Справа № 638/7560/22 Провадження № 2/636/106/24
Дата
23 серпня 2024 року м. Чугуїв
Чугуївський міський суд Харківської області у складі:
головуючого судді Карімова І.В.,
за участю секретаря судового засідання Ріпи І.В.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Фінансова компанія «Ріальто» в особі представника Руденка Костянтина Васильовича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
23 грудня 2022 року представник позивача ОСОБА_2 через систему «Електронний суд» звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовною заявою ТОВ «Фінансова компанія «Ріальто» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позов мотивований тим, що 22 березня 2021 року ОСОБА_1 уклав з Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінанс Інновація» (далі за текстом - ТОВ «ФК «Фінанс Інновація») (торгова марка MONETKA) в електронній формі кредитний договір № 210322-36988-1 шляхом реєстрації на вебсайті в мережі Інтернет https://monetka.ua / https://monetka.com.ua та підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Своїм підписом в договорі відповідач погодився з умовами договору та Правилами надання грошових коштів у позику, в тому числі, й на умовах фінансового кредиту. Відповідач отримав кредитні кошти в розмірі 5000 грн. шляхом переказу на його платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану Акціонерним товариством «ПриватБанк», на строк 30 днів зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 2,2 % від суми кредиту за кожен день користування та 4% від залишку суми кредиту за кожен день прострочення терміну повернення кредиту.
01 липня 2021 року між ТОВ «ФК «Фінанс Інновація» та ТОВ «ФК «Ріальто» укладено Договір відступлення права вимоги № 01/07/2021-Р/М, відповідно до умов якого право грошової вимоги за укладеним з ОСОБА_1 кредитним договором № 210322-36988-1 від 22.03.2021 року перейшло до ТОВ «ФК «Ріальто».
Оскільки відповідач зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, виникла заборгованість за кредитом, яка станом на 14.12.2022 року становить 10282,76 грн., з яких: 5000 грн - заборгованість за кредитом, 3300,00 грн.- заборгованість за нарахованими процентами відповідно до п.1.2 кредитного договору за ставкою 2,2 % за кожний день користування кредитом за період з 22.03.2021року по 21.04.2021 включно; 1982,76 грн. - заборгованість за нарахованими процентами відповідно до п.3.3 кредитного договору за ставкою 4% від суми несвоєчасно повернутого кредиту (кредитних коштів) за кожний день прострочення за період з 22.04.2021року по 10.06.2021року включно відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України. 10.06.2021 року нарахування процентів зупинено відповідно до п.4.6 Правил. У зв'язку із зазначеним позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на свою користь 10282,76 грн., а також понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2481 грн. та витрати на професійну правничу допомогу, сплачених позивачем в рамках договору № 02/06/2022 про надання юридичних послуг від 02.06.2022 року та акту виконаних робіт № 12 від 21.10.2022 року.
Ухвалою судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 06 січня 2023 року справу за вказаною позовною заявою ТОВ «Фінансова компанія «Ріальто» передано відповідно до п.1 ч.1 ст.31 ЦПК України на розгляд до Чугуївського міського суду Харківської області за підсудністю.
Ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 21.03.2023 року відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін; визначено строк для подання відповідачем відзиву на позов п'ятнадцять днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
У травні 2024 року ОСОБА_1 надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позовні вимоги не визнає в повному обсязі, просить відмовити позивачу в їх задоволенні. Посилається на те,що при укладенні кредитного догговору від 22.03.2021 року № 210322-36988-1 було узгоджено з кредитодавцем розмір процентів за користування кредитом, який був укладений строком на 30 днів, в розмірі 2,2% на день, тому розмір процентів за кредитом, як вірно зазначив позивач,складає 3300 грн. Однак вважає, що позивачем безпідставно та всупереч практики Верпховного Суду було нараховано відсотки за користування кредитними коштами поза межами строку дії кредитного договору в розмірі 1982,76 грн. Крім того, зазначає, що з його заробітної плати вже стягнуто за вказаним кредитним договором на користь ТОВ «ФК «Ріальто» заборгованість в розмірі 9038 грн. 87 коп. на підставі виконавчого напису №7875, виданого 11.10.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих О.О. відповідно до постанови приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Ніколаєнко І.Р. Вважає неправомірним й вимоги позивача про стягнення з нього витрат на правову допомогу у явно завищеному та нічим необґрунтованому розмірі 9000 грн.
У червні 2024 року і відповіді на відзив представник ТОВ «ФК «Ріальто» зазначав, що кредитний договір № 210322-36988-1 від 22.03.2021 року укладений з відповідачем відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, підтверджений наданими доказами. 04.11.2022 р. рішенням Зміївського районного суду Харківської області задоволений позов ОСОБА_1 та визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № №7875, вчинений 11.10.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих О.О., про стягнення з ОСОБА_1 коштів в розмірі 19000 грн. на користь ТОВ «ФК «Ріальто» , з якого на користь ОСОБА_1 стягнуто 1488,60 грн. на відшкодування витрат по сплаті судового збору. Звертає увагу на те, що в долученому до позовної заяви розрахунку заборгованості відображено платежі, про які відповідач зазначає у своєму відзиві. Вказує, що витрати на правову допомогу передбачені ст.ст. 137,141 ЦПК України і їх розмір підтверджується наданими доказами.
У серпні 2024 року ОСОБА_1 подані заперечення на відповідь на відзив, доводи яких узгоджуються з поясненнями та запереченнями його відзиву на позовну заяву.
Подалі представник позивача просив розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі за заявленими підставами, проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач ОСОБА_1 про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, у судове засідання не з'явився, причини неявки не повідомив. Враховуючи, що у справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлений про місце і час судового засідання, суд розглядає справу у відсутності відповідача та згідно ч. 4 ст.223 ЦПК України ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Перевіривши матеріали справи, дослідивши надані докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.
Відповідно до приписів статей 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду по захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Судом встановлено, що 22 березня 2021 року ОСОБА_1 уклав з ТОВ «ФК «Фінанс Інновація» (торгова марка MONETKA) в електронній формі кредитний договір № 210322-36988-1 шляхом реєстрації на вебсайті в мережі Інтернет https://monetka.ua / https://monetka.com.ua та підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором 077760 відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Своїм підписом в договорі відповідач погодився з умовами договору та Правилами надання грошових коштів у позику, в тому числі, й на умовах фінансового кредиту.
Відповідно до умов пункту 1.1 укладеного договору Товариство надає позичальникові грошові кошти в розмірі 5 000 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом не пізніше строку, визначеного в пункті 1.3. договору, кредит надається не на споживчі цілі.Пунктом 1.3. договору визначено, що строк надання кредиту становить 30 днів, але в будь-якому випадку строк користування грошовими коштами, наданими у кредит не може становити менше 3 (трьох) календарних днів. Строк надання кредиту може бути продовжений в порядку та на умовах, визначених цим договором.
Невід'ємною частиною цього договору є Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, через мережу Інтернет ТОВ «ФК «Фінанс Інновація» (далі - Правила), які розміщені на сайті monetka.ua (п. 1.4 вказаного договору).
Відповідно пункту 2.4.1. договору позичальник зобов'язаний у встановлений договором строк повернути кредит та сплатити проценти за його користування.
У пункті 1.2. договору сторони погодили наступну процентну ставку за користування кредитом - 2,2 % від суми кредиту за кожний день користування кредитом у межах строку, визначеного пунктом 1.3. договору.
Відповідно до пункту 3.3. укладеного кредитного договору, у випадку порушення строків повернення кредиту, встановлених пунктом 1.3 договору, позичальник сплачує товариству плату за неправомірне користування кредитом за процентною ставкою - 4 % від суми несвоєчасно повернутого кредиту за кожний день користування (річна процентна ставка становить 1 460,00 %) кредитом понад строк, зазначений у пункті 1.3 цього договору. Сторони домовились, що процентна ставка визначена в цьому пункті договору нараховується відповідно ч.2 ст. 625 ЦК України.
На підтвердження укладення договору № 210322-36988-1від 22 березня 2021 року позивачем надано витяг з інформаційно-телекомунікаційної системи https://monetka.ua
(хронологія дій щодо укладення кредитного договору), з якої вбачається, що 22 березня 2021 року о 13:02:59 год позичальник ввів дані по заяві на кредит; 22 березня 2021 року о 13:02:59 год автоматичні перевірки по заяві; 22 березня 2021 року о 13:02:59 год перевірка позичальника за даними БКІ; 22 березня 2021 року о 13:02:59 год скорингова оцінка позичальника; 22 березня 2021 року о 13:09:57 год створено пропозицію про укладення кредитного договору (оферти) в особистому кабінеті позичальника; 22 березня 2021 року о 13:09:57 год позичальнику відправлено SMS повідомлення про погодження кредиту з ідентифікатором (кодом) для підписання акцепту та укладення договору; 22 березня 2021 року о 13:11:01 год позичальником підписано одноразовим ідентифікатором та відправлено товариству електронне повідомлення про прийняття пропозиції укласти кредитний договір (акцепт); 22 березня 2021 року о 13:11:13 год друкована форма укладеного кредитного договору розміщена в особистому кабінеті позичальника; 22 березня 2021 року о 13:11:13 год кредитні кошти перераховано на картку позичальника(а.с. 15).
Факт перерахування коштів відповідачу за договором № 210322-36988-1від 22 березня 2021 року на умовах фінансового кредиту в сумі 5000 грн. підтверджується копією чеку про проведення переказу № 388512909 від 22.03.2021 13:11 ЕЕТ на платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану Акціонерним товариством «ПриватБанк»(а.с. 12).
Згідно відповіді АТ«ПриватБанк» від 10.06.2024 № 20.1.0.0.0/7-240604/33258 на запит суду на ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) емітовано картку № НОМЕР_3 (IBAN НОМЕР_4 ). Номер телефону, на якій відправляється інформація про підтвердження операцій (фінансовий номер телефону) за платіжною карткою № НОМЕР_3 в період з 22.03.2021 року по 27.03.2021 року та який знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 НОМЕР_5 .
З наданої виписки за договором за період 22.03.2021 -27.03.2021 ОСОБА_1 отримав від позивача 5000 грн. із зарахуванням на вищезазначену картку та користувався цими коштами.
За правилом частини статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України). Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).
Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень зазначених норм права вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та / або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі №561/77/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
01 липня 2021 року між ТОВ «ФК «Фінанс Інновація» та ТОВ «ФК «Ріальто» укладено Договір про відступлення права вимоги № 01/07/2021-Р/М, відповідно до умов якого право грошової вимоги за укладеним з ОСОБА_1 кредитним договором № 210322-36988-1 від 22.03.2021 року перейшло до ТОВ «ФК «Ріальто».
Зазначене підтверджується наданими копіями Договору про відступлення права вимоги № 01/07/2021-Р/М від 01.07.2021 року, витягом з Акту приймання-передачі прав №1 від 01.07.2021 рокудо Договору про відступлення права вимоги № 01/07/2021-Р/М від 01.07.2021 рокущодо заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 210322-36988-1 від 22.03.2021 року, а також платіжного доручення від 15.09. 2021 року про перерахування коштів за договором про відступлення права вимоги № 01/07/2021-Р/М від 01 липня 2021 року (а.с. 34-37).
Згідно зі ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зі змісту статей 512, 513ЦК України слідує, що зміна кредитора у зобов'язанні здійснюється шляхом оформлення між первісним кредитором та новим кредитором відповідного договору в тій же самій формі, що і угода, за якою права відступаються. При цьому боржник не приймає ніякої участі в підписанні договору про відступлення та не є його стороною. У відповідності до ч.1ст.516 ЦК Українизаміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, ТОВ «ФК «Ріальто» є належним позивачем у справі про стягнення заборгованості за кредитним договором із ОСОБА_1 .
Як вбачається з матеріалів справи, уклавши кредитний договір № 210322-36988-1 від 22.03.2021 рокуна умовах, викладених у ньому, відповідач тим самим засвідчив свою згоду з ним та взяв на себе зобов'язання виконувати умови, які були в ньому закріплені.
Як вбачається з долученого до позовної заяви розрахунку заборгованості станом на 14.12.2022 року сума заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 210322-36988-1 від 22.03.2021 рокустановить 10282,76 грн., в тому числі: прострочена заборгованість за сумою кредиту- 5000 гривень; прострочена заборгованість по несплаченим процентам -3300 гривень, заборгованість по несплаченим процентам за неправомірне користування грошовими коштами, згідно п. 3.3. договору -1982,76 гривень (а.с. 13).
Даний розрахунок заборгованості оспорюється відповідачем ОСОБА_1 в частині нарахування відсотків згідно п. 3.3. договору та з посиланням на те, що з його заробітної плати вже стягнуто за вказаним кредитним договором на користь ТОВ «ФК «Ріальто» заборгованість в розмірі 9038 грн. 87 коп. на підставі виконавчого напису №7875, виданого 11.10.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих О.О. відповідно до постанови приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Ніколаєнко І.Р.
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Виходячи з вищевикладеного, суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості, дійшов висновку про порушення відповідачем ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором.
Між тим суд зазначає наступне.
Позивач, посилаючись на ч. 2 ст. 625 ЦК України, просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 1982,76 гривень заборгованості за нарахованими процентами відповідно до п. 3.3. кредитного договору за ставкою 4 % за кожен день користування кредитом за період з 22.04.2021 року по 10.06. 2021 року.
Зазначена сума заборгованості вирахована (виходячи з вищевказаного розрахунку позивача, що міститься на а.с.13) з наступного: позивачем зараховано 10.06.2021 року нараховані відсотки відповідно до п. 3.3. кредитного договору за ставкою 4 % за кожен день користування кредитом за період з 22.04.2021 року по 10.06. 2021 року в розмірі 10 000 гривень Із зазначеної суми позивач вираховував сплачені відсотки, а саме: 08.12.21 р. -2238,77 грн., 09.01.22 р. -3375,90 грн.,09.02.22 р. -2402,57 грн., та вважав до стягнення 1982,76 гривень.
Як зазначав відповідач ОСОБА_1 у відзиві на позовну заяву з посиланням на копію наданого до відзиву звіту про здійснення відрахування та виплати ТОВ «Завод «Енергостіл» ( додаток 1 до Інструкції з організації примусового виконання рішень) за постановою від 25.11.2021 р. № 64717724, виданою за виконавчим документом - виконавчим написом № 7875, виданий 11.10.2021(назва та реквізити виконавчого документу згідно з постановою державного виконавця) за період з 01.11.2021 року по 30.11.2021 року утримано з ОСОБА_1 : листопад 2021 - 2682,55 грн.: грудень 2021 - 3713,49 грн.; січень 2022 - 2642,83 грн., а всього 9038,87 грн.
У відповіді від 04.06.2024 на цей відзив представник позивача адвокат Руденко К.В., по суті не оспорюючи зазначені обставини, вказав, що в долученому до позовної заяви розрахунку заборгованості відображено платежі, про які відповідач зазначає у своєму відзиві. 04.11.2022 р. рішенням Зміївського районного суду Харківської області задоволений позов ОСОБА_1 та визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № №7875, вчинений 11.10.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих О.О., про стягнення з ОСОБА_1 коштів в розмірі 19000 грн. на користь ТОВ «ФК «Ріальто», з якого на користь ОСОБА_1 стягнуто 1488,60 грн. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Суд не може повністю погодитись з доводами позивача щодо стягнення заборгованості з нарахованих відсотків відповідно до п. 3.3. кредитного договору, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 3.3. Договору від 22 березня 2021 року у випадку порушення строків повернення кредиту, встановлених пунктом 1.3. договору (з урахуванням пролонгації строку дії договору) позичальник сплачує товариству плату за неправомірне користування кредитом за процентною ставкою - 4 % від суми несвоєчасно повернутого кредиту за кожний день користування (річна процентна ставка становить 1 460.00 %) кредитом понад строк, зазначений у п. 1.3. цього договору.
За пунктом 3.5 вказаного кредитного договору нарахування процентів за цим договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом (крім випадку узгодженого Сторонами в пункті 3.7 цього Договору). При цьому проценти за користування кредитом нараховуються щоденно, з дня його надання позичальнику (дня перерахування грошових коштів на банківський рахунок, до якого випущено електронний платіжний засіб, Позичальника, номер якого вказано у п. 1.6. цього договору до дня повернення суми кредиту (його частини), визначеної у пункту 1.1. цього договору (зарахування грошових коштів на поточний рахунок Товариства, зазначений у розділі 6 цього Договору) включно. При поверненні кредиту частинами, нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Пунктом 3 частини першої статті 3 ЦК України визначено, що загальною засадою цивільного законодавства є свобода договору.
Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд (частина третя статті 6 ЦК України).
Положеннями статті 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з частиною третьою статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною другою статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Положеннями частини другої статті 536, частини другої статті 625 та статті 627 ЦК України не обмежено право сторін визначити у договорі розмір процентів за неправомірне користування чужими грошовими коштами. Однак, диспозитивний характер цих норм у цілому обмежується положенням частини другої статті 625 ЦК України, яка зазначає про стягнення трьох процентів річних, що має наслідком визначення таких процентів саме у річних, а не будь-яким іншим способом обчислення процентів за умовами договору.
Отже, положеннями ЦК України передбачено, що договором може бути встановлено інший розмір процентів річних, а не інший спосіб їх обчислення, зокрема, у розмірі певного проценту за кожен день прострочення.
Згідно з визначенням неустойки, що передбачена положеннями статті 549 ЦК України, грошовою сумою, яку боржник повинен передати кредитору у разі порушення зобов'язання, що обчислюється у процентах від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, є пеня.
Отже, проценти за користування чужими грошовими коштами, які за умовами пункту 3.3 укладеного між сторонами Договору від 21 лютого 2021 року, нараховуються за кожен день прострочення виконання зобов'язання, за своєю правою природою, ураховуючи спосіб їх обчислення за кожен день прострочення, підпадають під визначення пені.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що визначені сторонами у пункті 3.3 Договору від 22 березня 2021 року проценти, з урахуванням положень статті 549 ЦК України, є пенею.
Відповідна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 686/18977/17-ц (провадження № 61-9498св20) та від 20 вересня 2023 року у справі № 686/18977/17-ц (провадження № 61-11773св22).
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 05 червня 2020 року у справі № 922/3578/18 зазначила, що системний аналіз частини другої статті 536, частини другої статті 625 та статті 627 Цивільного кодексу України дозволяє дійти висновку, що законодавцем не обмежено право сторін визначити у договорі розмір процентів за неправомірне користування чужими грошовими коштами. Однак, диспозитивний характер цих норм у цілому обмежується положенням частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, яка зазначає про стягнення трьох процентів річних, що має наслідком визначення таких процентів саме у річних, а не будь-яким іншим способом обчислення процентів за умовами договору.
Отже, законодавцем передбачено, що договором може бути встановлено інший розмір процентів річних, а не інший спосіб їх обчислення (зокрема, в розмірі певного проценту за кожний день прострочення).
Санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань (пункт 8.32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18).
Також слід мати на увазі, що, на відміну від розміру процентів за «користування кредитом», розмір процентів як відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання може бути зменшений судом (пункт 8.38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18).
Як зазначено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19 січня 2024 року у справі № 911/2269/22 законодавець надає суду право зменшувати розмір неустойки, а не звільняти боржника від її сплати. Поряд із цим сукупність обставин у конкретних правовідносинах (формальні ознаки прострочення боржника, порушення зобов'язання з вини кредитора - ст. 616 ЦК України тощо) можуть вказувати на несправедливість стягнення з боржника неустойки в будь-якому істотному розмірі. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду. Чинники, якими обґрунтовані конкретні умови щодо неустойки: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов'язань, її розмір, і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер. Отже, і розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), що обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частин 1, 2 ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України, тобто в межах судового розсуду.
Врахувавши вищенаведені вимоги законодавства та роз'яснення Верховного Суду щодо виниклих правовідносин, суд , виходячи з формальних ознак прострочення боржника, невелику суму кредиту, дійшов висновку про необхідність зменшення суми нарахованих відповідачу ОСОБА_1 процентів (пені) за пунктом 3.3 кредитного договору від 22.03. 2021 року з 10 000 гривень до 700 гривень. Суд вважає, що такий висновок грунтується також також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України).
Таким чином, розмір заборгованості ОСОБА_1 за укладеним ним кредитним договором складає 9000 гривень, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту- 5000 гривень; прострочена заборгованість по несплаченим процентам -3300 гривень, заборгованість по несплаченим процентам за неправомірне користування грошовими коштами, згідно п. 3.3. договору (пеня) - 700 гривень.
Враховуючи, що на підставі звіту про здійснення відрахування та виплати ТОВ «Завод «Енергостіл» ( додаток 1 до Інструкції з організації примусового виконання рішень) за постановою від 25.11.2021 р. № 64717724 приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Ніколаєнко І.Р. при примусовому виконанні виконавчого напису № 7875, виданий 11.10.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих О.О. за цим же кредитним договором № 210322-36988-1 від 22.03.2021 рокуутримано із заробітка ОСОБА_1 : листопад 2021 - 2682,55 грн.: грудень 2021 - 3713,49 грн.; січень 2022 - 2642,83 грн., а всього 9038,87 грн., а також ту обставину, що вказаний виконавчий напис нотаріуса був визнаний судом таким, що не підлягає виконанню, (і цю обставину не оспорює представник позивача), суд вважає, що утримані з ОСОБА_1 9038,87 грн. повністю погашають борг ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором.
При цьому суд не бере до уваги різницю в утриманих із заробітної плати ОСОБА_1 сумах при примусовому виконанні виконавчого напису № 7875 від 11.10.2021 року та зарахованих сумах в рахунок погашення процентів за користування кредитом відповідно до наданого позивачем розрахунку (а.с. 13), оскільки позивачем не надано достовірних доказів про те, що із утриманих із заробітка ОСОБА_1 сум вираховані витрати на виконавче провадження.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно із ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи викладене, суд вважає, що оскільки борг ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором є погашеним, у задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «Ріальто» слід відмовити.
Відповідно до приписів ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог ч.1). Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.2).
Враховуючи, що у задоволенні позову ТОВ «ФК «Ріальто» відмовлено, задоволенню також не підлягають вимоги позивача про стягнення на його користь з відповідача ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 2481 грн. та витрати на правову правничу допомогу в сумі 9000 грн.
Керуючись ст. ст. 2, 10, 11, 12, 13, 141, 223, 258, 259, 263, 264, 265, 273, 280-283, 354 ЦПК України, суд
Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто» в особі представника Руденка Костянтина Васильовича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення. Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто», ЄДРПОУ 43492595, юридична адреса: 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 4.
Представник позивача: адвокат Руденко Костянтин Васильович, РНОКПП НОМЕР_6 , адреса для листування: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .
Повний текст рішення суду складений 02 вересня 2024 року.
Суддя І.В. Карімов