печерський районний суд міста києва
Справа № 757/41258/24-к
пр. 1-кс-35749/24
30 вересня 2024 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
при секретарі судових засідань ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві судове провадження за клопотанням адвоката ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_4 , про скасування арешту майна, накладеного на підставі ухвали суду у кримінальному провадженні №220190000000000026 від 28.03.2019, яке об'єднане у кримінальне провадження №32018100110000013 від 24.06.2019,-
12.09.2024 до Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_4 , про скасування арешту майна, накладеного на підставі ухвали суду у кримінальному провадженні №220190000000000026 від 28.03.2019, яке об'єднане у кримінальне провадження №32018100110000013 від 24.06.2019.
В обґрунтування доводів клопотання зазначено, що ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 28 березня 2019 року було накладено арешт Renault Kangoo, 2014 року випуску, білого кольору, номер кузова (шасі/рама) НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_3 .
Так, ОСОБА_4 придбав згідно договору купівлі-продажу транспортний засіб, відповідно до умов даного договору купівлі- продажу, покупець набуває право власності на транспортний засіб, що є предметом договору, з моменту підписання цього договору купівлі- продажу. Отже, починаючи з 14.06.2024 року ОСОБА_4 є законним власником автомобіля Renault Kangoo 2014 року випуску.
Адвокат вказує, що арешт на транспортний засіб було накладено необгунтовано, оскільки на дату накладення арешту вказаний автомобіль належав ОСОБА_5 - особі, що не є стороною кримінального провадження № 220190000000000026.
Таким чином, станом на даний час арешт накладений на автомобіль позбавляє можливості ОСОБА_4 розпоряджатися належним йому майном та відповідно, обмежує права як законного власника даного транспортного засобу, а тому адвокат просить скасувати арешт.
Адвокат в судове засідання з'явився, подав заяву про розгляд клопотання без фіксування технічними засобами.
Слідчий/прокурор в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду повідомлявся належним чином.
Згідно з нормою ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.
Слідчий суддя, заслухавши учасників процесу, вивчивши клопотання, матеріали, якими воно обґрунтовується, приходить до наступного.
Судовим розглядом за наданими матеріали встановлено, що досудове розслідування у кримінальному провадженні №220190000000000026 від 02.02.2019 здійснюється Головним слідчим управлінням Національної поліції України.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 28.03.2019 було накладено арешт на Renault Kangoo, 2014 року випуску, білого кольору, номер кузова (шасі/рама) НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_3 .
Відповідно до ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченим цим Кодексом.
Слідчий суддя, при вирішенні клопотання про скасування арешту майна, що накладений в рамках кримінального провадження також враховує приписи статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Частиною 5 статті 9 КПК України передбачено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Так, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див., серед інших джерел, рішення у справах «Іммобіліаре Саффі проти Італії» (Immobiliare Saffi v. Italy) [ВП], заява № 22774/93, п. 44, ECHR 1999-V, та «Вістіньш і Препьолкінс проти Латвії» () [ВП], заява № 71243/01, п. 93, від 25 жовтня 2012 року).
ЄСПЛ наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece) [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А № 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії» (Kushoglu v. Bulgaria), заява № 48191/99, пп. 49-62, від 10 травня 2007 року).
У своєму рішенні від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (Заява № 19336/04) ЄСПЛ також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льон рот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), пп. 69 і 73, Series A № 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» (James and Others v. the United Kingdom), п. 50, Series A № 98). Others v. the United Kingdom), п. 50, Series A № 98).
Аналізуючи доводи клопотання про скасування арешту майна, слідчий суддя приходить до висновку про відмову в задоволенні клопотання, оскільки стороною заявника не надано суду ухвалу слідчого судді, яку він просить скасувати, що унеможливлює слідчого суддю належним чином дослідити, з якою метою накладався арешт та з яких підстав, тому вважаю, що заявником в обґрунтування своєї позиції не надано доказів, з яких би можна зробити висновки про необхідність скасування арешту.
Таким чином, слідчий суддя вважає, що заявником на даній стадії кримінального провадження, в силу принципу змагальності сторін не доведено необґрунтованості накладення арешту на майно та не доведено відсутність потреби в продовженні дії такого заходу, а відтак приходжу до висновку про наявність підстав для подальшого втручання у права особи, в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.
Відтак, клопотання не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 170-175, 309, 379, 392, 532 КПК України, -
В задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_4 , про скасування арешту майна, накладеного на підставі ухвали суду у кримінальному провадженні №220190000000000026 від 28.03.2019, яке об'єднане у кримінальне провадження №32018100110000013 від 24.06.2019 - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1