07 жовтня 2024 року ЛуцькСправа № 140/5889/24
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - ГУ ПФУ в м. Києві, відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач 2) про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в м. Києві від 14 травня 2024 року №907600146755 про відмову у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України від 10 грудня 2015 року №889-VІІІ “Про державну службу» (далі - Закон №889-VIII); зобов'язання ГУ ПФУ у Волинській області здійснити переведення та виплату пенсії за віком відповідно до Закону №889-VІІІ з дати звернення (09 травня 2024 року), зарахувавши до стажу державної служби періоди роботи в органах місцевого самоврядування з 08 грудня 1985 року по 09 квітня 2015 року та з визначенням розміру пенсії відповідно до наданих із заявою довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, виданих Прилісненською сільською радою Камінь-Каширського району від 08 травня 2024 року №32 та №33 (а.с.20-22).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року №1058-ІV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-ІV). Позивач 09 травня 2024 року звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про переведення її на пенсію відповідно до Закону №889-VIII, який набрав чинності 01 травня 2016 року. Проте їй було відмовлено у задоволенні заяви у зв'язку із відсутністю у позивача станом на 01 травня 2016 року необхідного стажу на посадах державної служби.
Позивач не погоджується із таким рішенням та зазначає, що період її роботи з 08 січня 1985 року по 09 квітня 2015 року відповідно до пункту 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року №283 (далі - Порядок №283), підлягає зарахуванню до стажу державної служби. Крім цього вказала, що на момент звернення із заявою про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону №889-VІІІ позивач досягла необхідного віку та у неї наявний необхідний стаж (понад 36 років, зокрема державної служби 30 років до травня 2016 року), тому вона має право на призначення пенсії в розмірі 60 відсотків суми заробітної плати працюючого державного службовця.
З наведених підстав позивач просила позов задовольнити.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 01 липня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідач 1, отримавши ухвалу про відкриття провадження в адміністративній справі 02 липня 2024 року (а.с.28), відзив на позов не подав.
Відповідач 2 у відзиві на позовну заяву позовні вимоги заперечив та у їх задоволенні просив відмовити (а.с.30-34). В обґрунтування цієї позиції вказав, що після реєстрації поданої до ГУ ПФУ у Волинській області заяви ОСОБА_1 від 09 травня 2024 року та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, - ГУ ПФУ в м. Києві, рішенням якого від 14 травня 2024 року №907600146755 позивачу відмовлено у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону №889-VIII через невиконання умови про необхідний стаж на посадах, віднесених до посад державних службовців.
Відповідач 2 зазначив, що Закон України від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ “Про державну службу» (далі - Закон №3723-ХІІ) набрав чинності 28 грудня 1993 року, тому саме з цієї дати посади державних службовців віднесено до відповідних категорій. Постановою Кабінету Міністрів України від 18 квітня 1994 року №239, яка була чинною до 26 жовтня 2001 року, посади працівників місцевих Рад народних депутатів та їх виконавчих комітетів були віднесені до відповідних категорій посад державних службовців, однак посада головного бухгалтера не була передбачена вказаною постановою. Крім того, за приписами статті 17 Закону №3723-XII громадяни України, які вперше зараховуються на державну службу, приймали Присягу державного службовця та відповідно до статті 26 Закону №3723-XII їм присвоювалися ранги державних службовців. Також відповідно до пункту 2 Порядку №283 до стажу державної служби зараховується робота на посадах керівних працівників і спеціалістів державних органів колишніх УРСР та інших республік, колишнього СРСР згідно з додатком (зокрема, в управліннях, відділах, які згідно із затвердженою структурою належали до апарату виконавчих комітетів місцевих Рад трудящих, Рад народних депутатів). На думку відповідача, до стажу державної служби та стажу служби на посадах місцевого самоврядування може бути зараховано період роботи з 08 грудня 1985 року по 01 січня 1994 року, якщо посада, яку обіймала позивач згідно із затвердженою структурою належала до апарату виконкому, що має бути підтверджено відповідними архівними документами, а період роботи з 01 січня 1994 року до 2002 року - якщо особа у цей період набула статусу державного службовця (склала Присягу). Позивач призначена на посаду спеціаліста з бухгалтерського обліку сільської ради 20 січня 2003 року та у цей день прийняла присягу посадової особи місцевого самоврядування, їй присвоєно 13 ранг.
Відповідач зауважив, що 04 липня 2001 року набрав чинності Закон України від 07 червня 2001 року №2493-III “Про службу в органах місцевого самоврядування» (далі - Закон №2493-III), статтею 14 якого посада спеціаліста виконавчого органу сільської ради (а не головного бухгалтера) віднесена до сьомої категорії посад в органах місцевого самоврядування. До того ж робота на посадах в органах місцевого самоврядування, які були віднесені до відповідних категорій посад державних службовців до набрання чинності Законом №2493-III, зараховується до стажу державної служби по 04 липня 2001 року.
Відповідач 2 заперечив і щодо здійснення переведення та перерахунку пенсії з врахуванням довідок від 08 травня 2024 року. З метою упорядкування умов оплати праці державних службовців державних органів на основі класифікації посад Кабінетом Міністрів України 29 грудня 2023 року прийнято постанову №1409 “Питання оплати праці державних службовців на основі класифікації посад у 2024 році», пунктом 3 якої встановлено, що схема посадових окладів на посадах державної служби з урахуванням категорій, підкатегорій та рівнів державних органів у 2023 році та Положення про застосування стимулюючих виплат державним службовцям, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2017 року №15 “Питання оплати праці працівників державних органів», не застосовуються до державних службовців державних органів, що провели класифікацію посад державної служби.
Також відповідач 2 вважає, що оскільки рішення про відмову в переході на пенсію відповідно до Закону №889-VIII приймало ГУ ПФУ в м. Києві, то позовні вимоги заявлені до ГУ ПФУ у Волинській області безпідставно.
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.
За відомостями трудової книжки НОМЕР_1 (а.с.12-13) ОСОБА_1 працювала на таких посадах (у межах спірного періоду): 08 січня 1985 року призначена на посаду головного бухгалтера централізованої бухгалтерії Галузійської сільської Ради народних депутатів; 20 січня 2003 року призначена за конкурсом на посаду спеціаліста з бухгалтерського обліку Галузійської сільської ради, прийняла присягу посадової особи місцевого самоврядування; їй присвоєно 13 ранг посадової особи місцевого самоврядування; 15 травня 2006 року призначена на посаду головного бухгалтера, їй присвоєно 13 ранг посадової особи місцевого самоврядування; 09 квітня 2015 року звільнена з посади головного бухгалтера.
Зі змісту відзиву на позов ГУ ПФУ у Волинській області слідує, що з 04 грудня 2006 року ОСОБА_1 отримує пенсію за віком відповідно до Закону №1058-ІV.
Згідно з рішенням ГУ ПФУ у Волинській області від 28 лютого 2024 року №907600146755 про перерахунок пенсії страховий стаж позивача становить 36 років 9 місяців 24 дні (а.с.9).
09 травня 2024 року позивач (у віці 63 роки) звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою, в якій просила перевести її на пенсію державного службовця відповідно до Закону №889-VIII (а.с.8), надавши, зокрема, довідки Прилісненської сільської ради Камінь-Каширського району від 08 травня 2024 року №32 та №33 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) та про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державного службовця (а.с.10-11).
Після реєстрації заяви та формування електронної пенсійної справи працівниками ГУ ПФУ у Волинській області заява позивача відповідно до принципу екстериторіальності була розглянута ГУ ПФУ м. Києві з прийняттям рішення від 14 травня 2024 року №907600146755 про відмову у перерахунку пенсії (а.с.5). Таке рішення мотивоване тим, що статтею 25 Закону №3723-ХІІ визначено категорії посад державних службовців, в залежності від яких встановлюються ранги державних службовців. ОСОБА_1 з 20 січня 2003 року призначено на посаду спеціаліста з бухгалтерського обліку Галузійської сільської ради, де їй присвоєно 13 ранг посадової особи місцевого самоврядування. Порядок віднесення посад працівників місцевих Рад народних депутатів та їх виконавчих комітетів до відповідних категорій посад державних службовців і присвоєння їм рангів державних службовців було затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 18 квітня 1994 року №239. Визначені цим Порядком посади були віднесені до відповідних категорій посад державних службовців до набрання чинності Законом №2493-III. Відповідно робота на посадах в органах місцевого самоврядування зараховується до стажу державної служби по 04 липня 2001 року. Станом на 01 травня 2016 року стаж ОСОБА_1 на посадах, віднесених до відповідних посад державних службовців, відсутній.
Незгода позивача із відмовою у переведенні її із пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV на пенсію відповідно до Закону №889-VIII стала підставою для звернення до суду із цим позовом.
При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.
Умови пенсійного забезпечення державних службовців до 01 травня 2016 року визначалися Законом №3723-XI.
За приписами частини першої статті 37 Закону №3723-XI на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стаж державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як - 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
01 травня 2016 року набрав чинності Закон №889-VIII, пунктом 2 розділу ХІ “Прикінцеві та перехідні положення» якого визнано такими, що втратили чинність: Закон України “Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Згідно з пунктами 10, 12 розділу ХІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України “Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України “Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Таким чином, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців (вказані висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі №822/524/18).
Водночас для осіб, які мають не менш 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, статтею 37 Закону №3723-ХІІ передбачено додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.
Отже, з наведеного випливає, що обов'язковою умовою для збереження в особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ після 01 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону №3723-ХІІ і розділу ХІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10 липня 2018 року у справі №591/6970/16-а.
За своєю суттю спірні правовідносини у цій справі стосуються переведення позивача з пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV на інший вид - пенсію за віком відповідно до Закону №3723-XII за умов, визначених у Законі №889-VIII. Із рішення відповідача 1 від 14 травня 2024 року №907600146755 слідує, що підставою для відмови позивачу у переході з пенсії за віком на підставі Закону №889-VIII є відсутність необхідного стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби станом на 01 травня 2016 року (а.с.7).
В пункті 4 частини другої статті 46 Закону №889-VIII визначено, що до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України “Про службу в органах місцевого самоврядування».
Відповідно до частини третьої статті 46 Закону №889-VIII Кабінет Міністрів України постановою від 25 березня 2016 року №229 затвердив Порядок обчислення стажу державної служби (чинний з 01 травня 2016 року), який визначає механізм обчислення стажу державної служби.
Згідно з пунктом 6 цього Порядку стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом №889-VIII обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.
Пунктом 8 розділу ХІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Статтею 25 Закону №3723-ХІІ (набрав чинності 28 грудня 1993 року), на яку є посилання у пунктах 10-12 розділу ХІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII, визначено, що основними критеріями класифікації посад державних службовців є організаційно-правовий рівень органу, який приймає їх на роботу, обсяг і характер компетенції на конкретній посаді, роль і місце посади в структурі державного органу. Також установлено класифікацію посад державних службовців з першої по сьому категорію та передбачено, що віднесення існуючих посад державних службовців, не перелічених у цій статті, а також віднесення до відповідної категорії нових посад державних службовців проводиться Кабінетом Міністрів України за погодженням з відповідним державним органом.
На виконання постанови Верховної Ради України від 16 грудня 1993 року “Про введення в дію Закону України “Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст.491) постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року №283 було затверджено Порядок №283. Цим Порядком визначено посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби.
Спірним для зарахування до стажу державної служби є період роботи позивача з 08 січня 1985 року по 09 квітня 2015 року. Отже, до спірних правовідносин підлягає застосуванню Порядок №283 та додаток до нього (чинні до 01 травня 2016 року). Обчислений відповідно до цього Порядку стаж державної служби застосовується для встановлення державним службовцям надбавки за вислугу років, надання додаткових оплачуваних відпусток та призначення пенсії.
Відповідно до пункту 2 Порядку №283 до стажу державної служби зараховується робота (служба): на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у статті 25 Закону України “Про державну службу», а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців (абзац другий); на посадах керівних працівників і спеціалістів державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР згідно з додатком (абзац четвертий).
У додатку до Порядку №283 наведено Перелік державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР, період роботи в яких на посадах керівних працівників і спеціалістів зараховується до стажу державної служби. Цим Переліком, серед іншого, передбачено виконавчі комітети місцевих Рад депутатів трудящих, Рад народних депутатів, їх управління, самостійні відділи, інші структурні підрозділи.
Зазначене означає, що до стажу державної служби зараховувалася робота на посадах керівних працівників і спеціалістів в управліннях, відділах, які згідно із затвердженою структурою належали до апарату виконкомів.
За приписами пункту 4 Постанови №283 документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи.
Як було встановлено за записами трудової книжки, позивач з 08 січня 1985 року по 19 січня 2003 року працювала головним бухгалтером централізованої бухгалтерії при виконавчому комітеті Галузійської сільської Ради народних депутатів.
Згідно з пунктами 1, 2 Положення про централізовані бухгалтерії при виконавчих комітетах сільських, селищних і міських (міст районного підпорядкування) Рад народних депутатів, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 22 грудня 1980 року №655, централізовані бухгалтерії при виконавчих комітетах сільських, селищних, міських (міст районного підпорядкування) рад народних депутатів створювалися для ведення бухгалтерського обліку виконання бюджету і кошторисів видатків установ, які перебували на сільських, селищних і міських бюджетах. Централізовані бухгалтерії при виконкомах сільських, селищних і міських (міст районного підпорядкування) Рад народних депутатів створювалися як самостійні структурні підрозділи за рішеннями виконкомів районних (міських) Рад народних депутатів за рахунок загальної чисельності працівників апарату управління, фонду заробітної плати цього апарату усіх установ, які перебувають на бюджеті району (міста), для ведення обліку виконання бюджету і кошторисів видатків установ, що перебувають на сільських, селищних і міських бюджетах.
Враховуючи викладене, вказані централізовані бухгалтерії були самостійними бюджетними установами, які обслуговували школи, дитячі садки, бібліотеки, лікарні і за своїм статусом не належали до органів місцевого самоврядування. Централізовані бухгалтерії Порядком №283 обчислення стажу державної служби та додатком до нього не передбачені.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів Української РСР від 20 липня 1991 року №102 у зв'язку з прийняттям Закону УРСР від 07 грудня 1990 року №533-XII “Про місцеві Ради народних депутатів Української РСР та місцеве самоврядування» (далі - Закон №533-XII) постанова Ради Міністрів УРСР від 22 грудня 1980 року №655 “Про затвердження Положення про централізовані бухгалтерії при виконавчих комітетах сільських, селищних і міських (міст районного підпорядкування) Рад народних депутатів» втратила чинність.
Стаття 1 Закону №533-XII (введений в дію 08 січня 1991 року) визначала, що органами місцевого самоврядування є сільські, селищні, міські Ради народних депутатів.
Частиною другою статті 21 Закону №533-XII було передбачено, що Ради утворюють свої виконавчі, розпорядчі та інші органи, самостійно встановлюють структуру, штати, затверджують фонд і умови оплати праці їх працівників відповідно до чинного законодавства.
Пунктом 3 Порядку №283 передбачалося, що до стажу державної служби включався також час роботи на посадах службовців в органах, зазначених у пункті 2 Порядку №283 і додатку до нього, якщо при просуванні по службі вони займали посади державних службовців.
Просуванням по службі вважається безпосередній перехід з посади службовця на посаду державного службовця у період роботи в державних органах, які передбачені в пункті 2 Порядку №283 та додатку до нього.
Отже, час роботи на посадах службовців у виконавчих комітетах місцевих Рад депутатів трудящих, Рад народних депутатів, їх управліннях, самостійних відділах, інших структурних підрозділів може бути зарахований до стажу державної служби, якщо особа при просуванні по службі зайняла посаду державного службовця.
Нагадаємо, що Закон №3723-XII набрав чинності 28 грудня 1993 року. Відповідно, із зазначеної дати віднесено посади державних службовців до відповідних категорій.
Постановою Кабінету Міністрів України від 18 квітня 1994 року №239 (чинна до 26 жовтня 2001 року) затверджено Порядок віднесення посад працівників місцевих Рад народних депутатів та їх виконавчих комітетів до відповідних категорій посад державних службовців і присвоєння їм рангів державних службовців (далі - Порядок №239). Пунктом 1 зазначеного порядку установлено, що посади працівників місцевих Рад народних депутатів та їх виконавчих комітетів відносяться до таких категорій: до сьомої категорії - посади радників, консультантів, спеціалістів секретаріатів районних, районних у містах Києві та Севастополі Рад народних депутатів; спеціалістів апаратів виконкомів районних у містах, міських Рад міст районного підпорядкування, селищних і сільських Рад народних депутатів та інші прирівняні до них посади.
Таким чином, посади працівників місцевих Рад народних депутатів та їх виконавчих комітетів Постановою №239 (втратила чинність 26 жовтня 2001 року) були віднесені до відповідних категорій посад державних службовців. Безпосередньо посада бухгалтера не була передбачена вказаною постановою. Водночас у вказаній постанові перелічені посади, які відносилися до відповідної категорії посад державних службовців, та зазначено, що до кожної категорії посад належали також й прирівняні до них посади.
12 червня 1997 року набрав чинності Закон України від 21 травня 1997 року №280/97-ВР “Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон №280/97-ВР), а Закон №533-XII втратив чинність. Частиною п'ятою розділу V “Прикінцеві та перехідні положення» Закону №280/97-ВР установлено, що на посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія Закону України “Про державну службу». Вони прирівнюються до відповідних категорій посад державних службовців, якщо інше не передбачено законодавством України. Умови оплати праці посадових осіб місцевого самоврядування визначаються Кабінетом Міністрів України.
Враховуючи викладене, до стажу державної служби та стажу служби в органах місцевого самоврядування може бути зараховано період роботи на посаді головного бухгалтера при виконкомі сільської Ради народних депутатів за умови, що посада, яку обіймала особа, згідно із затвердженою структурою належала до апарату виконкому. Вказане має бути підтверджене відповідними архівними документами (які органу Пенсійного фонду не були надані, як і суду). Період роботи після набрання чинності Законом України “Про державну службу» може бути зараховано до стажу державної служби та стажу служби в органах місцевого самоврядування за умови, що особа у цей період набула статусу державного службовця. У трудовій книжці позивача такі відомості відсутні.
Поряд з тим періоди роботи на посадах службовців в органах місцевого самоврядування при переході на посади, віднесені до відповідних категорій посад органів місцевого самоврядування, не можуть бути зараховані до стажу державної служби.
04 липня 2001 року набрав чинності Закон №2493-ІІІ. Пунктами 2, 3 розділу VII “Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2493-ІІІ передбачено, що дія Закону України “Про державну службу» поширюється на органи і посадових осіб місцевого самоврядування в частині, що не суперечить Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні» (№280/97-ВР), цьому Закону та іншим законам України, що регулюють діяльність місцевого самоврядування. За посадовими особами місцевого самоврядування, посади яких на момент набрання чинності цим Законом було віднесено до відповідних категорій та яким присвоєно ранг згідно з пунктом 5 розділу V “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні», зберігається така сама категорія та присвоюється такий самий ранг з додержанням вимог цього Закону. З набранням чинності цим Законом посадовим особам органів місцевого самоврядування присвоюються ранги на рівні тих, які вони мали відповідно до Закону України “Про державну службу».
Постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2001 року №1435 внесено зміни до пункту 2 Порядку №283, доповнивши новим абзацом, за змістом якого до стажу державної служби включається час роботи: на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України “Про службу в органах місцевого самоврядування» (№2493-III), а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування (абзац тринадцятий).
Так посадами в органах місцевого самоврядування є, зокрема, посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України (стаття 3 Закону №2493-III).
Згідно зі статтею 14 Закону №2493-III в органах місцевого самоврядування встановлюються такі категорії посад, зокрема, сьома категорія - посади радників, консультантів секретаріатів районних у містах рад, спеціалістів виконавчих органів районних у містах, міських (міст районного значення) рад, спеціалістів виконавчих органів сільських, селищних рад.
Статтею 15 Закону №2493-III встановлено, що при прийнятті на службу в органи місцевого самоврядування присвоюються ранги у межах відповідної категорії посад. Встановлюються такі ранги посадових осіб місцевого самоврядування: особам, які займають посади, віднесені до сьомої категорії, може бути присвоєно 15, 14 і 13 ранг. У трудовій книжці посадової особи місцевого самоврядування робиться запис про присвоєння, зміну чи позбавлення її відповідного рангу.
Статтею 22 Закону №2493-III передбачено, що до стажу служби в органах місцевого самоврядування зараховується період роботи на посадах, на які поширюється дія цього Закону, а також на посадах і в органах, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби.
Таким чином, після 04 липня 2001 року стаж державної служби підлягає збільшенню на тривалість роботи (служби) на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених статтею 14 Закону №2493-III, а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.
Наведеним спростовуються висновок відповідача 1 у спірному рішенні про те, що стаж роботи на посадах в органах місцевого самоврядування може зараховуватися до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії державного службовця, лише до 04 липня 2001 року.
Трудовою книжкою НОМЕР_1 підтверджено, що ОСОБА_1 20 січня 2003 року призначена за конкурсом на посаду спеціаліста з бухгалтерського обліку Галузійської сільської ради, прийняла Присягу посадових осіб місцевого самоврядування та їй присвоєно 13 ранг; з 15 травня 2006 року по 09 квітня 2015 року вона обіймала посаду головного бухгалтера сільської ради зі встановленням 13 рангу посадових осіб місцевого самоврядування.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 04 червня 2008 року №794-р “Про віднесення посад органів місцевого самоврядування до відповідних категорій посад» до сьомої категорії посад органів місцевого самоврядування віднесено посаду головного бухгалтера виконавчого органу сільської, селищної, міської (міста районного значення) ради.
Отже, з урахуванням наведених правових норм період роботи позивача на посаді в органах місцевого самоврядування, передбачених статтею 14 Закону №2493-III (спеціаліст виконавчих органів сільських, селищних рад), а також на посаді, віднесеній до посад органів місцевого самоврядування Кабінетом Міністрів України (головний бухгалтер виконавчого органу сільської ради) з 20 січня 2003 року по 09 квітня 2015 року підлягає зарахуванню до стажу державної служби.
Суд також зауважує, що у довідці від 08 травня 2024 року №32 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад надбавка за ранг, надбавка за вислугу років), виданій Прилісненською сільською радою (а.с.10), яку позивач долучила до заяви про переведення на пенсію державного службовця, вказано, що до звільнення зі служби позивачу виплачувалася надбавка (за стаж державної служби 12 років). Тобто, обчислений спеціальний стаж на день звільнення становив 12 років, а після звільнення 09 квітня 2015 року ОСОБА_1 не працювала на посадах, віднесених до відповідних категорій державних службовців.
З огляду на встановлені обставини помилковими є висновки ГУ ПФУ в м. Києві про відсутність у позивача стажу державної служби станом на 01 травня 2016 року взагалі, оскільки матеріалами справи підтверджено, що позивач має стаж роботи в органах місцевого самоврядування, який підлягає зарахуванню до стажу державної служби, з 20 січня 2003 року по 09 квітня 2015 року. Проте можливість зарахування до стажу державної служби інших періодів роботи позивача за матеріалами справи з наведених вище підстав відсутня.
Водночас за наявними у справі документами не підтверджуються умови для реалізації позивачем права на одержання пенсії державних службовців згідно зі статтею 37 Закону №3723-ХІІ та відповідно до пунктів 10, 12 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII в частині наявності достатнього стажу державної служби станом на 01 травня 2016 року: 10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі.
Як встановлено судом, станом на 01 травня 2016 року позивач не займала посаду, віднесену до посад державної служби (пункт 10 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII застосовується до осіб, які станом на 01 травня 2016 року перебували на посадах державної служби та мали не менше 10 років стажу на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців), та не підтвердила наявність у неї стажу 20 років на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців.
Таким чином, на підставі системного аналізу наведених нормативно-правових актів суд дійшов висновку, що незважаючи на помилковість висновку відповідача 1 у спірному рішенні від 14 травня 2024 року №907600146755 про відсутність у ОСОБА_1 стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби (в частині періоду проходження позивачкою служби в органах місцевого самоврядування з 20 січня 2003 року по 09 квітня 2015 року), однак це не є достатнім для переведення її на підставі заяви від 09 травня 2024 року на пенсію за віком відповідно до Закону №889-VIII.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 14 травня 2024 року №907600146755, а також вимог про зобов'язання перевести на пенсію державного службовця та виплату такої пенсії з 09 травня 2024 року на підставі поданої заяви, заявлених до ГУ ПФУ у Волинській області, яке до того ж заяву позивача не розглядало, рішень про відмову у переведенні на інший вид пенсії не приймало.
У зв'язку із відмовою у задоволенні позову відсутні підстави для присудження на користь позивача судових витрат.
Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 244-246, 255, 262, 295 КАС України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, Київська область, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 16, ідентифікаційний код юридичної особи 42098368), Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, будинок 22В, ідентифікаційний код юридичної особи 13358826) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ж.В. Каленюк