м. Вінниця
08 жовтня 2024 р. Справа № 120/10244/24
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Альчук М.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги обґрунтовані протиправною бездіяльністю відповідача, що полягає у не розгляді рапорту про звільнення з військової служби. Позивач зазначає, що станом на дату подання позову до суду вказаний рапорт не розглянуто, відповідь на адресу позивача не надіслано. З огляду на зазначене позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався.
Дослідивши наявні матеріали справи, суд встановив наступне.
Позивач проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді оператора групи побутового обслуговування, 1 господарчого взводу, роти матеріального забезпечення, батальйону забезпечення відповідно до Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" та Указу Президента України № 69/23 від 06.02.2023 року.
Позивачем 02.07.2024 року було особисто (наручно) подано рапорт до відповідача по справі, про звільнення з військової служби на підставі абз. 11 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Разом з тим, позивачеві не було повідомлено як реєстраційний номер, присвоєний рапорту, так і результатів розгляду вказаного рапорту.
У зв'язку із наведеним, представник позивача звертався із адвокатськими запитами щодо результатів розгляду рапорту. Вказані запити були отримані відповідачем, що підтверджується трекінг-листом Укрпошти.
Разом з тим, вказані запити відповідачем проігноровано.
Вважаючи бездіяльність відповідача щодо не розгляду рапорту протиправною, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" № 2232-ХІІ від 25.03.1992 року (далі - Закон № 2232-ХІІ) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" введено воєнний на території України, який продовжений як на момент виникнення спірних правовідносин, так і на теперішній момент.
Відповідно до Інструкції про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 28.12.2016 року № 735, у роботі з письмовими (електронними) та усними зверненнями громадян має забезпечуватись кваліфікований, неупереджений, об'єктивний і своєчасний розгляд звернень. До рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать дії, внаслідок яких: порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод; незаконно покладено на громадянина будь-які обов'язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.
Суд наголошує, що рапорт це вид службового документу Збройних Сил України, який є письмовим звернення військовослужбовця до вищого по посаді чи званню військовослужбовця з викладом питань службового або особистого характеру та відображає прагнення військовослужбовця реалізувати свої права.
Відповідно до Закону України "Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України" від 24.03.1999 № 551-XIV (далі - Дисциплінарний статут ЗСУ) вимоги до звернення військовослужбовця, порядок розгляду пропозицій, заяв та скарг, строки розгляду, права військовослужбовця під час розгляду заяви чи скарги, обов'язки командирів, органів військового управління щодо розгляду звернень військовослужбовців регулюються законодавством України про звернення громадян, нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, Міністерства оборони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.
Так, ст. 19 Закону України "Про звернення громадян" передбачено, зокрема обов'язок органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, медіа, їх керівників та інших посадових письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.
Як встановлено судом, позивач виявив своє небажання продовжувати проходити військову службу та подав рапорт про звільнення з військової служби у запас на підставі абз. 11 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону № 2232-ХІІ за сімейними обставинами у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи.
Так, підстави звільнення з військової служби передбачені ст. 26 Закону № 2232-XII. Зокрема, абз. 11 п. 3 ч. 12 цієї статті регламентовано, що військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин під час дії воєнного стану у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи.
Так, відповідно до матеріалів справи дружині позивача ОСОБА_2 встановлено 2 групу інвалідності. Вказане відображено у акті огляду медико-соціальною експертною комісією, серії 12 ААВ № 965859 від 15.05.2024 року.
Судом встановлено, що відповідні підтверджуючі документи додані позивачем до рапорту від 02.07.2024 року.
Водночас, суд зазначає, що у контексті вказаної справи не встановлює та не визначає належність та достатність доказів, оскільки вказане не є предметом даного спору.
Відповідно до ч. 7 ст. 26 Закону № 2232-ХІІ звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Пунктом 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом президента України №1153/2008 від 10.12.2008 року передбачено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються:
- підстави звільнення з військової служби;
- думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю;
- районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Відповідно до п. 1 розділу ІІІ наказу Міністерства оборони України від 06.08.2024 року № 531 "Про затвердження Порядку організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України" (далі - Наказ № 531), у паперовому рапорті військовослужбовець вказує найменування посади командира (начальника), якому адресується рапорт; заголовок "Рапорт"; суть порушеного питання; перелік доданих до рапорту документів або їх копій (за потреби); найменування займаної посади; військове звання, власне ім'я та прізвище; дату; особистий підпис.
Судом враховано, що позивачем подано рапорт до військової частини НОМЕР_1 із вказівкою про необхідність клопотання перед вищим командуванням про його звільнення.
Відтак, позивачем подано рапорт із урахуванням необхідності подальшого руху рапорту для його розгляду командиром (начальником) або іншою посадовою особою, яка уповноважена приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання (по команді) та проставлення відповідних резолюцій.
Більше того, суд зауважує, що відповідно до положень п. 4-5 розділу ІІІ Наказу № 531, якщо для прийняття рішення по суті рапорту недостатньо наданих військовослужбовцем інформації або документів, безпосередній або прямий командир (начальник) військовослужбовця, уповноважений приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, може не погодити рапорт, зазначивши вичерпний перелік підстав та документів (копій документів), які необхідно додати до рапорту для вирішення його по суті. Командиру (начальнику), уповноваженому приймати рішення стосовно порушеного у рапорті питання, забороняється відмовляти у задоволенні рапорту у разі, якщо до рапорту не додано документів, які є або повинні бути в розпорядженні відповідного командира (начальника).
Згідно з абз. 13 п. 14.10 Розділу ХІV Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України № 170 від 10.04.2009 року документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби. Наказ по особовому складу про звільнення цих військовослужбовців повинен бути виданий і доведений до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем взяття громадянина на військовий облік та до військової частини за місцем проходження військової служби в строки, що забезпечуватимуть вчасне здавання справ і посад і розрахунок військовослужбовців, а також виконання строків звільнення, визначених Президентом України.
Згідно з п. 117 Дисциплінарного статуту ЗСУ, пропозиція, заява чи скарга вважаються вирішеними, якщо розглянуто всі порушені в них питання, вжито необхідних заходів або надано вичерпні відповіді. Відмова у вирішенні питань, викладених у пропозиції, заяві чи скарзі, доводиться до відома військовослужбовців, які їх подали, у письмовій формі з посиланням на акти законодавства із зазначенням причин відмови та роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Згідно з п. 3.11.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України документи, в яких не зазначено строк виконання, повинні бути виконані не пізніше ніж за 30 календарних днів з моменту реєстрації документа у військовій частині (установи), до якої надійшов документ.
Виходячи з аналізу вищезазначених правових норм, суд дійшов висновку, що рапорт, як офіційна форма звернення військовослужбовця до вищої посадової особи передбачає його опрацювання та надання відповіді по суті порушених в ньому питань.
Такий строк визначено в п. 3.11.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України як загальний строк для опрацювання документів, які були зареєстровані військовою частиною.
Тобто, право військовослужбовця на реалізацію свого права зазначеному у рапорті, так і права на інформацію - кореспондує з обов'язком відреагувати на рапорт.
З системного аналізу вказаних норм права суд дійшов висновку, що наслідком написання рапорту військовослужбовця про звільнення з військової служби є наказ по особовому складу про звільнення з військової служби чи мотивована відмова у задоволенні рапорту.
Суд зауважує, що жодного доказу на підтвердження опрацювання та надання відповіді по суті порушених в рапорті позивача питань матеріали справи не містять.
Окрім того, суд зауважує, що відсутність факту реєстрації рапорту свідчить про неналежне ведення відповідачем діловодства. Відповідальність за такі порушення не може бути покладена на позивача.
До того ж, судом враховано, що представник позивача неодноразово звертався до військової частини НОМЕР_1 із адвокатськими запитами, що були отримані відповідачем відповідно до відомостей із трекінг-листа Укрпошти.
Разом з тим, відповідачем не надано жодних пояснень щодо підстав не реєстрації такого рапорту, його неприйняття, відомостей щодо результатів опрацювання, алгоритму подання, тощо. Тобто, вказані запити проігноровано.
Відтак, суд дійшов до висновку про протиправну бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо не розгляду рапорту, що порушує законні права позивача.
Беручи до уваги наведене, для належного захисту порушених прав позивача, необхідно зобов'язати відповідача розглянути рапорт позивача про звільнення його з військової служби за сімейними обставинами та прийняти відповідне рішення.
Відтак, адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
У зв'язку із тим, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду рапорту військовослужбовця ОСОБА_1 від 02.07.2024 року про звільнення з військової служби в запас на підставі абз. 11 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України № 2232-ХІІ від 25.03.1992 року "Про військовий обов'язок і військову службу"
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт військовослужбовця ОСОБА_1 від 02.07.2024 року про звільнення з військової служби в запас на підставі абз. 11 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України № 2232-ХІІ від 25.03.1992 року "Про військовий обов'язок і військову службу" та прийняти за наслідками розгляду відповідне рішення.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Альчук Максим Петрович