17 вересня 2024 року Справа № 160/32851/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого суддіЦарікової О.В.
за участі секретаря судового засіданняОсуховської Ж.С.
за участі:
представника позивача представника відповідача Тимошенко Д.В. Барабаш Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу №160/32851/23 за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, вул. В. Липинського, буд. 7; ідентифікаційний код юридичної особи 37806243) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
15.12.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, що полягає у ненадісланні Новокодацьким районним відділом у місті Дніпрі заяви ОСОБА_1 від 24.08.2023 про встановлення належності до громадянства України та доданих до неї документів до ГУДМС в Дніпропетровській області;
- зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області надіслати заяву ОСОБА_1 від 24.08.2023 про встановлення належності до громадянства України та доданих до неї документів з територіального підрозділу - Новокодацького районного відділу у місті Дніпрі Головного управління в Дніпропетровській області Державної міграційної служби України до територіального органу Державної міграційної служби - Головного управління ДМС в Дніпропетровській області.
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що позивач звернулася до начальника Новокодацького відділу у м. Дніпрі ГУ ДМС у Дніпропетровській області із заявою про встановлення належності до громадянства України за формою 1 затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України №715 від 16 серпня 2012 року, в якій просила встановити їй належність до громадянства України на підставі пункту 2 частини першої статті 3 Закону України «Про громадянство України». До вказаної заяви позивачем додано: рішення Мар'їнського районного суду Донецької області від 11.09.2019 про встановлення факту постійного проживання ОСОБА_1 на території України станом на 24 серпня 1991 року, ухвалу Мар'їнського районного суду Донецької області від 28.10.2022 про роз'яснення судового рішення. Заява була прийнята, правильність її заповнення та всі необхідні документи, додані до заяви, перевірені. Однак територіальний підрозділ Державної міграційної служби України (Новокодацький відділ у м. Дніпрі ГУ ДМС у Дніпропетровській області) не перенаправив заяву позивача до територіального органу Державної міграційної служби України (ГУДМС у Дніпропетровській області) та прийняв помилкове рішення щодо невідповідності заяви ОСОБА_1 про встановлення належності до громадянства України. У зв'язку з чим позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.12.2023 означену позовну заяву повернуто позивачу.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 26.02.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.12.2023 у справі №160/32851/23 скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Матеріали справи №160/32851/23 надійшли 19.03.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 19.03.2024 справу передано до розгляду головуючому судді Царіковій О.В.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.03.2024 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали суду шляхом надання до суду належним чином оформленої позовної заяви з уточненням складу сторін у справі та із уточненням змісту заявлених позовних вимог у кількості примірників для суду та відповідачів у справі.
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла уточнена позовна заява (вх. №11167/24).
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/32851/23 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.06.2024 постановлено перейти зі спрощеного позовного провадження до розгляду справи №160/32851/24 за правилами загального позовного провадження.
29.04.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву.
В обґрунтування відзиву відповідачем зазначено, що позивач звернулася до Новокодацького відділу у місті Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області із заявою в довільній формі, яка не відповідає Формі 1, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ №715 від 16.08.2012. 09.09.2023 Новокодацьким відділу у місті Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області надано відповідь на заяву позивача в довільній формі, в якій відповідачем повідомлено позивача, що згідно з положеннями частини 1 статті 3 Закону України №2235-ІІІ громадянами України є усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України. Водночас, у зв'язку з тим, що на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) позивач була в неповнолітньому віці, позивачу необхідно було надати докази проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року або 13 листопада 1991 року саме у неповнолітньому віці. Крім того, відповідачем зазначено, для встановлення належності до громадянства України необхідно з'ясувати інформацію щодо віднесення батьків позивача до категорії осіб, зазначених у підпункті «а» пункту 7 Порядку №215 від 27.03.2001, адже з урахуванням того, що позивач станом на 24.09.1991 була неповнолітньою, її правовий статус (громадянство) залежить від правового статусу (громадянства) її батьків. При цьому, відповідачем зазначено, що відомості щодо оформлення паспортних документів в Україні, а також визначення належності до громадянства України батьків ОСОБА_2 відсутні, в той же час, як відповідно до повідомлення Посольства Грузії в м. Київі №60/33830 від 07.12.2021 за інформацією від ЮЮПП Агенства розвитку державних сервісів Міністерства юстиції Грузії ОСОБА_3 вважається громадянкою Грузії. У зв'язку з наведеним відповідач просив в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
17.07.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» від відповідача надійшла заява про долучення доказів (вх. №27888/24), до якої долучено копію заяви ОСОБА_1 довільної форми від 24.08.2023 та копія відповіді №1216-1194/1216-23 від 09.09.2023.
Представник позивача у судовому засіданні 17.09.2024 позовні вимоги підтримала та просила адміністративний позов задовольнити, посилаючись на обставини, що наведені у позові.
Представник відповідача вимоги позову не визнала та просила у задоволенні позову відмовити, посилаючись на доводи викладені у відзиві на позов та у письмових поясненнях.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи.
Судом встановлено, що 23.08.2023 ОСОБА_1 звернулася до Новокодацького відділу у м. Дніпрі ГУ ДМС у Дніпропетровській області із заявою, яка прийнята та зареєстрована.
Зі змісту поданої позивачем заяви вбачається, що ОСОБА_1 просила надати довідку про приналежність до громадянства України
До заяви позивачем додано копію рішення Мар'їнського районного суду Донецької області від 11.09.2019 про встановлення факту постійного проживання ОСОБА_1 на території України станом на 24 серпня 1991 року, ухвалу Мар'їнського районного суду Донецької області від 28.10.2022 про роз'яснення судового рішення.
Листом №1216-1194/1216-23 від 09.09.2023 Новокодацький відділ у місті Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області повідомив позивача про те, що встановлення належності до громадянства України передбачено положеннями статті 3 Закону України «Про громадянство України», відповідно до якої громадянами України є: 1) усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України; 2) особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав; 3) особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено напис «громадянин України», та діти таких осіб, які прибули разом із батьками в Україну і на момент прибуття в Україну не досягли повноліття, якщо зазначені особи подали заяви про оформлення належності до громадянства України; 4) особи, які набули громадянство України відповідно до законів України та міжнародних договорів України,
Також даним листом позивача повідомлено, що проведеними перевірками встановлено, що паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , яким позивач була задокументована 17.04.2009 Мар'їнським РВ ГУМВС України в Донецькій області, був визнаний висновком службової перевірки УГІРФО ГУМВС України в Донецькій області від 23.02.2010 таким, що виданий з порушенням вимог законодавства та підлягає вилученню.
Крім того, згідно поданих копій рішень Мар'їнського районного суду Донецької області від 11.09.2019 та 28.10.2022 про встановлення факту постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року або за станом на 13 листопада 1991 року позивач не досягла повноліття, тому проживання на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року), як неповнолітньої дитини разом з батьками, не встановлено. Відомості щодо оформлення паспортних документів, а також визначення належності до громадянства України батьків позивача відсутні, тому підтвердити чи спростувати належність позивача до громадянства України не є можливим через відсутність даних щодо проживання батьків позивача на території України станом на 24 серпня 1991 року або 13 листопада 1991 року, що вимагається діючим законодавством України.
Не погоджуючись з даною бездіяльністю позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом.
Згідно ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та в межах повноважень, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 1 Закону України «Про громадянство України» встановлено, що громадянство України - правовий зв'язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов'язках.
Громадянин України - особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України.
Іноземець - особа, яка не перебуває в громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав.
Зобов'язання припинити іноземне громадянство - письмово оформлена заява іноземця про те, що в разі набуття громадянства України він припинить громадянство (підданство) іншої держави або громадянства (підданства) інших держав і протягом двох років з моменту набуття ним громадянства України подасть документ про припинення громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав до органу, що видав йому тимчасове посвідчення громадянина України.
Декларація про відмову від іноземного громадянства - документ, у якому іноземець, який узяв зобов'язання припинити іноземне громадянство і в якого існують незалежні від нього причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) або іноземних громадянств (підданств), засвідчує свою відмову від громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав.
Декларація про відсутність іноземного громадянства - документ, в якому особа повідомляє про відсутність у неї іноземного громадянства (підданства) або громадянств (підданств) з обґрунтуванням причин такої відсутності.
Пунктом 1 частини 1 статті 2 Закону України «Про громадянство України» Законодавство України про громадянство ґрунтується на таких принципах, зокрема, єдиного громадянства - громадянства держави Україна, що виключає можливість існування громадянства адміністративно-територіальних одиниць України. Якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України. Якщо іноземець набув громадянство України, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про громадянство України» громадянами України є:
- усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України;
- особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав;
- особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено напис «громадянин України», та діти таких осіб, які прибули разом із батьками в Україну і на момент прибуття в Україну не досягли повноліття, якщо зазначені особи подали заяви про оформлення належності до громадянства України;
- особи, які набули громадянство України відповідно до законів України та міжнародних договорів України.
Особи, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, є громадянами України з 24 серпня 1991 року, зазначені у пункті 2, - з 13 листопада 1991 року, а у пункті 3, - з моменту внесення відмітки про громадянство України.
Статтею 8 Закону України «Про громадянство України» особа (іноземець або особа без громадянства), яка сама чи хоча б один із її батьків або її дід чи баба, прадід чи прабаба, або її рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або яка сама чи хоча б один із її батьків або її дід чи баба, прадід чи прабаба, або її рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), а також її неповнолітні діти мають право на набуття громадянства України за територіальним походженням.
Для оформлення набуття громадянства України в установленому порядку разом із заявою (клопотанням) про набуття громадянства України подається:
особою без громадянства - декларація про відсутність іноземного громадянства;
іноземцем - зобов'язання припинити іноземне громадянство.
Відповідно до статті 24 Закону України «Про громадянство України» Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, здійснює повноваження щодо:
прийняття рішень про встановлення, оформлення належності до громадянства України відповідно до статті 3 цього Закону;
прийняття заяв разом із необхідними документами щодо прийняття до громадянства України, щодо виходу з громадянства України дітей у випадках, передбачених частинами дев'ятою - одинадцятою статті 18 цього Закону, перевірки правильності оформлення документів, наявності умов для прийняття до громадянства України і відсутності підстав, з яких особа не приймається до громадянства України, наявності підстав для виходу з громадянства України і відсутності підстав, з яких не допускається вихід з громадянства України, надсилання заяв разом зі своїм висновком на розгляд Комісії при Президентові України з питань громадянства;
підготовки подань про втрату особами громадянства України і разом із необхідними документами надсилання їх на розгляд Комісії при Президентові України з питань громадянства;
прийняття рішень про оформлення набуття громадянства України особами з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4-10 статті 6 цього Закону;
скасування в межах повноважень прийнятих рішень про оформлення набуття громадянства України у випадках, передбачених статтею 21 цього Закону;
виконання рішень Президента України з питань громадянства;
видання особам, стосовно яких прийнято рішення про встановлення, оформлення належності до громадянства України, та особам, які набули громадянство України, паспортів громадянина України, тимчасових посвідчень громадянина України, довідок про реєстрацію особи громадянином України;
вилучення в осіб, громадянство яких припинено або стосовно яких скасовано рішення про встановлення, оформлення належності до громадянства України, про оформлення набуття громадянства України, довідок про реєстрацію особи громадянином України, паспортів громадянина України, тимчасових посвідчень громадянина України, паспортів громадянина України для виїзду за кордон та видання довідок про припинення громадянства України;
ведення обліку осіб, стосовно яких прийнято рішення про встановлення, оформлення належності до громадянства України, осіб, які набули, припинили громадянство України, осіб, стосовно яких у межах повноважень здійснюються провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень;
проведення за заявою осіб, які перебувають на території України на законних підставах, перевірки їх належності до громадянства України.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, в межах повноважень, визначених цим Законом, та виключно для цілей підтвердження інформації та/або документів, пов'язаних з провадженням за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконанням прийнятих рішень, має право в установленому законодавством порядку безоплатно отримувати інформацію (у тому числі персональні дані) з автоматизованих інформаційних систем, реєстрів, баз даних, володільцем, розпорядником, держателем та/або адміністратором яких є центральні та місцеві органи виконавчої влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, що належать до сфери управління державних органів, в обсязі інформації про особу та/або документів, пов'язаних з провадженням за заявами і поданнями з питань громадянства України, а також звертатися із запитами до уповноважених органів інших держав, міжнародних організацій.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, один раз на півріччя інформує Комісію при Президентові України з питань громадянства про виконання рішень Президента України з питань громадянства.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, здійснює повноваження, передбачені цим Законом, стосовно громадян України, які проживають на території України, а також іноземців та осіб без громадянства, які перебувають на території України.
Перелік документів, які подаються для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України , прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, а також процедуру подання цих документів та провадження за ними, виконання прийнятих рішень з питань громадянства України визначається Порядком провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України № 215 від 27.03.2001 (в редакції Указу Президента України № 588/2006 від 27.06.2006).
Згідно пункту 1 розділу 1 Порядку №215 для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, виходу з громадянства України особа подає заяву, а також інші документи, передбачені розділом II цього Порядку.
Відповідно до пункту 2 розділу 1 Порядку №215 заяви про встановлення та оформлення належності до громадянства України особою, яка проживає на території України, - на ім'я керівника територіального органу Державної міграційної служби України за місцем проживання особи.
Пунктом 4 Порядку №215 встановлено, що заява та інші документи з питань громадянства дитини подаються одним з її батьків або іншим законним представником дитини за місцем проживання дитини або одного з її батьків чи іншого законного представника.
Пунктом 7 Порядку №215 визначено, що встановлення належності до громадянства України стосується:
а) громадян колишнього СРСР, які не одержали паспорт громадянина України або паспорт громадянина України для виїзду за кордон та не мають у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року або проживання в Україні за станом на 13 листопада 1991 року, в тому числі:
осіб, які за станом на 13 листопада 1991 року проходили строкову військову службу на території України і після її проходження залишилися проживати на території України;
осіб, які за станом на 24 серпня 1991 року або за станом на 13 листопада 1991 року відбували покарання в місцях позбавлення волі на території України та перебували у громадянстві колишнього СРСР і до набрання вироком суду законної сили постійно проживали відповідно на території УРСР або проживали на території України;
б) осіб, які за станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року не досягли повноліття і батьки яких належать до категорій, зазначених у підпункті "а" цього пункту;
в) осіб, які за станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року не досягли повноліття та виховувалися в державних дитячих закладах України.
Пунктом 10 Порядку №215 встановлено, що для встановлення відповідно до пунктів 1 та 2 частини першої статті 3 Закону належності до громадянства України особа, яка за станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року не досягла повноліття та проживала в Україні разом із батьками (одним із них) або іншим її законним представником, подає:
а) заяву про встановлення належності до громадянства України;
б) копію свідоцтва про народження;
в) один із таких документів:
- довідку, що підтверджує факт постійного проживання особи в неповнолітньому віці на території України за станом на 24 серпня 1991 року або факт її проживання в неповнолітньому віці в Україні за станом на 13 листопада 1991 року;
- довідку, що підтверджує факт постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року батьків (одного з них) особи або іншого її законного представника, з якими особа в неповнолітньому віці постійно проживала, або факт їх проживання в Україні за станом на 13 листопада 1991 року;
- документ, що підтверджує факт перебування особи в неповнолітньому віці на вихованні у державному дитячому закладі України за станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року;
- копії паспортів батьків (одного з них) особи або іншого її законного представника - громадян колишнього СРСР з відміткою про прописку, що підтверджує факт їх постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року або факт їх проживання в Україні за станом на 13 листопада 1991 року. У разі відсутності у батьків (одного з них) особи або іншого її законного представника паспорта громадянина колишнього СРСР подається довідка територіального підрозділу Державної міграційної служби України про те, що за станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року ця особа перебувала в громадянстві колишнього СРСР і відповідно постійно проживала, проживала на території України (за наявності документів, що підтверджують зазначений факт);
- судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання особи в неповнолітньому віці на території України за станом на 24 серпня 1991 року або факту її проживання в неповнолітньому віці в Україні за станом на 13 листопада 1991 року;
- судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року батьків (одного з них) особи або іншого законного представника, з яким особа в неповнолітньому віці постійно проживала на території України, або факту їх проживання в Україні за станом на 13 листопада 1991 року.
Якщо документи про встановлення належності до громадянства України подає особа, яка за станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року була неповнолітньою та проживала в Україні не з батьками (одним із них), а з іншим законним представником, подається також копія документа про встановлення опіки чи піклування.
Наказом МВС України №715 від 16.08.2012 «Про затвердження зразків документів, які подаються для встановлення належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, та журналів обліку», затверджено заяву про встановлення належності до громадянства України за Формою 1.
Згідно Форми 1, затвердженої наказом МВС України №715 від 16.08.2012, заява перо встановлення належності до громадянства України має містити текст наступного змісту: «Прошу встановити мою належність до громадянства України на підставі пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про громадянство України»; пункту 2 частини першої статті 3 Закону України «Про громадянство України» (необхідне підкреслити)».
Також за Формою 1, затвердженою наказом МВС України №715 від 16.08.2012, в заяві про встановлення належності необхідно зазначити необхідні відомості, які складаються з 6 запитань.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, 24.08.2023, ОСОБА_1 звернулася до Начальника Новокодацького відділу в місті Дніпрі ГУ ДМС України у Дніпропетровській області із заявою, в якій просила надати довідку про наявність приналежності до громадянства.
З дослідженої судом заяви судом встановлено, що подана позивачем, 24.08.2023, заява за формою та змістом не відповідає Формі 1, яка затверджена наказом МВС України №715 від 16.08.2012.
Також судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на момент проголошення незалежності України (24.08.1991) була неповнолітньою.
Тобто в розумінні підпункту «б» пункту 7 Порядку №715 належність позивача до громадянства України залежить від належності батьків позивача до категорії осіб, зазначених у підпункті «а» цього пункту Положення.
З матеріалів справи судом встановлено, що у органів ДМС України відсутні дані про те, що батьки позивача є громадянами колишнього СРСР, які не одержали паспорт громадянина України або паспорт громадянина України для виїзду за кордон та не мають у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року або проживання в Україні за станом на 13 листопада 1991 року, в тому числі: особами, які за станом на 13 листопада 1991 року проходили строкову військову службу на території України і після її проходження залишилися проживати на території України; особами, які за станом на 24 серпня 1991 року або за станом на 13 листопада 1991 року відбували покарання в місцях позбавлення волі на території України та перебували у громадянстві колишнього СРСР і до набрання вироком суду законної сили постійно проживали відповідно на території УРСР або проживали на території України.
Пунктом 89 Порядку №215 встановлено, що Територіальний підрозділ Державної міграційної служби України, до якого подано документи щодо встановлення або оформлення належності до громадянства України, перевіряє відповідність оформлення поданих документів вимогам законодавства України.
Якщо під час перевірки буде встановлено, що подані заявником документи не оформлені відповідно до вимог законодавства України, територіальний підрозділ Державної міграційної служби України не пізніш як у двотижневий строк з дня надходження документів повертає їх заявникові для усунення недоліків. Якщо заявник у двомісячний строк з дня повернення йому документів не усуває недоліки та не подає документи повторно, керівник територіального підрозділу Державної міграційної служби України приймає рішення про припинення провадження за цією заявою.
Таким чином, Територіальним підрозділом Державної міграційної служби заява ОСОБА_1 прийнята 24.08.2023, в поряду і строки, передбачені Порядком № 215 перевірена, встановлено, що подані заявником документи не оформлені відповідно до вимог законодавства України і листом №1216-1194/1216-23 від 09.09.2023 повідомлено про це позивача.
Отже суд доходить висновку, що в даному випадку відповідач діяв в порядку, передбаченому чинним законодавством України.
Суд відзначає, що з матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 є громадянкою Грузії, тобто іноземкою, що, за умови відсутності припинення іноземного громадянства, суперечить основним принципам набуття громадянства України, визначених відповідним Законом.
Окрім того, в матеріалах справи міститься паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 , виданий Мар'їнським РВ ГУМВС України в Донецькій області 17.04.2009, який за результатами службової перевірки УГІРФО ГУМВС України в Дніпропетровській області з 23.02.2010 визнаний таким, що виданий з порушенням законодавства та підлягає вилученню.
Відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство України, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Керуючись ст. ст. 2, 72-77, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, відмовити повністю.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 27 вересня 2024 року.
Суддя О.В. Царікова