Справа № 638/19017/24
Провадження № 1-кс/638/3298/24
09 жовтня 2024 року м. Харків
Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши клопотання прокурора Шевченківської окружної прокуратури м. Харкова Харківської області ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024221200002074 від 04.10.2024, за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
До суду надійшло вказане клопотання, в обґрунтування якого прокурор посилається на те, що в проваджені СВ ХРУП №3 ГУ НП в Харківській області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024221200002074 від 04.10.2024 за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
04.10.2024 до ХРУП № 3 в Харківській області надійшло повідомлення про те що, 25.09.2024 року, за адресою: АДРЕСА_1 , невстанволені особи, таємно, з корисливих мотивів, в період дії військового стану, шахрайським шляхом, заволоділи мобільним телефоном, тим самим спричинив гр. ОСОБА_4 матеріальну шкоду, яка наразі встановлюється.
Відомості про кримінальне правопорушення, відповідно до вимог ч. ч. 1, 4 ст. 214 КПК України внесено слідчим СВ ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області, до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04.10.2024 за №12024221200002074 за попередньою кваліфікацією ч. 4 ст. 185 КК України.
Так, під час огляду місця події у період часу з 18:10 год. по 18:24 год. 07.10.2024 року за адресою: АДРЕСА_2 , слідчим СВ ХРУП №3 ГУНП в Харківській області лейтенантом поліції ОСОБА_5 було вилучено мобільний телефон марки «Самсунг SM-A245F/DSN 6/128ГБ у корпусі світло-зеленого кольору IMEI 1 - НОМЕР_1 , IMEI 2 - НОМЕР_2 у гр. ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка його добровільно видала. Вищевказаний телефон було поміщено до сейф-пакету № CRI1087644.
08.10.2024 постановою слідчого СВ Харківського районного управління поліції №3 ГУНП в Харківський області лейтенанта поліції ОСОБА_7 мобільний телефон марки «Самсунг SM-A245F/DSN 6/128ГБ у корпусі світло-зеленого кольору IMEI 1 - НОМЕР_1 , IMEI 2 - НОМЕР_2 » визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 12024221200002074 від 04.10.2024.
Прокурором Шевченківської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_8 зазначено, що речі, які вилучені, визнані речовими доказами, мають на собі сліди вчинення кримінального правопорушення, є предметом вчиненого кримінального правопорушення та містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. З метою забезпечення збереження речових доказів, виникла необхідність в накладені арешту на вказане майно.
Прокурор Шевченківської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_8 в судове засідання не з'явилась, натомість подала заяву від 09.10.2024 про слухання справи за її відсутності, клопотання підтримала та просила його задовольнити.У відповідності до ч. 1 ст. 172 КПК України її неприбуття не перешкоджає розгляду даного клопотання.
Слідчий суддя, розглянувши клопотання, дослідивши додані до клопотання документи, дійшов наступного.
Згідно ч. 1 ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.
Відповідно до ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:
1) правову підставу для арешту майна;
2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);
4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;
6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна.
З аналізу норм п. 1 ч. 2, ч. 3 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів та накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Разом із тим, статтею 98 КПК України визначено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.
Як зазначено у клопотанні, вилучені речі мають вагоме значення для досягнення мети доказування у даному кримінальному провадженні, а саме, мають силу речових доказів та зберегли на собі сліди злочину.
Європейський суд з прав людини, неодноразово підкреслював, що у разі, коли держави вважають за потрібне вдаватися до таких заходів, як обшуки з метою отримання доказів вчинення протиправних діянь, вилучення майна або арешт майна, Суд оцінюватиме, чи були підстави, наведені для виправдання таких заходів, відповідними та достатніми, і чи було дотримано принцип пропорційності, а також, зокрема, чи були у справі також інші докази на той час вчинення протиправних діянь та на рішення ЄСПЛ у справі «Новоселецький проти України» (Заява №47148/99, рішення від 22.02.2005, остаточне рішення від 22.05.2005) Європейський суд з прав людини вказує, що у кожній справі, в якій йде мова про порушення вищезгаданого права (володіння своїм майном), суд повинен перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар.
Відповідно до пунктів 69,73 рішення Європейського суду з прав людини від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції" (Sporrong and Lonnroth v. Sweden) будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.
З матеріалів вбачається, що є достатні підстави вважати, що речі, вказані у клопотанні відповідають критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, а тому на думку суду, є достатньо підстав вважати, що вилучені пожежне сміття та коробка із сірниками з нашарування кіптяви, вказані прокурором у клопотанні, має доказове значення у кримінальному провадженні та на нього необхідно накласти арешт з метою забезпечення його збереження.
Крім того, слід зазначити щодо вимог прокурора у клопотанні про визначення місця зберігання тимчасово вилученого майна, що це питання вирішується слідчим, дізнавачем або прокурором відповідно до ч. 4 ст. 168 КПК України.
Керуючись вимогами ст. ст. 98, 170-175, 309 КПК України, -
Задовольнити клопотання прокурора Шевченківської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_3 про арешт майна.
Накласти арешт на мобільний телефон марки «Самсунг SM-A245F/DSN 6/128ГБ у корпусі світло-зеленого кольору IMEI 1 - НОМЕР_1 , IMEI 2 - НОМЕР_2 », яке добровільно видано ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під час проведення огляду місця події 07.10.2024 року за адресою: АДРЕСА_2 .
Майно, на яке накладено арешт, зберігати у відповідності до порядку, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України № 1104 від 19.11.2012 «Про затвердження порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження».
Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, дізнавачем або прокурором.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1