Справа № 578/519/24
провадження №2/578/217/24
08 жовтня 2024 року селище Краснопілля
Краснопільський районний суд Сумської області в складі головуючого судді Зері Ю.О., за участю секретаря судового засідання Ткаченко Г.В., представника відповідача ОСОБА_1 , розглянувши в режимі відеоконференції у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк», місцезнаходження юридичної особи: вул. Батумська, буд. 11, м. Дніпро, 49074, код ЄДРПОУ 14360080 в особі представника Шкапенка Олександра Віталійовича до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 163425,03 грн,
установив:
06.06.2024 позивач - Акціонерне товариство «Акцент-Банк» в особі представника Шкапенка Олександра Віталійовича, звернулося до суду з позовною заявою, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором від 01.03.2017 в сумі 163425,03 грн, яка складається з: заборгованості за тілом кредита у розмірі 100458,27 грн, заборгованості за відсотками у сумі 62966,76 грн; а також стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору у сумі 3028 грн.
В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що 01.03.2017 ОСОБА_2 приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського рахунку. Відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 46,8% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та видано платіжну картку. Таким чином АТ «А-Банк» свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, у той час як відповідач не повернув своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом та відсотками. У зв'язку з чим у відповідача за кредитним договором станом на 21.05.2024 існує заборгованість у розмірі 163425,03 грн, яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 100458,27 грн та заборгованості за відсотками у розмірі 62966,76 грн. Позивач неодноразово вживав заходів досудового врегулювання спору шляхом направлення відповідачу SMS-повідомлень та дзвінків з вимогою виконати взяті на себе зобов'язання. Проте відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов'язання і не погашає заборгованість за договором.
Ухвалою Краснопільського районного суду Сумської області від 19.06.2024 відкрито провадження у даній справі, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного провадження з повідомленням сторін, розгляд справи по суті призначено на 16.07.2024, встановлено сторонам строки подання заяв по суті спору.
Представник позивача в судове засідання не прибув, у позові заявлено клопотання про розгляд справи за відсутності представника банку.
Відповідач 12.07.2024 надіслав на електронну адресу суду заяву про відсутність можливості прибуття до суду у зв'язку проходженням військово-лікарської комісії та матеріальними проблемами.
З метою забезпечення відповідачеві права на судовий захист, враховуючи його першу неявку, розгляд справи був відкладений до 09.09.2024.
06.08.2024 від представника відповідача адвоката Неговської І.В. до суду засобами підсистеми «Електронний суд» надійшла заява про вступ у справу та надання доступу до матеріалів електронної справи.
06.09.2024 на адресу суду від представника відповідача надійшла заява про поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву, відзив на позовну заяву з додатками, клопотання про проведення судового засідання, призначеного на 09.09.2024, в режимі відеоконференції.
У зв'язку з перебуванням судді у відпустці вказані документи були отриманні суддею 09.09.2024, ухвалою суду від 09.09.2024 клопотання представника відповідача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції задоволено, однак через технічні проблеми судове засідання, призначене на 09.09.2024, не відбулось та було перепризначене на 23.09.2024.
Протокольною ухвалою від 23.09.2024 суд поновив представнику відповідача строк на подання відзиву на позов, прийняв відзив на позов до розгляду та зобов'язав позивача подати обґрунтований розрахунок позовних вимог з огляду на обставини, викладені у відзиві, відклав судове засідання до 03.10.2024.
Так у відзиві на позов представник відповідача заперечувала проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, оскільки позивачем не надано доказів підписання відповідачем Умов та правил надання банківських послуг, що свідчить про неправомірність нарахування та списання відсотків за користування кредитних коштів, відтак за розрахунками представника відповідача залишок заборгованості за тілом кредиту становить 10359,75 грн, яку відповідач сплатив добровільно 21.08.2024, про що надав відповідну квитанцію.
02.10.2024 від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач наполягає на задоволенні позову, вважає правомірним нарахування відсотків за користування відповідачем кредитними коштами, оскільки відповідач 02.06.2018 власноруч підписав паспорт споживчого кредиту, у якому сторони дійшли згоди про розмір відсоткової ставки за користування кредитом. До відповіді на відзив позивач додав паспорт споживчого кредиту від 02.06.2018 та актуальну банківську виписку по рахунку відповідача станом на 20.09.2024, у якій відображене погашення кредиту на суму 10359,75 грн.
Судове засідання, призначене на 03.10.2024, не відбулось через відсутність електропостачання у приміщенні суду, спричинене обстрілами прикордонної території Сумської області та було перепризначене на 08.10.2024.
07.10.2024 від представника відповідача засобами підсистеми «Електронний суд» надійшли заперечення, у яких представник наполягає на необґрунтованості та недоведеності позовних вимог, вважає, що паспорт споживчого кредиту, доданий до відповіді на відзив не підлягає прийняттю до розгляду, оскільки поданий з порушенням вимог цивільного процесуального законодавства. Більш того даний паспорт споживчого кредиту підписаний майже через півтора роки після підписання Анкети-заяви відповідачем та у відповідності до усталеної практики Верховного Суду ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, а відтак нарахування відсотків на підставі умов цього паспорта є неправомірним.
У судове засідання, яке відбулось 08.10.2024, представник позивача не прибув, у відповіді на відзив просив розглядати справу за відсутності представника банку.
Присутня у судовому засіданні представник відповідача підтримала заперечення проти позову, викладені у відзиві на позов, просила суд відмовити у задоволенні позову, наполягала на неприйнятті судом до розгляду паспорта споживчого кредиту, доданого до відповіді на відзив як такого, що поданий з порушенням процесуальних вимог.
Враховуючи, що позивач у позові підтвердив факт відсутності у нього доказів, які не можуть бути подані з позовною заявою, водночас до відповіді на відзив додав новий доказ на підтвердження суми позовних вимог, не навівши у порушення вимог статті 83 ЦПК України причин неможливості подання цього доказу разом із позовом, суд погодився із запереченнями представника відповідача та постановив протокольну ухвалу про відмову у прийнятті як доказу паспорта споживчого кредиту від 02.06.2018.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням наявні у справі докази, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 01.03.2017 ОСОБА_2 підписав анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в А-Банку.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним Анкета-Заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифів, правилами користування, загальними умовами обслуговування та кредитування, вказаними у рекламному буклеті, складають між ним та банком договір про надання банківських послуг. Також у вказаній Анкеті-Заяві відповідач зобов'язався виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також самостійно регулярно знайомитись з їх змінами, які викладені на сайті https://a-bank.com.ua/terms.
Як свідчать довідки позивача, відповідачеві протягом строку дії кредитного договору були видані картки № НОМЕР_2 строком дії до лютого 2021 року та № 5375235103073712 строком дії до березня 2027 року, а також з 01.03.2017 на картці був встановлений кредитний ліміт у розмірі 4800 грн, який у подальшому неодноразово збільшувався та з 23.11.2023 склав 100500 грн.
Таким чином АТ «А-Банк» свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість користуватись кредитними коштами у межах встановленого на картці кредитного ліміту.
З банківської виписки по рахунку відповідача вбачається, що у період з 01.03.2017 та до теперішнього часу відповідач користується кредитними коштами, періодично проводить погашення кредиту, особисто чи через інших осіб поповнює банківську картку. У той же час банківська виписка свідчить, що позивач проводить щомісячне списання з рахунку відповідача відсотків за користування кредитними коштами.
Як вказує позивач у позовній заяві, відповідач своєчасно та у повному обсязі банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом та відсотками не надає. Позивач неодноразово вживав заходів досудового врегулювання спору шляхом направлення відповідачу SMS-повідомлень та дзвінків з вимогою виконати взяті на себе зобов'язання, проте відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов'язань і не погашає заборгованість за договором.
У зв'язку з цим на момент звернення позивача з даним позовом до суду заборгованість відповідача за розрахунками позивача склала 163425,03 грн, з яких 100458,27 грн заборгованості за тілом кредиту та 62966,76 грн заборгованість за відсотками.
Несвоєчасна сплата обумовлених кредитним договором платежів порушує право позивача на отримання власних грошових коштів, що стало підставою позову.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
На підтвердження факту належного виконання своїх зобов'язань за кредитним договором позивач надав суду копію банківської виписки, з якої можна встановити, що відповідач користується кредитними коштами, які були зараховані на його рахунок.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 610 вказаного Кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частина перша статті 612 цього ж Кодексу передбачає, що б оржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Одним з основних принципів цивільного судочинства є змагальність сторін (стаття 12 ЦПК України).
Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов'язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
В силу зазначеного вище саме на позивача покладено обов'язок довести суду факт укладення між сторонами кредитного договору та прострочення позичальником зобов'язання, а на відповідача - обов'язок спростувати розмір існуючої заборгованості.
Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).
Надаючи оцінку доказам, поданим позивачем, суд зазначає наступне.
Обґрунтовуючи наявність між сторонами кредитних правовідносин, АТ «Акцент Банк» посилалося на наявність Анкети-Заяви від 01.03.2017 про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у А-Банку, підписаної відповідачем.
При цьому слід зауважити, що в Анкеті-Заяві від 01.03.2017 не зазначено ані кредитного ліміту за платіжною карткою, ані виду банківської картки, виданої відповідачеві, ані розміру процентів за користування кредитними коштами, ані терміну дії кредитного договору та строку повернення кредитних коштів.
За змістом вказаної Анкети-Заяви від 01.03.2017 вона разом з Умовами і Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами, Правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, розташованими у рекламному буклеті, складають між сторонами договір про надання банківських послуг.
Як доказ користування відповідачем кредитними коштами позивачем надано банківську виписку по рахунку ОСОБА_2 за період з 01.03.2017 по 20.09.2024, з якої вбачається, що відповідач використовував кредитні кошти на власні потреби, у той же час проводив періодичне погашення кредитної заборгованості, у свою чергу позивач надавав відповідачу можливість користування коштами банку шляхом збільшення кредитного ліміту, а також щомісяця проводив списання відсотків за користування кредитом.
У той же час суд зауважує, що доданий позивачем до позову витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк» не містять підпису відповідача ОСОБА_2 .
При оцінюванні як доказу у справі вказаного вище витягу, суд враховує правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17, про те, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують обізнаність останнього з цими умовами. Роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Надані Банком Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Наявність неоднакових редакцій та положень умов і правил банківських послуг не мають правового значення, оскільки в обох випадках вид банківського кредиту, з огляду на їхній характер, цільове спрямування та об'єкт кредитування є тотожним - споживче кредитування, а визначальним є не безпосередньо вид чи характеристика умов щодо яких сторони досягли згоди та уклали договір, а саме встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов, після чого їх можна буде розцінювати як невід'ємну складову змісту договору. Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться не підписані відповідачем, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети, а тому відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами. Пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил, тим більше, співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
З огляду на викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що Банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів - тіла кредиту.
У той же час суд враховує позицію позивача, наведену у відповіді на відзив, згідно якої позивач обґрунтовує правомірність нарахування процентів за користування кредитним коштами у тому числі наявністю паспорта споживчого кредиту, підписаного відповідачем 02.06.2018 та у якому визначено розмір процентної ставки за користування кредитом, однак оцінює її критично з огляду на наступне.
По-перше, суд не прийняв до розгляду як доказ паспорт споживчого кредиту від 02.06.2018, оскільки він поданий з порушенням вимог цивільного процесуального законодавства, про що у судовому засіданні постановив відповідну протокольну ухвалу.
По-друге, відповідно до висновків про застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23.05.2022 у справі № 393/126/20, які у відповідності до положень частини четвертої статті 263 ЦПК України підлягають врахуванню у спірних правовідносинах, під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація. Правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами. Першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін. Зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину.
Потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.
Враховуючи наведене вище, у суду відсутні підстави вважати, що позивач у період з 01.03.2017 правомірно нараховував та списував з рахунку відповідача проценти за користування кредитними коштами, оскільки у матеріалах справи відсутні докази того, що розмір таких процентів у межах дії кредитного договору від 01.03.2017 був узгоджений сторонами у встановленому порядку. Крім того матеріали справи свідчать про те, що термін дії банківської картки, виданої відповідачу, не сплив, відповідач продовжує користуватись кредитним коштами та поповнювати банківську карту у рахунок погашення кредиту.
Також при визначенні розміру заборгованості суд враховує, що 21.08.2024 відповідачем частково погашено заборгованість на суму 10359,75 грн, що відображено у банківській виписці, наявній у матеріалах справи.
За результатом проведених розрахунків суд встановив факт належного виконання відповідачем договірних зобов'язань в частині погашення тіла кредиту у розмірі кредитного ліміту, відтак з урахуванням необґрунтованості нарахування та списання з рахунку відповідача відсотків за користування кредитом та погашенням відповідачем на час розгляду справи тіла кредиту суд не знаходить правових підстав для задоволення позову.
На підставі статей 133, 141 ЦПК України у зв'язку з відмовою у позові суд залишає за позивачем витрати по сплаті судового збору.
На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 5, 7, 12, 76, 81, 141, 247, 265, 268, 273, 274, 279, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд
ухвалив:
У позові відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Акціонерне товариство «Акцент-Банк», місцезнаходження юридичної особи: вул. Батумська, буд. 11, м. Дніпро, 49074, код ЄДРПОУ 14360080.
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Повне судове рішення складено 09.10.2024.
Суддя Ю.О. Зеря