Справа № 617/1949/20 Номер провадження 11-кп/814/477/24Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
04 жовтня 2024 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду в складі:
головуючого - суддіОСОБА_2 ,
суддівОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з секретарем з участю прокурора представника потерпілої захисника обвинуваченогоОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Полтава в режимі відеоконференції кримінальне провадження №12019220260000832 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 на вирок Вовчанського районного суду Харківської області від 02 липня 2021 року,
Цим вироком ОСОБА_9 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Харків, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , громадянин України, з середньою освітою, одружений, непрацюючий, судимий,
визнаний винуватим та засуджений за ч.2 ст.286 КК України на три роки позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки.
Постановлено стягнути з обвинуваченого ОСОБА_9 :
- на користь потерпілої ОСОБА_10 моральну шкоду в сумі 50000 грн.;
- на користь держави витрати за проведення судових експертиз в сумі 10950,80 грн.
Вирішене питання про речові докази.
Згідно з вироком, ОСОБА_9 визнаний винуватим у тому, що він 17 вересня 2019 року близько 14 години, не маючи посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, керуючи автомобілем «ВАЗ-2102», днз НОМЕР_1 , рухаючись по сухій щебеневій ділянці дороги від будинку АДРЕСА_2 , в порушення вимог п.12.1 Правил дорожнього руху України, не вибрав безпечну швидкість руху, не врахував дорожню обстановку, а також стан транспортного засобу, в результаті чого втратив контроль над керуванням, допустив заніс керованого автомобіля та його зіткнення з будинком АДРЕСА_3 , після чого зник з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля ОСОБА_10 отримала тяжкі тілесні ушкодження по критерію небезпеки для життя у виді забитих ран на обличчі, саден на кінцівках, закритого перелому обох кісток лівої гомілки, закритої травми живота з розривом селезінки і внутрішньочеревної кровотечі.
В апеляційній скарзі захисник просить змінити вирок суду та звільнити ОСОБА_9 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки, з покладенням певних обов'язків, передбачених ст.76 цього Кодексу.
При цьому зазначає, що ОСОБА_9 визнав вину, щиро розкаявся та активно сприяв розкриттю злочину.
Стверджує про відсутність у кримінальному провадженні обставин, що обтяжують покарання.
Звертає увагу на особу ОСОБА_9 , який раніше хоча і притягувався до кримінальної відповідальності, проте має стійкі соціальні зв'язки, проживає однією сім'єю з ОСОБА_11 , яка має інвалідність третьої групи, утримує її неповнолітню доньку, а також свою бабусю похилого віку.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого та його захисника на підтримання доводів апеляційної скарги, міркування представника потерпілої та думку прокурора про законність та обґрунтованість вироку суду, дослідивши матеріали провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до такого.
Висновки суду про винуватість ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення за наведених у вироку обставин та кваліфікація його дій за ч.2 ст.286 КК України в апеляційній скарзі не оспорюються.
Відповідно до вимог ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч.2 ст.50 цього Кодексу покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.
З мотивувальної частини вироку видно, що місцевий суд належним чином врахував обставини, які пом'якшують покарання, в тому числі і наведені захисником в апеляційній скарзі, відсутність обставин, що його обтяжують, тяжкість вчиненого злочину, конкретні обставини справи, особу обвинуваченого та призначив мінімальне покарання, передбачене санкцією ч.2 ст.286 КК України, яке ніким із учасників провадження не оспорюється.
Водночас, доводи захисника про можливість звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням є непереконливими.
Відповідно до ч.1 ст.75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує урахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
Враховуючи обставини вчинення ОСОБА_9 тяжкого злочину, внаслідок якого потерпіла отримала тяжкі тілесні ушкодження та їх характер, дані про особу обвинуваченого, який раніше неодноразово засуджувався за вчинення умисних злочинів під час умовно-досторокового звільнення від відбування покарання, переховувався від суду у даному провадженні та був оголошений ухвалою апеляційного суду у розшук, з огляду на думку потерпілої, яка наполягала на реальному позбавленні волі, з урахуванням того, що шкода обвинуваченим не відшкодована, колегія суддів не вбачає підстав для застосування приписів ст.75 КК України.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б підставами для скасування судового рішення, колегією суддів не встановлено.
Отже, апеляційна скарга захисника не підлягає до задоволення.
Керуючись статтями 404, 405, 407, 418 та 419 КПК України, колегія суддів,
Вирок Вовчанського районного суду Харківської області від 02 липня 2021 року стосовно ОСОБА_9 залишити без змін, а апеляційну скаргу його захисника ОСОБА_8 - без задоволення.
У зв'язку з набранням вироком законної сили ОСОБА_9 взяти під варту.
Початок строку покарання рахувати з 04 жовтня 2024 року.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
Касаційна скарга на судове рішення може бути подана протягом трьох місяців з дня проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4