Справа № 344/13277/24
Провадження № 33/4808/930/24
Категорія ч. 1 ст. 164 КУпАП
Головуючий у 1 інстанції Лазарів О. Б.
Суддя-доповідач Повзло
09 жовтня 2024 року м. Івано-Франківськ
Суддя Судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду Повзло В.В., за участю адвоката Боднара Н.Я.,
розглянувши апеляційну скаргу адвоката Боднара Назарія Ярославович, що діє в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 12 вересня 2024 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , ФОП,
визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень (сімнадцять тисяч гривень 00 копійок) з конфіскацією продукції (алкогольних напоїв), стягнуто судовий збір,
Суддя суду першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 вчинив провадження господарської діяльності без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону.
Адміністративне правопорушення вчинене за наступних обставин.
ОСОБА_1 у період часу з 26 травня 2022 року по 13 вересня 2023 року, здійснював господарську діяльність без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, а саме здійснювала реалізацію алкогольних напоїв без наявної ліцензії, чим порушив ст. 15 Закону України «Про державне регулювання, виробництва і обігу спирту етилового коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» №481/95-ВР від 19 грудня 1995року зі змінами та доповненнями.
В апеляційній скарзі адвокат Боднар Н.Я. просить постанову судді скасувати в частині накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 164 КУпАП у вигляді конфіскації продукції (алкогольних напоїв), в решті рішення залишити без змін.
Вказує, що з рішенням суду першої інстанції не погоджується в частині визначення додаткового покарання у виді конфіскації продукції, вважає рішення прийнятим без з'ясування обставин по справі, з порушенням процесуального права.
Зазначає, що факт продажу алкогольних товарів був встановлений вже після продажу товарів і жодних алкогольних напоїв при цьому ДПС не вилучалося. Збитків бюджету не завдано, оскільки напої продавалися зі сплатою податків та акцизів.
Звертає увагу, що суд першої інстанції виносячи постанову від 12 вересня 2024 року при визначені міри покарання не врахував той факт, що 10 вересня 2024 року захисник подав у справі заяву, в якій просив застосувати мінімальне покарання. До даної заяви додавалася квитанція про оплату в добровільному порядку податкового повідомлення рішення на суму 1 254268 грн. (подвійна вартість реалізованих алкогольних напоїв без ліцензії). Конфіскація продукції неможлива фізично, оскільки вона давно була продана, тобто відсутній предмет конфіскації
Наголошує, що при розгляді справи суд навіть не звернув уваги, що акт на який він посилається був долучений не повністю, а лише 8 сторінок з 110 сторінок акту податкової перевірки від 21 червня 2024 року № 12010/09-19-24-07/2753710552. Це зокрема вказує на формальний підхід до розгляду справи про адміністративне правопорушення в суді першої інстанції.
Адвокат Боднар Н.Я. з'явився в судове засідання апеляційного суду. Йому роз'яснені права, передбачені ст. 271 КУпАП. Клопотань не заявлено. Просив задовольнити апеляційну скаргу.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 в судове засідання апеляційного суду не з'явився, належним чином повідомлений про час та місце апеляційного розгляду, клопотань від про відкладення розгляду апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції не подавав, не поступало і заяв про зміну місця проживання чи про перебування в іншому місці з поважних причин.
Так, особи, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, розпоряджаються своїми правами на власний розсуд, однак користуватися ними повинні сумлінно в межах процесуального закону відповідно до їх призначення і тією мірою і в тих формах, які необхідні для досягнення мети провадження у справі.
Відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.
За таких обставин, відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП, а також з метою реалізації права на справедливий судовий розгляд упродовж розумного строку, вважаю за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутність ОСОБА_1 .
Заслухавши пояснення адвоката, перевіривши матеріали справи, мотиви і доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, змінити постанову в частині накладення стягнення, з наступних підстав.
Згідно з ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Висновки суду першої інстанції щодо встановлених обставин вчинення правопорушення не перевіряються, оскільки апелянт оскаржує постанову судді в частині накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 164 КУпАП у вигляді конфіскації продукції (алкогольних напоїв), тому перевіряю її в цій частині.
Відповідно до ст. 6 «Право на справедливий суд» Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Згідно з вимогами ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно з ч. 1 ст. 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Також, завданням судді при розгляді справи про адміністративне правопорушення, відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, є своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Виходячи з вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - та відеозапису.
Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.
Розгляд справи відбувається в межах протоколу про адміністративне правопорушення відносно конкретної особи.
Суддя, розглядаючи справу, повинен, дослідивши докази у справі, переконатися шляхом співставлення фактично досліджених по справі обставин та доказів зі змістом обставин, що ставляться конкретній особі у вину згідно з протоколом про адміністративне правопорушення та з диспозицією ч. 1 ст. 164 КУпАП, і прийти до висновку чи містять її дії, які суддя вважає доведеними, ознаки саме такого правопорушення.
Відповідно до ч. 21 ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19 грудня 1995 р. № 481/95-ВР, роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин), може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.
Диспозиція ч. 1 ст. 164 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності, якщо обов'язковість подання такого повідомлення передбачена законом, або без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, або у період зупинення дії ліцензії, у разі якщо законодавством не передбачені умови провадження ліцензійної діяльності у період зупинення дії ліцензії, або без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).
Санкцією ч. 1 ст. 164 КУпАП передбачено накладення штрафу від однієї тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією виготовленої продукції, знарядь виробництва, сировини і грошей, одержаних внаслідок вчинення цього адміністративного правопорушення, чи без такої.
Відповідно до ст. 29 КУпАП конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, полягає в примусовій безоплатній передачі цього предмета у власність держави за рішенням суду. Конфісковано може бути лише предмет, який є у приватній власності порушника, якщо інше не передбачено законами України.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши надані докази, вважаю, що суддя суду першої інстанції, встановлюючи фактичні обставини адміністративного правопорушення, не оцінив належним чином докази, які містяться в матеріалах справи, та дійшов передчасного висновку про необхідність призначення адміністративного стягнення у виді штрафу з конфіскацією продукції (алкогольних напоїв).
Дослідивши наявні докази, що містяться в матеріалах справи доходжу висновку, що висновок суду першої інстанції про необхідність призначення стягнення з конфіскацією продукції є невмотивованим.
Як вбачається, ні в протоколі про адміністративне правопорушення від 16 липня 2024 року №2438 (а.с. 2), ні в акті від 21 червня 2024 року №12010/09-19-24-07/2753710552 про результати документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 не зазначено даних про вилучення алкогольних напоїв.
Крім того суд першої інстанції, у винесеній постанові, ніяким чином не обґрунтовує та не мотивує необхідність призначення стягнення у виді штрафу саме з конфіскацією продукції.
Також у постанові суду відсутнє посилання на докази, які б підтверджували, що компетентним органом здійснювалось вилучення будь-якої продукції під час проведення документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 .
Дані про вилучення продукції під час проведення перевірки Державною Податковою Службою України є істотними складовими формулювання обставин правопорушення, що ставляться у вину особі, та є частинами складу адміністративного правопорушення, що, відповідно, підлягає обов'язковому доказуванню.
В судовому засіданні апеляційного суду встановлено, що факт продажу алкогольних товарів був встановлений вже після продажу товарів і жодних алкогольних напоїв при цьому не вилучалося. Крім того збитків бюджету не завдано, оскільки напої продавалися зі сплатою податків та акцизів.
Відповідно, зміст протоколу про адміністративне правопорушення та акту про результати документальної планової виїзної перевірки не вказує на дані, які давали б підстави призначення стягнення саме з конфіскацією продукції, яку реалізовували під час здійснення господарської діяльності без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону.
Таким чином, за відсутності будь-яких інших доказів в матеріалах справи, висновки суду про необхідність конфіскації продукції при призначенні стягнення за ч. 1 ст. 164 КУпАП є невмотивованими.
З урахуванням викладеного, доходжу висновку про відсутність підстав призначення стягнення за ч. 1 ст. 164 КУпАП саме з конфіскацією продукції, а тому постанову судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 12 вересня 2024 року необхідно змінити в цій частині.
Керуючись ст. 294 КУпАП,
Апеляційну скаргу адвоката Боднара Назарія Ярославович, що діє в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 12 вересня 2024 року, щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 164 КУпАП змінити в частині накладення стягнення.
За вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого за ч. 1 ст. 164 КУпАП, накласти на ОСОБА_1 стягнення у виді штрафу в розмірі тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень (сімнадцять тисяч гривень 00 копійок) без конфіскації майна.
В решті постанову суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя В.В. Повзло