м. Вінниця
07 жовтня 2024 р. Справа № 120/12222/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дончика Віталія Володимировича, розглянувши у письмовому провадженні заяву про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії
18.09.2024 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії.
Обґрунтовуючи позовні вимоги представник позивача зазначила, що згідно наказу Мінекономіки про бронювання військовозобов?язаного, військовозобов?язаному ОСОБА_1 надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації строком на 6 місяців до 06.09.2024 року.
05.09.2024 позивач на вимогу уповноважених осіб ІНФОРМАЦІЯ_2 з'явився до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 для оновлення даних та направлений для проходження військово-лікарської комісії, за результатами якої був визнаний придатним до військової служби.
Представник позивача вказує, що 05.09.2024 року позивача призвано до лав Збройних Сил України за мобілізацією, а 06.09.2024 року позивач вже перебував на території військової частини у Ольгополі Гайсинського району.
При цьому, станом на 17.09.2024 року представнику позивача з усної розмови з позивачем стало відомо, що останній перебуває у складі військової частини НОМЕР_1 , 3 взвод 4 рота, постійне місце дислокації військової частини - АДРЕСА_2 .
На переконання представника позивача, наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 про призов позивача на військову службу під час мобілізації, незважаючи на наявність в позивача оформленої згідно з вимогами національного законодавства відстрочки від позову, та наказ командира військової частини про зарахування позивача до особового складу військової частини є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, у зв'язку із чим, він звернувся з цим позовом до суду.
Ухвалою суду від 23.09.2024 року, прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку статті 262 КАС України, а також встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.
Цією ж ухвалою суду витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_1 та зобов'язано надати суду разом з відзивом на позовну заяву копію наказу в частині призову ОСОБА_1 на військову службу, у зв'язку з мобілізацією, а також витребувано у Військової частини НОМЕР_1 та зобов'язано надати суду разом з відзивом на позовну заяву копію наказу про зарахування ОСОБА_1 до особового складу Військової частини НОМЕР_1 .
04.10.2024 року представником позивача подано заяву про забезпечення позову, у якій представник позивача просить суд заборонити посадовим особам Військової частини НОМЕР_1 здійснювати будь-які дії з переміщення ОСОБА_1 з навчального центру в будь-який інший підрозділ Збройних сил України для подальшого проходження військової служби під час мобілізації на особливий період - до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №120/12222/24.
Обґрунтовуючи необхідність забезпечення позову, представник позивача зазначила, що представниками Військової частини НОМЕР_1 повідомлено позивача про те, що строк його перебування у навчальному центрі спливає 10 жовтня 2024 року, тобто через 35 днів з моменту його мобілізації. Після спливу вказаного строку позивача за твердженням представників військової частини буде направлено у зону бойових дій для виконання бойових завдань.
Таким чином, представник позивача вважає, що існує реальна загроза того, що після закінчення періоду навчання, позивача буде переміщено із навчального центру до іншого підрозділу Збройних сил України для постійного проходження військової служби та виконання бойових завдань в зоні активних бойових дій, що може істотно ускладнить чи навіть унеможливить ефективний захист і поновлення порушених прав позивача, за захистом яких вона звернулася до суду, що є підставою для забезпечення позову відповідно до п.1 ч.2 ст. 150 КАС України.
Визначаючись щодо наявності підстав для забезпечення позову, суд виходить із наступного.
Положеннями частини 1 статті 150 КАС України визначено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Частиною 2 статті 150 КАС України передбачено що, забезпечення позову допускається до пред'явлення позову, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Як передбачено частиною першою статті 151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (ч. 2 ст. 151 КАС України).
За приписами частин четвертої шостої статті 154 КАС України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Отже, забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа, певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів позивача, які б гарантували виконання рішення суду, у разі задоволення позову; для задоволення судом поданої позивачем заяви про забезпечення адміністративного позову останній має обґрунтувати необхідність задоволення такої заяви та довести, що незадоволення клопотання призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.
Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
При цьому, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Тобто, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Оцінюючи заяву про забезпечення позову, а саме щодо заборони переміщення позивача з території навчального центру та заборони його залучення до ведення бойових дій, то суд зазначає, що такий спосіб забезпечення обґрунтовується заявником з посилання на очевидну протиправність здійснення призову позивача на військову службу під час мобілізації з огляду на те, що позивач не підлягав мобілізації.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та моб-ілізацію" не підлягають призову на військову службу час мобілізації військовозобов'язані, які заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, і перебувають на спеціальному військовому обліку.
За змістом ст. 24 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" бронювання військовозобов'язаних, які перебувають у запасі, здійснюється в мирний та у воєнний час з метою забезпечення функціонування органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також підприємств, установ і організацій в особливий період.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, що ОСОБА_1 дійсно працює в ТОВ "Глобал Спірітс Груп", що знаходиться за адресою: вул. Польова, 24, м. Київ, з 16.10.2023 року на посаді начальника відділу.
Згідно наказу Мінекономіки про бронювання військовозобов?язаного, військовозобов?язаному ОСОБА_1 , який працює в ТОВ "Глобал Спірітс Груп", відповідно до Наказу Мінекономіки № 6150 від 06.03.2024 року надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації строком на 6 місяців до 06.09.2024 року.
Відповідно до Постанови КМУ від 07.05.2024 року №516, бронювання військовозобов?язаних, терміни дії відстрочок яких не закінчились станом на 07.05.2024 року продовжено на три місяці.
Отже, надана позивачу відстрочка на підставі вищенаведеної Постанови Кабінету Міністрів України вважається такою, що автоматично продовжена на три місяці після спливу зазначеного у Витягу з наказу строку, тобто до 06.12.2024 року.
Поряд з цим, суд зазначає, що процедура анулювання бронювання регламентується пунктом 13 Порядку № 76 та передбачає, що анулювання відстрочки здійснюється за рішенням Мінекономіки на підставі обґрунтованого подання органу державної влади, іншого державного органу, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації. Відповідно до зазначеного рішення органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації у п'ятиденний строк з дня його прийняття вилучають у військовозобов'язаного витяг, виданий відповідно до пункту 12 цього Порядку, та надсилають його територіальному центру комплектування та соціальної підтримки, в якому військовозобов'язаний перебуває на військовому обліку (відповідному підрозділу Центрального управління та/або регіональному органу СБУ, відповідному підрозділу Служби зовнішньої розвідки, відповідному підрозділу розвідувального органу Міноборони), з відміткою у відомості видачі бланків спеціального військового обліку (додаток 4). Надана військовозобов'язаному рішенням Мінекономіки відстрочка, строк дії якої не закінчився, вважається анульованою з дня прийняття Мінекономіки іншого рішення про бронювання такого військовозобов'язаного.
Таким чином, за відсутності рішення про анулювання наданої позивачу відстрочки, суд при вирішенні заяви про забезпечення позову виходить з того, що така відстрочка є чинною (дійсною), поки не буде доведено (встановлено) іншого.
Водночас в силу приписів закону заброньовані військовозобов'язані не підлягають призову на військову службу під час мобілізації.
Відтак на цьому етапі судового процесу суд вважає переконливими твердження заявника про те, що позивач був призваний на військову службу всупереч наявному у нього права на відстрочку терміном до 06.12.2024 року.
З огляду на викладене суд приходить до висновку, що невжиття заходів забезпечення позову у даному випадку може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав та інтересів позивача у разі задоволення пред'явленого ним позову, зумовить необхідність докладати значні зусилля для поновлення цих прав у спірних правовідносинах або навіть може призвести до незворотніх наслідків.
Крім того, на переконання суду, шкода, якої можна запобігти у разі вжиття заходів забезпечення позову, превалює над наслідками вжиття таких заходів.
Відповідно до ст. 1 Конституції України Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.
Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (ч. 2 ст. 3 Основного Закону України).
В пункті 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 акцентується на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
Також у пункті 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004 у справі № 1-33/2004 зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовчу діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.
Згідно з рішенням ЄСПЛ від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" (заява № 11901/02) засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
Відповідно до рішення ЄСПЛ від 31.07.2003 у справі "Доран проти Ірландії" (Doran v. Ireland, № 50389/99) поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) ЄСПЛ вказав на те, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Тому обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Враховуючи вищенаведене та беручи до уваги, що позивач наразі перебуває у навчальному центрі, суд вважає за необхідне задовольнити заяву представника позивача та заборонити Військовій частині НОМЕР_1 в особі її посадових/службових осіб вчиняти дії з переміщення ОСОБА_1 з навчального центру в будь-який інший підрозділ Збройних сил України для подальшого проходження військової служби під час мобілізації на особливий період - до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №120/12222/24
На переконання суду, вказаний спосіб забезпечення позову відповідає критерію адекватності та ефективності у ситуації, що склалась, а також гарантуватиме можливість поновлення порушених прав позивача та виконання судового рішення у майбутньому, у разі задоволення позову.
Суд зауважує, що забезпечення позову не є вирішенням спору по суті, а вжиті заходи забезпечення позову є тимчасовими, діють до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі або їх скасування та є необхідними для запобігання негативних наслідків для позивача до ухвалення судового рішення, які можуть в подальшому унеможливити виконання рішення суду, якщо його буде ухвалено на користь позивача.
З урахуванням вищевикладених мотивів та встановлених судом, на підставі поданих позивачем доказів, обставин справи, суд дійшов висновку про задоволення заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 156, 248, 256, 294 КАС України, -
Заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 задовольнити.
Вжити заходи забезпечення позову до набрання законної сили рішенням суду у даній справі шляхом:
- заборонення Військовій частині НОМЕР_1 в особі її посадових/службових осіб вчиняти дії з переміщення ОСОБА_1 з навчального центру в будь-який інший підрозділ Збройних сил України для подальшого проходження військової служби під час мобілізації на особливий період - до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №120/12222/24.
Ухвала з питань забезпечення адміністративного позову може бути оскаржена. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання).
Суддя Дончик Віталій Володимирович