Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/7837/24
08 жовтня 2024 року м. Черкаси
Суддя Придніпровського районного суду міста Черкаси Кондрацька Н.М., розглянувши матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Черкаської міської ради про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини та позбавлення батьківських прав, -
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до Придніпровського районного суду міста Черкаси із позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Черкаської міської ради про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини та позбавлення батьківських прав.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.04.2024, суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси Кондрацька Наталія Миколаївна, у результаті автоматизованого розподілу судової справи між суддями, визначена для розгляду судової справи № 711/7837/24 (провадження № 2/711/2777/24).
Згідно із вимогами ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Процесуальним законодавством передбачено наступні види підсудності: загальна (стаття 27 ЦПК України), альтернативна (стаття 28 ЦПК України), підсудність справ за участю громадян України, якщо обидві сторони проживають за її межами (стаття 29 ЦПК України) та виключна (стаття 30 ЦПК України).
Відповідно до правил загальної підсудності, які встановлені в статті 27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не встановлено законом.
Частиною 1 ст. 28 ЦПК України визначено: позови про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, про визнання батьківства відповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.
Зазначена позовна заява не може бути прийнята до розгляду Придніпровським районним судом м. Черкаси та підлягає направленню за підсудністю з таких підстав.
Згідно матеріалів позовної заяви зареєстрованим місцем проживання позивача зазначено: АДРЕСА_1 , що не належить до території, на яку поширюється юрисдикція Придніпровського районного суду міста Черкаси.
Вказане місце реєстрації також підтверджено відомостями з Єдиного державного демографічного реєстру, отриманими судом 07.10.2024 за № 830555.
Зареєстрованим місцем проживання відповідача ОСОБА_2 у позовній заяві вказано: АДРЕСА_2 , що підтверджено відомостями з Єдиного державного демографічного реєстру від 07.10.2024 № 83075, що не належить до території, на яку поширюється юрисдикція Придніпровського районного суду міста Черкаси.
Одночасно у позовній заяві позивач вказує адресу свого місця перебування, проживання та листування: АДРЕСА_3 , що за адміністративно-територіальним поділом міста належить до території Придніпровського району м. Черкаси, проте жодних актуальних доказів на підтвердження цього не надає.
Суд звертає увагу, що факт належності позивачу ОСОБА_1 1/3 частини квартири АДРЕСА_4 на підставі договору купівлі продажу - квартири від 07.07.2020, копію якого додано до позову, не є підтвердженням зареєстрованого місця проживання чи перебування позивача у встановленому законом порядку у розумінні ст.28 ЦПК України.
Щодо посилання позивача стосовно встановлення рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16.05.2023 у справі № 11/1229/23 спільного місця проживання позивача з чоловіком та дітьми за вказаною вище адресою: АДРЕСА_3 , суд звертає увагу, що предметом спору у вказаній справі не було встановлення місця проживання ОСОБА_1 .
Крім того, окремо звертаю увагу, що указана адреса не є зареєстрованим місцем проживання (перебування) позивача на час звернення до суду з позовною заявою станом на 04.10.2024, у розумінні тієї ж ч. 1 ст. 28 ЦПК України.
Статтею 125 Конституції України встановлено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 125 Конституції України, ч. 1 ст. 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судоустрій в Україні будується, зокрема, за принципом територіальності.
Вирішуючи питання можливості розгляду цієї позовної заяви Придніпровським районним судом міста Черкаси, суд зауважує, що відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
Важливість суворого дотримання правил про підсудність доводиться і практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). Зокрема, як порушення вимог пункту 1 статті 6 Конвенції ЄСПЛ розглядає порушення правил територіальної підсудності без належного законного обґрунтування, незважаючи на наявність чітких правил підсудності, встановлених ЦПК.
За усталеною практикою ЄСПЛ, термін право на «суд, встановлений законом», охоплює не лише правову основу самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, що регулюють його діяльність, у тому числі всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (рішення ЄСПЛ у справі Leo ZAND v. Austria, заява № 7360/76, § 68). Якщо суд не має юрисдикції судити підсудного відповідно до чинних положень національного права, він не є «встановленим законом» (рішення ЄСПЛ у справах Jorgic v. Germany, заява 74613/01, § 64).
Місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання (ч. ч. 1 та 6 ст. 29 ЦК України).
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» місце перебування - житло або спеціалізована соціальна установа для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, у якому особа, яка отримала довідку про звернення за захистом в Україні, проживає строком менше шести місяців на рік або отримує соціальні послуги; місце проживання - житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також апартаменти (крім апартаментів у готелях), кімнати та інші придатні для проживання об'єкти нерухомого майна, заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), в яких особа отримує соціальні послуги.
Згідно з частинами дев'ятою статті 187 ЦПК України якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24.06.2024 року у справі № 554/7669/21 (провадження № 61-5805сво23) вказано, що принцип територіальності забезпечує територіальне розмежування компетенції судів загальної юрисдикції і зумовлений потребою доступності правосуддя на всій території України. Принцип територіальності реалізується через правила територіальної юрисдикції (підсудності) справ. Правила територіальної підсудності визначають розмежування компетенції судів першої інстанції щодо розгляду справ, підвідомчих загальним судам, за територіальною ознакою. Крім того, правила територіальної підсудності дають можливість визначити конкретний місцевий суд, який повинен розглядати справу як суд першої інстанції. Кожен місцевий чи апеляційний суд має свою територіальну юрисдикцію (підсудність), тобто поширює свою компетенцію на правовідносини, що виникли чи існують на певній території. Це є важливою гарантією для вирішення судових спорів у розумні строки в умовах ускладнення правових відносин і збільшення правових конфліктів.
Суть підсудності за вибором позивача, або альтернативної підсудності, полягає у тому, що за визначеними критеріями цивільних справ позивачу дається можливість обрати з кількох передбачених у законі судів той суд, до якого він пред'являтиме свої позовні вимоги. Законодавець установлює вичерпний перелік позовів, на які поширюються правила цього виду підсудності, а також передбачає конкретні суди, до яких можна з такими вимогами звернутися.
Як зазначалося вище, особа може мати декілька місць проживання/перебування. Водночас законодавством визначено необхідність проведення реєстрації (декларування) місця проживання/перебування особи, яка може бути здійснена тільки за однією адресою за її власним вибором. Реєстрація (декларування) місця проживання/перебування у встановленому порядку має значення для реалізації окремих прав особи, зокрема, під час вибору суду, якому підсудна справа.
Положення частини першої статті 27, частини першої статті 28 ЦПК України імперативно встановлюють, що визначення територіальної юрисдикції (підсудності) здійснюється з урахуванням зареєстрованого місця проживання або перебування фізичної особи - сторони у справі, якщо інше не передбачено законом. Зазначена вимога процесуального закону унеможливлює зловживання процесуальними правами при визначенні підсудності. Отже в нормах ЦПК України передбачено використання лише зареєстрованого місця проживання, фактичне місце проживання фізичної особи не має правового значення.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07.08.2024 у справі № 552/5908/22 (провадження № 61-9590св23).
Таким чином, встановлення правил підсудності має важливе значення для правильного функціонування судової системи, а також для виконання судами покладених на них завдань і визначення суду, компетентного здійснювати провадження щодо конкретної справи. Підсудність є ефективним засобом, який сприяє тому, щоб конкретна справа розглядалася і вирішувалася законним, компетентним, незалежним і неупередженим судом до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.
За допомогою правил про підсудність забезпечується також рівність всіх громадян перед законом і судом. Будучи одним з проявів цієї конституційної засади, чітко встановлена законом підсудність набуває ознак суб'єктивного права людини на законного суддю, тобто права будь-якої людини знати наперед, який саме суд і в якому складі відповідно до закону правомочний здійснювати стосовно нього судове провадження, якщо така необхідність виникне.
Отже, з відомостей щодо зареєстрованого місця проживання позивача та відповідача, зазначених у позовній заяві, вбачається що обидві сторони не зареєстровані та не перебувають на території, яка підсудна Придніпровському районному суду міста Черкаси.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення (ч. 3 ст. 31 ЦПК України).
Крім того, нормами статті 32 ЦПК України, спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
З огляду на викладене вище, враховуючи право (вибір) позивача щодо звернення до суду згідно ч. 1 ст. 28 ЦПК України, вважаю, що цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Черкаської міської ради про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини та позбавлення батьківських прав має бути передана до Тальнівського районного суду Черкаської області (вул. Соборна, 42, м. Тальне, Черкаська область, 20401).
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 5, 27, 28, 30-32, 187, 353, 354 ЦПК України,-
Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Черкаської міської ради про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини та позбавлення батьківських прав передати до Тальнівського районного суду Черкаської області (вул. Соборна, 42, м. Тальне, Черкаська область, 20401).
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги, ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття рішення судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом п'ятнадцятити днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Повний текст ухвали складено 08.10.2024.
Суддя: Н. М. Кондрацька