КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ
Справа №552/3388/24
Провадження № 2/552/2251/24
08.10.2024 року Київський районний суд м. Полтави в складі:
головуючого судді Кузіної Ж.В.,
секретаря судового засідання Кумир О.О.,
за участю представника відповідача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Полтава в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
АТ «Акцент-банк» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що 16.12.2016 року між сторонами укладено кредитний договір № б/н згідно умов якого позивачем надано відповідачу кредит у виді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків у розмірі 46,8 % за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач зобов'язалася погасити заборгованість по кредиту, відсотках за його користування, на умовах, визначених даним договором. Проте відповідач не виконує належним чином взяті на себе зобов'язання щодо повернення суми кредиту у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 79 759 грн. 37 коп., яка складається з заборгованості за кредитом у розмірі 46 951 грн. 46 коп та заборгованості по відсоткам у розмірі 32 807 грн. 91 коп., яку просив стягнути разом з судовими витратами.
Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 24 червня 2024 року справа призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін про дату, час і місце судового засідання.
Ухвалою суду від 02 вересня 2024 року призначено судове засідання провести у режимі відеоконференції.
Представник позивача АТ «Акцент-Банк» в судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовну заяву підтримує в повному обсязі, просить задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_1 позовні вимоги визнала частково в сумі4 578,69 грн., підтримала наданий суду відзив, просила врахувати Постанову Великої Палати Верховного Суду від 02.10.2019 року по справі № 545/2248/17, а також ту обставину, що відповідачем повернуті позивачу кошти у розмірі 91 771 грн. 57 коп.
Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів про права та правовідносини сторін, приймаючи до уваги відсутність підстав, передбачених ст.223 ЦПК України для відкладення розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника позивача, який в судове засідання не з'явився.
Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши докази по справі, дійшов до наступного висновку.
Судом установлено, що 16.12.2016 року між АТ «Акцент-банк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № б/н згідно умов якого позивачем надано відповідачу кредит у виді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користуванням кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Згідно довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти оформленої на відповідача:
16.12.2016 року встановлено кредитний ліміт у розмірі 2000 грн., 13.01.2017 року збільшення кредитного ліміту до 14 000 грн., 14.04.2017 року - збільшення кредитного ліміту 15 000 грн., 15.04.2027 року збільшення кредитного ліміту до 15 000 грн, 17.01.2020 року збільшення кредитного ліміту до 30 000 грн., 22.04.2020 року збільшення кредитного ліміту до 45 000 грн., 16.06.2020 року - збільшено кредитний ліміт до 50 000 грн., 29.08.2023 року зменшено кредитний ліміт до 46 951 грн. 46 коп., 23.11.2023 року збільшено кредитний ліміт до 47 000 грн.
Відповідачу видано картку № НОМЕР_1 , строк дії якої - до серпня 2020 року, що підтверджується довідкою АТ «А-Банк».
В подальшому карта відповідачу неодноразово перевипускалась, термін дії останньої - до березня 2027 року.
У зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору, станом на 11 травня 2024 року утворилась заборгованість у розмірі 79 759 грн. 37 коп., яка складається з заборгованості за кредитом - 46 951 грн. 46 коп., заборгованість відсотками у розмірі 32 807 грн. 91 коп.
Відповідно до ч.ч.1, 2ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно із ст.ст. 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК Україниістотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимогвідповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1ст.1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
У ч.2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із ч.1ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Відповідно до ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТАкцент-Банк).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
У анкеті-заяві позичальника від 16.12.2016 року процентна ставка не зазначена.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту, стягнути заборгованість по процентам за користування кредитом.
Так, позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором посилається на Тарифи надання банківських послуг та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк», як невід'ємні частини договору.
Однак, матеріали справи не містять підтвердження, що саме з цими Тарифами користування кредитною карткою та витягом з Умов та Правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк» ознайомився відповідач та погодився з ними, підписуючи Анкету-заяву.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача неодноразово змінювалися самим АТ «Акцент-Банк» у період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом кредитор мав можливість додати до позовної заяви Умови та Правила у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила надання банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату процентів, наданий банком витяг з Умов не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин.
Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді порядок нарахування процентів.
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг не можуть вважатися складовою частиною кредитного договору, тому відсутні правові підстави для стягнення з відповідача на користь АТ «Акцент-Банк» заборгованості по процентам за користування кредитними коштами, у зв'язку з безпідставністю позовних вимог в цій частині через відсутність передбаченого обов'язку відповідача по їх сплаті у анкеті-заяві від 16.12.2016 року.
Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17, провадження №14-131цс19.
Укладений між сторонами кредитний договір від 25.01.2017 року у вигляді анкети-заяви позичальника, підписаний сторонами, не містить строку повернення кредиту (користування ним).
Разом з тим, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку АТ «Акцент-Банк» не повернуті, суд дійшов до висновку, що банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Згідно приведеного банком розрахунку заборгованості, станом на 11.05.2024 року заборгованість за тілом кредиту складає 46 951 грн. 46 коп.
Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача тіла кредиту, суд враховує наступне.
Відповідач не заперечує отримання коштів, проте у відзиві зазначає, що нею було використано кредитних коштів за період з 27.09.2017 року по 27.02.2024 року у розмірі 96 350 грн. 26 коп. з яких повернуто відповідачем за період з 27.09.2017 року по 27.02.2024 року у сумі 91 771 грн. 57 коп.
Крім того, згідно розрахунку заборгованості , який наданий позивачем станом на 11.05.2024 року встановлено, що відповідачем внесена сумма коштів на погашеня заборгованості у розмірі 91 771 грн. 57 коп.
Сума знятих коштів за тілом кредиту перевищує суму внесених відповідачем коштів в рахунок повернення кредитних коштів, а тому заборгованість по тілу кредиту складає різницю у розмірі 4 578 грн. 69 коп.
Таким чином, оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу, наданого сторонами окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за тілом кредиту у розмірі 4 578 грн. 69 коп.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст.141 ЦПК України судові витрати підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд бере до уваги, що позовні вимоги задоволено на 5,7 %, тому судові витрати підлягають відшкодуванню позивачу пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 172 грн. 60 коп.
Керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 141, 259, 263- 265, 268 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» суму заборгованості за кредитним договором № б/н від 16.12.2016 в розмірі 4 578 грн. 69 коп. , 172 грн. 60 коп. судових витрат, а всього - 4 751 грн. 29 коп.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач Акціонерного товариства «Акцент-Банк», місцезнаходження 49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд.11, код ЄДРПОУ 14360080.
Відповідач ОСОБА_2 , місце проживання АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Повний текст судового рішення виготовлений 09 жовтня 2024 року.
Головуючий суддя Ж.В.Кузіна