м. Вінниця
04 жовтня 2024 р. Справа № 120/13842/23
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Заброцької Людмили Олександрівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідач ) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та одержує пенсію за віком на пільгових умовах. Як зазначає позивач під час призначення пенсії відповідачем до його страхового стажу не були враховані періоди його роботи в російській федерації з 22.03.2002 по 05.06.2002, з 16.01.2006 по 10.01.2007 на посадах водія тролейбуса на регулярних міських пасажирських маршрутах по 2 класу, та з 01.09.1999 по 31.05.2000 через відбування покарання у вигляді виправних робіт.
Не погоджуючись з вказаними діями відповідача, вважаючи їх протиправними та такими, що порушують його права на пенсійне забезпечення, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою суду відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Цією ж ухвалою відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому представник заперечує щодо задоволення даного позову.
Відповідач вказує на те, що чинне законодавство України встановлює обов'язкову умову для можливості врахування стажу для обчислення пенсії особи - сплата відповідних страхових внесків щомісячно в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок до Пенсійного фонду України. При цьому в Україні діє законодавчо визначений принцип рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та виконання обов'язків стосовно сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а також диференціації розмірів пенсій.
А наведені принципи означають, що зарахування страхового стажу при обчисленні розміру пенсії можливе лише у разі сплати особою відповідних страхових внесків у наведений період. Ця вимога поширюється на усіх громадян, що є змістом принципу рівноправності.
Тому зарахування страхового стажу для обчислення пенсії одній особі без сплати страхових внесків є порушенням принципу рівноправності стосовно інших громадян, які своєчасно та відповідно до вимог чинного законодавства сплачують відповідні страхові внески. Крім того, це порушує принцип неухильності виконання обов'язку стосовно сплати страхових внесків, принцип диференціації розмірів пенсій, та інші наведені вище принципи, адже розмір пенсії в такому випадку не корелюватиме з виконанням обов'язку щодо сплати страхових внесків та вкладеними особою зусиллями для створення свого матеріального забезпечення після виходу на пенсію.
Відповідно до статті 1 Угоди СНД, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї Угоди та членів їх сімей здійснювалося відповідно до законодавства держави, на території якої вони проживають. В той же час, відповідно до ст.1 Угоди СНД, зарахування до страхового стажу з 1 січня 2004 року періодів роботи на території держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав, у тому числі періодів роботи, що дає право на пільгове пенсійне забезпечення, та врахування заробітної плати за період роботи на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав здійснювалося за умови підтвердження сплати страхових внесків до відповідних фондів держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав, на території яких проводилася трудова діяльність.
Проте, з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в наведеній Угоді, а з 19.06.2023 - у такій Угоді припинила участь і Україна.
Відтак принципи та засади пенсійного забезпечення, що раніше передбачалися наведеною Угодою для осіб, які набули певні періоди страхового стажу на територіях держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав та бажають призначити пенсію у одній із таких держав є нечинними.
Тому для зарахування певного періоду трудової діяльності після 2000 року до страхового стажу, який враховується при обрахунку пенсії в Україні, необхідним є підтвердження сплати страхових внесків у відповідний період саме до Пенсійного фонду України, та, відповідно, наявності інформації про сплату страхових внесків у відповідний період у реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування України. У період відсутності відповідного нормативно-правового акта, що регулює порядок дій, який застосовується при призначенні та перерахунку пенсій громадянам, які проживали чи працювали на території російської федерації, до страхового стажу зараховуються лише періоди роботи (служби) на території ррфср по 31.12.1991 року.
Додатково представник відповідача зауважує, що окрім того 23.12.2022 набрав чинності Закон України 2783-ІХ від 01.12.2022 "Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року", відповідно до якого зупинено у відносинах з російською федерацією та Республікою Білорусь дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР, та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 3 березня 1998 року № 140/98-ВР. Тому документи, що необхідні для призначення пенсії, зокрема про стаж роботи до 31.12.1991, уточнюючі довідки, інші документи, враховуються при призначенні пенсії у разі проставлення апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений, передбаченого статтею 4 Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів від 05.10.1961.
Також представник відповідача зазначає, що трудова книжка при зверненні із заявою про призначення пенсії ОСОБА_1 не надавалася, та, відповідно, правова оцінка зазначеній трудовій книжці при розгляді питання про призначення пенсії позивачу органами Пенсійного фонду України не надавалася. Страховий стаж ОСОБА_1 обрахований відповідно до наданої ним при зверненні за призначенням пенсії довідки №555 від 25.07.2022, виданої КП "Вінницька транспортна компанія". Щодо вимоги зарахувати до страхового стажу період трудової діяльності з 01.09.1999 по 31.05.2000 відповідач зазначає, що у трудовій книжці міститься запис №9, згідно з яким чітко зазначено "період роботи з 01.09.1999 по 31.05.2000 до безперервного страхового стажу не зараховувати". Також з огляду на нечіткість копії трудової книжки неможливо визначити відповідність оформлення такої трудової книжки вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58 (далі - Інструкція №58), в тому числі відповідність прізвища, ім'я та по-батькові позивача, що зазначені на титульному аркуші трудової книжки, його паспортним даним.
Щодо позовної вимоги про зарахування до страхового стажу періодів роботи з 22.03.2002 по 05.06.2002, з 16.01.2006 по 10.01.2007 та з 01.09.1999 по 31.05.2000 без зміни коефіцієнта заробітної плати відповідач зауважує, що така вимога не ґрунтується на чинному законодавстві. Законом №1058 закріплено нерозривний зв'язок страхового стажу та заробітку, які враховуються при обчисленні пенсії. Зокрема, заробітна плата враховується за весь період страхового стажу, який зараховується після 2000 року. Саме тому при донарахуванні страхового стажу після 2000 року автоматично дораховується і заробітна плата, що отримувалася особою в ці періоди, та, як наслідок, змінюється коефіцієнт як стажу, так і заробітної плати.
Враховуючи наведене, відповідач вважає, що відсутні правові підстави для задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 .
Суд, з'ясувавши доводи сторін, викладені в поданих заявах по суті справи, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази, встановив, що ОСОБА_1 , з 08.05.2022 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та одержує пенсію за віком на пільгових умовах.
Як зазначає позивач, під час призначення пенсії відповідачем до його страхового стажу не були враховані періоди його роботи в російській федерації з 22.03.2002 по 05.06.2002, з 16.01.2006 по 10.01.2007 на посадах водія тролейбуса на регулярних міських пасажирських маршрутах по 2 класу, та з 01.09.1999 по 31.05.2000 - через відбування покарання у вигляді виправних робіт.
Не погоджуючись із такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, та визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд керується та виходить з наступного.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 46 Конституції України передбачає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003.
Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та ч. 1 ст. 48 Кодексу законів про працю України основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У пунктах 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637) зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до п.3 Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною 2 статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно зі статтею 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов'язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
За змістом вищезазначених норм, обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.
Відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
Позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при призначенні пенсії позивачу відповідного періоду його роботи.
Отже, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії не є підставою для не зарахування відповідних періодів роботи позивача через несплату страхових внесків страхувальником до Пенсійного фонду України.
В розрізі даної справи та за умови підтвердження cтажу роботи позивача відповідними документами, зокрема відомостями з трудової книжки, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних (надуманих) підстав.
Аналогічний висновок наведений у постанові Верховного Суду від 01.03.2021 року справа № 423/757/17.
Як свідчать матеріали справи, позивачу до страхового стажу не зараховані періоди його роботи в російській федерації з 22.03.2002 по 05.06.2002, з 16.01.2006 по 10.01.2007 на посадах водія тролейбуса на регулярних міських пасажирських маршрутах по 2 класу.
Як зазначає відповідач у відзиві на позовну заяву, відповідно до статті 1 Угоди СНД, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї Угоди та членів їх сімей здійснювалося відповідно до законодавства держави, на території якої вони проживають. В той же час, відповідно до ст.1 Угоди СНД, зарахування до страхового стажу з 1 січня 2004 року періодів роботи на території держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав, у тому числі періодів роботи, що дає право на пільгове пенсійне забезпечення, та врахування заробітної плати за період роботи на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав здійснювалося за умови підтвердження сплати страхових внесків до відповідних фондів держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав, на території яких проводилася трудова діяльність.
Проте з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в наведеній Угоді, а з 19.06.2023 - у такій Угоді припинила участь і Україна.
Відтак, на думку відповідача, принципи та засади пенсійного забезпечення, що раніше передбачалися наведеною Угодою для осіб, які набули певні періоди страхового стажу на територіях держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав та бажають призначити пенсію у одній із таких держав є нечинними. Тому відповідач вважає, що для зарахування певного періоду трудової діяльності після 2000 року до страхового стажу, який враховується при обрахунку пенсії в Україні необхідним є підтвердження сплати страхових внесків у відповідний період саме до Пенсійного фонду України, та, відповідно, наявності інформації про сплату страхових внесків у відповідний період у реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування України. У період відсутності відповідного нормативно-правового акта, що регулює порядок дій, який застосовується при призначенні та перерахунку пенсій громадянам, які проживали чи працювали на території російської федерації, до страхового стажу зараховуються лише періоди роботи (служби) на території ррфср по 31.12.1991 року.
В контексті наведених доводів відповідача суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок).
Відповідно до п. 1 Порядку, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Трудовий стаж встановлюється на підставі уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників у разі відсутності відповідних записів у трудовій книжці.
Таким чином, лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.02.2020 року у справі №291/99/17.
Відповідно до ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Європейська соціальна хартія ратифікована Законом України "Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої)" від 14.09.2006 № 137-V, у пункті 4 статті 12 Розділу ІІ визначає, що з метою забезпечення ефективного здійснення права на соціальне забезпечення Сторони зобов'язуються вживати заходів шляхом укладання відповідних двосторонніх i багатосторонніх угод або в інший спосіб i відповідно до умов, визначених у таких угодах, для забезпечення: - рівності між їхніми власними громадянами та громадянами інших Сторін у тому, що стосується прав на соціальне забезпечення, включаючи збереження пільг, які надаються законодавством про соціальне забезпечення, незалежно від пересування захищених осіб по територіях держав Сторін; надання, збереження та поновлення прав на соціальне забезпечення такими засобами, як сумарний залік періодів страхування або роботи, що були здійснені за законодавством кожної зі Сторін.
На виконання взятих на себе зобов'язань у статті 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-ХІІ закріплено, що іноземці та особи без громадянства, які проживають в Україні, мають право на пенсію нарівні з громадянами України на умовах, передбачених законодавством або міждержавними угодами.
Пенсійне забезпечення громадян України, що проживають за її межами, провадиться на основі договорів (угод) з іншими державами.
У тих випадках, коли договорами (угодами) між Україною та іншими державами передбачено інші правила, ніж ті, що містяться у цьому Законі, то застосовуються правила, встановлені цими договорами (угодами).
Аналогічне положення міститься і в частині 2 статті 4, частині 4 статті 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення" від 09.07.2003 № 1058- IV.
Відповідно до частини 4 статті 2 Закону № 1058- IV питання участі іноземців і осіб без громадянства в системі пенсійного забезпечення в Україні та участі громадян України в іноземних пенсійних системах регулюються відповідно цим Законом, іншими законами з питань пенсійного забезпечення та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Таким чином, призначення і виплата пенсій в Україні здійснюється також на підставі міжнародних договорів (угод), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.
Тож при вирішенні питання зарахування до стажу періодів роботи, набутих на території російської федерації до 01.01.2023, слід керуватися Угодою між Урядом України і Урядом російської федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14.01.1993 та Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, які були чинними на момент набуття позивачем спірного стажу роботи.
Згідно зі ст. 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в сфері пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (далі - Угода), пенсійне забезпечення громадян держав-учасників цієї Угоди і членів їх сімей здійснюється по законодавству держави, на території якої вони проживають.
Метою Угоди є взаємне визнання і виконання державами-учасницями зобов'язань "відносно непрацездатних осіб, які набули право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди". Держави-учасниці цієї Угоди, визнавши відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, взяли на себе зобов'язання щодо захисту їхніх пенсійних прав.
Ст. 5 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року передбачається, що ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди.
Відповідно до ст. 6 Угоди, призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди здійснюється за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, у тому числі пенсій на пільгових умовах та за вислугою років, громадянам держав учасниць Угоди, враховується трудовий стаж, набутий на території будь якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до вступу в силу цієї Угоди. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Необхідні для пенсійного забезпечення документи, що видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав, що входили у склад СРСР до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав-учасниць Співдружності без легалізації (ст. 11 Угоди).
Таким чином, на громадян України, які працювали на територіях інших держав учасниць Співдружності Незалежних Держав, які приєднались до вказаної Угоди, розповсюджувалась дія нормативних актів приймаючої Держави в галузі пенсійного забезпечення, у тому числі тих, які визначали порядок зарахування трудового стажу.
Наведені положення вказаних міжнародних договорів передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якої вони проживають.
Відповідно до ст. 13 Угоди кожний учасник цієї Угоди може вийти з неї, направивши відповідне письмове повідомлення депозитарію. Дія Угоди стосовно цього учасника припиняється після закінчення шести місяців з дня отримання депозитарієм такого повідомлення. Пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
З огляду на викладене, цією Угодою визначено стаж, який підлягає безумовному врахуванню при призначенні та обчисленні пенсії.
Згідно з абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом російської федерації "Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн" від 14 січня 1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Статтею 7 Угоди від 14 січня 1993 року визначено, що питання пенсійного забезпечення регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року (далі - Угода про гарантії) та двосторонніми угодами в цій галузі.
Частиною другою статті 4 Угоди "Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників-мігрантів" від 15 квітня 1994 року, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, російська федерація, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.
Відповідно до Закону України "Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Приписами ч. 2 ст. 24 Закону України "Про міжнародні договори України" визначено, що припинення та зупинення дії міжнародного договору України здійснюються: в) щодо міжнародних договорів, які укладено від імені Уряду України та які не потребували надання згоди на їх обов'язковість Верховною Радою України або затвердження Президентом України, а також щодо міжвідомчих договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України, - у формі постанови Кабінету Міністрів України.
Згідно з ч. 1 ст. 25 Закону України "Про міжнародні договори України" припинення дії міжнародного договору України звільняє Україну від будь-якого зобов'язання щодо виконання договору і не впливає на права, зобов'язання чи правове становище України, що виникли в результаті виконання договору до припинення його дії.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1328 від 29.11.2022 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення" постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. Москві. Вказана постанова набрала чинності 02.12.2022 року, за якою Україна вийшла з Угоди з 19 червня 2023 року.
В свою чергу, 24 червня 2023 року прийнято постанову Кабінету Міністрів України "Про припинення дії Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн" №639, за якою Угода припинила свою дію для України з 04 липня 2023 року.
Відповідно до ст.58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Підсумовуючи суд зазначає, що за наявності чинних у період роботи особи положень Угоди, що передбачали відповідне право, така особа не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні спірного періоду роботи до страхового стажу.
При цьому, як встановлено судом, трудова діяльність позивача на території російської федерації мала місце з 22.03.2002 по 05.06.2002 та з 16.01.2006 по 10.01.2007, тобто в періоди до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №1328 від 29.11.2022.
04.02.2023 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №107 "Деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав" в п.1 якої вказано, що під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування документи, виготовлені або засвідчені на території іноземних держав установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостиля тощо) у разі, коли станом на 24 лютого 2022 року такі документи приймалися на території України без спеціального посвідчення.
Як свідчать матеріали справи, періоди роботи позивача на території російської федерації з 22.03.2002 по 05.06.2002 та з 16.01.2006 по 10.01.2007 належним чином відображені в його трудовій книжці НОМЕР_1 від 26.12.1988 р. Вказані записи завірені печатками підприємств, а також містять інформацію про накази щодо дати прийняття та звільнення позивача з роботи.
Як вже зазначалось вище, згідно з ст. 11 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, необхідні для пенсійного забезпечення документи, що видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав, що входили у склад СРСР до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав-учасниць Співдружності без легалізації.
Таким чином, на переконання суду, за наявності чинних у період роботи особи положень Угоди, що передбачали відповідне право, документи, видані громадянам для призначення пенсії державами-учасницями Угоди не потребують легалізації.
Крім того, наявна в матеріалах справи копія трудової книжки позивача не може піддаватися сумніву та позбавляти особу права на зарахування відповідних періодів до стажу роботи та, відповідно, визначення права на пенсію, з тих міркувань, що у зв'язку з військовою агресією російської федерації припинено співробітництво з останньою.
Суд зазначає, що денонсація Угоди від 13.03.1992 означає, що вказана Угода припинила породження зобов'язань для сторін у майбутньому, але не впливає на права, зобов'язання або юридичне становище учасників цієї Угоди, які виникли в результаті її виконання, - вони зберігаються і після припинення вказаної Угоди.
Суд наголошує на тому, що закон не має зворотної дії в часі. До того ж не зарахування стажу роботи чи розмірів заробітної плати в період чинності міжнародної угоди, які працювали за межами України, у зв'язку з денонсацією угоди щодо пенсійного забезпечення з державами, - є неприпустимим, оскільки є порушенням правої визначеності як складового аспекту принципу верховенства права. Так, працюючи за межами України, за умови чинності в період роботи міжнародних договорів між Україною та російською федерацією, особа мала легітимні очікування щодо визнання Україною її трудового стажу та заробітку, здобутого на території російської федерації, для пенсійного забезпечення.
Відтак суд не погоджується з діями відповідача щодо не зарахування спірних періодів роботи з 22.03.2002 по 05.06.2002 та з 16.01.2006 по 10.01.2007, згідно з записами в трудовій книжці НОМЕР_1 від 26.12.1988 р, в страховий стаж позивача, з підстав наведених відповідачем у відзиві на позов.
Суд вважає, що позиція відповідача суперечить принципу верховенства права, оскільки право позивача на призначення пенсії не пов'язується з такими чинниками, як припинення дипломатичних відносин з однією з держав-учасниць Угоди.
Щодо неврахування періодів трудової діяльності позивача з 01.09.1999 по 31.05.2000, відповідач зазначає, що у трудовій книжці міститься запис №9, згідно з яким зазначено, що "період роботи з 01.09.1999 по 31.05.2000 до безперервного страхового стажу не зараховувати".
Визначаючись щодо позовних вимог в цій частині та надаючи оцінку доводам відповідача, суд зазначає таке.
Так, згідно з записом № 9 в трудовій книжці позивача НОМЕР_1 зазначено "період роботи з 01.09.1999 по 31.05.2000 до безперервного страхового стажу не зараховувати".
Як зазначає позивач в позовній заяві, у вказаний період він відбував покарання у вигляді виправних робіт.
Згідно з ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до п. а) ч. 3 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
Страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає соціальному страхуванню відповідно до видів соціального страхування, тобто той період, за який сплачувались страхові внески до Пенсійного фонду України.
Поняття «страхового стажу» було введено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV , який набув чинності з 1 січня 2004 року.
Трудовий стаж, набутий до 01.01.2004 року, використовується для нарахування пенсії та інших соціальних виплат так само як і страховий (фактично прирівняний до страхового).
Відповідно до статті 103 Виправно-трудового кодексу України (прийнятого 23.12.1970 № 3325-УІІ, втратив чинність з 01.01.2004 у зв'язку з набуттям чинності Кримінально-виконавчого кодексу України від 11.07.2003 № 1129-ІУ) в період, коли позивач відбував покарання, час відбування виправних робіт без позбавлення волі до загального і безперервного трудового стажу засудженого не зараховується, про що робиться запис у його трудовій книжці.
При умові сумлінної роботи і зразкової поведінки в період відбування виправних робіт без позбавлення волі цей час може бути включений в загальний трудовий стаж особи, яка відбула покарання, на підставі рішення суду в порядку, встановленому кримінально-процесуальним законодавством України.
Положеннями статтей 95, 96 Виправно-трудового кодексу України, якими регулювався порядок і умови виконання покарання у виді виправних робіт та які були чинні у період відбування позивачем виправних робіт, визначалось, що особа, засуджена до виправних робіт за місцем роботи, залишається працювати на підприємстві, в установі або в організації, де вона працювала до засудження на тій же посаді або роботі, крім випадків, передбачених частиною першою статті 30 Кримінального кодексу України.
Згідно з частиною третьою статті 42 чинного Кримінально-виконавчого кодексу України, який почав діяти з 01.01.2004, час відбування засудженим покарання у виді виправних робіт зараховується в загальний стаж роботи.
Статтею 8 Кримінально-виконавчого кодексу України встановлено, що засуджені мають право на соціальне забезпечення, у тому числі й на отримання пенсій відповідно до законів України.
Відповідно до Прикінцевих положень Кримінально-виконавчого кодексу України з набранням чинності цим Кодексом втрачає чинність Виправно-трудовий кодекс України; закони України та інші нормативно-правові акти до приведення у відповідність із цим Кодексом застосовуються у частині, що не суперечить цьому Кодексу.
Правовідносини, пов'язані із визначенням загального страхового стажу позивача виникли з моменту звернення позивача до управління ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком.
На момент виникнення спірних правовідносин частина 3 статті 42 Кримінально-виконавчого кодексу України передбачає, що час відбування засудженим покарання у вигляді виправних робіт зараховується в загальний стаж роботи.
Відповідно до статті 56 Закону № 1788-ХІІ до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
До стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
Разом з тим, згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу, що наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування період з 01.09.1999 по 31.05.2000 включений до вказаного реєстру, а також протягом вказаного періоду роботодавцем за позивача сплачувались страхові внески,що відображено в відомостях за звітні роки 1999 - 2000.
З огляду на те, що на час вирішення питання про обчислення загального страхового стажу позивача частина 3 статті 42 Кримінально-виконавчого кодексу України прямо передбачає можливість включення до загального стажу роботи періоду відбування покарання у виді виправних робіт, а також відсутності спору між сторонами щодо роботи позивача у спірний період часу у Вінницькому трамвайно - тролейбусному управлінні, та приймаючи до уваги наявність даних щодо сплати страхових внесків, то період роботи позивача з 01.09.1999 року по 31.05.2000 року (відбування покарання у виді виправних робіт за місцем роботи) має бути зарахований до його загального страхового стажу.
У справі за подібних правовідносин Верховний Суд висловив правову позицію щодо застосування зазначених вище норм матеріального права (постанова від 30.01.2018 року у справі № 211/1432/17 (2-а/211/103/17)).
Таким чином, є протиправними дії відповідача щодо не зарахування періоду роботи позивача з 01.09.1999 року по 31.05.2000 року до його загального страхового стажу.
Щодо позовних вимог в частині перерахунку пенсії із включенням до страхового (трудового ) стажу періодів трудової діяльності з 22.03.2002 по 05.06.2002, з 16.01.2006 по 10.01.2007 та з 01.09.1999 по 31.05.2000 без зміни коефіцієнта заробітної плати позивача, суд зазначає таке.
У відповідності до частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною першою статті 25 Закону № 1058-ІV встановлено, що коефіцієнт страхового стажу, що застосовується для обчислення розміру пенсії, визначається із заокругленням до п'яти знаків після коми за формулою:
Кс = См х Вс / 100 х 12, де: Кс -коефіцієнт страхового стажу; См - сума місяців страхового стажу; Вс - визначена відповідно до цього Закону величина оцінки одного року страхового стажу (у відсотках). За період участі в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1%.
Відповідно до ст.27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" розмір пенсії за віком визначається за формулою: П= Зп х Кс, де: П - розмір пенсії; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи.
За бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону.
При цьому частина розміру пенсії за віком, обчислена за раніше діючим законодавством, не може перевищувати максимальних розмірів пенсій, визначених законом для відповідних категорій пенсіонерів, та не може бути нижчою, ніж розмір трудової пенсії за віком з урахуванням цільової грошової допомоги на прожиття, що діяли на день набрання чинності цим Законом.
Розмір пенсії за віком, обчислений за раніше діючим законодавством, підвищується з дня набрання чинності цим Законом до дня її призначення в порядку, передбаченому частинами першою та другою статті 42 цього Закону.
Абзацом 1 частини першої статті 40 Закону №1058-VI передбачено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж (абзац 2 частини першої статті 40 цього ж Закону).
За правилами абзацу 3 частини першої статті 40 Закону №1058-VI за вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі. Додатково за бажанням особи можуть бути виключені періоди строкової військової служби, навчання, догляду за особою з інвалідністю I групи або дитиною з інвалідністю віком до 18 років, за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за період з 1 липня 2000 року до 1 січня 2005 року, а також періоди, коли особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до пунктів 7, 8, 9 і 14 статті 11 цього Закону та періоди страхового стажу під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з місяця запровадження карантину у 2020 році та шести календарних місяців після його завершення. У всіх випадках, крім випадку, передбаченого абзацом другим цієї частини, період, за який враховується заробітна плата, не може бути меншим, ніж 60 календарних місяців.
Для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини.
Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Формула, за якою визначається заробітна плата ( дохід ), для обчислення пенсії наведена в частині 2 ст. 40 Закону №1058.
У відповідності до пункту 1.5. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України. При цьому у заяві про виплату частини пенсії непрацездатним членам сім'ї особи, яка знаходиться на повному державному утриманні, вказується адреса одержувача цієї частини пенсії.
Згідно з абзацом 4 пункту 1.7 розділу 1 вказаного Порядку якщо поданих документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону.
Відповідно до підпункту 3 пункту 2.1. розділу ІІ Порядку №22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року (додатки 3, 4 до Положення). За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам. У разі якщо страховий стаж починаючи з 01 липня 2000 року становить менше 60 місяців, особою подається довідка про заробітну плату (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року (додаток 1).
Пунктом 4.1. розділу ІV Порядку №22-1 передбачено, що орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3).
Додатком №4 вказаного Порядку встановлена форма заяви про призначення /перерахунок, в якій міститься речення наступного змісту «При призначенні пенсії прошу виключити з підрахунку заробітної плати період з ___ до _____ або провести це автоматизованим способом (непотрібне закреслити)».
З аналізу вищевказаних норм вбачається, що за бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Як свідчать матеріали справи, позивач не звертався до відповідача у встановленому законом порядку з заявою про виключення відповідних періодів з розрахунку заробітку.
Як видно з заяви про призначення пенсії від 28.07.2022 року, ОСОБА_1 не зазначав про виключення при призначенні йому пенсії із підрахунку заробітної плати відповідних періодів ( в заяві зазначено « визначений автоматично» ).
Відтак, підрахунок заробітної плати було проведено автоматизованим способом.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відсутні підстави для зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії із включенням до страхового стажу періодів трудової діяльності з 22.03.2002 по 05.06.2002, з 16.01.2006 по 10.01.2007 та з 01.09.1999 по 31.05.2000 без зміни коефіцієнта заробітної плати позивача.
З урахуванням викладеного, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Водночас, згідно п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Враховуючи викладене суд доходить висновку про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 22.03.2002 по 05.06.2002, з 16.01.2006 по 10.01.2007 та з 01.09.1999 по 31.05.2000 та зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 22.03.2002 по 05.06.2002, з 16.01.2006 по 10.01.2007 та з 01.09.1999 по 31.05.2000 та здійснити перерахунок та виплату призначеної пенсії з 08.05.2022, з урахуванням раніше виплачених сум.
Щодо вимоги виплатити різницю між максимально виплаченою та нарахованою пенсією з урахуванням вказаного перерахунку, починаючи з 08.05.2022, то суд зазначає, що така вимога наразі є передчасною, адже спір в цій частині фактично не існує, оскільки відповідний перерахунок з урахуванням висновків, викладених у цьому рішенні, ще не проведено. Крім того, задоволення судом позовних вимог у спосіб зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії з 08.05.2022 з урахуванням уже виплачених сум якраз і матиме наслідок для відповідача здійснити виплату позивачу усіх недоплачених сум, на які позивач мав право з 08.05.2022, без зайвої конкретизації про це у судовому рішенні.
Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити, як передчасних.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову відповідно до вищенаведених мотивів.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд зазначає, що згідно ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 22.03.2002 по 05.06.2002, з 16.01.2006 по 10.01.2007 та з 01.09.1999 по 31.05.2000.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 22.03.2002 по 05.06.2002, з 16.01.2006 по 10.01.2007 та з 01.09.1999 по 31.05.2000 та здійснити з 08.05.2022 року перерахунок та виплату призначеної пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні 60 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21036, код ЄДРПОУ 13322403)
Суддя Заброцька Людмила Олександрівна