Провадження № 22-ц/803/8028/24 Справа № 185/4027/24 Суддя у 1-й інстанції - Шаповалова І. С. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П.
08 жовтня 2024 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді: Барильської А.П.,
суддів: Макарова М.О., Пищиди М.М.
за участю секретаря судового засідання: Кругман А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу адвоката Повалій Олени Василівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на заочне рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 червня 2024 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я на виробництві, -
У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» (далі - ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля») про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я на виробництві.
В обґрунтування позову посилалася на те, що він 11 років працював на підприємствах ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» у шкідливих умовах праці і отримав професійне захворювання. Висновком МСЕК йому встановлено 45 відсотків втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності. Посилаючись на те, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, він втратив своє здоров'я та йому завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що його турбує фізичний біль, погане самопочуття, порушення душевної рівноваги, просив суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача в рахунок відшкодування моральної шкоди у зв'язку з нещасним випадком у розмірі 245 000 грн.
Заочним рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 червня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі адвокат Повалій О.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов.
Апеляційна скарга мотивована тим, що починаючи із січня 2006 року застраховані громадяни, які потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, були позбавлені права на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, тому позов підлягає до задоволення.
Відзив на апеляційну скаргу надано не було.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.
Судом першої інстанції встановлено та це підтверджується матеріалами справи, що позивач ОСОБА_1 11 років працював на підприємствах ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля».
29 вересня 2005 року ОСОБА_1 був звільнений із займаної посади у зв'язку із невідповідністю стану здоров'я виконуваній роботі за п. 2 ст. 40 КЗпП.
20 січня 2006 року затверджено Акт розслідування хронічного професійного захворювання, з якого вбачається, що позивачу встановлений діагноз: хронічне обструктивне захворювання легень першої-другої ст., нейросенсорна приглухуватість першого ст. з легким зниженням слуху.
Відповідно до довідки ДНА-01 №493471 від 06 березня 2006 року, позивачу первинно встановлено третю групу інвалідності у зв'язку з професійним захворюванням, безстроково.
Відповідно до довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні додаткової допомоги ДНА-02 №011126 від 06 березня 2006 року, позивачу первинно - повторно, сукупно встановлено 45 % втрати професійної працездатності: 30% - ХОЗЛ - первинно; 5% - тугоухість - первинно та 10% за трудовим каліцтвом - повторно.
Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 листопада 2006 року змінено частково рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 15 червня 2006 у справі за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Тернівки про відшкодування моральної шкоди, та стягнуто з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Тернівки на користь ОСОБА_1 моральну шкоду за у розмірі 15 000 грн.. При цьому Апеляційний суд Дніпропетровської області встановив, що позивач знаходився у трудових відносинах з ВАТ «Павлоградвугілля» та висновком МСЕК від 06.03.2006 року йому було встановлено 3 групу інвалідності та 45% втрати професійної працездатності, з яких первинно 35%.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив із того, що внаслідок професійного захворювання позивач втратив професійну працездатність, що порушило його звичне життя, змусило лікуватися, пристосовуватися до життя з обмеженими можливостями. Моральну шкоду за професійним захворюванням позивачу відшкодовано. Повторному відшкодуванню моральна шкода не підлягає.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції,виходячи з наступного.
Відповідно до статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
За приписами частини четвертої статті 43, частини першої статті 46 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Спір між сторонами виник з приводу відшкодування позивачу моральної шкоди, завданої внаслідок ушкодження здоров'я внаслідок багаторічної праці у шкідливих умовах, що потягло за собою втрату професійної працездатності та встановлення 3 групи інвалідності.
Відповідно до частини 2 статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Стаття 173 КЗпП України закріплює за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.
Частиною 1 статті 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у тому числі у фізичному болю та стражданнях, яких зазнала особа у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Згідно із частиною 1 статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом.
Право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності. Таким чином, і право на відшкодування моральної шкоди виникає в потерпілого з дня встановлення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності. Така позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 у справі № 210/3177/17.
Колегія суддів звертає увагу на те, що позивачеві довідкою МСЕК 06 березня 2006 року первинно-повторно встановлено сукупно 45 % втрати професійної працездатності .
Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, є одним із видів загальнообов'язкового державного соціального страхування (стаття 4 Закону України «Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 14 січня 1998 року №16/98-ВР), правове регулювання якого здійснювалося, зокрема Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року, який набрав чинності з 01 квітня 2001 року.
Норми вказаного Закону від 23 вересня 1999 року, у редакції, чинній з моменту прийняття цього Закону і до внесення змін Законом України від 23 лютого 2007 року №717-V, передбачали, що: відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей є завданням страхування від нещасного випадку (абзац 4 статті 1); у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому (підпункт «е» пункту 1 частини першої статті 21); за наявності факту заподіяння моральної шкоди потерпілому Фондом провадиться страхова виплата за моральну шкоду (частина третя статті 28); моральна (немайнова) шкода, заподіяна умовами виробництва, яка не спричинила втрати потерпілим професійної працездатності, відшкодовується Фондом за заявою потерпілого з викладом характеру заподіяної моральної (немайнової) шкоди та за поданням відповідного висновку медичних органів. Відшкодування здійснюється у вигляді одноразової страхової виплати незалежно від інших видів страхових виплат (частина третя статті 34).
З огляду на положення статей 21,28,30,34,35 Закону України від 23 вересня 1999 року право на отримання потерпілим страхових виплат у разі настання стійкої втрати працездатності, у тому числі виплати за моральну шкоду, виникає в особи з дня встановлення їй такої стійкої втрати працездатності вперше висновком МСЕК.
Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року №6 (зі змінами та доповненнями) надано роз'яснення про те, що оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з'ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати: якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при такому виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.
Отже, спори щодо відшкодування шкоди на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» повинні вирішуватися на підставі законодавства, яке було чинним на момент виникнення в потерпілого права на її відшкодування. Право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.
Застраховані громадяни, які потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, мали право на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків з моменту набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», тобто з 01 квітня 2001 року до 01 січня 2006 року. Визначальною в цьому випадку для особи є дата встановлення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.
Вищевикладене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі №210/2104/16-ц (провадження №14-597цс18) та від 20 листопада 2019 року у справі №210/3177/17 (провадження №14-288цс19).
Відповідно до частини 1 статті 168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
Як вбачається із матеріалів справи, рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 листопада 2006 року змінено частково рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 15 червня 2006 у справі за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Тернівки про відшкодування моральної шкоди, та стягнуто з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Тернівки на користь ОСОБА_1 моральну шкоду за у розмірі 15 000 грн..
Рішенням від 07 листопада 2006 року Апеляційний суд Дніпропетровської області встановив, що позивач знаходився у трудових відносинах з ВАТ «Павлоградвугілля» та висновком МСЕК від 06.03.2006 року йому було встановлено 3 групу інвалідності та 45% втрати професійної працездатності, з яких первинно 35%.
Доводи апеляційної скарги в частині того, що з січня 2006 року застраховані громадяни, які потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, були позбавлені права на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду як підстава для скасування рішення суду та задоволення позову відхиляються саме з урахуванням того, що судом першої інстанції правильно встановлено, що позивач своїм правом на відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я на виробництві, вже скористався шляхом подачі в травні 2006 року позову до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Тернівки (з посилання на довідку МСЕК від 06 березня 2006 року), за яким рішенням суду йому стягнуто моральну шкоду.
Інші доводи не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.
Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення має бути залишено без змін.
Керуючись ст.ст.367,374,375,381-383 ЦПК України,
Апеляційну скаргу адвоката Повалій Олени Василівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Заочне рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 червня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складений 09 жовтня 2024 року.
Головуючий: А.П. Барильська
Судді: М.О. Макаров
М.М. Пищида