Справа № 127/31869/24
Провадження №11-сс/801/756/2024
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
03 жовтня 2024 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі:
судді-доповідача ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
за участю учасників провадження:
прокурора: ОСОБА_6
підозрюваного ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції)
та його захисника ОСОБА_8
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 26 вересня 2024 року,
якою задоволено клопотання прокурора та застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, до 24.11.2024 року щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Оксамитне, Болградського району, Одеської області, українця, громадянина України, пенсіонера, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15 ч.2 ст.332 КК України.
Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 26 вересня 2024 року клопотання прокурора відділу Вінницької обласної прокуратури ОСОБА_6 - задоволено.
Застосовано до ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Визначено, що строк тримання під вартою діє протягом 60 (шістдесяти) днів з моменту затримання ОСОБА_7 , тобто до 00 години 19 хвилин 24 листопада 2024 року.
Строк дії ухвали суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначено до 24 листопада 2024 року.
Ухвала слідчого судді мотивована тим, що до Вінницького міського суду Вінницької області надійшло вищевказане клопотання прокурора відділу Вінницької обласної прокуратури ОСОБА_6 , яке погоджене з прокурором, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 ..
Згідно ухвали суду, слідчим у клопотанні та доданих документах доведено наявність обґрунтовані підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.15, ч.2 ст.332 КК України, також органом досудового розслідування обґрунтовано наявність низки ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, що виправдовують застосування щодо останнього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з урахуванням тяжкості кримінального правопорушення у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , а докази та обставини, на які посилається прокурор у клопотанні дають підстави вважати, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а тому слідчий суддя дійшов висновку, що застосування більш м'якого запобіжного заходу буде недостатнім для запобігання вказаних ризиків.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області 26.09.2024, та постановити нову ухвалу, якою застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 , інший, більш м'який запобіжний захід. У випадку висновку колегії суддів щодо наявності ризиків та їх підтвердження доданими матеріалами, визначити розмір застави з врахуванням майнового та сімейного стану підозрюваного, стану його здоров'я та інших даних про ОСОБА_7 наведених у клопотанні, в межах 20 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Мотивуючи свої доводи, викладені в апеляційній скарзі, посилається на те, що стороною обвинувачення, як безпосередньо в клопотанні та доданих до нього копіях матеріалів провадження не було належним чином обґрунтовані як саму підозру ОСОБА_7 в причетності його до вчинення злочину, так і ризики викладені в клопотанні про застосування запобіжного заходу до підозрюваного.
Заслухавши доповідь судді, думку сторін кримінального провадження, а саме підозрюваного та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, думку прокурора, який вважав ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, при цьому вказав щодо можливості визначення розміру застави у вказаному кримінальному провадженні, перевіривши доводи апеляційної скарги. вивчивши матеріали судового провадження та матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, Вінницькою обласною прокуратурою здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 42024020000000166 від 17.09.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 332 КК України.
Згідно матеріалів клопотання, досудовим розслідуванням встановлено, що у зв'язку із повномасштабним вторгненням 24.02.2022 російської федерації на територію України та на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони Президент України підписав Указ № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, дію якого продовжено до 09.11.2024 включно.
Пунктом 3 Указу передбачено, окрім іншого, що у зв'язку з введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватись конституційні права й свободи людини та громадянина, передбачені ст. 33 Конституції України.
Відповідно до «Правил перетинання державного кордону громадянами України» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57 виїзд чоловіків призовного віку за межі України в умовах воєнного стану, за деякими виключеннями, не дозволяється.
Установлено, що 10.09.2024 невстановлені особи, використовуючи аккаунт «HORTICY» в додатку для відправки миттєвих повідомлень «Telegram» повідомили ОСОБА_9 про можливість переправлення за грошову винагороду через державний кордон України осіб, які тимчасово обмежені у праві на виїзд за кордон на період воєнного стану. При цьому, ОСОБА_9 повідомлено умови, суму, а саме 9000 доларів США за одну особу, місце та спосіб такого переправлення з можливістю подальшого коригування суми грошових коштів і умов переправлення. На запропоновані умови ОСОБА_9 погодився.
Надалі, ОСОБА_9 на виконання попередніх домовленостей за допомогою додатку «Telegram» передано вказаним невстановленим особам данні свого паспорта громадянина України для виїзду за кордон, а також дані паспортів ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .
У подальшому, 22.09.2024 ОСОБА_9 разом з ОСОБА_11 прибули до м. Вінниці та за допомогою додатку «Telegram» повідомили про це невстановлених організаторів.
Цього ж дня, в додатку «Telegram» на телефон ОСОБА_9 надійшло повідомлення з невідомого контакту « НОМЕР_1 », який представився чоловіком на ім'я « ОСОБА_12 » та яким, у подальшому виявився житель м. Одеси ОСОБА_7 , який повідомив, що його роль полягає у супроводженні ОСОБА_9 та інших осіб до державного кордону України, наданні їм необхідних роз'яснень, порад та іншому сприянні.
23.09.2024 ОСОБА_7 через додаток «Telegram» повідомив ОСОБА_9 про необхідність прибути на місце зустрічі, за адресою АДРЕСА_2 , готель « ІНФОРМАЦІЯ_2 », приблизно о 14.00 годині.
23.09.2024 ОСОБА_7 в ході зустрічі з ОСОБА_9 , ОСОБА_11 та ОСОБА_10 , в період часу з 14.22 до 14.40 години, повідомив, що перетин державного кордону буде здійснюватися через пункт пропуску «Паланка - Маяки - Удобне», а тому він придбав квитки на потяг до м. Одеси, який вирушає 24.09.2024 о 00.20 год. Крім того, ОСОБА_7 повідомив, що потрібно буде на деякий час винайняти житло в м. Одеса, щоб дочекатись зручного часу для перетину кордону, а також зазначив, що він забезпечить безперешкодний проїзд до державного кордону України через блок-пости.
Після цього, ОСОБА_7 23.09.2024 приблизно о 23 годині 45 хвилин на виконання попередньої домовленості зустрівся поблизу залізничного вокзалу у м. Вінниці за адресою: АДРЕСА_3 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 та ОСОБА_10 , які діяли під контролем працівників правоохоронних органів у ході спеціального слідчого експерименту, з якими додатково обговорив умови та спосіб їх незаконного переправлення через державний кордон України. На запропоновані умови ОСОБА_9 , ОСОБА_11 та ОСОБА_10 погодилися та вирушили до приміщення залізничного вокзалу з метою посадки на потяг, після чого ОСОБА_7 затримали працівники правоохоронних органів.
З огляду на викладене ОСОБА_7 не зміг довести умисел та вчинити всі дії, спрямовані на незаконне переправлення ОСОБА_9 , ОСОБА_11 та ОСОБА_10 через державний кордон України до кінця, через причини, що не залежали від його волі.
ОСОБА_7 24.09.2024 вручено повідомлення про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 332 КК України.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: показаннями свідків, протоколом затримання та іншими матеріалами досудового розслідування.
У ході досудового розслідування є необхідність у застосуванні запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою, оскільки є достатньо підстав вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені п. п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:
1) Переховуватися від органів досудового розслідування та суду: враховуючи, що ОСОБА_7 , підозрюється у вчиненні тяжкого злочину покарання якого передбачає позбавлення волі на строк від 5 до 7 років, існує ризик, що підозрюваний з метою уникнення від кримінальної відповідальності може переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
2) Знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
3) Незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні: у органу досудового розслідування є підстави вважати, що підозрюваний в подальшому може як у спосіб погроз, підкупу, психологічного впливу, так і в інший спосіб незаконно впливати на осіб, які будуть допитані в якості свідків у кримінальному проваджені.
4) Вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому ОСОБА_7 підозрюється.
Тому, враховуючи суспільний резонанс дій ОСОБА_7 в умовах сьогодення, суспільного осуду, а також враховуючи тяжкість вчиненого злочину та те, що на даний час існують ризики того, що ОСОБА_7 перебуваючи на волі не буде виконувати покладені на нього процесуальні обов'язки, у разі застосування більш м'якого запобіжного заходу, та матиме можливість перешкоджати повному, всебічному та неупередженому проведенню досудового розслідування справи, прокурор просив слідчого суддю клопотання задовольнити та застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
26 вересня 2024 року ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області задоволено клопотання прокурора Вінницької обласної прокуратури та застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме до 00 годин 19 хвилин 24.11.2024 року.
Згідно з ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
За правилами 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Так, відповідно до вимог ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
На переконання колегії суддів, при вирішенні питання щодо застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу, вищезазначених вимог Закону слідчий суддя дотримався.
Зі змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що під час перевірки вмотивованості поданого прокурором клопотання, слідчим суддею було встановлено, що у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024020000000166 від 17.09.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.15, ч.2 ст. 332 КК України, ОСОБА_7 , 24.09.2024 повідомлено про підозру у вчиненні вказаного кримінального правопорушення.
Обґрунтованість вказаної підозри була встановлена слідчим суддею з врахуванням зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: показаннями свідків, протоколом затримання та іншими матеріалами досудового розслідування.
Сукупність наявних в матеріалах кримінального провадження, та наданих до клопотання прокурором доказів дають апеляційному суду підстави вважати, що причетність ОСОБА_7 , до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.15, ч.2 ст. 332 КК України, є обґрунтованою, що дає підстави для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
При цьому, апеляційний суд на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, наявність чи відсутність в діях підозрюваного складу кримінального правопорушення, адже такі висновки опосередковано пов'язані з питанням винуватості особи у вчиненні злочину.
Крім того, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, їх кваліфікація та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час досудового розслідування.
Таким чином, долучені до клопотання прокурора докази, на які міститься посилання в оскарженій ухвалі слідчого судді, є такими, що вказують на наявність обставин та відомостей, які можуть переконати суд та неупередженого спостерігача, що підозрюваний ОСОБА_7 , можливо вчинив інкриміновані йому дії та на даній стадії досудового розслідування, вказані докази є достатніми для висновку, що підозра не є вочевидь необґрунтованою та відповідає стандарту переконання «обґрунтована підозра».
Перевіряючи доводи клопотання прокурора на предмет існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, на спростування доводів захисника, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про їх наявність, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи, при цьому КПК не вимагає доказів того, що вона обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів можливості їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
На наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 України, вказує те, що підозрюваний усвідомлюючи невідворотність покарання за вчинення інкримінованого йому злочину та реальність покарання, також може переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі "Ілійков проти Болгарії" №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що "суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів".
Таким чином, тяжкість вчиненого кримінального правопорушення та суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування, на що також звернув увагу слідчий суддя.
Колегія суддів ставиться критично до тверджень захисника щодо не доведеності ризиків та не підтвердження їх існування, оскільки відомості, що є наявними в матеріалах кримінального провадження свідчать про протилежне, а їх наявність об'єктивно спростовує апеляційні доводи про недоведеність.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження.
Що ж стосується посилання захисника на те, що підозрюваний має міцні соціальні зв'язки, а саме: постійне місце проживання, має дружину та малолітню дитину, позитивно характеризується, має другу групу інвалідності, то ці обставини не можуть бути важелем для зменшення встановлених ст. 177 КПК України ризиків. Крім того, ці обставини існували і на момент вчинення останнім інкримінованого кримінального правопорушення, проте жодним чином не виступили стримуючим фактором у поведінці останнього.
Матеріали провадження не містять переконливих даних про застереження, які б унеможливлювали перебування підозрюваного під вартою та в судовому засіданні апеляційного суду не доведені.
Своїми діями підозрюваний ОСОБА_7 показав свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки, будучи юридично обізнаною особою, вчиняючи інкриміноване кримінальне правопорушення з корисливих мотивів, чим проявив самовпевненість у безкарності за свій вчинок.
Статтями 19, 68 Конституції України визначено, що громадяни зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
До того ж, колегія суддів звертає увагу на те, що тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Разом з тим, прийнявши обґрунтоване судове рішення про застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя залишив поза увагою вимоги ч. 3 ст. 183 КПК України, яка передбачає, що слідчий суддя при постановлені ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов'язків.
За таких обставин, виходячи з вимог ст. 407 ч. 3. п. 2 КПК України, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а ухвалу слідчого судді скасувати та ухвалити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання прокурора, застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та визначити йому розмір застави в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 183 КПК України, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
При визначені розміру застави, колегія суддів враховує конкретні обставини кримінального правопорушення, вік ОСОБА_7 , дані про особу підозрюваного, який є особою раніше не судимою, має другу групу інвалідності, на утриманні має дружину та малолітню дитину, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, а тому вважає за доцільне, визначити ОСОБА_7 заставу, в межах 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки саме така застава, на думку суду, достатня забезпечити виконання підозрюваним, покладених на нього законом обов'язків.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 419, 422 КПК, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 - задовольнити частково.
Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 26 вересня 2024 року - скасувати та ухвалити нову ухвалу.
Клопотання прокурора відділу Вінницької обласної прокуратури ОСОБА_6 - задовольнити.
Застосувати стосовно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Оксамитне, Болградського району, Одеської області, українця, громадянина України, запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 24 листопада 2024 року.
Визначити заставу в розмірі 40 (сорок) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 121120(сто двадцять оду тисячу сто двадцять)гривень, за умови внесення якої підозрюваний може бути звільнений з-під варти.
В разі внесення застави підозрюваним чи іншим заставодавцем покласти на ОСОБА_7 обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:
? прибувати на виклики слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;
? не відлучатись з населеного пункту, де він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду, повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;
? утриматись від спілкування із особами, які є свідками у даному кримінальному провадженні;
? здати на відповідальне зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорта) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
В разі невиконання підозрюваним ОСОБА_7 покладених на нього обов'язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 КПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4