Справа № 732/1205/23
Провадження № 1-в/732/59/24
09 жовтня 2024 року м. Городня
Городнянський районний суд Чернігівської області у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , секретар - ОСОБА_2 , прокурор - ОСОБА_3 , за участі начальника органу пробації - ОСОБА_4 , засудженої ОСОБА_5 , перевіривши подання начальника Чернігівського районного сектору № 3 філії ДУ "Центр пробації" в Чернігівській області ОСОБА_6 із назвою "приведення судового рішення у відповідність з діючим законодавством",
до Городнянського районного суду Чернігівської області надійшло подання начальника Чернігівського районного сектору № 3 філії ДУ "Центр пробації" в Чернігівській області ОСОБА_6 , яке із посиланням на норми ч.2 ст. 74 КК України, п.13 ч.1 ст. 537, п.2 ч.2 ст. 539 КПК України начальник направила стосовно засудженої ОСОБА_5 для вирішення питання про приведення вироку Городнянського районного суду Чернігівської області від 02.11.2023 у відповідність до вимог Закону України "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів" від 18.07.2024 № 3886-1Х.
У судовому засіданні прокурор та начальник органу пробації вважали подання обгрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.
ОСОБА_5 у вирішенні порушених питань покладалась на розсуд суду.
Ознайомившись із матеріалами подання, встановлено наступне: згідно з п.13 ч. 1 ст. 537 КПК України, під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України; відповідно до ч. 2 ст. 539 КПК України клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 10 (у частині клопотань про заміну покарання відповідно до частини третьої статті 57, частини першої статті 58,частини першої статті 62 Кримінального кодексу України),11, 13, 13-2 частини першої статті 537 цього Кодексу; згідно з ч. 2 ст. 74 КК України особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
Дійсно, 09 серпня 2024 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна» № 3886-IX від 18 липня 2024 року, відповідно до якого у новій редакції викладено статтю 51 КУпАП «Дрібне викрадення чужого майна».
Так, згідно з ч. 1 ст. 51 КУпАП настає адміністративна відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Частина 2 ст. 51 КУпАП встановлює адміністративну відповідальність за дію, передбачену частиною першою цієї статті, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Разом із тим, згідно з ч. 6 ст. 3 КК України, зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Частиною 1 статті 5 КК України передбачено, що Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Отже, Законом № 3886-1Х від 18.07.2024, хоч і встановлена часткова декриміналізація, а саме: діянь, які полягають у крадіжці майна, вартістю до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, однак Закону (положення окремих його статтей), який в силу статті 5 КК України мав би зворотну дію у часі, законодавець не приймав.
29 серпня 2024 року своєю ухвалою у справі №278/1566/21 колегія суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду ВС вирішила передати на розгляд Об'єднаної палати ККС Верховного Суду питання щодо декриміналізації крадіжки.
Як вказано колегією суддів ВС, у законі 3886-IX відсутня пряма вказівка на його застосування до осіб, яких судять, чи які вже засуджені, а «це свідчить про підкреслену і свідому позицію законодавця в сфері диференціації юридичної відповідальності, за якою законотворець обрав саме такий спосіб вирішення окресленої ним проблеми, що виключає застосування зворотної дії в часі закону України про кримінальну відповідальність до осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання чинності Законом № 3886-IX,у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість».
На час внесення подання не прийнято Закону, який в силу ст. 5 КК України був би прямою підставою для застосування зворотної сили до осіб, які вже відбувають покарання за ч.4 ст. 185 КК України.
Тому внесене подання за підставою ч.2 ст. 74 КК України є передчасним, а вирішення такого питання, як «приведення судового рішення у кримінальному провадженні у відповідність до вимог закону про адміністративну відповідальність» кримінальним процесуальним кодексом не передбачено.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З огляду на це, внесене подання слід залишити без розгляду.
Керуючись ч.6 ст. 9, ст.ст. 372, 537, 539 КПК України,
подання начальника Чернігівського районного сектору № 3 філії ДУ "Центр пробації" в Чернігівській області ОСОБА_6 із назвою "приведення судового рішення у відповідність з діючим законодавством" - залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя ОСОБА_1