Справа № 490/1820/14-ц
13 березня 2014 року м. Миколаїв
Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючого судді - Гуденко О.А.
при секретарі - Аслановій Е.Е.,
без участі сторін, -
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Суднобудівний завод ім. 61 Комунара» (далі - Завод) про стягнення заробітної плати , стягнення середнього заробітку за час затримки при звільненні, відшкодування моральної шкоди-
В лютому 2014 року позивач звернувся до суду з позовом до Заводу про стягнення заборгованості по заробітної платні , середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати при звільненні та моральної шкоди у сумі 3 000 грн.
Позивач надав суду заяву , в якій просить справу розглядати у його відсутність, вимоги позову підтримала.
Представник відповідача надав суду заяву, в якій просить розглядати справу у його відсутність та письмові заперечення, в яких вимоги позову визнав частково у частині заборгованості по заробітної платні. В зв'язку з тим, що підприємство пербувало на стадії ліквідації в зв'язку з банкрутством, зараз всі рахунки підприємства арештовані, то його вини в затримки виплати заробітної зарплати не має.
Вивчивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 працював на посаді швейцара в санаторій “Інгул» Державного підприємства «Суднобудівний завод ім. 61 Комунара» з 01 жовтня 2010 року по 11 березня 2013 року , звідки звільнений за власним бажанням за ст.. 38 КЗпП України.
Згідно довідки № 98 від 06 березня 2014 р., заборгованість відповідача перед позивачем по заробітній платі на теперішній час складає : 4 279 грн. 12 коп. за період з листопада 2012 року по травень 2013 року включно.
Згідно довідки № 97 від 06 березня 2014 р. середньомісячний заробіток ОСОБА_1 становить 1459,67 грн.
В вересні 2009 року була порушена процедура ліквідації Заводу в зв'язку з банкрутством, станом на теперішній час ця процедура припинена.
Арешт на банківські рахунки Заводу накладувалися Постановами ДВС про арешт коштів боржника , починаючи з 18.05.2010 року в межах різних сум близько 5 000 000 грн.
На підставі викладеного, згідно зі ст. ст. 116, 117 КЗпП України , суд вважає пред'явлені вимоги у частині стягнення заборгованості по заробітної платі обґрунтованими та підлягаючими задоволенню. З відповідача слід стягнути на користь позивача суму у розмірі 4279,12 грн., зобов'язав при її виплаті стягнути належні збори і податки.
Статтею 117 Кодексу вста?новлено обов'язок власника або уповноваженого ним органу виплатити працівникові у разі затримки розрахунку при звільненні його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, а статтею 2371 - відшкодувати працівникові завдану моральну шкоду.
Що стосується вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати повного розрахунку, то суд вважає, що ці вимоги підлягають задоволенню.
Враховуючи положення п. 20 Постанови Пленуму ВСУ від 24 грудня 1999 року N 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності. Суд вважає, що відповідач не довів відсутність своєї вини у затримки виплати заробітної плати, виходячи з наступного. По-перше, вже знаходячись у стадії банкрутства, Завод прийняв на роботу позивача, що вже само по собі свідчить про те, що відповідач повинен був розраховувати на оплату праці найманого в цей період працівника з огляду на своє банкрутство. По-друге за період виникнення заборгованості позивача, Завод здійснював часткову виплату заробітної плати самому позивачу , що свідчить про наявність певних коштів. .
При частковому задоволенні позову в межах заявлених вимог працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням суми невиплаченої заробітної плати, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.
Відповідно до п.21 цієї Постанови, при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100 (з наступними змінами і доповненнями).
Таким, чином, суд вважає за доцільне, враховуючи межі заявлених позовних вимог та вимоги співмірності частки заробітної плати, що не виплачена позивачу порівняно із середнім заробітком та тривалістю невиплати заборгованості, стягнути на користь позивача на підставі ст.. 117 КЗпП України 1459,67 грн. середнього заробітку за час затримки виплати повного розрахунку при звільненні, що відповідає розміру його середньомісячного заробітку, з огляду на вимоги ОСОБА_1 про стягнення заробітку за один місяць з часу останньої часткової виплати заборгованості по зарплаті.
У трудовому законодавстві право працівника на відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням його трудових прав, визначено у статті 2371 Кодексу, відповідно до якої відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя; порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Звільнений працівник, якому з вини власника або уповноваженого ним органу несвоєчасно виплатили належні при звільненні суми, має право вимагати відшкодування завданої при цьому моральної шкоди.
Враховуючи тривалість і ступінь душевних страждань позивача спричинених затримкою виплати заробітної плати, необхідністю докладати додаткових зусиль для знаходження коштів на лікування, а також скрутне становище Заводу, викликане в тому числі і з незалежних від відповідача причин, суд вважає достатньою компенсацію моральної шкоди у розмірі 300 грн.
Таким чином, позов слід задовольнити частково.
В силу ст. 88 ЦПК України стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 243 грн. 60 коп.
Керуючись ст. ст. 14, 209, 212-215 ЦПК України , суд , -
Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Суднобудівний завод ім. 61 Комунара» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітної платні у розмірі 4 279 грн., 1459 грн. 67 коп. середнього заробітку за час затримки виплати повного розрахунку при звільненні, зобов'язавши при її виплаті утримати належні податки і збори.
Стягнути з Державного підприємства «Суднобудівний завод ім. 61 Комунара» на користь ОСОБА_1 300 грн. у відшкодування моральної шкоди.
Стягнути з Державного підприємства «Суднобудівний завод ім. 61 Комунара» судовий збір в розмірі 243 грн. 60 коп. на користь держави.
Рішення може бути оскаржене через суд першої інстанції до апеляційного суду Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
СУДДЯ Гуденко О.А.