Ухвала від 08.10.2024 по справі 705/356/20

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/821/699/24 Справа № 705/356/20 Категорія: п.п. 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК України Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2024 року м. Черкаси

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду у складі:

головуючого ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участі:

секретаря ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

прокурора ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 13 вересня 2024 року

ВСТАНОВИЛА

Ухвалою, що оскаржується, ОСОБА_6 , який обвинувачується у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого п.п. 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК України, продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 21 листопада 2024 року включно.

При прийнятті такого рішення, суд врахував ступень тяжкості кримінального правопорушення, інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_6 , яке, відповідно до вимог ст.12 КК України, відноситься до категорії особливо тяжкого злочину. Окрім того, суд вказав, що існують ризики, п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України: переховуватись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення. Також суд зазначив про існування обставин, які свідчать про неможливість закінчення судового розгляду до завершення дії ухвали про тримання під вартою обвинуваченого, оскільки не всі свідки та обвинувачені допитані, не досліджені також письмові та речові докази. Суд ще зважив на відомості про особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий за аналогічні злочини, судимості не зняті та не погашені, не має постійного джерела доходів та міцних соціальних зв'язків.

В апеляційній скарзі обвинувачений просить скасувати вищевказану ухвалу та відмовити у задоволенні клопотання прокуратора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Вважає її незаконною та необґрунтованою. Посилається на вимоги ст. 42, п.п. 1 ч. 2, п. 3 ч. 2 , п. 7 ч. 2 ст. 412 КПК України, які було порушено суддею при винесенні даної ухвали. Також зазначає, що судом першої інстанції постійно ігноруються та не долучаються до справи всі його клопотання та заяви. Посилається на вимоги ст. 177 КПК України щодо оцінки підстав суддею при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу. Вважає ризики вказані прокурором безпідставними і недоведеними. Вказує, що вже тривалий час знаходиться під вартою, а справа у відношенні нього не розглянута. Вважає, що прокуратура навмисно затягує строки розгляду справи по суті. Зазначає, що при продовженні йому запобіжного заходу, суд порушив практику Європейського суду з прав людини. Також навів доводи щодо необхідності перегляду ухвали суду першої інстанції апеляційним судом за межами юрисдикції Черкаського апеляційного суду.

Після докладу суддею-доповідачем змісту ухвали, доводів апеляційної скарги, були заслухані:

- обвинувачений та його захисник, які підтримали вимоги апеляційної скарги, пославшись на доводи, що в ній викладені;

- прокурор, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, пославшись на законність ухвали суду.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи обвинуваченого та його захисника, прокурора, вивчивши матеріали провадження та дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів приходить до таких висновків.

У відповідності до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу, тобто, питання щодо продовження строків тримання під вартою мають вирішуватися у порядку, передбаченому ст.199 КПК України.

Відповідно до вимог ст. 199 КПК при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою, суд зобов'язаний впевнитися в тому, що заявлені ризики не зменшилися або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Дані вимоги закону судом виконані в повному обсязі.

Матеріали кримінального провадження свідчать про те, що при прийняті рішення про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд першої інстанції врахував, що ризики, які були підставою для обрання та продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу: переховуватись від органів досудового розслідування, суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, не зникли та не зменшились.

Колегія суддів вважає, що тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_6 у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, може реально спонукати його до вчинення дій, спрямованих на переховування від суду. Отже більш м'який запобіжний захід, а ні ж тримання під вартою не зможе запобігти вказаним ризикам. При цьому апеляційний суд враховує, що ОСОБА_6 є особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, що підвищує вірогідність вчинення обвинуваченим дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

З огляду на ці обставини, також, зважаючи на тривалий час розгляду кримінального провадження та перебування обвинуваченого під вартою, суд першої інстанції привів належні доводи щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Разом з тим, слід відзначити, що обвинувачений ОСОБА_6 в апеляційній скарзі не конкретизував, який менш суворий запобіжний захід до нього слід застосувати.

Апелянт до апеляційної скарги не долучив доказів, що підтверджують наявність у нього права власності чи користування житлом, за яким до нього міг би бути застосований запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

З урахуванням встановлених ризиків більш м'який запобіжний захід: особисте зобов'язання, особиста порука чи застава до обвинуваченого не можуть бути застосовані.

Всупереч доводам апеляційної скарги, колегією суддів не встановлено істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення. За таких обставин не вбачається підстав для скасування чи зміни ухвали суду.

Керуючись ст.ст. 407, 409, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення, ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 15 січня 2024 року- без змін.

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

Головуючий ОСОБА_2

Судді: ОСОБА_3

ОСОБА_4