Справа № 761/34039/24
Провадження № 1-кс/761/22500/2024
03 жовтня 2024 року слідча суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю ініціатора скарги ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_3 на постанову старшого слідчого Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві ОСОБА_4 від 23.08.2024 про відмову в задоволенні клопотання про відмову у визнані потерпілими у кримінальному провадженні №62023100120000380 від 15.05.2023
В провадження слідчої судді Шевченківського районного суду м. Києва надійшла скарга ОСОБА_3 на постанову старшого слідчого Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві ОСОБА_4 від 23.08.2024 про відмову в задоволенні клопотання про відмову у визнані потерпілими у кримінальному провадженні №62023100120000380 від 15.05.2023.
Скарга мотивована тим, що ТУ ДБР у місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №62023100120000380 від 15.05.2023 за ознаками ч.2 ст. 382 КК України.
ОСОБА_3 зазначає, що 04.09.2024 отримав постанову про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні №62023100120000380 від 23.08.2024.
Ініціатор скарги вважає, що постанова слідчого про відмову у визнанні потерпілим в кримінальному провадженні №62023100120000380 від 15.05.2023 є абсолютно невмотивованою та підлягає скасуванню, оскільки грубо порушує процесуальні, громадянські і конституційні права ОСОБА_3 .
У зв'язку з чим просить захистити права ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №62023100120000380; згідно ст. 55 КПК України визнати виникнення прав і обов'язків потерпілого ОСОБА_3 внаслідок подання ним заяви про злочин проти нього; згідно ч.2 ст.55 КПК України визнати виникнення прав і обов'язків потерпілого у ОСОБА_3 внаслідок подання ним заяви про залучення як потерпілого до кримінального провадження №62023100120000380; згідно ст.55 КПКУ визнати виникнення прав і обов'язків потерпілого у ОСОБА_3 внаслідок визнання ОСОБА_3 потерпілим з боку слідчого ТУ ДБР у місті Києві на підставі надання ним відповідного документа; згідно ч.2 ст.55 КПКУ визнати постанову слідчого ТУ ДБР в місті Києві ОСОБА_4 про відмову у визнанні ОСОБА_3 потерпілим в кримінальному провадженні №62023100120000380 від 23.08.2023 року незаконною; згідно ч.2 ст.55 КПКУ постанову слідчого ТУ ДБР в місті Києві ОСОБА_4 про відмову у визнанні ОСОБА_3 потерпілим в кримінальному провадженні №62023100120000380 від 23.08.2023 року - скасувати; скаргу задовольнити.
У судовому засіданні ОСОБА_3 скаргу підтримав в повному обсязі з підстав в ній наведених та просив задовольнити.
Уповноважений слідчий Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві в судове засідання не з'явився, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином, що у відповідності до ч. 3 ст. 306 КПК України не перешкоджає розгляду скарги.
Слідчий суддя заслухавши думку ОСОБА_3 , дослідивши скаргу та додані матеріали, документи, що надійшли на адресу суду, приходить до наступного висновку.
Як встановлено в судовому засіданні, Другим слідчим відділом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №62023100120000380 від 15.05.2023, у якому старшим слідчим Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в м. Києві ОСОБА_4 винесено постанову від 23.08.2023 року про відмову у визнанні ОСОБА_3 потерпілим у кримінальному провадженні №62023100120000380 від 15.05.2023.
Відповідно до вимог ч.1, 3 ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.
У відповідності до ст.2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ч.2 ст.93 Кримінального процесуального кодексу України сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до ч. 1 ст.92 КПК України обов'язок доказування обставин, передбачених ст.91 КПК України покладається на слідчого, прокурора, та у встановлених цим Кодексом випадках - потерпілого.
Потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди (ч.1 ст. 55 КПК України). Права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого (ч.2 ст. 55 КПК України).
Потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв'язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого (ч.3 ст. 55 КПК України).
За наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді (ч.5 ст. 55 КПК України).
Відповідно до п.5 ч.1 ст.303 КПК України на досудовому провадженні особою, якій відмовлено у визнанні потерпілим, може бути оскаржене рішення прокурора, слідчого, дізнавача про відмову у визнанні потерпілим.
Так, слідчий у своїй постанові посилається зокрема на те, що перевищення влади або службових повноважень є злочином із матеріальним складом і визнається закінченим при заподіянні наслідків у вигляді істотної шкоди охоронюваним законом правам, інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам, інтересам юридичних осіб. Істотною шкодою у статтях 364, 364 1,365, 365-2, 367 вважається така шкода, яка в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Проте, у заяві про залучення до провадження як потерпілого ОСОБА_3 не зазначено розміру заподіяної йому матеріальної шкоди. Ураховуючи наведене, підстави для визнання ОСОБА_3 потерпілим у кримінальному провадженні відсутні.
Всупереч положенням ст.110 КПК України, оскаржувана постанова слідчого не містить відомостей про зміст обставин, які стали підставами для прийняття постанови, постанова взагалі не містить мотивів прийняття рішення, їх обґрунтування та посилання на положення КПК України.
Слід зазначити, що ч.5 ст.55 КПК України надає слідчому, прокурору право винести постанову про відмову у визнанні потерпілим в тому разі, якщо заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілої особи подана особою, якій не завдано шкоди.
Як вбачається з постанови старшого слідчого Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого умісті Києві ОСОБА_4 від 23.08.2024,
досудове розслідування розпочато на виконання ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва №757/11192/23-к, якою зобов'язано внести до ЄРДР відомості за заявою ОСОБА_3 від 15.03.2023, щодо невиконання, на його, думку ухвали слідчого судді слідчими Печерського УП ГУ НП у м. Києві, якою зобов'язано повернути тимчасово вилучене майно - мобільний телефон. Також, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва №757/22219/23-к від 06.06.2023, якою зобов'язано внести до ЄРДР відомості за заявою ОСОБА_3 від 26.03.2023 щодо перевищення влади та службових повноважень працівників Печерського УП ГУ НП у м. Києві, які не повертають його вилучене майно (мобільний телефон). Правова кваліфікація кримінального правопорушення - ч.1 ст. 365, ч. 2 ст. 382 КК України.
В той же час, слідчим зроблено загальний висновок про відсутність даних про заподіяння шкоди, без посилання на матеріали досудового розслідування, слідчі дії, які були проведені та дають підстави вважати, що ОСОБА_3 не було завдано шкоди.
Цитування у постанові положень кримінального процесуального закону не можна ототожнити з відомостями про зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови, мотивами прийняття постанови, їх обґрунтуванням.
Незважаючи на це, та не спростовуючи в постанові про відмову у визнанні потерпілим доводів відносно заподіяння ОСОБА_5 шкоди, слідчий в порушення вимог ст.55 КПК України, відмовив у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні, чим порушив його законні права та інтереси та усунув від участі у кримінальному провадженні.
Разом з тим, процесуальною підставою прийняття рішення про відмову у визнанні потерпілим відповідно до ст. 55 КПК є наявність очевидних та достатніх підстав вважати, що заява подана особою, якій не завдано шкоди. При цьому відповідні підстави згідно із зазначеною статтею мають бути належним чином мотивовані. За умови встановлення того, що зазначені вимоги є недотриманими, слідча суддя приймає рішення про скасування постанови.
Таким чином, неналежне мотивування постанов про відмову у визнанні потерпілим, з одного боку, не відповідає вимогам процесуального законодавства, а з іншого - не дає слідчому судді змоги перевірити правильність прийнятого слідчим, рішення про наявність чи відсутність шкоди для конкретної особи у зв'язку із вчиненням кримінального правопорушення.
З огляду на зазначене, слідча суддя доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення скарги та скасування постанови старшого слідчого Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві ОСОБА_4 від 23.08.2024 про відмову в задоволенні клопотання про відмову у визнані потерпілими у кримінальному провадженні №62023100120000380 від 15.05.2023.
Водночас, щодо вимог скарги в іншій частині, слід зазначити наступне.
Слідча суддя може зобов'язати слідчого вчинити лише ту процесуальну дію, яку він зобов'язаний вчинити у визначений КПК України строк.
Відповідно до положень ст. 307 КПК України, за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора постановляється ухвала згідно з правилами цього Кодексу. Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: скасування рішення слідчого, дізнавача чи прокурора; скасування повідомлення про підозру; зобов'язання припинити дію; зобов'язання вчинити певну дію; відмову у задоволенні скарги.
Крім того, чинним законодавством не передбачено повноважень слідчого судді, надавати вказівки слідчому щодо вчинення тих чи інших конкретних процесуальних дій, за виключенням випадків, що прямо передбачені законом, чи слідчих (розшукових) дій під час розслідування кримінального провадження, за виключенням випадків, що прямо передбачені законом, тощо. Більш того, спроба вчинення таких дій з боку суду була б невиправданим втручанням в роботу слідчого в цілому, та в заплановану слідчим стратегію досудового розслідування у кримінальному провадженні, що прямо суперечить принципу диспозитивності, а тому в цій частині - скарга задоволенню не підлягає.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 303, 304, 395 КПК України, слідчий суддя
Скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Скасувати постанову старшого слідчого Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві ОСОБА_4 від 23.08.2024 про відмову в задоволенні клопотання про відмову у визнані потерпілими у кримінальному провадженні №62023100120000380 від 15.05.2023.
В іншій частині скаргу залишити без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідча суддя ОСОБА_6