Номер провадження 22-ц/821/1402/24Головуючий по 1 інстанції
Справа №712/7559/23 Категорія: 310020000 Марцішевська О.М.
Доповідач в апеляційній інстанції
Сіренко Ю. В.
08 жовтня 2024 року
м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:
Сіренка Ю.В., Гончар Н.І., Фетісової Т.Л.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_3 ,
особа, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_1
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - адвоката Бови Павла Сергійовича на заочне рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 25 червня 2024 року (у складі судді Марцішевської О.М.), в цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, -
25 липня 2023 року позивачка звернулася до суду з вказаним позовом, в обгрунтування якого вказувала, що вона є матір'ю неповнолітньої дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Батьком ОСОБА_5 є відповідач ОСОБА_2 Шлюб між сторонами розірваний рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 26.12.2016 р. по справі № 712/10551/16-ц. Дитина проживає разом з позивачкою.
Зазначала, що їй стало відомо, що батько її неповнолітньої доньки зник безвісти під час бойових дій в період проходження військової служби у лавах Збройних Сил України - (в/ч НОМЕР_1 ) та в даний час відповідач є безвісно відсутнім військовослужбовцем, якому виплачується посадовий оклад. З метою з'ясування цих обставин вона зверталась до командування в/ч НОМЕР_1 з відповідною заявою, у відповідь на яку було отримано лист, що військовослужбовець ОСОБА_2 є зниклим безвісті, та з 28.04.2022 року по даний час виплата належних щомісячних основних та додаткових видів грошового забезпечення здійснюється дружині військовослужбовця - ОСОБА_3 за її заявою. Отже, наголошувала на тому, що неповнолітня дочка ОСОБА_5 має визначені вище права на соціальний захист, як член його сім'ї.
Просила стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно.
Заочним рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 25 червня 2024 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Суд мотивував своє рішення тим, що надані позивачем докази не підтверджують факту ухилення відповідача від утримання неповнолітньої доньки на момент звернення до суду з даним позовом.
Кошти, які зберігаються за військовослужбовцем, який зник безвісти і спрямовуються для виплат сім'ям такого військовослужбовця не є доходом чи заробітком такої особи. Водночас, суд зазначив про право позивачки на звернення до компетентних органів для забезпечення права на соціальний захист неповнолітньої доньки військовослужбовця, що зник безвісти за особливих обставин.
Не погоджуючись з рішенням суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Бова П.С. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обгрунтування вимог апеляційної скарги адвокат вказує, що відповідач відповідно до приписів ст. 180 СК України, ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» зобов'язаний утримувати неповнолітню доньку ОСОБА_5 .
Враховуючи, що кошти, зберігаються за військовослужбовцем, який зник безвісти, спрямовуються для виплат сім'ям такого військовослужбовця, а тому неповнолітня ОСОБА_5 має право на соціальний захист як член його сім'ї.
Скаржник наголошує на тому, що суд не врахував положення Порядку про виплату грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 № 884 та Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1993 №146, та дійшов помилкового висновку щодо неможливості стягнення аліментів з коштів, належних військовослужбовцю.
Вважає помилковим висновок суду про необхідність доведення позивачем факту ухилення відповідача від утримання дитини при стягненні аліментів на дитину, оскільки закон не містить такої вимоги.
В обгрунтування доводів апеляційної скарги щодо наявності підстав для задоволення позову, скаржник посилається на судову практику місцевих судів у справах № 681/335/24, №390/1388/22, №396/1471/23.
У відзиві на апеляційну скаргу, представник ОСОБА_3 - адвокат Євтушенко Микола Павлович просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду залишити без змін, мотивуючи тим, що відповідач зник безвісти за особливих обставин, а тому належить враховувати положення Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин», яким передбачено право членів сім'ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, на соціальний захист у порядку, визначеному законами України.
Вважає, що позивачем не доведено факту ухилення відповідача від утримання неповнолітньої доньки на момент звернення до суду із даним позовом, а тому суд дійшов справедливого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Звертає увагу, що до зникнення безвісти відповідача, будь-якого позову про стягнення аліментів на утримання ОСОБА_5 позивач не подавала, що доводить утримання відповідачем доньки, а отже, на думку скаржника, даний спір не спрямований на стягнення аліментів, а є намаганням позивача отримати грошове забезпечення особи зниклої безвісти.
Наголошує на тому, що вказівки та рішення Верховного Суду з приводу стягнення аліментів з військовослужбовця, який зник безвісти, є однозначні, які передбачають застосування Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин», відповідно до якого не передбачено стягнення аліментів з особи, зниклої безвісти, а лише передбачено право членів сім'ї такої особи, на соціальний захист у порядку, визначеному законодавством України.
Відповідно до положень ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ.
Згідно з пунктами 1, 3 ч. 6 цієї статті для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи про стягнення аліментів, збільшення та зменшення їх розміру, припинення стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов'язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства).
Згідно ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
За викладених обставин, ухвалою Черкаського апеляційного суду від 20 серпня 2024 року призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів доходить наступних висновків.
Згідно з ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25 червня 2024 року не відповідає вказаним вимогам.
Апеляційним судом встановлено, що з 22.03.2007 року ОСОБА_1 (на час шлюбу ОСОБА_6 ) та ОСОБА_2 перебували у шлюбі, зареєстрованому у відділі реєстрації актів циільного стану по Соснівському району м. Черкаси Черкаського міського управління юстиції, актовий запис № 479. Від шлюбу сторони мають доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 22 листопада 2016 року рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси шлюб між сторонами був розірваний (а.с.5, 10 т.1).
07 жовтня 2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 ( на даний час Скоряк) зареєстровано шлюб у Придніпровському районному у місті Черкаси відділі державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у Черкаській області. Від шлюбу мають сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . ( а.с.29, 30 т.1).
Відповідно до повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_3 № 20 від 19.05.2022 року, відповіді військової частини НОМЕР_1 від 13.06.2023 року № 1824, молодший сержант ОСОБА_2 28.04.2022 зник безвісти в ході бойових дій, та з 28.04.2022 року по даний час виплата належних щомісячних основних та додаткових видів грошового забезпечення здійснюється дружині військовослужбовця - ОСОБА_3 за її заявою. (а.с.16, 17, 19 т.1).
Розмір та види виплат відображені у відомостях з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за формою ОК-5 по ОСОБА_2 ( а.с.130-132 т.1).
Відповідно до Витягу з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин № 20230612-410 від 12.06.2023р., відомості про ОСОБА_2 , як особи зниклої безвісти за особливих обставин внесено 17.05.2023, і з цього часу він набув відповідного статусу особи зниклої безвісти за особливих обставин. (а.с.35 т.1).
Згідно з актом ТОВ «Фірма «Наш дім» від 14.07.2024р. неповнолітня ОСОБА_5 проживає в кв. АДРЕСА_1 дорога з матір'ю ОСОБА_1 (а.с.11 т.1).
Такі встановлені фактичні обставини у справі.
Правове регулювання спірних правовідносин, що склалися між сторонами, наступне.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем факту ухилення відповідача від утримання неповнолітньої ОСОБА_8 на момент звернення з позовом, та зазначив про право позивача в порядку Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» звернутися із заявою до компетентних органів про забезпечення соціального захисту неповнолітньої доньки відповідача.
Колегія суддів вважає помилковим висновок суду про відмову у задоволенні позову, з підстав недоведеності факту ухилення відповідача від утримання неповнолітньої ОСОБА_8 на момент звернення з позовом.
Так, положенням ст. 180 СК України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ст. 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
З аналізу вказаних положень закону слідує обов'язок батьків утримувати свою неповнолітню дитину та наявність у того з батьків, з ким проживає дитина, права на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів на утримання дитини. Закон не встановлює необхідність доведення тим з батьків, хто пред'являє позов про стягнення аліментів, наявності факту ухилення від утримання дитини тим з батьків, до кого пред'являється позов.
Таким чином, суд дійшов помилкового висновку, відмовивши у задоволенні позову про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, з підстав недоведеності позивачем факту ухилення відповідача від утримання дитини станом на день звернення з позовом.
Відповідно до Витягу з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин № 20230612-410 від 12.06.2023р., відомості про ОСОБА_2 , як особи зниклої безвісти за особливих обставин внесено 17.05.2023, і з цього часу він набув відповідного статусу особи зниклої безвісти за особливих обставин.
Закон України ««Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» № 2505-VIII від 12.07.2018 покликаний визначити правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, та забезпечує правове регулювання суспільних відносин, пов'язаних із набуттям правового статусу осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, з обліком, розшуком та соціальним захистом таких осіб і членів їхніх сімей.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» № 2505-VIII від 12.07.2018, набуття правового статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин, не зменшує обсяг цивільної правоздатності такої особи.
Цивільна правоздатність особи - це здатність мати цивільні права та обов'язки, яку мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження. Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті. (ст.25 ЦК України).
Суд зазначає, що відповідач ОСОБА_2 з 17.05.2023 набув статус особи, яка безвісти зникла за особливих обставин, однак, такий статус не зменшує обсяг його цивільної правоздатності, зокрема, не позбавляє його обов'язку, передбаченого ст.180 СК України, утримувати неповнолітню доньку ОСОБА_5 .
Згідно з ч.6 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII від 20.12.1991 за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім'ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
В даному випадку, виплати грошового забезпечення регулюються Порядком про виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 р. N 884 (надалі - Порядок).
Згідно п. 3 вказаного Порядку, за військовослужбовцями зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення (далі - грошове забезпечення) з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення.
Пункт 4 Порядку встановлено, що виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, членам сімей військовослужбовців за їх заявою на ім'я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації).
Отже, за відповідачем ОСОБА_2 за місцем військової служби у ВЧ НОМЕР_1 зберігаються основні та додаткові виплати видів грошового забезпечення, що підтверджується відповіддю військової частини НОМЕР_1 від 13.06.2023 року № 1824, які є доходом відповідача, та з яких можуть відраховуватись аліменти.
В позовній заяві ОСОБА_1 просила стягнути з відповідача аліменти на утримання ОСОБА_5 в розмірі 1/3 частки з усіх видів доходу відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення від дня пред'явлення позову і до повноліття дитини, мотивуючи такий розмір аліментів можливістю відповідача його сплачувати та забезпеченням належного утримання дитини при здійсненні рівних обов'язків по її утриманню.
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ч.3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Стаття 182 СК України визначає обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів. Так, згідно із частиною першою цієї статті, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до частини другої статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Згідно з положенням ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Враховуючи положення ст. 183 СК України, та наявність у відповідача двох неповнолітніх дітей: дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від шлюбу з ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 від шлюбу з ОСОБА_3 , наявність постійного доходу за місцем служби, відсутність інших доказів на підтвердження необхідності стягнення аліментів у іншому розмірі ніж на одну дитину, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, шляхом стягнення з відповідача аліментів на утримання неповнолітньої ОСОБА_5 аліментів в розмірі частки від всіх доходів відповідача, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, який буде достатнім для забезпечення розвитку неповнолітньої ОСОБА_5 .
Колегія суддів критично оцінює доводи представника ОСОБА_3 - адвоката Євтушенка П.М. щодо звернення ОСОБА_1 з позовом про стягнення аліментів лише в 2023 році, оскільки закон не встановлює обмеження у часі для звернення до суду того з батьків з ким проживає неповнолітня дитина із позовом про стягнення аліментів до іншого з батьків.
Тому твердження адвоката Євтушенка П.М., що даний спір не спрямований на стягнення аліментів, а є намаганням позивача отримати грошове забезпечення особи зниклої безвісти, є лише його припущенням, яке суд не приймає до уваги.
Згідно ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
На підставі викладеного, колегія суддів доходить висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене при неповному з'ясуванні обставин справи, та з порушенням норм матеріального права, зокрема, незастосуванням положення ст. 8 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» № 2505-VIII від 12.07.2018, та неправильним тлумаченням положень СК України, відповідно до якого не передбачено необхідності позивачу доводити факт ухилення відповідача від утримання дитини для звернення з позовом про стягнення аліментів, а отже, рішення суду підлягає скасуванню, з ухваленням нового, яким позов належить задовольнити частково.
Керуючись статтями 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - адвоката Бови Павла Сергійовича - задовольнити частково.
Заочне рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 25 червня 2024 року скасувати та ухвалити нове.
Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання неповнолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі частки від всіх видів доходів, але не менше 50 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи від дня пред'явлення позову до досягнення дитиною повноліття.
Допустити негайне виконання рішення суду у межах суми аліментів за один місяць.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду в порядку та за умов, визначених ст.389 ЦПК України.
Судді: Ю.В. Сіренко
Н.І. Гончар
Т.Л. Фетісова