Справа № 702/787/24
Провадження № 2/702/379/24
09.10.2024 м. Монастирище
Монастирищенський районний суд Черкаської області
у складі головуючої судді Барської Т.М.,
за участі секретаря судового засідання Карабань З.І.,
сторони, їх представники та третя особа - не з'явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Монастирище Черкаської області в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Мельник Василь Володимирович, до публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олегович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
У провадженні Монастирищенського районного суду перебуває зазначена цивільна справа за позовними вимогами ОСОБА_1 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
У призначене на 10 годину 00 хв. 09.10.2024 судове засідання сторони, їх представники та третя особа не з'явились.
Від представника позивача адвоката Мельника В.В. 08.10.2024 надійшла заява про розгляд справи без участі позивача та її представника.
11.09.2024 на адресу суду надійшли письмові пояснення на позовну заяву по справі №702/787/24, підписантом яких зазначений представник АТ КБ «ПриватБанк» адвокат В.А. Гордієнко. Пояснення також містять клопотання про надання представнику відповідача можливості брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференцзв'язку поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. До письмових пояснень приєднана видана банком довіреність на ім'я ОСОБА_2 , хоча підписантом у поясненнях вказаний адвокат В.А. Гордієнко.
За приписами ч.2 ст. 174 ЦПК України заявами по суті справи є позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
До усіх цих заяв обов'язково додаються документи, що підтверджують їх надіслання (надання) разом із доданими до них доказів іншим учасникам справи (п. 2 ч.5 ст. 178 ЦПК України).
Правом подати додаткові пояснення, які можуть доповнити матеріали справи, законодавець наділяє учасників справи після з'ясування усіх обставин справи та перевірки їх доказами (ст. 241 ЦПК України).
Всупереч наведеним правилам, до суду надіслані письмові пояснення на позовну заяву по справі №702/787/24, підписантом яких зазначений адвокат В.А. Гордієнко, хоча до пояснень приєднана довіреність банку на ім'я ОСОБА_2 . Також до пояснень не доданий документ, який підтверджує їх надіслання на адресу позивача ОСОБА_1 і третьої особи приватного нотаріуса Швець Р.О.
Отже, суд позбавлений законних підстав прийняти письмові пояснення, підписантом яких зазначений адвокат В.А. Гордієнко, повноваження якого не підтверджені.
Згідно вимог статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про необхідність витребування доказів з ініціативи суду за таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 ЦПК України суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, зокрема, роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій (п. 3); сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (п. 4); запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків (п. 5).
Відповідно до ч. 2 ст. 13 ЦПК України, збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків встановлених ЦПК України. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 2 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Частиною 6 ст. 84 ЦПК України встановлено, що будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.
Відповідно до ч. 7 ст. 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно п. 2. ч. 1 ст. 43 ЦПК учасники справи мають право подавати докази, яке у взаємозв'язку з положеннями ст. 44 повинно використовуватись добросовісно, а не всупереч завданню судочинства. Відповідно до п. 2 та 4 ч. 2 ст. 43 ЦПК учасники справи зобов'язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази. Завдання законодавця при регламентації конструкції доказування полягає у забезпеченні гармонічного поєднання активності сторін та суду в цивільному судочинстві. Активність сторін відбиває приватноправові засади змагального процесу, а активність суду публічно-правовий інтерес у ефективності відправлення правосуддя. Можливість збирання доказів судом за власною ініціативою за чинним ЦПК мають обґрунтовуватися не виключно через призму змагальності, а і з урахуванням принципу пропорційності в контексті завдань та мети цивільного судочинства. Положення процесуального законодавства щодо можливості витребування доказів за ініціативою суду у випадку недобросовісної поведінки сторони щодо доказів покликане зберегти баланс між змагальністю сторін, що забезпечує реалізацію приватноправового інтересу у цивільному судочинстві, та активністю суду в контексті принципу суддівського керівництва процесом, що відбиває публічно-правовий інтерес в ефективності цивільного судочинства. Необхідність збереження відповідного балансу прямо випливає із норми, що регулює завдання цивільного судочинства, якими є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК).
Згідно з п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.
Європейський суд у своїх рішеннях неодноразово робив висновок, що принцип правової визначеності є одним з фундаментальних аспектів верховенства права (рішення у справах «Брумареску проти Румунії», «Стіл та інші проти Сполученого Королівства» та ін.). Принцип правової визначеності являє собою сукупність вимог до організації та функціонування правової системи з метою забезпечення перш за все стабільного правового становища індивіда шляхом вдосконалення процесів правотворчості та правозастосування. Принцип покликаний надати можливість учасникам правовідносин передбачити результати своїх дій, набуття відповідних прав та обов'язків. Це передбачає і прогнозованість судових рішень за результатами розгляду спорів.
Враховуючи викладене, суд вважає, що з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, підтвердження та встановлення усіх обставин спору є необхідність у витребуванні у позивача засвідченої копії Кредитного договору №CSM0GA0000000107 від 21.03.2008, а також засвідчених копій документів про реструктуризацію суми кредиту за цим договором, а у третьої особи - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швець Руслана Олеговича - копій документів, на підставі яких 09.11.2017 вчинявся зареєстрований у реєстрі під №19401 виконавчий напис.
Судове засідання слід відкласти у зв'язку з витребуванням доказів.
На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 81, 84, 223, 260-261, 353 ЦПК України, суд,
Позивачу ОСОБА_1 надати на адресу суду належним чином засвідчену копію Кредитного договору №CSM0GA0000000107 від 21.03.2008, а також засвідчені копії документів про реструктуризацію суми кредиту за цим договором.
Приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Швець Руслану Олеговичу надати на адресу суду засвідчені копії документів, на підставі яких 09.11.2017 вчинявся зареєстрований у реєстрі під №19401 виконавчий напис.
Виконати ухвалу суду в строк до 28.10.2024 включно.
Відкласти судове засідання, у зв'язку з витребуванням доказів, на 15 год. 00 хв. 29.10.2024.
Копію ухвали направити ОСОБА_1 (місце проживання АДРЕСА_1 ) та приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Швець Руслану Олеговичу (вул. Лютеранська, буд. 3 офіс 31 місто Київ 01001) для виконання.
Роз'яснити, що особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов'язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня вручення ухвали.
У разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів з причин, визнаних судом неповажними, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Суддя Тетяна БАРСЬКА