Житомирський апеляційний суд
Справа №291/191/24 Головуючий у 1-й інст. Митюк О. В.
Категорія 39 Доповідач Шевчук А. М.
02 жовтня 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючої судді Шевчук А.М.,
суддів: Талько О.Б., Коломієць О.С.,
за участі секретаря судового засідання Кузьменко А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі
цивільну справу №291/191/24 за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»
на заочне рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 09 квітня 2024 року, яке ухвалене під головуванням судді Митюк О.В. в смт Ружині,
У лютому 2024 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (надалі - АТ КБ «ПриватБанк» або банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 . Просило стягнути з відповідача заборгованість станом на 05 лютого 2024 року в сумі 42 828,03 грн, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту в сумі 35 336,70 грн та заборгованості за простроченими процентами в сумі 7 491,33 грн.
Свої вимоги обґрунтовувало тим, що з метою отримання банківських послуг ОСОБА_1 звернулася до банку та підписала анкету-заяву від 07 вересня 2021 року №б/н та ознайомилася з умовами кредитування, підписавши паспорт кредиту. Тип кредиту та розмір кредитного ліміту: відновлювальна кредитна лінія до 200 000 грн. На підставі укладеного договору відповідач отримала кредитну картку зі строком дії до 07/25 «Універсальна», що підтверджується випискою по рахунку. Відповідач користувалася кредитним лімітом, повертала використану суму кредитного ліміту та сплачувала проценти за користування кредитним лімітом, але припинила надавати своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, процентами, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що відображено у розрахунку заборгованості за договором та підтверджується випискою за рахунком. У зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань за кредитним договором та з урахуванням внесених позичальником коштів на погашення заборгованості утворилася вказана вище заборгованість.
Заочним рішенням Ружинського районного суду Житомирської області від 09 квітня 2024 року позов задоволений частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 35 336,70 грн, а також судовий збір - 1 998,69 грн. У іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення в частині відмови у стягненні заборгованості за простроченими процентами скасувати та ухвалити в цій частині нове, яким позов задовольнити у повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги аргументовані тим, що відповідач підписала заяву про приєднання до Умов та Правил надання послуг від 07 вересня 2021 року. Безпосередньо у вказаній заяві зазначені основні умови кредитування та процентна ставка 42% річних для карт Універсальна та 40,8% річних для карт Універсальна Gold. Всі істотні умови кредитування узгоджені у заяві про приєднання до Умов та Правил надання послуг від 07 вересня 2021 року, що особисто підписана відповідачем. Відповідно до підписаної заяви відповідачу відкритий картковий рахунок, видана кредитна картка «Універсальна» та встановлений кредитний ліміт в розмірі 36 000 грн. Ураховуючи те, що зазначеною заявою, яка підписана відповідачем, визначений розмір процентів за користування кредитом для карток «Універсальна» в розмірі 42% річних, відповідно вони підлягають стягненню з позичальника на користь кредитора в примусовому порядку через неналежне виконання зобов'язань за кредитним договором. За таких обставин, безпідставні твердження суду першої інстанції, що відсутні докази того, що сторони дійшли згоди стосовно розміру та порядку сплати умов щодо процентів, посилаючись на правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного суду від 03 липня 2019 року в справі №342/180/17.
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило. За змістом частини третьої ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Сторони в судове засідання не з'явилися. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином. Так, позивачу АТ КБ «ПриватБанк» судова повістка доставлена 18 червня 2024 року до електронного кабінету, а ОСОБА_1 вручена Укрпоштою 13 липня 2024 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.100-101). Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило. Сторони про причину неявки не повідомили. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин. Відповідно до частини другої ст.372 ЦПК України неявка сторін та інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в оскарженій частині відповідно до положень ст.367 ЦПК України, тобто в частині відмови у стягненні прострочених процентів, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.
Із матеріалів справи вбачається та судом установлено, що 07 вересня 2021 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладений договір про надання банківських послуг шляхом підписання останньою анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку (а.с.18-29).
У вказаній заяві зазначено основні умови кредитування, зокрема: в п.1.3 процентна ставка, відсотків річних: 42 % - для карти Універсальна; 40,8 % - для карти Універсальна Gold.
У п.1.4 визначено, що повернення кредиту здійснюється шляхом: договірного списання з рахунку клієнта, у т. ч. за рахунок кредитного ліміту, у розмірі процентів, що підлягають сплаті за цим договором, 1-го числа календарного місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено трати за рахунок кредитного ліміту, за умови наявності невикористаного кредитного ліміту та за відсутності прострочених зобов'язань клієнта; шляхом внесення клієнтом коштів у розмірі мінімального обов'язкового платежу на поточний рахунок, для якого відкрито кредитну картку, до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено витрати за рахунок кредитного ліміту. Розмір мінімального обов'язкового платежу: - 5% від заборгованості, але не менше ніж 100 грн, щомісячно; 10% від заборгованості, але не менше ніж 100 грн, щомісячно - у разі прострочки, починаючи з другого місяця прострочення.
Пунктом 1.5 визначені наслідки прострочення виконання та/або невиконання зобов'язань за Договором: пеня - у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання; процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов'язання щодо повернення кредиту, процентів річних: 84% - для карти Універсальна: 81,6% - для карти Універсальна Gold; інші платежі у разі: неповернення клієнтом кредиту в строк, зазначений в п.2.1.1.2.4 цього договору, починаючи з дня, що є наступним за днем спливу строку, та/або: у разі, якщо клієнт не виконав вимогу банку щодо усунення порушення, в порядку, передбаченому п.2.1.1.6.1 цього договору, починаючи з дня, що є наступним за днем спливу строку, встановленого вимогою банку, та/або в разі несвоєчасної сплати клієнтом мінімального обов'язкового платежу в строк, зазначений в п. 2.1.1.3.1 цього договору, починаючи з дня, що є наступним за днем спливу строку платежу, та/або в разі настання обставин, передбачених п.2.1.1.3.5 договору, починаючи з 181-го дня з моменту порушення зобов'язань клієнтом із погашення кредиту, клієнт зобов'язується сплатити на користь банку заборгованість за кредитом, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до частини другої ст. 625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі 60% для карт Універсальна та Універсальна Gold. У п.3 сторони узгодили використання простого електронного підпису.
Згідно з наданим банком розрахунком, за відповідачем рахується заборгованість за договором про надання банківських послуг станом на 05 лютого 2024 року в сумі 42 828,03 грн, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту - 35 336,70 грн та заборгованості за простроченими процентами - 7 491,33 грн (а.с.16-17).
Відповідно до ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст.ст.626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з ст.526 ЦПК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною другою ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).
За змістом ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.ст.633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до ст.1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Згідно з частиною четвертою ст. 55 Закону України "Про банки та банківську діяльність" банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами або зменшувати її розмір за договорами банківського вкладу (крім вкладу на вимогу), за винятком випадків, встановлених законом.
У разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив, у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав у борг позичальник), стягнути заборгованість за процентами, нарахованими за ставкою 42% річних.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію" (далі - Закон).
Відповідно до частини третьої ст.11 Закону України "Про електронну комерцію", електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта ст.11 Закону).
За правилом частини восьмої ст.11 Закону у разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону визначає, яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
У іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Згідно із ст.64 ЦПК України, докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами.
Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. У відповідності до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Звернувшись до банку із вищезгаданою заявою-анкетою, відповідач висловила пропозицію на отримання банківської картки. У той же час доказів того, чи було задоволено таку її заяву, чи було видано їй платіжний інструмент (банківську картку), матеріали справи не містять. Не містять матеріали справи й визнання такого факту відповідачем, як і доказів видачі відповідачу кредитних коштів іншим способом. За таких умов, в ході розгляду справи позивачем не було доведено факту видачі відповідачу вказаного вище кредиту, а тому й наявності підстав для стягнення з неї на повернення такого кредиту коштів.
Не можуть вважатися належними доказами щодо наявності заявленої банком заборгованості відповідача надані до суду документи, в тому числі розрахунки, довідки про ліміт та картки, які виготовлені та підписані самим же банком, оскільки дані документи позивач створив самостійно, без підтвердження їх належності будь-якими сторонніми незацікавленими особами, та свідчать лише про те, що банк обліковував певні нарахування та операції на своїх внутрішніх рахунках без підтвердження, кому такі рахунки належали та хто саме по ним проводив операції.
Матеріали справи не містять відомостей, яка саме кредитна карта була видана банком відповідачу, «Універсальна» чи «Універсальна Gold», оскільки зі змісту заяви вбачається, що сторони у п.1.3 узгодили процентну ставку 42% річних для карти Універсальна та 40,8% для картки Універсальна Gold.
Із огляду на наведене вище, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про недоведеність вимог в частині стягнення заборгованості за простроченими процентами, нарахованими за користування кредитними коштами.
Згідно з частинами першою-третьою ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За таких обставин, висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» в частині стягнення заборгованості за простроченими процентами, нарахованими за користування кредитними коштами, є правильним, а доводи апеляційної скарги його не змінюють.
Відповідно до положень ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Заочне рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування в оскарженій частині відсутні. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції в частині відмови у стягненні прострочених процентів за користування кредитом не спростовують та додаткового правового обґрунтування, з огляду на викладене вище, не потребують.
Законність та обґрунтованість заочного рішення суду першої інстанції в частині стягнення тіла кредиту не перевіряється, враховуючи, що у цій частині воно у апеляційному порядку не оскаржено.
Відповідно до п.2 частини третьої ст.389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Дана справа є малозначною в силу вимог закону.
Керуючись ст.ст.259,268,367-368,374-375,381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.
Заочне рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 09 квітня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складений 07 жовтня 2024 року.
Головуюча Судді: