20 вересня 2024 рокуСправа №160/14325/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Тулянцевої І.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії, -
03 червня 2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду засобами поштового зв'язку надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області в особі Синельниківського відділу ГУ ДМС у Дніпропетровській області, в якому позивач просить:
- визнати протиправною відмову Головного управління ДМС України в Дніпропетровській області в особі Синельниківського відділу ГУ ДМС України у Дніпропетровській області у видачі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв'язку із досягненням ним 14-річного віку, паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року №2503-ХІІ;
- зобов'язати Головне управління ДМС України в Дніпропетровській області в особі Синельниківського відділу ГУ ДМС України у Дніпропетровській області оформити та видати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв'язку із досягненням ним 14-річного віку, паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року №2503-ХІІ.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_2 по досягненню ним 14-річного віку, разом з матір'ю та батьком, які є його законними представниками, 21.09.2023 року та 27.09.2023 року звернулись до Синельниківського відділу ГУ ДМС у Дніпропетровській області та до Головного управління ДМС України у Дніпропетровській області із заявою, до кожного окремо, в якій просили оформити ОСОБА_2 паспорт громадянина України у формі книжечки, проставити відмітку реєстрації місця проживання в паспорті, провести реєстрацію громадянства відносно ОСОБА_2 та вести облік щодо ОСОБА_2 без використання ЄДДР та без обробки персональних даних ОСОБА_2 . Листом Синельниківського відділу ГУ ДМС у Дніпропетровській області від 06.10.2023 року за вих.№Г-705/6/1201-23/1201.4.1/19284-23, позивачу відмовлено в оформленні паспорту, посилаючись на відсутність відповідного рішення суду, що набрало законної сили. Також, листом Головного управління ДМС України у Дніпропетровській області від 20.10.2023 року за вих. №1257/20199-23 ОСОБА_2 повідомлено про те, що після настання 16-річного віку, йому необхідно звернутись до територіального підрозділу ДМС з рішенням суду, що набрало законної сили, та документами перелік яких зазначено у розділі ІІІ Тимчасового порядку. Вважаючи відмову відповідача протиправною, ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 звернулась до суду за захистом його прав.
Ухвалою суду від 12 червня 2024 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів з дня отримання копії вказаної ухвали.
На виконання вимог ухвали суду від 12 червня 2024 року на адресу суду засобами поштового зв'язку від ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 , 05.07.2024 року надійшла заява про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, з наведенням відповідних підстав.
Ухвалою суду від 22 липня 2024 року поновлено ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 строк звернення до суду із адміністративним позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області в особі Синельниківського відділу ГУ ДМС у Дніпропетровській області про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії, відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання відзиву на позов (у разі заперечення проти позову) протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
06 серпня 2024 року на адресу суду через підсистему «Електронний суд» від Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позову заперечує в повному обсязі та зазначає, що відповідно до листа Відділу паспортизації Управління з питань паспортизації, реєстрації та еміграції ГУ ДМС у Дніпропетровській області за № 1201.4.3/26215-24 від 01.08.2024, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 був документований 14.05.2022 паспортом для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 , строком дії до 14.05.2026, у зв'язку з чим присвоєно УНЗР 20090211-06078. Відповідний паспорт знаходиться в користуванні ОСОБА_2 . Так, ОСОБА_1 19.04.2022 звернулась до Синельниківського відділу ГУ ДМС у Дніпропетровській області та просила внести до Єдиного державного демографічного реєстру інформацію про ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв'язку з оформленням паспорта громадянина України для виїзду за кордон, в результаті чого була сформована заява-анкета № 20986839. Враховуючи вищевикладене, станом на час розгляду даної судової справи, дані ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 вже внесені до Єдиного державного демографічного реєстру з присвоєнням УНЗР 20090211-06078, з внесенням відцифрованого образу обличчя та відбитків пальців рук за згодою законного представника при оформленні паспорта громадянина України для виїзду за кордон. У зв'язку з досягненням 14-річного віку батьки ОСОБА_2 звернулися із заявою від 21.09.2023 року, складеною у довільній формі до Синельниківського відділу ГУ ДМС у Дніпропетровській області в якій просили оформити ОСОБА_2 паспорт книжечку, проставити відмітку реєстрації, провести реєстрацію громадянства відносно ОСОБА_2 та вести облік щодо ОСОБА_2 без використання ЄДДР та без обробки персональних даних ОСОБА_2 . До заяв було долучено копію свідоцтва про народження НОМЕР_2 , заява про видачу паспорта, листи з Міністерства освіти і науки України, та заява ОСОБА_2 у довільній формі в якій останній категорично відмовляється від присвоєння УНЗР та отримання пластикової картки. 20.10.2023 Синельниківським відділом ГУ ДМС у Дніпропетровській області за вих.№1257/20199-23 на вищезазначену заяву було надано відповідь. З аналогічною заявою батьки ОСОБА_2 звернулись 27.09.2023 до ГУ ДМС у Дніпропетровській області. 06.10.2023 ГУ ДМС у Дніпропетровській області за вих. №Г-705/6/1201- 23/1201.4.1/19284-23 на вищезазначену заяву було надано відповідь відповідно до норм чинного законодавства а також роз'яснено що процедура реєстрації громадянства України стосується іноземців та осіб без громадянства, які його набувають у порядку встановленому Законом, а внесення реєстрації місця проживання відноситься до органів реєстрації. Звертають увагу суду, що ОСОБА_2 на момент звернення виповнилось 14 років. Слід зазначити, що згідно до пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України № 2503-ХІІ від 26.06.1992, паспорт громадянина України видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку. Відтак, право отримати паспорт у формі книжечки наявне у особи, яка досягла 16-річного віку та звернулась до уповноваженого органу з заявою, форма якої встановлена додатком 1 до Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.06.2019 № 456. З урахуванням викладеного, Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області заперечує проти пояснень, міркувань та аргументів викладених в позовній заяві, вважає їх безпідставними та необґрунтованими, такими, що не підлягають задоволенню.
15 серпня 2024 року на адресу суду засобами поштового зв'язку від ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 надійшли заперечення на відзив на позовну заяву, в якій позивач не погоджується з доводами відповідача, просить задовольнити позовні вимоги, посилаючись на обставини зразкової справи, викладені у Постанові Великої Палати Верховного Суду №806/3265/17 від 19.09.2018 року.
Суд також зазначає, що правильне найменування відповідача - Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є сином ОСОБА_1 (мати) та ОСОБА_3 (батько), що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданого 28 лютого 2009 року Відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Синельникове Синельниківського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області, які відповідно до ч. 1 ст. 242 Цивільного кодексу України є його законними представниками.
По досягненню чотирнадцятирічного віку, ОСОБА_2 разом із матір'ю та батьком 21.09.2023 року та 27.09.2023 року звернулись до Синельниківського відділу ГУ ДМС у Дніпропетровській області та до Головного управління ДМС України у Дніпропетровській області із заявою, до кожного окремо, в якій просили оформити ОСОБА_2 паспорт громадянина України у формі книжечки, проставити відмітку реєстрації місця проживання в паспорті, провести реєстрацію громадянства відносно ОСОБА_2 та вести облік щодо ОСОБА_2 без використання ЄДДР та без обробки персональних даних ОСОБА_2 .
До вказаної заяви додано:
1) дві фотокартки розміром 3,5х4,5 см для оформлення бланку паспорта - для територіального підрозділу ДМС;
2) копія свідоцтва про народження;
3) заява за формою про видачу паспорта відповідно наказів МВС України від 13.04.2012р. №320 та від 06.06.2019р. №456;
4) копія листів Міністерства освіти та науки України №1/9-131 від 11.03.2021р. та №1/9-347 від 24.06.2020р.;
5) особиста заява ОСОБА_2
06.10.2023 року Синельниківським відділом ГУ ДМС у Дніпропетровській області та 20.10.2023 року Головним управлінням ДМС України у Дніпропетровській області на вищезазначені заяви неповнолітньої дитини ОСОБА_2 та його законних представників було надано відповіді №Г-705/6/1201-23/1201.4.1/19284-23 та №1257/20199-23 в яких, зокрема, повідомлено, що на виконання пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302 наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2019 № 456 затверджено Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України, який зареєстровано у Міністерстві юстиції України 14 червня 2019 року за № 620/33591 (далі- Тимчасовий порядок), набрав чинності з дня його офіційного опублікування - 21.06.2019.
Зазначеним Тимчасовим порядком визначено процедуру подання документів, їх розгляд і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року, засвідчене в установленому порядку. Відтак, з метою документування Вас паспортом громадянина України зразка 1994 року необхідно, після настання 16-річного віку, звернутись до територіального підрозділу ДМС з рішенням суду, що набрало законної сили, пре зобов'язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року, засвідченому в установленому законодавством порядку та документам перелік яких зазначено у розділі III Тимчасового порядку.
Вважаючи таку відмову відповідача протиправною, ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 звернулась до суду за захистом його прав.
Також, судом були досліджені письмові докази, копії яких були надані відповідачем разом з відзивом на позовну заяву.
Відповідно до заяви-анкети №20986839 від 19.04.2022 року для внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру ОСОБА_1 просить внести до Єдиного державного демографічного реєстру інформацію про особу, інтереси якої вона представляє ( ОСОБА_2 ) у зв'язку із оформленням паспорта громадянина України для виїзду за кордон.
Згідно облікової картки на особу, яка порушує клопотання про видачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон, ОСОБА_2 отримав паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 , дата видачі 14.05.2022р., строк дії до 14.05.2026р., у зв'язку з чим присвоєно УНЗР 20090211-06078.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про громадянство України» від 18.01.2001 року №2235-III (далі Закон №2235-III) документом, що підтверджує громадянство України, є паспорт громадянина України.
На виконання ст. 5 Закону №2235-III постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року №2503-XII затверджено Положення про паспорт громадянина України (далі Положення №2503-ХІІ), згідно п. 1 якого паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт є дійсним для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.
Пунктом 2 Положення №2503-ХІІ встановлено, що паспорт громадянина України (далі- паспорт) видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку.
Відповідно до п. 5 Положення №2503-ХІІ паспортна книжечка являє собою зшиту внакидку нитками обрізну книжечку розміром 88х125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок.
Згідно п. 13 Положення №2503-ХІІ для одержання паспорта громадянин подає:
заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України;
свідоцтво про народження;
дві фотокартки розміром 35х45 мм;
у необхідних випадках - документи, що підтверджують громадянство України.
Форма заяви, зазначеної у підпункті 1 пункті 13 Положення, була затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України № 320 від 13.04.2012 «Про затвердження порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України», а саме Додаток 1. Однак вказаний наказ втратив чинність на підставі наказу цього ж Міністерства від 01.03.2018 №161. Іншого зразка форми про видачу паспорта громадянина України, встановленого Міністерством внутрішніх справ України для реалізації пункту 13 Положення № 2503-XII на сьогодні немає.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 29.02.2024 року у справі №280/5678/22.
З 06.12.2012 набрав чинності Закон України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 № 5492-VI (далі - Закон № 5492-VI), яким визначено правові та організаційні засади видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов'язки осіб, на ім'я яких видані такі документи.
Згідно з частиною 1 статті 1 Закону №5492-VI суспільні відносини, пов'язані із збиранням, накопиченням, захистом, зберіганням, обліком, використанням і поширенням інформації Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Реєстр), оформленням, видачею, обміном, пересиланням, вилученням, поверненням державі, визнанням недійсними та знищенням передбачених цим Законом документів, регулюються Конституцією України, міжнародними договорами України, цим та іншими законами України, а також прийнятими на їх виконання нормативно-правовими актами у сферах, де використовуються відповідні документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи.
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону 5492-VI Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.
Відповідно до статті 10 Закону №5492-VI внесення інформації до Реєстру здійснюється уповноваженими суб'єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних». У разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним.
Згідно з пунктом «а» частини 1 статті 13 Закону №5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України і оформлення такого передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, спрямованих на лібералізацію Європейським Союзом візового режиму для України» від 14.07.2016 № 1474-VIII, який набрав чинності з 1 жовтня 2016 року, (далі - Закон № 1474-VIII) статтю 13 Закону № 5492-VI доповнено частиною 3 наступного змісту: «Паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт України, службовий паспорт України, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, проїзний документ біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, проїзний документ особи, якій надано додатковий захист, картка мігранта містять безконтактний електронний носій. Посвідчення особи на повернення в Україну, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідчення водія не містять безконтактного електронного носія.»
Також Законом № 1474-VIII частину 2 статті 21 Закону № 5492-VI викладено в такій редакції: "Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України."
Згідно з частинами 1, 2, 4 та 5 статті 14 Закону № 5492-VI форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.
Кабінету Міністрів України пунктом 7 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1474-VIII доручено у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, затверджено зразок бланка, технічного опису та Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України.
Згідно з пунктами 1-3 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого Постановою № 302, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - Порядок № 302) паспорт громадянина України (далі - паспорт) є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. Кожен громадянин України, який досяг 14-річного віку, зобов'язаний отримати паспорт.
Підпунктом 1 пункту 7 Порядку № 302 встановлено, що оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта особі, яка досягла 14-річного віку, здійснюються на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто.
Пунктами 14 та 32 Порядку № 302 закріплено перелік інформації про особу, на ім'я якої оформляється паспорт, яка вноситься до заяви-анкети, а також документи, які подає заявник для оформлення паспорта.
Таким чином, реалізація волевиявлення громадянина на отримання паспорта, незалежно від форми такого, здійснювалась і здійснюється шляхом подання заяви-анкети до компетентного органу особисто особою, яка звертається за отриманням паспорта, із зазначенням інформації та долученням документів, які передбачені вимогами чинного законодавства. При цьому, дотримання особою певних правил, пов'язаних з процедурою оформлення та видачі паспорта, зокрема щодо дотримання форми заяви, є обов'язковим.
Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 07 листопада 2018 року (справа № 820/3327/16), від 29 листопада 2019 року у справі №260/1414/18, від 10 грудня 2020 року у справі № 240/575/20.
Позивач стверджує, що дана справа відповідає ознакам зразкової справи № 806/3265/17 (провадження № Пз/9901/2/18), у якій Велика Палата Верховного Суду раніше висловила правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії.
Суд вказує на помилковість таких аргументів, оскільки висновки Великої Палати Верховного Суду у зразковій адміністративній справі №806/3265/17 належить застосовувати в адміністративних справах щодо звернення осіб до суду з позовом до територіальних органів ДМС України з вимогами видати паспорт громадянина України у формі книжечки, у зв'язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ.
Розглянувши зразкову справу №806/3265/17, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що норми Закону №5492-VI, на відміну від норм Положення №2503-XII (теж діючого на момент виникнення правовідносин), не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорта у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім'я та по батькові, та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог статті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було «встановлене законом»), не було «необхідним у демократичному суспільстві» у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя в контексті неможливості реалізації права на власне ім'я, що становить порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року.
Велика Палата Верховного Суду у зразковій справі констатувала, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID-картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.
З урахуванням викладеного, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що позовні вимоги про визнання протиправними дій Відділу УДМС щодо відмови у видачі позивачеві паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення №2503-ХІІ є обґрунтованими. При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що самі по собі дії Відділу УДМС щодо відмови позивачеві у видачі їй паспорта громадянина України у формі книжечки відповідали Закону №5492-VI.
Суд звертає увагу, що відповідно до пунктів 21, 22 частини 1 статті 4 КАС України типові адміністративні справи - адміністративні справи, відповідачем у яких є один і той самий суб'єкт владних повноважень (його відокремлені структурні підрозділи), спір у яких виник з аналогічних підстав, у відносинах, що регулюються одними нормами права, та у яких позивачами заявлено аналогічні вимоги; зразкова адміністративна справа - типова адміністративна справа, прийнята до провадження Верховним Судом як судом першої інстанції для постановлення зразкового рішення.
Таким чином, ознаками типових адміністративних справ є один і той же відповідач-суб'єкт владних повноважень та/або його відокремлені структурні підрозділи, аналогічні підстави публічно-правового спору, однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин та аналогічні позовні вимоги.
Повертаючись до матеріалів даної справи, визначальними її особливостями, на підставі яких адміністративна справа №160/14325/24 не може бути визначена як типова є, зокрема, те, що позивач, звертаючись у минулому із оформленням паспорту громадянина України для виїзду за кордон (біометричного закордонного паспорту) вже надав згоду на обробку персональних даних із використанням засобів Єдиного державного демографічного реєстру, і унікальний номер запису в Реєстрі вже був сформовано.
Судом встановлено, що 19.04.2022 року ОСОБА_1 , як законний представник ОСОБА_2 , подала до Синельниківського відділу ГУ ДМС у Дніпропетровській області заяву-анкету № 20986839 для внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру про особу, інтереси якої вона представляє ОСОБА_2 у зв'язку із оформленням паспорта громадянина України для виїзду за кордон.
З поданої заяви-анкети вбачається, що законним представником ОСОБА_2 , його матір'ю ОСОБА_1 надано згоду на внесення стосовно сина інформації до Єдиного державного демографічного реєстру, а саме відцифрованого образу обличчя.
Тобто, законним представником позивача ОСОБА_1 надано згоду на внесення стосовно її сина інформації до Єдиного державного демографічного реєстру задовго до звернення до суду з даним позовом.
Відповідно до наявної в матеріалах справи копії облікової картки на особу, яка порушує клопотання про видачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон, ОСОБА_2 14.05.2022 року видано паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 зі строком дії до 14.05.2026 року.
Зазначений паспорт виданий на підставі особистого звернення законного представника неповнолітнього ОСОБА_2 до Синельниківського відділу ГУ ДМС у Дніпропетровській області з наданням згоди на обробку персональних і конфіденційних даних неповнолітнього з метою оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон.
Відтак, унікальний номеру запису (УНЗР) в Єдиному державному демографічному реєстрі 20090211-06078 вже було присвоєно позивачу в 2022 році, за наслідком подання заяви-анкети від 19.04.2022 року.
Разом з тим, у зразковій справі правовідносини стосувались майбутнього внесення персональних даних до Реєстру, та предметом розгляду у такій справі було порушене право мати паспорт у альтернативній формі особи, яка не надавала згоду на обробку персональних даних.
Зазначена позиція узгоджується із висновками, висловленими Верховним Судом у постанові від 08 червня 2023 року в справі № 380/5977/21, які, в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України та частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», враховуються судом під час вирішення наведеного спору.
Суд звертає увагу, що однією із обставин, за якою Верховний Суд у справі №0940/2105/18 (постанова від 15 серпня 2019 року) скасував рішення судів попередніх інстанцій і направив справу на новий судовий розгляд, було те, що судами не надавалось оцінки поданню особою заяви-анкети та документів на оформлення паспорта у вигляді ID-картки і наданню згоди на обробку персональних даних, в результаті обробки яких такій особі присвоєно унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (УНЗР).
Відтак безпідставним є посилання позивача на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі № 806/3265/17 (зразкова справа), оскільки такі стосуються інших правовідносин, а саме при їх прийнятті суд захистив право позивача на виготовлення паспорта у традиційній формі книжечки зразка 1994 року (внутрішній паспорт громадянина України) виключно з огляду на його релігійні переконання для особи, яка ніколи не зверталася за оформленням біометричних документів.
Отже, суд першої інстанції дійшов висновку, що використання позивачем паспорта громадянина України для виїзду за кордон, при виготовленні якого було надано згоду на обробку персональних даних та було присвоєно унікальний номер запису в Реєстрі, який є єдиним та присвоюватись повторно не буде, свідчить, що отримання паспорта громадянина України у вигляді ID-картки жодним чином не порушує права позивача та в будь-якому разі не є втручанням у її приватне і сімейне життя.
З вказаного також варто дійти висновку про відсутність порушень статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року.
Аналогічний підхід до правозастосування викладений в постанові Верховного Суду від 08 червня 2023 року в справі № 380/5977/21.
Суд також звертає увагу, що Верховний Суд у справі № 160/1/21 (постанова від 21 грудня 2022 року) погодився із висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для видачі особі паспорта громадянина України зразка 1994 року (книжечки), зокрема, у зв'язку із встановленням факту самостійного звернення такої особи у минулому із заявою-анкетою щодо внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру та отримання паспорту громадянина України у формі ID-картки.
Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, з урахуванням встановленого факту надання законним представником позивача згоди на обробку персональних даних її сина та внесення їх до ЄДДР, суд дійшов висновку, що позивачем не наведено обґрунтованих доводів щодо протиправності оскаржуваних дій відповідача, а тому позовні вимоги задоволенню не піддягають.
Слід також зазначити, що під час розгляду спорів щодо оскарження дій суб'єктів владних повноважень суд перевіряє відповідність спірних дій вимогам, зазначеним у частині другій статті 2 КАС України. Цей обов'язок виникає із завдань адміністративного судочинства, до яких належить справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а викладені в позовній заяві вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
У зв'язку відмовою у задоволенні позовних вимог, розподіл судових витрат на підставі ст. 139 КАС України не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 72-74, 77, 241-246, 250, 260-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області (місцезнаходження: вул. В. Липинського, 7, м.Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 37806243) про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.В. Тулянцева