03 жовтня 2024 року
м. Рівне
Справа № 563/2041/23
Провадження № 22-ц/4815/780/24
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Гордійчук С.О.,
суддів: Боймиструка С.В., Ковальчук Н.М.
секретар судового засідання : Ковальчук Л.В.
учасники справи:
заявник: ОСОБА_1 ,
заінтересована особа: ОСОБА_2
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження в м. Рівне апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Корецького районного суду Рівненської області від 17 квітня 2024 року, постановлену в складі судді Загородько Н.А., повний текст ухвали виготовлено18 квітня 2024 у справі № 563/2041/23
У листопаді 2023 року ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.
В обґрунтування заяви зазначає, що з 2019 року проживала разом із ОСОБА_3 та разом із своїми дітьми перебувала на його утриманні. Вони вели спільне господарство, піклувалися один про одного, після його призову у травні 2023 року до Збройних сил України, він хоч і знаходився далеко, проте продовжував утримувати її та перераховувати гроші на утримання її неповнолітніх дітей. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 загинув. Встановлення вказаних фактів необхідне їй для реалізації права на отримання матеріальних виплат та гарантій передбачених Законами України «Про військовий обов'язок і військову службу» «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168, у зв'язку із смертю ОСОБА_3 .
З метою отримання передбачених законом пільг та виплат членам сім'ї загиблого військовослужбовця просила встановити факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та перебування її та її неповнолітніх дітей на утриманні ОСОБА_3 .
Рішенням Корецького районного суду Рівненської області від 17 квітня 2024 року заяву ОСОБА_1 - задоволено частково.
Встановлено факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 , з грудня 2019 року по дату його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В решті заявлених вимог - відмовлено.
В апеляційній скарзі представник заявника, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати справу повернути до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд дійшов помилкового висновку про недоведення факту перебування на утриманні ОСОБА_3 . Вказує, що її неповнолітні діти, які проживають з нею не можуть не бути членами її сім'ї. Створення сім'ї без реєстрації шлюбу передбачає входження в склад цієї сім'ї дітей будь-кого з подружжя.
У відзиві на апеляційну скаргу заінтересована особа вказує, що рішення суду законне та обґрунтоване. Вказує, що суд дійшов правильного висновку, що факт перебування заявниці та її дітей на утриманні ОСОБА_3 є недоведений. Просить рішення суду залишити без зміни.
В частині задоволення заяви про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу рішення суду першої інстанції не оскаржене, а тому, у відповідності до ч. 1 ст. 367 ЦПК України апеляційним судом не перевіряється.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з таких підстав.
Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині вказаним вимогам закону не відповідає.
Встановлено, що ОСОБА_3 загинув у зв'язку з виконанням обов'язків військової служби ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Новомаркове Краматорського району Донецької області, що підтверджується свідоцтвом про його смерть серії НОМЕР_1 від 15 вересня 2023 року та Витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_2 № 278 від 07 жовтня 2023 року.
Згідно довідки № 16-01-15/214 від 18 вересня 2023 року, виданої Даничівським старостинським округом №6 Корецької міської ради Рівненської області ОСОБА_1 проживала разом із ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , який проживав за вказаною адресою без реєстрації протягом 4 (чотирьох) років. ОСОБА_3 та ОСОБА_1 вели спільне домашнє господарство.
ОСОБА_1 є матір'ю двох неповнолітніх дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується їх свідоцтвами про народження.
Згідно довідки Корецького відділу ДВС у Рівненському районі Рівненської області ЗМУМЮ від 01 листопада 2023 року з ОСОБА_6 , як батька дітей ОСОБА_1 за судовим наказом №563/977/18 стягуються аліменти на утримання дітей, доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків мінімального прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на кожну дитину відповідного віку щомісяця, починаючи з 16 липня 2018 року і до досягнення дітьми повноліття.
Звертаючись до суду за правилами окремого провадження із заявою про встановлення факту перебування на утриманні ОСОБА_7 , ОСОБА_1 та її неповнолітніх дітей, заявниця посилалася на те, що встановлення такого факту є необхідним для отримання передбачених законом пільг та виплат, як утриманців загиблого військовослужбовця.
Відмовляючи у задоволенні заяви в цій частині, суд першої інстанції виходив із недоведеності факту перебування заявника та її неповнолітніх дітей на утриманні ОСОБА_3 .
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (стаття 293 ЦПК України).
Пунктом 5 частини 2 статі 293 ЦПК України визначено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Глава 6 Розділу 4 ЦПК України, а також постанова Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 (зі змінами, внесеними постановою від 25 травня 1998 року № 15) "Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" розкриває зміст судової діяльності з розгляду справ даної категорії.
Так, факти, що мають юридичний характер - це факти, з якими закон пов'язує виникнення, зміну або припинення правовідносин.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21.
Як регламентовано статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Статтею 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті. До членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать, зокрема, жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім'єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили.
Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (частина четверта статті 315 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 вересня 2022 року в справі № 139/122/14-ц (провадження № 61-3238св22) вказано, що: «під спором про право розуміють перешкоди у здійсненні цивільного права, які згідно із законом можуть бути усунені за допомогою суду. Спір про право пов'язаний виключно з порушенням, оспоренням або невизнанням, а також недоведенням суб'єктивного права, при якому існують конкретні особи, які перешкоджають в реалізації права. При відсутності цих елементів відсутній спір про право».
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 січня 2023 року в справі № 198/99/15-ц (провадження № 61-7049св22) вказано, що:
«згідно з частиною шостою статті 294 ЦПК України якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах. […]
Спір про право - це формально визнана суперечність між суб'єктами цивільного права, що виникла за фактом порушення або оспорювання суб'єктивних прав однією стороною цивільних правовідносин іншою і яка потребує врегулювання самими сторонами або вирішення судом.
Отже, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають в реалізації такого права».
Судом встановлено, що ОСОБА_1 вважає себе та своїх неповнолітніх дітей утриманцями загиблого військовослужбовця, які згідно із Законом мають право на отримання грошової виплати, при цьому заінтересована особа ОСОБА_2 (мати загиблого) заперечує цей факт.
Таким чином, факти, про встановлення яких просить заявниця, не підлягають встановленню у порядку окремого провадження, оскільки із наявних матеріалів справи встановлено, що існує спір про право, який підлягає розгляду виключно у порядку позовного провадження.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення заяви без розгляду, оскільки вбачається спір про право.
Встановлення вказаного факту не носить безспірний характер, оскільки встановлення цього факту може вплинути на права та обов'язки заінтересованих осіб.
Прецедентна практика Європейського Суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді (Рішення Суду у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року).
Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях. Відтак в кожному випадку заявник при зверненні до суду повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення в оскаржуваній частині скасувати та залишити без розгляду заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 про встановлення факту перебування на утриманні.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 377, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Корецького районного суду Рівненської області від 17 квітня 2024 року про встановлення факту перебування на утриманні скасувати.
Заяву ОСОБА_1 заінтересована особа: ОСОБА_2 про встановлення факту, перебування на утриманні залишити без розгляду.
Роз'яснити заявниці право звернутися до суду з позовом на загальних підставах.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 03.10.2024 року.
Головуючий : Гордійчук С.О.
Судді : Боймиструк С.В.
Ковальчук Н.М.