Центральний районний суд м. Миколаєва
Справа № 490/8375/21
Провадження № 1-кп/490/122/2024
«23» липня 2024 року м. Миколаїв
Центральний районний суд міста Миколаєва
У складі: головуючого судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2
за участі прокурора - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві кримінальне провадження за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Сквира Київської області, є українцем, громадянином України, мешкає за адресою: АДРЕСА_1
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною 2 статті 125 Кримінального Кодексу України
встановив:
Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається.
1. Під час судового засідання прокурор вважав за доцільне закрити провадження у справі за сплиненням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
2. Обвинувачений та потерпілий у судове засідання не з'явились.
Вони сповіщались про час та місце розгляду справи та судом їм роз'яснювалось їх право висловити заперечення проти звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, проте скористатись цим правом вони не побажали.
Встановлених судом обставин із посиланням на докази
Відповідно до статті 49 Кримінального Кодексу України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули встановлені у пунктах 1-5 частини 1 вказаної статті строки.
Об'єднана палата Касаційного Кримінального Суду у складі Верховного Суду сформулювала висновок про застосування норм права, відповідно до якого:
Особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули зазначені у ч. 1 ст. 49 КК диференційовані строки давності за умови, що протягом вказаних строків особа не вчинила нового злочину, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років (перебіг давності не перерваний); особа не ухилялася від досудового розслідування або суду (перебіг давності не зупинявся); законом не встановлено заборону щодо застосування давності до вчиненого особою злочину.
Перебіг строків давності зупиняється, якщо особа, котра вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цьому разі перебіг давності відновлюється з дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання. Одночасно факт умисного вчинення особою будь-яких дій, спрямованих на ухилення від слідства або суду є обставиною, яка зупиняє диференційовані строки, визначені в ч. 1 ст. 49 КК.
Якщо особа, що ухилилася від досудового розслідування або суду, буде затримана чи з'явиться із зізнанням до моменту закінчення загального (недиференційованого) строку давності (до спливу 5-річного строку з дня вчинення кримінального проступку чи 15-річного строку з дня вчинення злочину), то диференційовані строки давності, визначені у ч. 1 ст. 49 КК, відновлюються. У цьому разі час, який минув з дня вчинення кримінального правопорушення, до дня, коли особа стала ухилятися від досудового розслідування або суду, а також час, який минув із дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання до дня набрання вироком законної сили, зараховується у диференційований строк давності.
Якщо відновлення диференційованих строків давності, визначених у ч. 1 ст. 49 КК, при вирішенні питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності виявиться для неї менш сприятливим, застосуванню підлягає загальний строк давності, визначений у ч. 2 ст. 49 КК: п'ять років з дня вчинення кримінального проступку, п'ятнадцять років з дня вчинення злочину. За таких обставин до загального строку давності зараховується і час, протягом якого особа ухилялася від досудового розслідування або суду (з дня ухилення до дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання)».
Отже, звільнення від кримінальної відповідальності на підставі статті 49 Кримінального Кодексу України є можливим за наявності трьох умов:
1.закінчення зазначених у законі строків;
2.не ухилення особи від слідства або суду
3.не вчинення протягом цих строків нового злочину певного ступеню тяжкості;
Вирішення питання про наявність таких у мов в цьому випадку призводить до такого.
А. Щодо закінчення зазначених законом строків.
Вирішуючи питання про те, чи сплили передбачені законом строки давності притягнення ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності, суд, виходе з такого.
Відповідно до положень пунктів 1-5 частини 1 статті 49 Кримінального Кодексу України, питання при закінчення строків давності вирішується, виходячи з:
-початкового моменту перебігу строку давності;
-передбаченої законом тривалість строку давності.
Початковим моментом перебігу строку давності є день вчинення особою діяння, що містить елементи складу кримінального правопорушення, передбаченого Особливою частиною Кримінального Кодексу України.
Тривалість строків давності відповідно до пунктів 1-5 частини 1 статті 49 Кримінального Кодексу України визначається ступенем тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.
Ступень тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, в свою чергу, відповідно до статті 12 Кримінального Кодексу України, визначається відповідно до санкцій статей Особливої частини цього Кодексу.
Статті Кримінального Кодексу ж, санкції яких мають враховуватись при визначенні ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, визначаються відповідно до вчиненого особою діяння та наявності в такому діянні елементів складу кримінального правопорушення, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу.
Таке доводить, що для вирішення питання про закінчення строків давності слід визначити:
I.сутність вчиненого особою діяння, час його вчинення та наявність в ньому елементів складу кримінального правопорушення, передбаченого в Особливій частині Кримінального Кодексу України;
II.ступінь тяжкості цього діяння;
III.тривалість строку давності
І……Вирішуючи питання про порядок визначення сутності вчиненого ОСОБА_6 діяння, часу його вчинення та наявність в ньому елементів складу кримінального правопорушення, передбаченого в Особливій частині Кримінального Кодексу України, суд виходе з такого.
1. Норма статті 49 Кримінального Кодексу України на відміну від норм, що регулюють звільнення від кримінальної відповідальності з інших підстав, не пов'язує звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності із визнанням цією особою своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, її каяттям у такому або відшкодуванням нею завданої нею шкоди.
Норми §2 глави 24 Кримінального Процесуального Кодексу України, що регулюють порядок звільнення особи від кримінальної відповідальності, зокрема, за цією обставиною, не передбачають, що для звільнення особи від кримінальної відповідальності за цією обставиною необхідними є встановлення внаслідок досудового розслідування або судового розгляду як самого факту вчинення кримінального правопорушення, так й усіх обставин його вчинення. При цьому відповідно до частини 1 статті 17 Кримінального Процесуального Кодексу України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом. Таким чином, діюче законодавство не пов'язує звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності й з встановленням часу та характеру вчиненого особою кримінального правопорушення внаслідок кримінального провадження.
В той же час, у частині 2 статті 285 Кримінального Кодексу України зазначається про звільнення від кримінальної відповідальності особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення.
При цьому, як розтлумачив Верховний Суд України у пункті 3 своєї Постанові від 24 листопада 2016 року у справі № 5-328 К/С-16, системно-структурний аналіз норм Кримінального Процесуального Кодексу доводить, що обвинувачення особи пов'язується з моментом складання обвинувального акта, що містить офіційну, сформовану на досудовому розслідуванні версію про вчинення особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.
Таке доводить, що при вирішенні питання про можливість звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності сутність вчиненого особою діяння, час його вчинення та наявність в ньому елементів складу кримінального правопорушення, передбаченого в Особливій частині Кримінального Кодексу України, слід визначати, на підставі версії державного обвинувачення про вчинення особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, що викладена в обвинувальному акті.
2. В провадженні Центрального районного суду міста Миколаєва перебуває кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною 2 статті 125 Кримінального Кодексу України.
2.1. У наданому суду обвинувальному акті стверджується, що ОСОБА_5 вчинив кримінальний проступок за таких обставин.
21.06.2021 приблизно в 18 годний 00 хвилин (більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено) ОСОБА_5 та ОСОБА_7 находились на прилеглій території будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 .
Перебуваючи у вказаному місці у зазначений час між ОСОБА_8 та потерпілим ОСОБА_9 на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків, виник словесний конфлікт. В ході даного конфлікту у ОСОБА_5 виник умисел на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_7 .
Реалізуючи свій кримінально-противоправний намір, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та їх караність, ОСОБА_10 підійшов до потерпілого ОСОБА_7 та спричинив удар лівою рукою в область обличчя, а саме у праву скрою, в результаті чого потерпілий не втримався на ногах та впав на землю, після чого продовжуючи свій злочинний умисел на спричинення тілесних ушкоджень, ОСОБА_5 став поверх потерпілого ОСОБА_7 , який був в положенні лежачи на спині та кулаком правої руки спричинив удар в область лівої частини грудної клітини та декілька ударів в область правої ключиці та спричинив удар правою рукою у ліву ділянку люби спричинивши останньому тілесні ушкодження у вигляді синців, саден обличчя, передньої та лівої бокової поверхні грудної клітини, обох верхніх та нижніх кінцівок, поперекової ділянки, до категорії легких тілесних пошкоджень, струс головного мозку відноситься до категорії легких тілесних пошкоджень, що призвели до короткочасного розладу здоров'я.
2.2. Вказані дії ОСОБА_5 органами дізнання та публічним обвинуваченням кваліфіковані за частиною 2 статті 125 Кримінального Кодексу України - як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я
За такого при вирішенні питання про можливість звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності сутність вчиненого ним діяння, час його вчинення та наявність в ньому елементів складу кримінального правопорушення, передбаченого в Особливій частині Кримінального Кодексу України, суд визначає на підставі версії державного обвинувачення, за якою
21 червня 2021 року той вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 125 Кримінального Кодексу України.
Таке дозволяє визначити початковим моментом перебігу строку давності в цьому випадку 21 червня 2021 року.
ІІ……Вирішуючи питання про ступінь тяжкості кваліфікованого за частиною 1 статті 125 Кримінального Кодексу України кримінального правопорушення, вчинення якого інкримінується ОСОБА_5 , суд враховує санкцію цієї норми та положення статті 12 цього Кодексу.
Ці норми дозволяють вирішити питання про ступень тяжкості кримінальних правопорушень, у вчиненні яких звинувачений ОСОБА_5 таким чином.
1. Санкція частини 2 статті 125 Кримінального Кодексу України передбачає максимальне покарання у вигляді обмеження волі строком на 02 роки.
2. Відповідно до частини 1 статті 12 Кримінального Кодексу України за такого це кримінальне правопорушення є кримінальним проступком.
Отже, кримінальне правопорушення, вчинення якого інкримінується ОСОБА_5 , є кримінальним проступком.
ІІІ……Вирішуючи питання щодо тривалості строків давності у зв'язку із вчиненням кримінального правопорушення ОСОБА_5 , суд виходе з приписів частини 1 статті 49 Кримінального Кодексу України.
Відповідно до пункту 2 частини 1 цієї статті у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання у виді обмеження волі, строк давності становить три роки.
Таке доводить, що в цьому випадку строк давності притягнення ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності сплив 22 червня 2024 року.
Б. Щодо неухилення обвинуваченого від слідства та суду.
Матеріали справи поза розумним сумнівом свідчать, що під час здійснення цього кримінального провадження ОСОБА_5 не вчиняв дій, які могли бути кваліфікованими, як ухилення від слідства або суду; тривалість здійснення кримінального провадження ж зумовлена іншими причинами, зокрема - обставинами, що склались в зв'язку із збройною агресією проти України.
В. Щодо невчинення протягом цих строків нового злочину певного ступеню тяжкості.
Відповідно до частини 3 статті 49 Кримінального Кодексу України перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частині першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років. При цьому строки давності обчислюються окремо за кожний злочин.
В зв'язку з цим суд відзначає, що матеріали справи не містять відомостей про те, що після 21 червня 2021 року ОСОБА_11 вчинив злочин.
Таке доводить, що в цьому випадку перебіг давності не переривався.
Мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали і положення закону, яким він керувався.
І......Вирішуючи питання про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та закриття провадження у справі, суд виходе з таких приписів діючого законодавства та настанов судової практики.
1. Відповідно до статті 286 Кримінального Процесуального Кодексу України суд розглядає клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності за клопотання сторони кримінального провадження
Відповідно до частини 2 статті 288 цього ж Кодексу суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених Законом України про кримінальну відповідальність.
2. Відповідно до Резолюції Комітету Міністрів Ради Європи (75)11 від 19 січня 1973 року «Про критерії, які регламентують розгляд, що проводиться у відсутність обвинуваченого» Розгляд може бути проведений у відсутності обвинуваченого за таких умов:
-своєчасного повідомлення особи про проведення розгляду і надання йому достатнього часу для підготовки захисту;
-наявності підтвердження про фактичне отримання такого повідомлення;
-проведення розгляду в загальному порядку і наданні захисту права втручатися в цей процес;
-забезпечення надання особі судового рішення, прийнятого за наслідками розгляду, і обчислення термінів на оскарження з моменту вручення такого рішення;
-надання особі права на оскарження судового рішення;
-забезпечення права особи на повторне проведення розгляду в загальному порядку, якщо його відсутність була викликана наявністю поважних причин, про які він не міг повідомити уповноважені органи.
3. Відповідно до частини 1 статті 477 Кримінального Процесуального Кодексу України кримінальним провадженням у формі приватного обвинувачення є провадження, яке може бути розпочате слідчим, дізнавачем, прокурором лише на підставі заяви потерпілого щодо кримінальних правопорушень, передбачених, зокрема, статтею 125 (умисне легке тілесне ушкодження).
Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 284 Кримінального Процесуального Кодексу України кримінальне провадження закривається у разі, якщо потерпілий, а у випадках, передбачених цим Кодексом, його представник відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, крім кримінального провадження щодо кримінального правопорушення, пов'язаного з домашнім насильством.
ІІ......Ці норми дозволяють вирішити заявлене захистом клопотання таким чином.
1. Встановлені судом обставини доводять, що в цьому випадку з моменту вчинення стверджуваного кримінального правопорушення до моменту розгляду питання про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності встановлені у частині 1 статті 49 Кримінального Кодексу України строки давності притягнення ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності в зв'язку із вчиненням вказаних автором обвинувального акту діянь сплинули.
2. Вирішуючи питання про можливість вирішення цього питання за відсутності обвинуваченого суд враховує таке.
2.1. В цьому випадку обвинувачений був своєчасно повідомленою про час та місце розгляду питання про закриття провадження у справі.
2.2. При цьому у надісланому йому повідомленні йому було роз'яснено, що він має право заперечувати проти закриття провадження у справі, а також - що у разі його неявки у судове засідання та ненаправлення ним заперечень у визначений судом строк суд вважатиме, що проти закриття провадження у справі за спливом строку давності притягнення його до кримінальної відповідальності він не заперечує.
Таке дозволяє прийти до висновку про те, що обвинувачений шляхом неявки до суду висловив свою позицію у справи, яка полягає ні в чому іншому, як у тому, що він не заперечує проти закриття провадження у справі за спливом строків давності притягнення його до кримінальної відповідальності за його відсутності.
2.3. Ця обставина, в свою чергу, доводить, що в цьому випадку розгляд справи за відсутності обвинуваченого відповідає його позиції у справі, отже - порушення його прав не тягне.
2.4. Далі, питання про закриття провадження у справі було розглянуте у відкритому судовому засіданні у загальному порядку.
2.5. Далі, обвинуваченому буде надано судове рішення по суті розглянутого питання, та він буде мати можливість його оскаржити у встановленому порядку, зокрема - із використанням засобів зв'язку.
2.6. Приймаючи рішення про закриття провадження у справі за відсутності обвинуваченого, суд враховує й таке.
(а) Ця справа є справою приватного обвинувачення.
(б) При цьому потерпілий у судові засідання протягом майже трьох років жодного разу не з'являвся, про час та місце розгляду справи постійно сповіщався належним чином, про причини неявки суд не повідомляв.
(в) Зрештою, потерпілому було направлене повідомлення, у якому йому було роз'яснено, що він має право заперечувати проти закриття провадження у справі, а також - що у разі його неявки у судове засідання та ненаправлення ним заперечень у визначений судом строк суд вважатиме, що проти закриття провадження у справі за спливом строку давності притягнення його до кримінальної відповідальності він не заперечує.
Таке дозволяє прийти до висновку про те, що потерпілий шляхом неявки до суду висловив свою позицію у справи, яка полягає ні в чому іншому, як у тому, що він не заперечує проти закриття провадження у справі за спливом строків давності притягнення його до кримінальної відповідальності за його відсутності.
(г) Таке, в свою чергу, доводить, що наразі потерпілий обвинувачення у справі не підтримує.
За такого в цьому випадку сама по собі думка обвинуваченого не може вплинути на результат розгляду справи, адже потерпілий зайняв позицію, результатом якої є закриття провадження у справі; яка в обставинах цього кримінального провадження є вирішальною.
Наведене у сукупності доводить, що в цьому випадку розгляд справи за відсутності обвинуваченого, хоча й прямо не передбачений діючим законодавством, тим не менш відповідає міжнародним стандартам справедливого судового розгляду та не призведе до порушення його пав.
Суд також відзначає, що в цьому випадку розгляд справи за його відсутності забезпечує інтереси ефективного судового провадження, а також - дотримання прав та охоронюваних законом інтересів учасників кримінального провадження.
3. Як доведено вище, потерпілий проти звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та закриття провадження у справі не заперечує.
Отже, обвинуваченого слід звільнити того від кримінальної відповідальності, а провадження у справі відносно нього - закрити.
Керуючись статтями 369-372, 376 Кримінального Процесуального Кодексу України, суд, -
Звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності в зв'язку із вчиненням кримінального проступку, передбаченого частиною 2 статті 125 Кримінального Кодексу України - в зв'язку з закінченням строків давності притягнення його до кримінальної відповідальності
Провадження у справі про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною 2 статті 125 Кримінального Кодексу України - закрити.
Ухвала може бути оскарженою до Миколаївського апеляційного суду через Центральний районний суд міста Миколаєва протягом 7 (семи) днів.
Головуючий суддя = ОСОБА_12 =