про забезпечення позову
08 жовтня 2024 року Справа № 580/9912/24
Cуддя Черкаського окружного адміністративного суду Янківська В.П., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування наказу,
встановив:
08 жовтня 2024 року ОСОБА_1 подав позов до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить:
1) визнати протиправним та скасувати наказ ІНФОРМАЦІЯ_1 "Про призов на військову службу під час мобілізації" в частині ОСОБА_1 ;
2) зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянути документи щодо отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, враховуючи положення абзацу 1 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
До позовної заяви позивачем додано заяву про забезпечення позову, в якій просить заборонити ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти дії щодо призову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на військову службу по мобілізації, до моменту набрання законної сили рішенням суду у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування наказу ІНФОРМАЦІЯ_1 «Про призов на військову службу під час мобілізації».
Обгрунтовуючи заяву про забезпечення позову позивач зазначив, згідно наказу Міністерства економіки України № 4629 від 19 лютого 2024 року заброньовано військовозобов'язаних працівників ТОВ "Ростдорстрон", код ЄДРПОУ 33658865, на період мобілізації та на воєнний час за списком, погодженим Генеральним штабом Збройних Сил України (реєстраційний номер 300/1/С/8693 від 16.02.2024) та йому надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації строком до 04.08.2024. Постановою Кабінету Міністрів України № 516 від 7 травня 2024 року визначено, що строки дії відстрочок від призову на військову службу під час мобілізації, наданих військовозобов'язаним відповідними рішеннями Міністерства економіки згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 2023 р. № 76 “Деякі питання реалізації положень Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» щодо бронювання військовозобов'язаних па період мобілізації та на воєнний час», які не закінчилися на день прийняття цієї постанови, продовжуються автоматично на три місяці. Таким чином, його відстрочку продовжено до 4 листопада 2024 року. Позивач зазначив, що військовозобов'язані, які були призвані на військову службу під час мобілізації, в особливий період, набувають нового юридичного статусу військовослужбовці. При цьому особа, яка має право на відстрочку/бронювання, не повинна підлягати призову на військову службу під час мобілізації. Таким чином, якщо його буде призвано на військову службу під час мобілізації, в особливий період, він набуде нового юридичного статусу військовослужбовця, що унеможливить реалізацію права на відстрочку, а також унеможливить виконання рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача, оскільки надання відстрочки/бронювання від призову на військову службу під час мобілізації особі, яка вже є військовослужбовцем, є неможливим.
Суддя, розглянувши заяву про забезпечення позову, оцінивши зміст позовної заяви та матеріали позовної заяви, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги заяви, зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Частинами 1, 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
За приписами ч. 4 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову відповідають предмету позовної заяви та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті.
Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до прийняття у справі судового рішення по суті заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Отже, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом заборони вчиняти певні дії.
При розгляді та вирішенні заяви про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову судом надається оцінка обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв'язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення позову забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення; імовірності виникнення утруднень для виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; наявності зв'язку із вжиттям заходів запобігти порушенню прав та інтересів інших осіб, в тому числі, й осіб, які не беруть участь у розгляді справи.
За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову, існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби ст. 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Системний і буквальний способи тлумачення наведених норм дають суду підстави для висновку про те, що відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації та звільнення з військової служби під час мобілізації є різними поняттями і ґрунтуються на положеннях різних інститутів військового права.
За колом осіб бронювання стосується тільки військовозобов'язаних і є для них підставою для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. У свою чергу, звільнення з військової служби стосується військовослужбовців, тобто осіб, які проходять військову службу.
Отже, якщо позивача буде призвано на військову службу під час мобілізації, то він автоматично втратить статус військовозобов'язаної особи і набуде статусу військовослужбовця, а відтак наказ Мінекономіки від 19.02.2024 №4629 про його бронювання вже не буде підставою для звільнення з військової служби.
Стаття 24 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 №3543-ХІІ визначає мету бронювання військовозобов'язаних. За її змістом бронювання військовозобов'язаних, які перебувають у запасі, здійснюється в мирний та у воєнний час з метою забезпечення функціонування органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також підприємств, установ і організацій в особливий період.
В даному випадку, при розгляді поданої заяви суд враховує інтерес заінтересованої особи, якою в даному випадку є роботодавець позивача - товариство з обмеженою відповідальністю «Ростдорстрой», який отримавши відповідний наказ Мінекономіки про бронювання ОСОБА_1 , мав правомірні очікування, що заявником, як працівником об'єкту критичної інфраструктури, яке має мобілізаційне завдання, буде забезпечуватися виконання покладених на нього обов'язків для здійснення функцій підприємства.
Таким чином, в даній справі наявна необхідність у забезпечені позову, з метою надати позивачеві тимчасову правову охорону його права, за захистом якого він звернувся до суду.
Як видно з матеріалів позовної заяви та доданих до неї документів, заявнику вручено повістку на відправку, якою зобов'язано заявника прибути 09.10.2024 о 15:00.
Також до матеріалів справи надано повідомлення про бронювання військовозобов'язаного, відповідно до якого ОСОБА_1 , що працює в ТОВ «Ростдорстрой» на посаді машиніст автогрейдера, якому відповідно до наказу Мінеокономіки №4629 від 19.02.2024 надано відстрочку від призову на службу під час мобілізації до 04.08.2024.
З огляду на викладене, суд вважає, що заявником доведено умову застосування заходів забезпечення позову, а саме, доведено, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Суддя зазначає, що забезпечення мобілізації в Україні є надважливим завданням у воєнний час, однак, у даному випадку, мобілізація має становити баланс між приватним інтересом мобілізованого та публічним інтересом держави. Віднайти такий баланс можливо лише після розгляду справи по суті та прийняття судового рішення.
Вжиття заходів забезпечення позову у запропонований заявником спосіб, не суперечить меті застосування правового інституту забезпечення позову та забезпечить ефективність судового захисту, у разі задоволення цього позову. Водночас такий захід забезпечення позову відповідає положенням Кодексу адміністративного судочинства України та не відноситься до переліку заборон щодо забезпечення позову, передбачених цим Кодексом.
Таким чином, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заявлених заходів забезпечення позову, з урахуванням розумності та обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу, суд робить висновок, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 150, 151, 154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
ухвалив:
Заяву про вжиття заходів забезпечення позову задовольнити.
Заборонити ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) вчиняти дії щодо призову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на військову службу по мобілізації до набрання законної сили рішенням суду у справі №580/9912/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування наказу.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена протягом 15 днів до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Валентина ЯНКІВСЬКА