Справа № 541/3650/24
Провадження № 1-кс/541/946/2024
09 жовтня 2024 рокум. Миргород
Слідчий суддя Миргородського міськрайонного суду Полтавської області ОСОБА_1 , ознайомившись з повідомленням ОСОБА_2 в порядку ст. 206 КПК України на незаконне затримання особи,
встановив:
09 жовтня 2024 року ОСОБА_2 звернувся до слідчого судді Миргородського міськрайонного суду Полтавської області з повідомленням в порядку ст. 206 КПК України на незаконне затримання ОСОБА_3 , мотивуючи наступним. 08 жовтня 2024 року о 15 год ОСОБА_3 без ухвали слідчого судді затримано працівниками поліції із застосуванням сили, заподіянням тілесних ушкоджень, його поміщено до автомобіля, відвезено до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ), де останній продовжує незаконно утримуватися в ізоляції від суспільства. ОСОБА_2 просив постановити ухвалу, якою зобов'язати керівника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 чи іншу посадову особу, яка виконує його обов'язки, негайно доставити ОСОБА_3 до слідчого судді для з'ясування підстав позбавлення волі, негайно звільнити його через відсутність рішення про позбавлення волі; видати направлення до судово-медичного експерта для встановлення наявності на тілі ОСОБА_3 тілесних ушкоджень.
Дослідивши повідомлення, слідчий суддя приходить до наступного.
Відповідно до ст. 1 КПК України, порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.
Відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України, слідчий суддя здійснює судовий контроль за дотриманням прав, свобод та осіб у кримінальному провадженні.
Кримінальне провадження - досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (п. 10 ч. 1 ст. 3 КПК України).
Положеннями ч. 3 ст. 26 КПК України передбачено, що слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень КПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 206 КПК України кожен слідчий суддя, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи.
Відповідно до ч. 3 ст. 206 КПК України слідчий суддя зобов'язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи.
Тримання під вартою є винятковим і найбільш суворим запобіжним заходом, пов'язаним із позбавленням особи свободи, і полягає в примусовій ізоляції підозрюваного, обвинуваченого шляхом поміщення його в установи тримання під вартою на певний строк із підпорядкуванням вимогам режиму цих установ.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про попереднє ув'язнення» підставою для попереднього ув'язнення є вмотивоване рішення суду про обрання як запобіжного заходу тримання під вартою або про застосування тимчасового чи екстрадиційного арешту, винесене відповідно до Кримінального і Кримінального процесуального кодексів України та/або рішення компетентного органу іноземної держави у випадках, передбачених законом, рішення суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на прохання Міжнародного кримінального суду про тимчасовий арешт або про арешт і передачу, а також постанова прокурора, прийнята у випадках та порядку, передбачених ст. 615 КПК України.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про попереднє ув'язнення», установами для тримання осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано тримання під вартою або до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт, є слідчі ізолятори Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахти Військової служби правопорядку у Збройних Силах України. В окремих випадках, що визначаються потребою в проведенні слідчих дій, ці особи можуть перебувати в ізоляторах тимчасового тримання.
Отже, відповідно до ч. 1 ст. 206 КПК України та Закону України «Про попереднє ув'язнення» слідчий суддя може зобов'язати орган державної влади чи службову особу додержатися прав такої особи, якщо вона тримається під вартою в слідчому ізоляторі Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахті Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, чи ізоляторі тимчасового тримання.
ОСОБА_2 звернуся до слідчого судді Миргородського міськрайонного суду Полтавської області з повідомленням в порядку ст. 206 КПК України, в якому просив звільнити ОСОБА_3 , незаконно утримуваного у ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до ч. 2 ст. 206 КПК України, якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку, він зобов'язаний постановити ухвалу, якою має зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з'ясування підстав позбавлення свободи.
З аналізу ст. 206 КПК України можна зробити висновок, що слідчий суддя забезпечує дотримання прав особи, яка тримається під вартою органом державної влади чи службовою особою, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку.
Глава 18 КПК України, ст. 206 КПК України регламентує відносини під час досудового розслідування, а саме запобіжні заходи, затримання особи.
Із повідомлення ОСОБА_2 не вбачається, що правовідносини виходять із норм КПК України, при цьому, до заяви не долучено жодних доказів того, що ОСОБА_3 незаконно затримано працівниками РТЦК та СП та тих обставин, що останній незаконно утримується на території ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Указом Президента України № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією рф проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до ч. 2 ст. 102, п. п. 1, 17, 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України оголошено про проведення загальної мобілізації.
При цьому, зобов'язано місцеві органи виконавчої влади у взаємодії з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, за участю органів місцевого самоврядування та із залученням підприємств, установ та організацій усіх форм власності, фізичних осіб - підприємців організувати та забезпечити в установленому порядку своєчасне оповіщення і прибуття громадян, які призиваються на військову службу, прибуття техніки на збірні пункти та у військові частини, а також здійснення призову військовозобов'язаних, резервістів на військову службу, їх доставки до військових частин та установ Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших військових формувань України.
Відповідно до ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» в редакції закону від 02 березня 2005 року з наступними змінами і доповненнями, під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної НОМЕР_1 у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
При цьому слідчий суддя зазначає, що у разі порушення прав чи інтересів ОСОБА_3 службовими (посадовими) особами РТЦК та СП чи інших військових формувань при здійсненні ними своїх повноважень, пов'язаних з мобілізацією, для судового захисту останній вправі звернутись із адміністративним позовом до компетентного адміністративного суду, а у разі вчинення щодо нього протиправних дій, що містять ознаки кримінальних правопорушень, - до правоохоронного органу із заявою про вчинення кримінального правопорушення.
Слідчим суддею встановлено, що кримінального провадження на стадії досудового розслідування не існує, тому слідчий суддя не може здійснювати свої повноваження, передбачені ст. 206 КПК України, щодо захисту прав людини, про що і вказує зміст даної статті.
Таким чином, у слідчого судді відсутня компетенція для вжиття заходів, передбачених ст. 206 КПК України, про які просить заявник у своєму повідомленні.
Виходячи із вищевикладеного, слідчий суддя приходить до висновку про наявність правових підстав для повернення повідомлення ОСОБА_2 .
На підставі викладеного, керуючись ст. 372 КПК України, слідчий суддя
ухвалив:
Повідомлення ОСОБА_2 , подане в порядку ст. 206 КПК України, про незаконне затримання особи повернути особі, яка його подала.
Ухвалу може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня отримання її копії.
Слідчий суддяОСОБА_1