи.
Крім того, в заяві про перегляд заочного рішення відповідач не погодилася із підставами для стягнення з неї заборгованості, оскільки вона хоч і зареєстрована за адресою, за якою стягується борг, але фактично там не проживає, послугами з водопостачання та водовідведення не користується.
Ухвалою суду від 23.09.2024 заяву про перегляд заочного рішення прийнято до провадження та призначено до судового розгляду.
Стороною позивача до суду надано письмове заперечення на заяву про перегляд заочного рішення, в якій позивач не погоджується з підставами для скасування заочного рішення. Зазначено, що матеріали справи містять інформацію про належне повідомлення відповідача про судовий розгляд, а той факт, що вона не проживає за адресою, за якою стягується борг, не є підставою для звільнення від оплати комунальних послуг, оскільки її обов'язок сплати встановлено Законом України «Про житлово-комунальні послуги»; нарахування плати за користування послугами за вказаною адресою здійснювалося за кількістю зареєстрованих осіб, і про те, що відповідач там не проживає, позивача належним чином не було поінформовано, підтверджуючих документів про непроживання за адресою реєстрації та про зменшення плати за послуги надано не було.
В судовому засіданні відповідач підтримала свої вимоги щодо скасування заочного рішення з підстав, викладених у письмовій заяві.
Представник позивача в судовому засіданні заперечила проти задоволення заяви про перегляд заочного рішення з підстав, викладених у письмовому запереченні.
Згідно зі ст. 288 ЦПК України, заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
За змістом зазначених положень чинного законодавства скасування заочного рішення суду можливе за одночасного існування двох умов: 1) що відповідач не з'явився в судове засідання та не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, та 2) відповідач надає докази, які мають значення для справи, та можуть привести до ухвалення рішення, протилежного заочному повністю або частково, або до його зміни. Тобто, якщо б ці докази були відомі суду при розгляді справи, то у справі було б ухвалено інше рішення. Наявність наведених вище обставин повинна бути у їх сукупності, при відсутності хоча б однієї з них, заочне рішення скасуванню не підлягає.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення у справі «Рябих проти росії»).
Виходячи з вищенаведеної практики ЄСПЛ, скасування рішення суду, що набрало законної сили, за відсутності факту істотності таких обставин, з мотивів неправильного застосування судом норм матеріального та/або процесуального права буде порушенням принципу юридичної визначеності, тобто п. 1 ст. 6 конвенції, а також ст. 1 Першого протоколу до неї, оскільки в позивача після задоволення його вимог були законні сподівання на те, що його інтереси є остаточно захищеними.
Відповідач у своїй заяві зазначає, що вона не була належним чином повідомлена про судове засідання, і суд бере цю обставину до уваги, оскільки матеріали справи містять конверт, який був надісланий на адресу реєстрації відповідача ( АДРЕСА_1 ) з відміткою оператора поштового зв'язку від 03.03.2020 «повертається за закінченням встановленого строку зберігання» (а.с. 22). Інший конверт (а.с. 31) також повернуто до суду 13.04.2020 (відмітка оператора поштового зв'язку відсутня). Рекомендоване повідомлення про вручення заочного рішення (а.с. 41) містить відмітку про особисте вручення заочного рішення у вигляді «хрестика», тому встановити, кому саме з відповідачів воно було вручене, встановити неможливо.
Водночас, досліджуючи докази, якими відповідач ОСОБА_1 обгрунтовує істотність обставин, що можуть бути підставою для скасування заочного рішення, суд встановив наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Пункт 11 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» зобов'язує індивідуального споживача інформувати управителя, виконавців комунальних послуг про зміну власника житла (іншого об'єкта нерухомого майна) та про фактичну кількість осіб, які постійно проживають у житлі споживача, у випадках та порядку, передбачених договором.
Відповідач не заперечує той факт, що вона дійсно була зареєстрована за адресою споживача, за якою здійснювалося нарахування плати за послуги з водопостачання та водовідведення, водночас, суду не надано жодних доказів про те, що вона своєчасно та належним чином інформувала позивача про те, що фактично не проживає за вказаною адресою, комунальними послугами не користується, підтверджуючих документів позивачу не надавала.
Статтями 525-526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом. Статтею 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Згідно з ч. 3 статті 543 ЦК України солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що грунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі.
Відповідно до ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідачем не надано жодних доказів, які б заперечували наявність підстав для нарахування плати за користування комунальними послугами або мали інше істотне значення для вирішення справи.
Беручи до уваги, що скасування заочного рішення суду можливе за одночасного існування двох умов (неналежне повідомлення про судовий розгляд та наявність істотних обставин, що можуть потягти ухвалення судом іншого рішення, ніж було ухвалене у справі), суд встановив наявність тільки однієї з них (неналежне повідомлення про судовий розгляд); підстав для ухвалення судом іншого рішення, ніж було ухвалене 24.04.2020 під час заочного розгляду, судом не встановлено.
Таким чином, дослідивши матеріали справи, а також матеріали заяви про перегляд заочного рішення, суд дійшов висновку, що заява про скасування заочного рішення задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 12, ст. 128, ст. 260, 280-288 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення по цивільній справі за позовом Комунального підприємства «Водоканал» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про стягнення боргу за послуги централізованого водопостачання та водовідведення - залишити без задоволення.
Роз'яснити заявнику, що, відповідно до ч. 4 ст. 287 ЦПК України, у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Євген ЗАВГОРОДНІЙ