Справа № 204/7540/24
Провадження № 2-а/204/73/24
09 жовтня 2024 року м. Дніпро
Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська, в особі Приваліхіної А.І., розглянувши у приміщенні суду у м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови, -
05 серпня 2024 року ОСОБА_1 , через свого представника, звернувся до суду з позовом до відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 із вимогою про скасування постанови (а. с. 2-8).
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 18 липня 2024 року керівником ІНФОРМАЦІЯ_1 винесено постанову № 7685, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у розмірі 21250 гривень. Вказує, що з даною постановою позивач не згоден, бо вважає її необґрунтованою, незаконною та складеною з порушенням норм КУпАП, оскільки вона не відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи. Так, зазначає, що час зазначений в протоколі та оскаржуваній постанові не відповідає дійсності. Стверджує, що ОСОБА_1 , через застосунок «Резерв +», в строк до 16 липня 2024 року, здійснив оновлення військово-облікових даних, про що в останнього у застосунку проставлена відповідна відмітка. Разом з цим, зазначає про те, що після оновлення військово-облікових даних в застосунку «Резерв +» у позивача з'явилось повідомлення про необхідність з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою уточнення даних. З цих підстав, 17 липня 2024 року позивач з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 , що є правонаступником ІНФОРМАЦІЯ_3 , в якому він перебуває на обліку, для уточнення таких даних. 18 липня 2024 року позивачем вже було пройдено військово-лікарську комісію, а о 17 годині 30 хвилин, того ж дня, в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 , вже відбувся розгляд адміністративної справи, за результатами розгляду якої було винесено оскаржувану постанову. При цьому, зі змісту вказаної постанови вбачається, що 28 березня 2013 року протоколом № 10 позивача звільнено від призову на строкову службу, як такого, що досяг граничного віку призовника (25 років), як не розшуканого. Разом з цим, зазначено, що відповідно до діючого законодавства, ОСОБА_1 , з 28 березня 2013 року до теперішнього часу, до ІНФОРМАЦІЯ_2 , не з'являвся, не військовий облік військовозобов'язаних не став, військовий документ військовозобов'язаного не отримав, відомостей про зміну облікових даних не надав (отримані територіальним центром комплектування та соціальної підтримки з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (система - Оберіг), доказів поважності причини неявки ним також не надано, чим порушив вимоги чинного законодавства щодо виконання військового обов'язку, а саме: правила військового обліку, дотримання яких визначені в п. 3 ст. 1 пп. 2 п. 1 ст. 37, п. 11 ст. 38 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та пп. 1, пп. 4, пп. 8 пп. 10 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (додаток 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (додаток 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, який затверджений Постановою КМУ від 30 грудня 2022 року № 1487), відповідальність за що передбачена ч. 3 ст. 210 КУпАП. ВА свою чергу, позивач вважав, що з 2005 року він перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 та йому більше не потрібно ставати на облік як військовозобов'язаному, так як його статус «призовник» після досягнення ним 25 років автоматично змінився на статус «військовозобов'язаний». Крім того, вказано на те, що справа про притягнення позивача до адміністративної відповідальності була розглянута в день проходження останнім ВЛК, в стислі строки, тому він не мав змоги скористатися правовою допомогою та ознайомитися з правилами військового обліку. Також, зазначено про те, що накладене відповідачем на ОСОБА_1 адміністративне стягнення, накладене з порушенням строків встановлених ст. 38 КУпАП, а редакція ст. 210 КУпАП, на час виникнення спірних правовідносин, взагалі не містила ч. 3 статті, за якою було притягнуто позивача до адміністративної відповідальності. Крім того, вказано на те, що Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» до 19 травня 2024 року не визначав строку виконання громадянами України військового обов'язку, зокрема і щодо виконання правил військового обліку. Більш того, вказано на те, що саме на органи ІНФОРМАЦІЯ_2 покладено обов'язок забезпечення належного виконання громадянами правил військового обліку, які з 2013 року не викликали позивача за повісткою для взяття на облік, уточнення даних або виконання будь-яких інших дій передбачених законодавством, а на сьогоднішній день визначають правопорушення триваючим та, без урахувань ст. ст. 33, 35, 245, 280 КУпАП суворо покарали позивача. Разом з цим, прохає суд поновити йому строки на звернення до суду з вказаним позовом, оскільки оскаржувана постанова відповідачем винесена 18 липня 2024 року, натомість позивач з 19 по 30 липня 2024 року, включно, перебував у відрядженні у с. Малинівка Чернівецької області, з якого повернувся 31 липня 2024 року і тільки тоді зміг звернутися за правовою допомогою. Тому, прохає суд поновити строки на звернення з даною позовною заявою до суду, скасувати постану № 7685 від 18 липня 2024 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП та стягнути з відповідача витрати на судовий збір.
Ухвалою суду від 09 серпня 2024 року у справі відкрито спрощене позовне провадження, без виклику сторін (а. с. 20), копія якої надіслана учасникам справи 09 серпня 2024 року за вихідним № 20092/24-вих/2-а/204/73/24 (а. с. 21).
30 серпня 2024 року на адресу суду надійшов відзив представника відповідача на позовну заяву (а. с. 24-28 та на звороті), в якому він позовні вимоги не визнає, проти задоволення позовних вимог, заперечує.
В обґрунтування відзиву зазначено, що зазначений у протоколі час прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 № 325 від 18 липня 2024 року та постанові № 7685 від 18 липня 2024 року, зокрема 06 година, є помилкою (опечаткою), яка була допущена відповідальною особою при складанні протоколу та відповідно посадовою особою при винесенні постанови. Разом з цим, зазначає, що позивач при ознайомленні з протоколом та постановою погодився із зазначеним часом доби та підписав протокол без зауважень, натомість сама по собі дана помилка жодним чином не впливає на виявлене адміністративне правопорушення. Вказує, що позивач тривалий час безперервно порушував вимоги чинного законодавства України щодо виконання військового обов'язку та правил військового обліку. При цьому, стверджує, що протокол про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП був складений не пізніше трьох місяців з моменту його виявлення 17 липня 2024 року, а саме: 18 липня 2024 року, а отже строк притягнення до адміністративної відповідальності не був порушений, а позивач притягнути до відповідальності правомірно. Зазначає, що дійсно територіальні центри комплектування та соціальної підтримки забезпечують виконання військового обов'язку громадянами України, але належне виконання обов'язку щодо захисту Вітчизни та дотримання правил військового обліку є обов'язком громадян України, за невиконання, якого передбачена відповідальність. Не знання законів не звільняє від відповідальності. Стверджує, що жодним нормативним актом не передбачений обов'язок територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки викликати громадян України повісткою для взяття на військовий облік та уточнення особистих даних. Вказує, що відповідно до вимог п. 3 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку. Разом з цим, зазначає, що п. 10 визначає, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, окрім іншого: проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством. Зазначено, що в п. п. 2 п. 1 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» зазначено, що взяттю на військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідних підрозділах розвідувальних органів України підлягають громадяни України, окрім іншого: які старші 25 років і раніше не перебували на військовому обліку. При цьому, в п. 11 ст. 38 зазначеного Закону України передбачено, що призовники, військовозобов'язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров'я, адреси місця проживання (перебування), номерів засобів зв'язку та адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти), освіти, місця роботи, посади зобов'язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи. Стверджує, що зазначені норми Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» суттєво не змінювалися протягом часу, коли відбувалося вчинення позивачем адміністративного правопорушення. При цьому, вказано, що в Правилах військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (додаток 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, який затверджений Постановою КМУ від 30 грудня 2022 року № 1487), зазначено, що призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні перебувати на військовому обліку за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання - у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані СБУ - у Центральному управлінні або регіональних органах СБУ (далі - органи СБУ), військовозобов'язані розвідувальних органів - у відповідному підрозділі розвідувального органу); проходити медичний огляд та лікування в закладах охорони здоров'я згідно з рішеннями комісій з питань взяття на військовий облік, направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарських комісій районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я СБУ, а у розвідувальних органах - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії розвідувальних органів; звіряти не рідше одного разу на п'ять років власні персональні дані з обліковими даними районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів. При цьому, зазначає, що в Правилах військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (додаток 1 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, який затверджений Постановою КМУ від 06 грудня 2016 року № 921, який діяв до набрання чинності Постановою КМУ від 30 грудня 2022 року № 1487 ) було визначено, що призовники і військовозобов'язані повинні: перебувати на військовому обліку за місцем проживання у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані СБУ - у Центральному управлінні або регіональних органах СБУ), за місцем роботи (навчання) на підприємствах, в установах, організаціях, виконавчих органах сільських, селищних та міських рад, а також у разі тимчасового вибуття за межі України за місцем консульського обліку в дипломатичних установах України; проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішенням комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки; особисто повідомляти у семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну їх сімейного стану, стану здоров'я, адреси проживання (перебування), освіти, місця роботи і посади. Вважає, що порушень при розгляді справи про адміністративне правопорушення начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 не вбачається, оскільки військовозобов'язаний ОСОБА_1 , ще в 2013 році набув статус військовозобов'язаного у зв'язку з досягненням 25-річного віку. І був переданий з обліку призовників на облік військовозобов'язаних. Але, протягом 11-ти років не з'являвся до Відповідача для взяття його на військовий облік військовозобов'язаних, отримання військово-облікового документу та проходження ВЛК, як вимагає законодавство України щодо виконання громадянами військового обов'язку та дотримання правил військового обліку. Разом з цим, стверджує, що позивач в 60-ти денний строк з 19 травня 2024 року, не оновив свої облікові дані. Більш того, згідно даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних і резервістів (система Оберіг), станом на 17 липня 2024 року позивач не перебував на військовому обліку військовозобов'язаних, про що під час складання протоколу був ознайомлений під власноручний підпис. Стверджує, що в системі Оберіг було зроблено запити до інших реєстрів, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи та отримана наступна інформація: з Державного реєстру актів цивільного стану громадян - отримано відповідь, що відсутня інформація про одруження, але Позивач є одружений, про що була внесена інформація до протоколу; з реєстру ПФУ - отримана інформація, що позивач працює в ТОВ «АГРО-ОВЕН», але не зазначено з якої дати; з інших реєстрів не надіслана інформація. Таким чином, відповідач отримав не повну інформацію щодо облікових даних позивача з державних реєстрів для можливості внесення їх до системи Оберіг. Разом з цим, вказує на те, що з 2014 року в країні діє особливий період в наслідок військової агресії рф проти України, а з 24 лютого 2022 року Указом Президента України № 65/2022 (зі змінами) оголошена загальна мобілізація по всій території України військовозобов'язаних та резервістів на військову службу, яка діє і наразі. Всі військовозобов'язані мали з'явитися до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (на той час військкоматів), де вони перебувають на військовому обліку для надання/уточнення облікових даних та проходження ВЛК або для постановки на військовий облік за місцем проживання, з метою виконання свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та виконання правил військового обліку. Натомість, позивач з 2013 року не перебував на військовому обліку військовозобов'язаних, чим скривав свій мобілізаційний ресурс та протягом тривалого часу порушував правила військового обліку, не виконував свій конституційний обов'язок. Вважає, таку поведінку позивача обтяжуючим фактором для визначення суми штрафу. В той же час зазначає, що відповідачем при накладенні стягнення на позивача було враховано майновий стан останнього, наявність в нього однієї неповнолітньої дитини, а тому накладено штраф у середньому розмірі 21250 грн. Тому, вважає постанову обґрунтованою, винесеною з дотриманням вимог чинного законодавства, а відтак позовні вимоги такими, що є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
03 вересня 2024 року на адресу суду надійшла відповідь представника позивача - адвоката Кислого Є.І. на відзив відповідача (а. с. 38-40), в якій він зазначає, що вважає відзив на позовну заяву маніпулятивним та таким, що взагалі спростовує наявність складу адміністративного правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП.
В обґрунтування відповіді на відзив зазначає, що зазначення в протоколі № 325 від 18 липня 2024 року та оскаржуваній постанові недостовірної інформації впливає на розгляд та вирішення справи, в частині часу та місця виявлення особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, та подальшого відрахування строку для складання протоколу про адміністративне правопорушення. Разом з цим, зазначає, що відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає про те, що ним не порушено строків притягнення до адміністративної відповідальності, зазначаючи, що адміністративне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП є триваючим та до нього не застосовуються положення ст. 8 КУпАП, а строк притягнення до адміністративної відповідальності складає 3 місяці з моменту виявлення особи. Однак, позивач вважає позицію відповідача маніпулятивною та такою, що не відповідає діючому законодавству України, оскільки, по-перше, закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають, а по-друге, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, а за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення. Натомість, відповідачем днем вчинення адміністративного правопорушення позивачем визначено датою 28 березня 2013 року, а відтак притягнення до адміністративної відповідальності позивача в 2024 році є незаконним. Вказує на те, що відповідач у відзиві на позовну заяву, з-поміж іншого, посилаючись на норми діючого законодавства, вказує на те, що взяттю на військовий облік підлягають особи, які старші 25 років і раніше не перебували на військовому обліку. Натомість, позивачу, ще у 2013 році виповнилось 25 років та він вже перебував на військовому обліку, а тому йому не потрібно було ставати на військовий облік. Крім того, зазначає, що з наданих відповідачем документів вбачається, що позивач взятий на військовий облік у лютому 2010 року та останній не є порушником військового обліку. Вказує на те, що не відповідає дійсності твердження відповідача про те, що позивачем протягом 60 днів не було оновлено своїх військово-облікових даних, оскільки такі дані ним оновлено через застосунку «Резерв +», в якому наявна відповідна відмітка, а також відомості про те, що такі дані оновлено вчасно.
05 вересня 2024 року на адресу суду надійшли письмові заперечення представниці відповідача ОСОБА_2 на відповідь на відзив (а. с. 46-47), в яких вона аргументи позивача не визнає.
У запереченнях зазначає, що дата прибуття позивача є помилкою (опечаткою), більш того, позивач при ознайомлені з протоколом та постановою жодних заперечень з даного приводу не мав, зауважень не вказав. Стверджує, що 28 березня 2013 року не є датою вчинення, а є датою з якої правопорушник почав порушувати вимоги Закону України «Про військовий облік і військову службу» та Правил військового обліку. Вказує, що набуття статусу військовозобов'язаного та обов'язок військовозобов'язаного стати на військовий облік за зареєстрованим (задекларованим) місцем проживання є різними складниками військового обліку та військового обов'язку по відношенню до військовозобов'язаних й ІНФОРМАЦІЯ_4 . Стверджує, що позивач протягом значного часу безперервно вчиняв правопорушення ц вигляді невиконання покладених на нього обов'язків. Разом з цим, зазначає про те, що наявні відомості в системі «Оберіг» вказують на те, що позивач не перебував на військовому обліку військовозобов'язаних в жодному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, а тому він не прив'язаний до військомату, а отже зазначена система не може визначити є чи не має порушення правил військового обліку, тому в зазначеній системі в графі «Порушник ВО» зазначено «ні». Разом з цим, зазначає про те, що даній військовозобов'язаного мали бути оновлені до 16 липня 2024 року, натомість позивачем в системі «Резерв +» вони до цієї дати оновлені не були, оскільки він не перебував на військовому обліку, а вже коли він став на військовий облік та пройшов ВЛК, то система «Резерв +» змогла оновити його дані.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши фактичні обставини справи письмовими доказами, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Судом встановлено, що 18 липня 2024 року відповідальним виконавцем адміністративного відділення ІНФОРМАЦІЯ_2 старшим солдатом ОСОБА_3 , складено протокол про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210 КУпАП (а. с. 9 та на звороті).
За результатами розгляду вищевказаного протоколу, начальником ІНФОРМАЦІЯ_5 підполковником ОСОБА_4 винесено постанову № 7685 (а. с. 10 та на звороті), якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Так, зі змісту вказаної постанови вбачається, що 17 липня 2024 року позивач з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 , з метою стати на облік військовозобов'язаних та отримати військовий документ. При цьому, зазначено, що з 08 лютого 2005 року позивач взятий на військовий облік призовників в ІНФОРМАЦІЯ_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ). Вказано, що 28 березня 2013 року згідно протоколу № 10 позивача було звільнено від призову на строкову службу, як такого, що досяг граничного віку призовника (25 років), як не розшуканого. Таким, чином, встановлено те, що з 28 березня 2013 року до теперішнього часу, ОСОБА_1 , 1988 року народження до ІНФОРМАЦІЯ_2 , не з'являвся, на військовий облік військовозобов'язаних не став, військовий документ військовозобов'язаного не отримував, відомостей про зміну облікових даних не надав (отримані територіальним центром комплектування та соціальної підтримки з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (система Оберіг), доказів поважності причин неявки ним також не надано, чим порушив вимоги чинного законодавства щодо виконання військового обов'язку, а саме: правил військового обліку, дотримання яких визначені в п. 3 ст. 1 пп. 2 п. 1 ст. 37, п. 11 ст. 38 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та пп. 1, пп. 4, пп. 8 пп. 10 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (додаток 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (додаток 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, який затверджений Постановою КМУ від 30 грудня 2022 року № 1487), відповідальність за що передбачена ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Вказаною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 21250 гривень.
Копію оскаржуваної постанови позивачу вручено 18 липня 2024 року.
З довідки мобільного застосунку «Резерв +» (а. с. 11) вбачається, що позивач, який перебуває на обліку військовозобов'язаних, самостійно, добровільно та своєчасно уточнив свої данні.
Відповідно до наказу ТОВ «АГРО-ОВЕН» № 283/2 від 18 липня 2024 року (а. с. 16) вбачається, що позивача, менеджера (управителя) зі збуту ТОВ «АГРООВЕН», було відправлено у відрядження до села Малинівка Чернівецького району Чернівецької області для врегулювання питань логістики експортної продукції до країн ЄС строком з 19 липня 2024 року по 30 липня 2024 року, включно.
З посвідчення про відрядження № 91 (а. с. 17) вбачається, що позивач 19 липня 2024 року вибув з м. Дніпра у відрядження, а 20 липня 2024 року прибув до села Малинівка Чернівецького району Чернівецької області; потім 29 липня 2024 року вибув з села Малинівка Чернівецького району Чернівецької області, а 30 липня 2024 року прибув до м. Дніпра.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приписами ч. 1 ст. 55 Конституції України проголошено право кожного на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Приписами п. 8 ч. 1 ст. 4 КАС України визначено, що позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду.
Нормами п. 19 ч. 1 ст. 4 КАС України встановлено, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій aбo в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав aбo інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням aбo мас визначений строк.
Статтею 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Частиною 2 ст. 11 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.
Відповідно до вимог ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з вимогами ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Приписами п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП визначено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до вимог ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
Згідно з вимогами ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків та показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
За приписами ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Таким чином, висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме правопорушення (у випадку його вчинення), повинне бути належним чином зафіксоване.
Приписами ст. 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 287 КУпАП України постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.
Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Так, судом встановлено, підтверджено матеріалами справи та не оспорюється сторонами, що копію постанови позивачу було вручено 18 липня 2024 року, натомість вже 19 липня 2024 року ОСОБА_1 відбув у тривале відрядження до 30 липня 2024 року включно, при цьому, до суду з вказаним позовом звернувся у найкоротші строки після прибуття з відрядження, а саме: 05 серпня 2024 року, тому суд доходить висновку про поважність причин пропуску позивачем строку на звернення з вказаним позовом до суду та, відповідно до вимог ст. 121 КАС України, вважає за можливе поновити йому даний строк.
Разом з цим, суд зазначає, що правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, що також передбачено ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Відповідно до вимог п. 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався та діє по нинішній час.
Згідно з вимогами п. 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» оголошено загальну мобілізацію.
Відповідно до вимог ч. ч. 1-3, 10 ст. 1Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зокрема зобов'язані: прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень призовника, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов'язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Приписами абз. 1 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» визначено, що громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Відповідно до вимог п. п. 2 п. 1 «Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487, призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 26 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» посадові особи, винні в порушенні законів України та інших нормативно-правових актів з питань мобілізаційної підготовки та мобілізації, а також громадяни за невиконання своїх обов'язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації несуть відповідальність згідно із законом.
Пунктом 3 вищевказаних «Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», визначено, що призовники, військовозобов'язані та резервісти за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття або недбале зберігання військово-облікових документів, яке спричинило їх втрату, притягуються до адміністративної відповідальності згідно із Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Так, приписами ч. 3 ст. 210 КУпАП, передбачено адміністративну відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період, із накладенням штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Дана норма включена до КУпАП Законом України від 9 травня 2024 року «Про внесення змін до КУпАП щодо удосконалення відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію», якою було викладено доповнено ст. 210 КУпАП частиною 3.
При цьому, згідно з абз. 13 ч. 1 ст.1Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного станув Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Відповідно до абз. 5 ч. 1 ст.1Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, що також передбачено ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Так, приписами ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що інші військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
Пунктами 4, 8, 10 Правил військового обліку, що є додатком № 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою КМУ від 30 грудня 2022 року № 1487 передбачено, що призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні зокрема: проходити медичний огляд та лікування в закладах охорони здоров'я згідно з рішеннями комісій з питань взяття на військовий облік, направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарських комісій районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я СБУ, а у розвідувальних органах - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії розвідувальних органів; особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у ст. 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»; звіряти не рідше одного разу на п'ять років власні персональні дані з обліковими даними районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів.
Відповідно до вимог ст. 235 КУпАП Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені Територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до абз. 5 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані зокрема: проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі.
19 травня 2024 набув чинності Закон «Про внесення змін до КУпАП щодо удосконалення відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яким ст. 210 КУпАП було доповнено частиною 3, а саме: щодо порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період. Після оприлюднення Указу Президента України від 24.02.2024 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію», тому особливий період.
Таким чином, Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» до 19 травня 2024 року не визначав строку виконання громадянами України військового обов'язку, зокрема і щодо виконання правил військового обліку.
Натомість, вже з 19 травня 2024 року в Законі України «Про військовий обов'язок і військову службу» діє положення ч. 10 ст. 1, а отже саме з 19 травня 2024 року встановлено 60-денний строк уточнити громадянам України свої дані щодо виконання військового обов'язку, що включає виконання правил військового обліку, і одночасно введено норму, яка передбачає сувору адміністративну відповідальність за невиконання цих правил в умовах особливого періоду.
Відповідно до вимог ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які пом'якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення,а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці із дня його виявлення,крім справ про адміністративні правопорушення,зазначених у частині сьомій цієї статті, та за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).
За приписами ч. 7 ст. 38 КУпАП, адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
В оскаржуваній постанові відповідач вказує, що з 28 березня 2013 року та по теперішній час позивач вчиняє правопорушення правил військового обліку. При цьому, у своїх заперечення на відповідь на відзив зазначає, що 28 березня 2013 року не є датою вчинення позивачем правопорушення, а є датою, коли той почав порушувати вимоги закону, однак суд не може погодитися з указаним з огляду на наступне.
Так, нормами ч. 2 ст. 58 Конституції України встановлено, що ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає те, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Згідно із приписами ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Так, зі змісту постанови № 7685 від 18 липня 2024 року (а. с. 10), якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП, з-поміж іншого, вбачається, що ОСОБА_1 , 08 лютого 2005 року було взято на військовий облік призовників в ІНФОРМАЦІЯ_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ).
Тобто, з вказаного вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_2 є правонаступником ІНФОРМАЦІЯ_3 , на обліку військовозобов'язаних якого з 08 лютого 2005 року стояв позивач, а відтак не зрозуміло, на який ще облік військовозобов'язаних повинен стати позивач в ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Більш того, суд зазначає, що ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, зокрема обліку відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів покладено на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (ст. 34 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»).
Так, в оскаржуваній постанові зазначено, що в порушення вищенаведених положень Правил, ОСОБА_1 з 28 березня 2013 року до теперішнього часу до ІНФОРМАЦІЯ_2 не з'являвся, на військовий облік військовозобов'язаних не став, військовий документ військовозобов'язаного не отримав, відомостей про зміну облікових даних не надав.
Натомість, відповідно до вимог п. 12 ст. 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» від 16 березня 2017 року, до персональних даних призовника, військовозобов'язаного та резервіста належать відомості про зайнятість (код ЄДРПОУ та місцезнаходження підприємства, установи, організації, місце роботи, посада, стаж роботи).
Суд звертає увагу на те, що додаток 2 «Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» введено в дію саме 30 грудня 2022 року, тобто із дня затвердження постановою КМУ № 1487 від 30 грудня 2022 року Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів. До цього часу у ОСОБА_1 були відсутні вищевикладені обов'язки та він не мав їх виконувати.
ОСОБА_1 не порушено вимоги п. 10 Правил, оскільки з моменту вступу їх в законну силу п'ятирічний строк протягом якого останній зобов'язаний здійснити звірку власних персональних даних з обліковими даними районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, не минув, хоча ОСОБА_1 зробив це, спочатку через зазначення відповідних відомостей через «Резерв +», а потім шляхом проходження ВЛК у відповідача.
Разом з цим, суд зазначає, що відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження того, що він не в змозі був самостійно уточнити вищевказані відомості із інших баз даних та реєстрів.
Більш того, з наданого відповідачем переліку запитів до зовнішніх реєстрів по позивачу (а. с. 34) вбачається, що такі запити відповідачем були здійснені лише до частини реєстрів та лише 25 липня 2024 року, тобто вже після складення протоколу про адміністративне правопорушення № 325 від 18 липня 2024 року та винесення за результатами його розгляду постанови № 7685 від 18 липня 2024 року.
Таким чином, відповідачем доказів вчинення вказаного адміністративного правопорушення позивачем суду не надано, а оскаржувана постанова посилань на такі докази не містить.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Таким чином, виконуючи обов'язок доказування, відповідач мав би надати докази вчинення позивачем інкримінованого останньому правопорушення, оскільки обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Статтею 286 КАС України передбачені особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.
Згідно з вимогами п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Суд зазначає, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, а також відповідати принципу законності. Чинним законодавством заборонено притягнення особи до адміністративної відповідальності, якщо на момент подій адміністративна відповідальність не була передбачена певною нормою КУпАП, адже закони, що встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають.
З огляду на викладене, суд дійшов переконливого висновку про те, що ОСОБА_1 не міг вчинити адміністративно-каране триваюче правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП з 28 березня 2013 року, оскільки норма ч. 3 ст. 210 КУпАП введена в дію лише з 19 травня 2024 року, одночасно із вказівкою на 60-денний строк для уточнення своїх даних щодо військового обліку, що ОСОБА_1 і зробив своєчасно через «Резерв +».
Крім того, суд доходить висновку про те, що в діях ОСОБА_1 немає ані події, ані складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, за яке на останнього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь Держави у розмірі 21250 гривень.
Більш того, суд наголошує, що закон, який погіршує становище, не має ретроспективної дії, а тому притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП неможливе.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає те, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Згідно із приписами ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
З огляду на викладене, суд доходить висновку про наявність підстав для скасування постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 № 7685 від 18 липня 2024 року за справою про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , а справу про адміністративне правопорушення слід закрити за відсутністю в його діях складу вказаного адміністративного правопорушення.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 1, 2, 19, 20, 72, 77, 96, 229, 242-246, 262, 286 КАС України, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про скасування постанови - задовольнити.
Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення № 7685 від 18 липня 2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 21250 гривень - скасувати.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210 КУпАП - закрити.
Рішення може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду згідно з вимогами ч. 4 ст. 286 КАС України протягом десяти днів зо дня його підписання суддею або протягом десяти днів зо дня отримання його копії учасниками справи.
Рішення суду набирає законної сили протягом десяти днів зо дня його підписання суддею або протягом десяти днів зо дня отримання його копії учасниками справи, якщо не буде оскаржено у встановленому порядку.
Суддя А.І. Приваліхіна