Справа № 539/1155/24
Провадження № 1-в/539/139/2024
09 жовтня 2024 року м. Лубни
Лубенський міськрайонний суд Полтавської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Лубенського міськрайонного суду Полтавської області подання начальника Лубенського районного сектору №2 Філії Державної установи «Центр пробації» в Полтавській області ОСОБА_4 відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродж. м.Луганськ, освіта середня, засудженого 09.04.2024 року Лубенським міськрайонним судом Полтавської області за ст. 185 ч.4 Кримінального кодексу України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від призначеного покарання з випробуванням на 1 рік, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , -
08.10.2024 начальник Лубенського районного сектору №2 Філії Державної установи «Центр пробації» в Полтавській області ОСОБА_4 , звернулася до Лубенського міськрайонного суду з поданням відносно засудженого ОСОБА_5 , для вирішення питання про приведення вироку Лубенського міськраойнного суду від 09.04.2024 у відповідність до вимог закону.
Подання мотивувала тим, що з 20.05.2024 на обліку Сектору перебуває засуджений звільнений від відбування покарання з випробуванням ОСОБА_5 .
Відповідно до вироку суду, 24 лютого 2022 року у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України №64/2022 введено воєнний стан, який у подальшому неодноразово продовжувався. У відповідності до Указу Президента України №49/2024 від 05.02.2024 року його продовжено до 14 травня 2024 року. 24.02.2024 року в умовах воєнного стану приблизно о 14 годині ОСОБА_5 , з метою викрадення чужого майна, прийшов до нежилого господарства ОСОБА_6 , розташованого за адресою: АДРЕСА_2 . Переконавшись, що власника вдома немає та що за ним ніхто не спостерігає, ОСОБА_5 , керуючись корисливим мотивом, діючи з прямим умислом, через отвір у вікні, проник до гаражу ОСОБА_6 , звідки таємно викрав бувший у використанні велосипед марки «Україна», вартістю згідно висновку судово-товарознавчої експертизи №СЕ-19/117-24/4181-ТВ від 11.03.2024 - 950,00 грн. Після вчинення крадіжки, ОСОБА_5 разом із викраденим майном залишив нежиле господарство ОСОБА_6 , розпорядившись викраденим на власний розсуд, тим самим спричинивши потерпілому ОСОБА_6 майнової шкоди у розмірі 950, 00 грн.
09.08.2024 року набрав чинності Закон України № 3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» (далі - Закон). Законом змінено поняття «вартості вкраденого майна» для визначення кримінальної караності крадіжки, як ознаки складу злочину, передбаченого ст. 185 КК України, що призвело до часткової декриміналізації умисних діянь, які виражені в умисному викраденні чужого майна.
До набрання чинності вказаним Законом, кримінально караною вважалася крадіжка, виходячи з розміру понад 0,2 неоподатковуваного мінімуму, який за нормами адміністративного та кримінального законодавства для кваліфікації злочинів чи правопорушень, встановлювався з суми неоподатковуваного мінімуму на рівні податкової соціальної пільги.
Так, підпунктом 169.1.1 статті 169 визначено, що податкова соціальна пільга дорівнює 50% розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.
Податкова соціальна пільга визначена підпунктами 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV ПКУ для відповідного року. Податкова соціальна пільга дорівнює 50 % розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, а прожитковий мінімум встановлюється законом станом на 01 січня поточного року.
Таким чином, зазначеним Законом крадіжки на суму, що не перевищують на момент вчинення правопорушення у 2024 році - 3028 грн, у 2023 -2684 грн, у 2022 - 2481 грн, у 2021 році - 2270 грн, у 2020 році - 2102 грн., віднесено до дрібних крадіжок, за які передбачено адміністративну, а не кримінальну відповідальність.
За загальним правилом, закріпленим у частині другій статті 4 КК, злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення. Припинення законної сили кримінально-правової норми тягне неможливість її застосування до діянь, що передбачені чи передбачалися у КК раніше як злочини і скоєні після втрати цією нормою чинності.
Велика Палата Верховного Суду у постанові №0306/7567/12, вказала, що за загальним правилом, закріпленим у частині другій статті 4 КК України, злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення. Припинення законної сили кримінально-правової норми тягне неможливість її застосування до діянь, що передбачені чи передбачалися у КК України раніше як злочини і скоєні після втрати цією нормою чинності.
Водночас у випадках, коли новий закон про кримінальну відповідальність покращує юридичне становище особи, він поширюється і на діяння, вчинені до набрання ним чинності, тобто застосовується принцип ретроактивності.
Зазначений підхід закріплено у частині першій статті 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти, що пом'якшують або скасовують відповідальність, мають зворотну дію в часі.
Зміст цієї конституційно-правової норми деталізовано у статті 5 КК України. Згідно із частиною першою цієї статті закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом'якшує відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили діяння до набрання законом чинності.
Таким чином, внесені законодавцем зміни про кримінальну відповідальність призвели до часткової декриміналізації діяння, і дія Закону «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року № 3886-ІХ, який набрав чинності 09.08.2024 року має зворотну дію у часі, тому скасовує кримінальну відповідальність у разі заподіяння злочином меншої шкоди, ніж встановлено нормою закону.
На підставі п.13 ч.1 ст.537, п.2 ч.2 ст.539 КПК України КПК України, ст. 4,5 КК України, ст. 58 Конституції України, керуючись Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 просила вирішити питання про приведення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від відповідність до вимог закону.
Представник органу пробації в судове засідання не з'явилася, надіслала лист про про розгляд подання за її відсутності.
Прокурор зауважив, що дане подання не підлягає розгляду Лубенським міськрайонним судом, оскільки засуджений ОСОБА_5 перебуває на обліку Лубенського районного сектору № 2 фідії ДУ «Центр пробації» в Полтавській області, тобто судом в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, є Оржицький районний суд.
Суд, вислухавши прокурора та дослідивши матеріали справи, встановив таке.
В процесі реалізації кримінальної відповідальності, найпоширенішою формою якої є покарання, іноді виникають такі юридичні факти, котрі призводять до необхідності звільнення особи від призначеного покарання. Одним із таких фактів є усунення злочинності діяння, тобто його декриміналізація, закріплене ч. 2 ст. 74 КК України.
Згідно з ч. 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, має зворотну дію у часі. Це означає, що він поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Звільнення від покарання осіб, засуджених за діяння, караність якого усунута, здійснюється судом (ч. 1 ст. 74 КК).
Відповідно до положень ч.2 ст.74 КК України особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
Згідно п.13 ч.1 ст.537 КПК України, під час виконання вироків суд, визначений ч.2 ст. 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання: про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 КК України.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 539 КПК України клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, зокрема передбачених пунктом 13 частини першої статті 537 цього Кодексу.
З огляду на те, що засуджений ОСОБА_5 перебуває на обліку Лубенського районного сектору № 2 фідії ДУ «Центр пробації» в Полтавській області, судом, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, є Оржицький районний суд Полтавської області.
Враховуючи те, що подання подане з порушенням вимог територіальної підсудності, суд приходить до висновку про необхідність його повернення Лубенському районному сектору № 2 філії ДУ «Центр пробації» в Полтавській області.
Керуючись п. 13 ч. 1 ст. 537, 539 КПК України, суд -
Подання начальника Лубенського районного сектору №2 філії Державної установи «Центр пробації» в Полтавській області ОСОБА_4 про вирішення питання про приведення вироку Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 09.04.2024 у відповідність до вимог закону відносно засудженого ОСОБА_5 - повернути.
Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги впродовж семи днів з моменту її проголошення.
Суддя Лубенського
міськрайонного суду ОСОБА_1