Справа № 354/1463/24
Провадження № 33/4808/910/24
Категорія ч.1 ст.204-1 КУпАП
Головуючий у 1 інстанції Остап'юк М. В.
Суддя-доповідач Кукурудз
09 жовтня 2024 року м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Кукурудз Б.І., розглянувши апеляційну скаргу захисника Вітюка С.В. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Яремчанського міського суду Івано - Франківської області від 13.08.2024 року,-
Постановою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 13 серпня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-1 КУпАП.
Накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 гривень 00 копійок з конфіскацією знарядь і засобів вчинення правопорушення.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави, що становить 605 гривень 60 копійок.
За постановою суду, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення зазначено, 25 травня 2024 року приблизно о 07 год. 40 хв. був виявлений на залізничному вокзалі населенного пункту Вороненка, Надвірнянського району, Івано-Франківської області ОСОБА_1 за спробу незаконного перетину державного кордону з України в Румунію поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон, чим порушив вимоги статей 9,12 Закону України "Про державний кордон України".
В поданій апеляційній скарзі захисник Вітюк С.В. вважає, що постанова суду є незаконною, прийнята без повного, всебічного та об'єктивного вивчення обставин справи.
Зазначає, що суд неповно та необ'єктивно з'ясував всі обставини справи та не врахував, що в діях ОСОБА_1 відсутні ознаки адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.204-1 КУпАП.
Стверджує, що будь-яких доказів які б доводили, що ОСОБА_1 знаходився на території з метою майбутнього перетину державного кордону, уповноваженою особою не надано, при цьому, саме перебування особи у Надвірнянському районі Івано-Франківської області, який є контрольованим прикордонним районом, на відстані 45 км. Від державного кордону, що перевищує ширину прикордонної смуги, не є свідченням того, що особа мала на меті, будь-яким способом, незаконно перетнути державний кордон України.
Просить апеляційну скаргу задовольнити, постанову суду скасувати, прийняти нову постанову, якою провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-1 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 та його захисник Вітюк С.В. не зявилися з невідомих для суду причин, хоча про дату та час місце розгляду справи повідомлені належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи не заявляли.
Перевіривши та дослідивши матеріали адміністративної справи, вважаю, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.
Апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Відповідно до ст. 129 Конституції України основною засадою судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Перегляд судових рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина.
У ч. 1 ст. 204-1 КУпАП передбачена відповідальність за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади, вчинені групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень.
Диспозиція статті 204-1 КУпАП має бланкетний характер, у зв'язку з чим для встановлення складу адміністративного правопорушення необхідно також керуватись положеннями Закону України «Про державний кордон України», відповідно до ч. 3 ст. 9 якого пункт пропуску через державний кордон України - це спеціально виділена територія на залізничних та автомобільних станціях, автомобільних і пішохідних шляхах, в аеропортах (аеродромах), морських і річкових портах, включаючи частину їх акваторії (захищена повністю або частково огороджувальними гідротехнічними спорудами чи об'єктами природного походження), з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, на якій здійснюються прикордонний, митний контроль, інші види контролю і пропуск через державний кордон України осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна. Положення про пункти пропуску через державний кордон України затверджується Кабінетом Міністрів України.
У ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про державний кордон України» визначено, що перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку. Залізничне, автомобільне, морське, річкове, поромне, повітряне та пішохідне сполучення через державний кордон України здійснюється в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства і міжнародних договорів України, а також поза пунктами пропуску через державний кордон України у випадках, визначених законодавством.
Випадки, коли дозволено перетин державного кордону України поза пунктами пропуску, визначені ч.3 ст. 5 Закону України «Про прикордонний контроль».
Згідно із ст. 12 Закону України «Про державний кордон України» пропуск осіб, які перетинають державний кордон України, здійснюється органами Державної прикордонної служби України за дійсними документами на право в'їзду на територію України або виїзду з України.
Не є порушеннями правил перетинання державного кордону України згідно з ч. 9 ст. 9 Закону України «Про державний кордон України» вимушене перетинання державного кордону особами, транспортними засобами на суші, заходження іноземних невійськових суден і військових кораблів у територіальне море та внутрішні води України, вимушений вліт повітряних суден та інших літальних апаратів, вчинені в стані крайньої необхідності, а також за інших вимушених обставин.
Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 22 Закону України «Про державний кордон України», п. 2 Положення про прикордонний режим, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1998 р. № 1147 (надалі - Положення), з метою забезпечення на державному кордоні України належного порядку Кабінетом Міністрів України встановлюється прикордонна смуга, а також можуть установлюватися контрольовані прикордонні райони. Так, контрольовані прикордонні райони встановлюються, як правило, в межах території району, міста, селища, сільради, прилеглої до державного кордону України або до узбережжя моря, що охороняється органами Державної прикордонної служби України. До контрольованого прикордонного району включаються також територіальне море України, внутрішні води України і частина вод прикордонних річок, озер та інших водойм України і розташовані в цих водах острови.
У п. 11 Положення передбачено, що з метою виявлення порушень законодавства з прикордонних питань, виконання завдань, пов'язаних з боротьбою з організованою злочинністю та незаконною міграцією у межах прикордонної смуги і контрольованого прикордонного району, уповноважені особи Державної прикордонної служби та органів Національної поліції, а також члени громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону мають право відповідно до Законів України «Про Державну прикордонну службу України» та «Про дорожній рух» у разі потреби зупиняти та оглядати транспортні засоби.
При цьому, згідно з п. 8 Положення громадяни України, іноземці та особи без громадянства в'їжджають у контрольований прикордонний район, перебувають, проживають або пересуваються в його межах на підставі документів, що посвідчують їх особу.
Документами, що посвідчують особу, відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» є паспорт громадянина України; паспорт громадянина України для виїзду за кордон; дипломатичний паспорт України; службовий паспорт України; посвідчення особи моряка; посвідчення члена екіпажу; посвідчення особи на повернення в Україну; тимчасове посвідчення громадянина України; посвідчення водія; посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон; посвідка на постійне проживання; посвідка на тимчасове проживання; картка мігранта; посвідчення біженця; проїзний документ біженця; посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту; проїзний документ особи, якій надано додатковий захист.
Згідно з ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
У матеріалах справи, наявний протокол про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ №249271 від 25.05.2024р., письмові пояснення офіцера групи по роботі з іноземцями відділу адміністративно-юрисдикційної діяльності штабу НОМЕР_1 прикордонного загону лейтенанта ОСОБА_2 , копії закордонного паспорта ОСОБА_1 ..
Інші докази, які б свідчили про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, в матеріалах справи відсутні.
При цьому, із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 у своїх письмових поясненнях зазначив, що він приїхав у ОСОБА_3 , щоб піднятись на гору ОСОБА_4 , наступного дня спуститись у ворохті та повернутись додому, наміру перетинати кордон не мав. Особу правопорушника встановлено на підставі додатку "Дія" закордонний паспорт № НОМЕР_2 .
Натомість, офіцер групи по роботі з іноземцями відділу адміністративно-юрисдикційної діяльності штабу НОМЕР_1 прикордонного загону лейтенант ОСОБА_2 надав пояснення, що, виконуючи наказ на охорону державного кордону в прикордонному наряді Прикордонний патруль на околиці АДРЕСА_1 з 06.00 до 20.00 25.05.2024 року. Близько 07.40 25.05.2024 року на залізничному вокзалі ст. Вороненка на напрямку 413 прикордонного знаку на відстані близько 33 км до державного кордону Україна з Румунією було виявлено 1 громадянина України, який прибув у н.п. Ворохта залізничним транспортом. Під час перевірки було встановлено особу ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 мешканець Хмельницької області.
Таким чином, фактично підставою для складення протоколу серії ЗхРУ № 249271 від 25.05.2024р. щодо ОСОБА_1 стали суб'єктивні висновки працівників прикордонної служби, які не підтверджені жодними належними, достатніми та допустимими доказами.
Беручи до уваги ч. 2 ст. 251 КУпАП, згідно з якою обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, зібрати інші докази по даній справі не являється можливим.
Згідно з ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зокрема, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Тобто, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події та складу адміністративного правопорушення, вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
При цьому, протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вчинення особою адміністративного правопорушення, оскільки по своїй правовій природі є документом, в якому уповноважений суб'єкт фіксує обставини вчинення правопорушення, а рапорт офіцера групи по роботі з іноземцями відділу адміністративно-юрисдикційної діяльності штабу НОМЕР_1 прикордонного загону лейтенанта ОСОБА_2 як єдиний доказ обставин, викладених у протоколі, оцінюється судом критично.
Більше того, в матеріалах справи відсутня схема правопорушення, на якій зафіксовані умовні позначки місця вчинення правопорушення, маршрут руху порушника та лінію державного кордону, а також фото- чи відеофіксація факту вчинення правопорушення чи інші беззаперечні докази, які б вказували на причетність та умисел ОСОБА_1 на перетин кордону в такий спосіб, який ставиться йому у провину. Разом з тим, перебування за 33 км від державного кордону не свідчить про намір незаконного його перетину.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративне правопорушення, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч. 2 ст. 284 КУпАП при наявності обставин, передбачених ст. 247 цього Кодексу, виноситься постанова про закриття справи.
Враховуючи вищенаведене, беручи до уваги відсутність належних та допустимих доказів вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, зважаючи на презумпцію невинуватості, вважаю, що в діях ОСОБА_1 недоведеним є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, а тому провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст.204-1 КУпАП слід закрити.
Керуючись ст.294 КУпАП,-
Апеляційну скаргу захисника Вітюка С.В. в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Яремчанського міського суду від 13 серпня 2024 року відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.204-1 КУпАП -скасувати.
Прийняти нову постанову, якою закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.204-1 КУпАП щодо ОСОБА_1 за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя Івано-Франківського
апеляційного суду Б.І. Кукурудз