07 жовтня 2024 року ЛуцькСправа № 140/8318/24
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Лозовського О.А.,
розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом заяву ОСОБА_1 до Уповноваженого Верховної ради України з прав людини Лубінця Д.В. про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся із позовом до Уповноваженого Верховної ради України з прав людини ОСОБА_2 (далі - Уповноваженого ВРУ з прав людини ОСОБА_2 , відповідач), в якому просить визнати протиправною бездіяльність та зобов'язати ініціювати перегляд судового рішення від 12.10.2023 №990/29/23.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 19.06.2024 звернувся до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (далі - Уповноважений) з заявою в якій просив Уповноваженого ініціювати перегляд судового рішенні від 12.10.2023 Великої Палати Верховного суду за номером №990/29/23.
Листом від 08.07.2024 відповідач повідомив позивача, що Уповноважений діє відповідно до Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» У ст. 17 цього закону вказано, що Уповноважений приймає та розглядає звернення громадян відповідно до Закону України «Про звернення громадян». В водночас у ст. 12 Закону України «Про звернення громадян» зазначено, що дія цього закону не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений кримінальним процесуальним, цивільним процесуальним, трудовим законодавством, законодавством про захист економічної конкуренції, Кодексом адміністративного судочинства України, законами про «Судоустрій і статус суддів», «Про доступ до судових рішень», «Про запобігання корупції», «Про виконавче провадження», «Про адміністративну процедуру».
Вважає, що такі дії відповідача не відповідають чинному законодавству, тому звернувся до суду за захистом своїх прав з даною позовною заявою.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 26.08.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до частини першої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
23.08.2024 на адресу суду надійшла заява від позивача про усунення недоліків позовної заяви відповідно до ухвали судді від 12.08.2024 про залишення позовної заяви без руху, до якої було долучено належні докази усунення таких недоліків. Разом з тим, у новій редакції позовної заяви позивач просив розглядати заяву за його участі.
Щодо клопотання про здійснення розгляду справи за участю сторін, суд зазначає наступне.
Відповідно до приписів частин п'ятої та шостої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Частиною шостою статті 12 КАС України визначено перелік справ незначної складності. Відповідно до пункту 10 вказаної норми справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Частиною четвертою статті 257 КАС України встановлено перелік категорій справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Дана адміністративна справа не підпадає під вказаний перелік.
Таким чином, з огляду на характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі, дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому суд не вбачав підстав для розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Відзив на позов до суду не надходив.
Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 19.06.2024 звернувся до Уповноваженого ВРУ з прав людини з заявою, в якій просив Уповноваженого ініціювати перегляд судового рішенні від 12.10.2023 Великої Палати Верховного суду за номером №990/29/23. В заяві позивач обґрунтував свою позицію тим, що вважає рішення протиправним та незаконним, оскільки ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 03.11.2022 у справі №158/803/14-к було змінено вирок Млинівського районного суду Рівненської області від 25.04.2016. За зміненим вироком Млинівського районного суду Рівненської області позивач не підлягає кримінальній відповідальності, а вирок не є обвинувальним.
При звільненні особи від призначення покарання на підставі частини п'ятої статті 74 КК України вона відповідно до частини третьої статті 88 КК України вважається такою, що не має судимості.
Крім того, ОСОБА_1 у заяві зазначив, що не був присутнім під час розгляду у ВРП питання про припинення відставки, оскільки його не було повідомлено про час та дату розгляду цього питання, що є грубим порушенням законних прав позивача, а також принципів об'єктивності та справедливості, закріплених у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція), через фактичне позбавлення / обмеження прав неправомірними діями та бездіяльністю у процесі прийняття рішення.
05.07.2024 відповідач у відповідь на заяву позивача надав лист, у якому повідомив, що у положеннях Закону №776/97-ВР та КАС України зазначено, що звертаючись до Уповноваженого з проханням ініціювати у судовому провадженні перегляд судових рішень заявник має обґрунтувати неможливість самостійно здійснювати захист свої інтересів.
Також, представник відповідача у листі зауважив, що заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подано, зокрема: 1) з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 361 цього Кодексу, - учасниками справи протягом тридцяти днів повинна була дізнатися про існування таких обставин; 2) з підстави визначеної пунктом 2 частини другої статті 361 цього Кодексу, - учасниками справи протягом тридцяти днів з дня, коли вирок (ухвала) у кримінальному провадженні набрав (набрала) законної сили; 3) з підстави, визначеної пунктом 3 частини другої статті 361 цього Кодексу, - учасниками справи протягом - тридцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням, яким скасовано судове рішення, що стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.
Вважаючи вказані дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з відповідним позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм статтею 40 Конституції України права на звернення урегульовано Законом України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 №393/96 (далі по тексту - Закон №393/96).
Згідно з ч.1 ст.1 Закону №393/96 громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Статтею 3 Закону №393/96 визначено, що під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.
Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.
Відповідно до ст.4 Закону №393/96 до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких: порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод; незаконно покладено на громадянина які-небудь обов'язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.
Згідно зі ст.5 Закону №393/96 звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.
Статтею 18 Закону №393/96 передбачено, що громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, медіа, посадових осіб, має право: особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви; знайомитися з матеріалами перевірки; подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу; бути присутнім при розгляді заяви чи скарги; користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку; одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги; висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги; вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.
Статтею 19 Закону №393/96 встановлено, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.
Частиною 1 ст.20 Закону №393/96 визначено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Аналіз наведених норм законодавства свідчить про те, що орган, до якого направлена заява громадянина, зобов'язаний об'єктивно і вчасно її розглянути, перевірити викладені в ній факти, прийняти рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечити його виконання, а також повідомити громадянина про наслідки розгляду такої заяви.
Відповідно до ст.4 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» діяльність Уповноваженого доповнює існуючі засоби захисту конституційних прав і свобод людини, не відміняє їх і не тягне перегляду компетенції державних органів, які забезпечують захист і поновлення порушених прав і свобод.
Згідно зі ст.16 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» Уповноважений здійснює свою діяльність на підставі відомостей про порушення прав і свобод людини і громадянина, які отримує за зверненнями громадян України.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» Уповноважений приймає та розглядає звернення громадян України, іноземців, осіб без громадянства або осіб, які діють в їхніх інтересах, відповідно до Закону України «Про звернення громадян». Звернення подаються Уповноваженому в письмовій формі протягом року після виявлення порушення прав і свобод людини і громадянина. За наявності виняткових обставин цей строк може бути подовжений Уповноваженим, але не більше ніж до двох років.
Судовим розглядом встановлено, що до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини надійшла заява ОСОБА_1 від 19.06.2024, у якій він просив ініціювати перегляд судового рішенні від 12.10.2023 Великої Палати Верховного суду за номером №990/29/23.
Заяву позивача від 19.06.2024 розглянуто відповідно до вимог положень Закону України «Про звернення громадян» та листом Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 05.07.2024 №40063.4/21624.3/24.43.1 надано відповідь.
На підставі пункту 10 статті 13 Закону №776/97-ВР Уповноважений з метою захисту прав і свобод людини і громадянина особисто або через свого представника в установленому законом порядку може звертатися до суду про захист прав і свобод осіб, які через фізичний стан, недосягнення повноліття, похилий вік, недієздатність або обмежену дієздатність неспроможні самостійно захистити свої права і свободи; брати участь у судовому розгляді справ, провадження у яких відкрито за його позовами (заявами, клопотаннями (поданнями), вступати у справи, провадження в яких відкрито за позовами (заявами, клопотаннями (поданнями) інших осіб, на будь-якій стадії їх судового розгляду, ініціювати незалежно від його участі у судовому проваджені перегляд судових рішень.
У частині 2 статті 53 КАС України зазначено, що з метою захисту прав і свобод людини і громадянина у випадках, встановлених законом, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини може особисто або через свого представника звертатися до адміністративного суду з позовом, брати участь у розгляді справ за його позовом (заявою), а також на будь-якій стадії розгляду вступати у справу, провадження в якій відкрито за позовами (заявами) інших осіб, подавати апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, у тому числі у справі, провадження в якій відкрито за позовом (заявою) іншої особи. При цьому Уповноважений Верховної Ради України з прав людини повинен обґрунтувати адміністративному суду неможливість особи самостійно здійснювати захист своїх інтересів. Невиконання Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини вимог щодо надання зазначеного обґрунтування має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.
Проте, позивач стверджує, що не просить в Уповноваженого представляти його інтереси, а просить захистити його права і свобод людини і громадянина, проголошених Конституцією України, законами України та міжнародними договорами України, шляхом встановлення порушень моїх прав при розгляді справи №990/29/23.
Стосовно наведеного, суд зазначає, що Уповноважений зобов'язаний при захисті прав і свобод ОСОБА_1 , проголошених Конституцією України, згідно норм законодавства обґрунтувати суду неможливість особи самостійно здійснювати захист своїх інтересів.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем дане обґрунтування не надано, тому відповідач правомірно зауважив даний факт у листі від 05.07.2024 щодо ініціювання перегляду судового рішення №990/29/23.
Разом з тим, судом встановлено, що 02.02.2023 Вища Рада Правосуддя своїм рішенням позбавила позивача статусу судді у відставці та позбавила довічного грошового утримання.
Не погоджуючись з цим рішенням, позивачем був поданий позов до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду, в якому просив визнати протиправним, та не чинним рішення Вищої Ради Правосуддя від 02.02.2023 №12/0/15-23 про позбавлення ОСОБА_1 статусу судді у відставці, та припинення довічного по життєвого грошового утримання.
Рішенням №990/29/23 від 01.05.2023 Верховного суду складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в задоволені моїх позовних вимог повністю відмовлено.
На рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду позивачем подана апеляційна скарга до Великої палати Верховного суду. Велика палата апеляційну скаргу залишила без задоволення, рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 01.05.2023 залишила без змін.
Відповідно до частини 4 статті 22 КАС України Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, рішень, дій чи бездіяльності органів, які обирають (призначають), звільняють членів Вищої ради правосуддя, щодо питань обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя, звільнення їх з таких посад, оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів призначення суддів Конституційного Суду України у процесі конкурсного відбору кандидатів на посаду судді Конституційного Суду України, а також Дорадчої групи експертів щодо оцінювання таких кандидатів на посаду судді Конституційного Суду України, бездіяльності Кабінету Міністрів України щодо невнесення до Верховної Ради України законопроекту на виконання (реалізацію) рішення Українського народу про підтримку питання загальнодержавного значення на всеукраїнському референдумі за народною ініціативою.
Згідно з частиною 3 статті 23 КАС України у випадках, визначених цим Кодексом, Велика Палата Верховного Суду переглядає в апеляційному порядку як суд апеляційної інстанції судові рішення у справах, розглянутих Верховним Судом як судом першої інстанції.
Враховуючи наведене, суд зазначає, що Уповноважений може ініціювати перегляд даного судового рішення лише шляхом подання заяви про нововиявлені або виключні обставини, так як спірне рішення розглянуто в усіх інстанціях судового розгляду.
Відповідно до статті 361 КАС України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:
1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;
2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрало законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;
3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.
Підставами для перегляду судових рішень у зв'язку з виключнимиобставинами
1) встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане;
2) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні кримінального правопорушення, внаслідок якого було ухвалено судове рішення;
3) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні цієї справи судом.
З урахування вищенаведених норм, суд вважає, що відсутні підстави для ініціювання перегляду Великою Палатою Верховного Суду судового рішення по справі №990/29/23.
Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.
Керуючись статтями 243-246,262 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Уповноваженого Верховної ради України з прав людини Лубінця Дмитра Валерійовича ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.А. Лозовський