Номер провадження 22-ц/821/1540/24Головуючий по 1 інстанції
Справа №706/828/21 Категорія: 305010300 Орендарчук М.П.
Доповідач в апеляційній інстанції
Фетісова Т. Л.
08 жовтня 2024 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:
суддя-доповідачФетісова Т.Л.
судді секретарГончар Н.І., Сіренко Ю.В. Широкова Г.К.
розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційні скарги представника Черкаської обласної прокуратури та позивача на рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 12.07.2024 (повний текст складено 19.07.2024, суддя в суді першої інстанції Орендарчук М.П.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Черкаської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури та суду,
у серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, яким просив стягнути із Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів із єдиного казначейського рахунку на його користь 7 000 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним тривалим кримінальним переслідуванням, незаконним засудженням, незаконним повідомленням про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконним домашнім арештом, незаконним проведенням в ході кримінального провадження обшуку, незаконним відстороненням від роботи (посади) та незаконним звільненням.
Вказав, що його було незаконно засуджено вироком Монастирищенського районного суду Черкаської області від 26.03.2014 за ч. 3 ст. 368 КК України до 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади пов'язані з виконанням організаційно - розпорядчих, адміністративно-господарських обов'язків в органах державної влади, правоохоронних та органах місцевого самоврядування строком на 3 роки. На підставі ст. 75 КК України від відбування основного покарання його звільнено із випробуванням та встановленням іспитового строку тривалістю у 3 роки.
За результатами апеляційного перегляду вирок Монастирищенського районного суду Черкаської області залишений без змін та 19.05.2015 набрав законної сили.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.02.2016 вирок суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду скасовані із призначенням нового розгляду кримінального провадження у суді першої інстанції.
Вироком Монастирищенського районного суду Черкаської області від 24.02.2017 позивач визнаний невинуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, і виправданий у зв'язку з недоведеністю вчинення кримінального правопорушення.
02.07.2020 Кропивницький апеляційний суд апеляційну скаргу прокурора залишив без задоволення, а ухвалений 24.02.2017 вирок Монастирищенського районного суду Черкаської області - без змін.
Зазначені обставини є підставою для відшкодування особі завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності моральної шкоди.
Рішенням Христинівського районного суду Черкаської області від 12.07.2024 позовні вимоги задоволено частково та стягнуто з з Державного бюджету України на користь позивача у відшкодування моральної шкоди 288 000 грн., а в задоволенні решти вимог - відмовлено.
Суд першої інстанції послався на наявність підстав для висновків про завдання позивачу незаконним притягнення до кримінальної відповідальності моральної шкоди, яку має відшкодувати держава у визначеному розмірі, що співмірний завданим позивачу у справі моральним стражданням.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, представник Черкаської обласної прокуратури подав 20.08.2024 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції змінити, зменшивши розмір стягнутої на користь позивача моральної шкоди до суми 139413,33 грн.
Вказує, що суд першої інстанції при обрахунку розміру моральної шкоди керувався вимогами ст. 8 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2024 рік», якою розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду визначено на рівні 1600 грн. Однак за обставин справи суд, здійснивши розрахунок суми відшкодування моральної шкоди у розмірі більшому ніж мінімально гарантований державою на 148 586,67 грн., не обґрунтував свої висновки.
Крім того, позивачем не надано суду доказів, що доводять наявність перерахованих у позові психоемоційних станів з посиланням на медичні документи, які б свідчили про причинно-наслідковий зв'язок між емоційними переживаннями позивача та перебуванням під кримінальним переслідуванням.
Суд прийняв до уваги висновок експерта від 12.05.2022 № СЕ-19/124-22/963ПС, складений з використанням методики встановлення заподіяння моральної шкоди та методу оцінки розміру компенсації спричинених страждань, розробленої у 1997 році ОСОБА_2 , яка зареєстрована Міністерством юстиції України 03.03.2010 під номером 14.1.04, щодо якої згідно з даними, оприлюдненими на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України в галузі «Психологічні експертизи» (https://rmpse.minjust.gov.ua/page/23) 29.01.2016 прийнято рішення про припинення застосування.
Суд першої інстанції не врахував, що експерту надано на дослідження матеріали кримінального провадження у справі №702/1044/13-к у 9 томах, які ним досліджено у повному обсязі не були.
При визначенні психотравмувальної ситуації для ОСОБА_1 експертом, зокрема, зазначено про зневажливе ставлення до позивача, приниження його честі та гідності, проте не конкретизовано із чого саме виходив експерт, дійшовши до такого висновку.
Експерта не обґрунтував погіршення стану здоров'я позивача внаслідок кримінального переслідування.
Експерт вказав, що розмір відшкодування моральної шкоди є орієнтовним.
Також на рішення суду в даній справі апеляційну скаргу було подано 20.08.2024 засобами поштового зв'язку позивачем, в якій він, посилаючись на помилковість висновків суду, просить рішення суду першої інстанції скасувати та новим рішенням задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.
Зазначає, що суд не повністю врахував моральні страждання позивача внаслідок притягнення до кримінальної відповідальності, зокрема, щодо звільнення з роботи, проблем з послідуючим працевлаштуванням, проведенням слідчих дій стосовно позивача у присутності членів його сім'ї, що призвело до необґрунтованого визначення суми відшкодування моральної шкоди.
У відзиві Державної казначейської служби Українина апеляційну скаргу прокуратури вбачається, що вона підтримує саме вказану скаргу та просить суд її задовольнити, а рішення суду першої інстанції змінити та зменшити розмір стягнутої судом шкоди, привівши рішення до вимог закону.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційних скарг, апеляційний суд дійшов таких висновків.
При розгляді справи встановлено, що 01.12.2012 до ЄРДР внесені відомості за № 12012250260000039 за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 190, ч. 3 ст. 364 КК України.
28.03.2013 позивача ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні закінченого замаху на заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), тобто кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 190 КК України, та кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 364 КК України - зловживання службовим становищем, тобто умисного, з корисливих мотивів використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом державним інтересам, вчинене працівником правоохоронного органу.
29.03.2013 на підставі ухвали слідчого судді Христииівського районного суду Черкаської області від 29.03.2013 за місцем проживання ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 , проведено обшук у ході якого нічого не вилучено.
17.04.2013 на підставі ухвали слідчого судді Христинівського районного суду Черкаської області Андрійчука М.М. відсторонено від посади дільничного інспектора міліції сектору ДІМ Христииівського РВ УМВС в Черкаській області строком на два місяці, починаючи з дня, наступного за днем оголошення ухвали.
Постановленою 18.04.2013 слідчим суддею Христинівського районного суду Черкаської області ухвалою щодо ОСОБА_1 обраний запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною цілодобово залишати житло за адресою АДРЕСА_1 на строк два місяці, починаючи з 18.04.2013 до 17.06.2013.
Обвинувальний акт відносно ОСОБА_1 скерований до суду для розгляду по суті.
У ході судового розгляду прокурором у провадженні змінено висунуте обвинувачення та кваліфіковано дії ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 368 КК України.
Вироком Монастирищенського районного суду Черкаської області від 26.03.2014 ОСОБА_1 засуджено за ч. 3 ст. 368 КК України до 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади пов'язані з виконанням організаційно - розпорядчих, адміністративно - господарських обов'язків в органах державної влади, правоохоронних та органах місцевого самоврядування строком на 3 роки.
На підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування основного покарання із випробуванням та встановленням іспитового строку тривалістю у 3 роки.
За результатами апеляційного оскарження вирок Монастирищенського районного суду Черкаської області залишений без змін та 19.05.2015 набрав законної сили.
Наказом УМВС України в Черкаській області від 08.06.2015 № 1092 ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ. Рішення про звільнення начальник УМВС України в Черкаській області прийняв у зв'язку з тим, що 19.05.2015 вирок Монастирищенського районного суду Черкаської області вступив у законну силу, а відповідно до ст. 67 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ особи рядового і начальницького складу засуджені за вчинення злочину працівники міліції підлягають звільненню зі служби в органах внутрішніх справ після вступу вироку суду в законну силу.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.02.2016 вирок суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду скасовані із призначенням нового розгляду кримінального провадження у суді першої інстанції.
Вироком Монастирищенського районного суду Черкаської області від 24.02.2017 ОСОБА_1 визнаний невинуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, і виправданий у зв'язку з недоведеністю вчинення кримінального правопорушення.
02.07.2020 Кропивницький апеляційний суд апеляційну скаргу прокурора залишив без задоволення, а ухвалений 24.02.2017 вирок Монастирищенського районного суду Черкаської області - без змін.
За обставин цієї справи період притягнення позивача до кримінальної відповідальності слід обраховувати з дати повідомлення про підозру і до набрання виправдувальним вироком законної сили, а саме з 28.03.2013 до 02.07.2020, що загалом становить 7 років 3 місяці та 4 дні або 87 місяців 4 дні.
Крім того, відповідно до висновку експерта № СЕ - 19/124 - 22/963 - ПС від 12.05.2022 незаконне притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності та його наслідки мали для позивача психологічно деструктивний вплив, об'єктивно носило стресогенний характер, адже у нього присутні ознаки негативних змін у соціальному функціонуванні, ознаки порушення соціальної сутності, звуження соціальних зав'язків, зниження пізнавальної активності, фізичного тонусу, загального стану здоров'я, що значно впливає на його основні сфери життєдіяльності та свідчить про виражені негативні переживання.
Ситуація незаконного притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_1 , зневажливе ставлення до позивача, приниження честі, гідності, погіршення загальної якості життя, тривалість судових процесів були психотравмувальними для нього та призвели до тимчасових змін в ієрархії мотиваційної сфери, в окремих сферах структури його особистості, у психофізіологічному стані, призвели до виникнення тимчасових проблем у декількох основних сферах життєдіяльності, що протягом певного періоду часу заважало повною мірою реалізувати звичне (оптимальне) соціальне функціонування, але не перешкодило відновленню попереднього стану життєдіяльності та реалізації життєвих планів і подальшого розвитку. У зв'язку із чим експерт констатувала значний психотравмувальний вплив ситуації та незначний ступінь ураження особистості підекспертного.
Орієнтовна сума грошової компенсації за спричинені ОСОБА_1 . страждання, відповідно до висновку експерта, може становити 180 МЗП, розмір якої встановлюється рівнем розміру мінімальної заробітної плати на момент винесення рішення суду.
Указуючи, що незаконним притягненням до кримінальної відповідальності позивачу завдано моральної шкоди у даній справі заявлено позовні вимоги про її відшкодування.
Правовідносини, наявні між сторонами справи на підставі вищевикладених фактичних обставин, які при апеляційному перегляді справи під сумнів не ставляться, мають таке правове регулювання.
Приписами ст.56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до ч.5 ст.9, ч.6 ст.14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, ст.38 Декларації прав і свобод людини та громадянина, ч.5 ст.5 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, кожен, хто став жертвою арешту, затримання, засудження, має право на відшкодування шкоди.
Питання про відшкодування (компенсацію) шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю у кримінальному процесі, врегульовано ст.130 КПК України, якою передбачено, що шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом.
Частинами 2 та 3 статті 23 ЦК України передбачено, що моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Нормами, які регламентують відшкодування, зокрема, моральної шкоди є положення ст.1167 та ст.1176 ЦК України.
Так статтею 1167 ЦК України (загальна правова норма, що регламентує відшкодування моральної шкоди) передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт (що також передбачено ч.1 ст.1176 ЦК України); 3) в інших випадках, встановлених законом.
Крім того, спеціальною правовою нормою ч.ч.2, 6, 7 ст.1176 ЦК України передбачено, що право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.
Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.
Так існує спеціальний ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», зі змісту ст.1 якого слідує, що його дія поширюється на осіб, які незаконно зазнали обмеження будь-якого їх права внаслідок застосування щодо них органами досудового розслідування, прокуратури чи суду заходів впливу за положеннями КПК та КК України.
Згідно п.1 ч.1 ст.2 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку постановлення виправдувального вироку суду.
Відповідно до п.5 ст.3 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» громадянинові відшкодовується моральна шкода у наведених в статті 1 цього Закону випадках.
Частинами п'ятою та шостою статті 4 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Згідно ч.ч.2, 3 ст.13 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» розмір відшкодування моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі посадовою або службовою особою органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, а також завдана органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів чи вини посадової або службової особи (статті 1173-1174 ЦК України).
У пункті 9 постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз'яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Відповідно до п.10.1 цієї ж постанови Пленуму ВСУ при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, його посадовими або службовими особами, судам слід виходити з того, що зазначений орган має бути відповідачем у справі, якщо це передбачено відповідним законом, наприклад, ст.9 ЗУ «Про оперативно-розшукову діяльність». Якщо ж відповідним законом чи іншим нормативним актом це не передбачено або в ньому зазначено, що шкода відшкодовується державою (за рахунок держави), то поряд із відповідним державним органом суд має притягнути як відповідача відповідний орган Державного казначейства України.
Внаслідок незаконного засудження, ухвалення судом виправдувального вироку, позивач має право на відшкодування майнової та моральної шкоди, і право на таке відшкодування виникає в силу прямої вказівки закону - ст.1176 ЦК України, ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», правовий висновок про що міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 у справі №686/23731/15-ц.
Аналізуючи у взаємозв'язку встановлені при розгляді цієї справи фактичні обставини, вищенаведені норми законодавства, які регламентують відповідні правовідносини, та правовий висновок ВП ВС, апеляційний суд приходить до такого.
Так судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 незаконно та безпідставно перебував під слідством та судом 87 місяці та 4 дні, що встановлено виправдувальним вироком суду від 24.02.2017.
У силу вищенаведених положень п.1 ч.1 ст.2 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» позивач має право на відшкодування моральної шкоди, розмір якої визначається, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом (ч.ч.2, 3 ст.13 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).
Висновок про те, що право на відшкодування моральної шкоди необхідно визначати, виходячи з мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством і судом, починаючи з часу повідомлення про підозру до набрання виправдувальним вироком законної сили, викладено у постанові Верховного Суду від 27.01.2020 у справі № 759/2707/18, які підтримані у постанові Верховного Суду від 06.06.2024 у справі № 953/3527/20.
Апеляційний суд враховує, що згідно з частиною третьою статті 13 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць на момент перебування під слідством чи судом, при цьому суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 02.12.2015 у справі № 6-2203цс15, яку підтримала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.09.2018 у справі № 686/23731/15-ц.
Відповідно до ЗУ «Про Державний бюджет України на 2024рік» з 01.04.2024 мінімальний розмір заробітної плати встановлено на рівні 8000,00 грн., і саме з урахуванням цієї суми має розраховуватися розмір заподіяної позивачу моральної шкоди.
Отже, оскільки у період незаконного та безпідставного перебування під слідством та судом факт завдання позивачу моральної шкоди презюмується та його мінімальний розмір встановлений законом, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для відшкодування моральної шкоди у розмірі 87 місяці та 4 дні * 8000 грн. = 697 067 грн.
При цьому суд першої інстанції у даній справі помилково розраховував відповідний розмір моральної шкоди, виходячи з положень ч.2 ст.8 ЗУ «Про Державний бюджет на 2024 рік», якою визначено розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду, на рівні 1600 грн.
Так ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» є спеціальним і саме норми цього Закону регулюють порядок визначення моральної шкоди у спірних правовідносинах.
Зміни до ст.13 вказаного Закону законодавцем не вносилися і його норми не передбачають визначення розміру відшкодування із розрахункової величини, визначеної будь-яким іншим законом, зокрема, ЗУ «Про Державний бюджет України».
До того ж, Верховний Суд неодноразово у своїх постановах надавав тлумачення ст.13 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» та висловлював правові позиції щодо порядку визначення розміру моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.
Згідно з правовим висновком, викладеним Верховним Судом України у постанові від 02.12.2015 у справі №6-2203цс15, від якого Верховний Суд не відступав та підтримує у своїх постановах, згідно ч.3 ст.13 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць на момент перебування під слідством чи судом, при цьому суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.
У постанові від 18.10.2023 у справі №705/4489/20 Верховний Суд щодо застосування ст.13 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» зазначив, що тлумачення наведеної норми закону свідчить про те, що межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі, співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеним законодавством, за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування.
Конституційний Суд України у своїх Рішеннях від 09.07.2007 №6-рп/2007, від 22.05.2008 №10-рп/2008, від 27.02.2020 №3-р/2020, від 28.08.2020 №10-р/2020 неодноразово наголосив на тому, що предмет регулювання Бюджетного кодексу України, так само як і предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, обумовленим положеннями пункту 1 частини другої статті 92 Основного Закону України, а тому вказаними актами законодавства не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України, а скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить статті6, частині другій статті19, статті130 Конституції України.
Отже, ст. 8 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2024 рік» у частині визначення розміру мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду, на рівні 1600 грн., не підлягає застосуванню при вирішенні спору у цій справі.
Слід звернути увагу, що відшкодування моральної шкоди, заподіяної позивачу, не є, в розумінні ст.ст. 56, 62 Конституції України, ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», ст.ст.1167, 1176 ЦК України «виплатою», а відтак, підстави для застосування положень ч.2 ст.8 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2024 рік» відсутні.
Отже визначений судом першої інстанції у цій справі розмір відшкодування моральної шкоди позивачу має бути змінений вказаним вище чином.
Таким чином відповідні аргументи апеляційної скарги прокурора в цій справі стосовно необхідності іншого обчислення розміру моральної шкоди позивача, виходячи з розрахункової величини 1600 грн. слід відхилити.
Не можна погодитися з аргументами апеляційної скарги прокурора і про те, що позивачем не доведено наявності у нього відповідної моральної шкоди з підтвердженням медичними документами, адже тривале перебування особи в якості обвинуваченого під слідством та судом у кримінальному провадженні із застосуванням до неї заходів процесуального примусу та запобіжних заходів безсумнівно спричиняє суттєві моральні страждання. Крім того, за наведених обставин, у разі виправдання особи, вона вправі в силу приписів закону на відшкодування моральної шкоди у мінімальному розмірі, гарантованому державою.
При цьому, колегія погоджується з доводами скарги прокурора про неможливість врахування висновку експерта від 12.05.2022 № СЕ-19/124-22/963ПС, що ґрунтуються на методичних рекомендаціях, які не можуть бути застосовані в нашій державі.
Також апеляційний суд не погоджується і з аргументами скарги позивача про те, що суд не повністю врахував його моральні страждання, адже визначена при апеляційному перегляді справи сума коштів у відшкодування його моральної шкоди належним чином співмірна перенесеним особою моральним стражданням та відповідає засадам розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
Отже рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 12.07.2024 у даній справі слід змінити в частині визначення розміру коштів, що мають бути стягнуті з держави на користь позивача у відшкодування моральної шкоди, визначивши його в сумі 697 067 грн., відповідно, апеляційні скарги позивача та прокурора підлягають до часткового задоволення.
На підставі положень ст.141 ЦПК України витрати прокурора по сплаті судового збору за апеляційний перегляд справи залишити за вказаним скаржником.
Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
апеляційні скарги позивача та прокурора - задовольнити частково.
Рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 12.07.2024 у даній цивільній справі - змінити в частині визначення розміру коштів, що мають бути стягнуті з держави на користь позивача у відшкодування моральної шкоди, визначивши його в сумі 697 067 грн.
У решті рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 12.07.2024 у даній справі - залишити без змін.
Судові витрати прокурора по сплаті судового збору за апеляційний перегляд справи залишити за вказаним скаржником.
Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.
Повну постанову складено 08.10.2024.
Суддя-доповідач
Судді