Номер провадження 2/754/296/24
Справа №754/7519/23
Іменем України
08 жовтня 2024 року Деснянський районний суд м. Києва у складі головуючої судді Гринчак О.І., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 , правонаступником якого є ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості,
Зміст позовних вимог
У червні 2023 року Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором від 13.03.2014 у розмірі 32641,49 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, ОСОБА_1 , звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав заяву № б/н від 13.03.2014. Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг (далі-Договір), що підтверджується підписом у заяві.
Відповідач ознайомлений із Умовами та правилами надання банківських послуг, що діяли станом на момент підписання анкети-заяви, що підтверджується підписом Відповідача у анкеті-заяві, де є відповідні запевнення Відповідача щодо ознайомлення та надання документів у письмовому виді, а також наказом банку про їх затвердження.
Формулярами та стандартними формами є саме «Умови та правила надання банківських послуг» та «Тарифи», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, згідно з якими обслуговується Відповідач.
Заявою Відповідача підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в АТ КБ «ПриватБанк», які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі.
Для користування кредитним картковим рахунком відповідач отримав кредитну картку. Згодом розмір кредитного ліміту збільшився до 46000,00 грн, що підтверджується Довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки.
АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме: надав Відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту.
Відповідач зобов'язався здійснювати погашення кредиту та процентів за його використання, однак порушив умови договору щодо своєчасного погашення кредиту, у зв'язку з чим виникла заборгованість станом на 10.03.2023 у загальному розмірі 32641,49 грн, яка складається із 26569,03 грн - заборгованість за тілом кредиту та 6072,46 грн - заборгованість за простроченими відсотками.
Позиція сторони відповідача
У відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 не визнав позовні вимоги у зв'язку з пропуском позивачем позовної давності. Відповідач вказував, що всі кошти, які він брав з відкритого карткового рахунку, він намагався повертати в повному обсязі. Разом з відзивом відповідач подав заяву про застосування наслідків спливу позовної давності.
Відповідь на відзив на позовну заяву
У відповіді на відзив на позовну заяву представник позивача просить суд задовольнити позовні вимоги та вказує, що строк та порядок погашення кредиту здійснюється шляхом внесення щомісячних мінімальних обов'язкових платежів.
Платіж включає плату за користування кредитом, передбачену Тарифами і частину заборгованості за кредитом (п. 2.1.1.12.4). У разі несвоєчасного або не в повному обсязі внесення щомісячного мінімального платежу сума кредиту вважається простроченою. У разі виникнення прострочених зобов'язань на суму від 100 грн клієнт сплачує банку пеню згідно з Умовами та Правилами надання банківських послуг (п. 2.1.1.12.6.1, 2.1.1.12.6.2) та Тарифів.
За даним договором відкрито картковий рахунок, встановлено кредитний ліміт на картку, видано картку, а сума обов'язкового мінімального щомісячного платежу залежить від суми використаного кредитного ліміту.
Кредитна картка є поновлювальною кредитною лінією, тобто це кредит, що надається банком клієнту в межах встановленого ліміту заборгованості, який використовується повністю або частинами і поновлюється в міру погашення раніше виданого кредиту. Клієнт, використавши та погасивши заборгованість за кредитною лінією, може знову користуватися нею у межах строку дії картки.
Відповідно до Правил користування карткою строк дії картки вказано на лицевій стороні картки (місяць та рік). Картка діє до останнього календарного дня вказаного місяця. Отже, строк перевипущеної картки до останнього дня 08/25 року. Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача до спливу позовної давності.
Рух справи
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 09 червня 2023 року відкрито провадження у справі, вирішено питання про доцільність її розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, учасникам процесу роз'яснено право подати заяви по суті справи та заяви з процесуальних питань відповідно до положень чинного ЦПК України.
11.07.2023 відповідачем подано відзив на позовну заяву та заяву про застосування позовної давності.
15.08.2023 представником позивача подано відповідь на відзив на позовну заяву.
Ухвалою суду 06 березня 2024 року зобов'язано відповідача - ОСОБА_1 надати суду інформацію, чи звертався він для проходження повторного огляду та чи приймалось рішення щодо продовження групи інвалідності.
Ухвалою суду від 26 квітня 2024 року витребувано з Деснянського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) інформацію про те, чи був складений актовий запис про смерть ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
09.05.2024 до Деснянського районного суду міста Києва надійшла інформація від Деснянського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , державна реєстрація смерті проведена Київським відділом державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 20.11.2023.
10 червня 2024 року судом надіслано запит до П'ятнадцятої київської державної нотаріальної контори про надання витягу (інформаційної довідки) із Спадкового реєстру вих. № 6/8/2024 № від 07.06.2024.
19 червня 2024 року П'ятнадцятою київською державною нотаріальною конторою надано інформаційну довідку із Спадкового реєстру № 77339179 від 15.06.2024, відповідно до якої 02.05.2024 П'ятнадцятою київською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу № 492/2024 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та 27.05.2024 видано свідоцтво про право на спадщину.
Ухвалою суду від 26 червня 2024 року витребувано у П'ятнадцятої київської державної нотаріальної контори належним чином засвідчені копії матеріалів спадкової справи № 492/2024 від 02.05.2024 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
16 липня 2024 року П'ятнадцятою київською державною нотаріальною конторою надано належним чином засвідчені копії матеріалів спадкової справи № 492/2024 від 02.05.2024 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою суду від 17 липня 2024 року залучено до участі у справі правонаступника (спадкоємця) відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .
Відповідачка повідомлялася про розгляд справи належним чином, шляхом направлення ухвали на адресу її зареєстрованого місця проживання ( АДРЕСА_1 ), проте поштове відправлення повернулося до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, в даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 23 січня 2023 року у справі № 496/4633/18 листи, що повернулися з відміткою довідкою поштового відділення про причину повернення - «за закінченням терміну зберігання» або «інші причини», є належно врученими. Звісно ж, за умови, що їх було направлено на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (щодо юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) або на адресу місця реєстрації (щодо фізичних осіб) чи на адресу, самостійно зазначену стороною як адреса для листування.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
13.03.2014 ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг №б/н від 13.03.2014.
Також з матеріалів справи вбачається, що 15.06.2022 ОСОБА_1 з використанням ОТР паролю підписав Паспорт споживчого кредиту.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами Банку, що викладені на банківському сайті, складає між ним та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 отримав картки:
№ НОМЕР_1 з терміном дії до 07/21;
№ НОМЕР_2 з терміном дії до 03/23;
№ НОМЕР_3 з терміном дії до 08/25.
З виписки за договором (а.с. 14-21) вбачається, що ОСОБА_1 в період з 06.04.2018 по 16.06.2022 користувався наданими позивачем кредитним картковим рахунком, а заборгованість почала утворюватись з 16.05.2021. Крім того, в матеріалах справи міститься розрахунок заборгованості за договором б/н від 13.03.2014, укладеним між ПриватБанком та клієнтом (а.с. 6-13), відповідно до якого у ОСОБА_1 станом на 10.03.2023 наявна заборгованість у загальному розмірі 32641,49 грн, яка складається із 26569,03 грн - заборгованості за тілом кредиту та 6072,46 грн - заборгованості за простроченими відсотками.
Як вбачається з розрахунку заборгованості, виписки про рух коштів на рахунку відповідач порушував графік погашення заборгованості, кредит вчасно не сплачував, внаслідок чого виникла заборгованість.
Щодо стягнення заборгованість за тілом кредиту
За змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Відповідно до ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно з статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Звертаючись до суду з позовом, АТ «КБ «ПриватБанк» вказує на те, що позичальник не виконує свої зобов'язання за договором, у зв'язку з чим утворилася заборгованість.
Суд бере до уваги, що ОСОБА_1 після отримання картки за умовами укладеного з банком договору здійснив дії щодо проведення її активації, користувався карткою, отримував кредитні кошти, що підтверджується випискою з рахунку.
Суд також враховує, що матеріали справи не містять відомостей про те, що у даній справі договір у встановленому законом порядку відповідачем оспорювався чи визнавався недійсним.
Згідно з правовими висновками, наведеними в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 26.05.2021 у справі № 204/2972/20 (провадження № 61-168 св 21) виписка по картковому рахунку, що міститься в матеріалах справи, може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами.
Як вбачається з матеріалів справи, за ОСОБА_1 станом на 10.03.2023 була наявна заборгованість за тілом кредиту у сумі 26569,03 грн.
Слід також зауважити, що укладений у вигляді заяви-анкети кредитний договір від 13.03.2014, підписаний сторонами, не містить строку повернення кредиту (користування ним).
Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання боржника виконати обов'язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, а саме 26569,03 грн.
Щодо стягнення заборгованості за простроченими відсотками
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Частиною першою статті 1050 ЦК України визначено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
В анкеті-заяві позичальника процентна ставка за кредитом не зазначена.
Обґрунтовуючи право на нарахування процентів за користування кредитом, банк, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на Витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в ПриватБанку, розміщений на сайті, та Тарифи, як невід'ємні частини спірного договору.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в ПриватБанку розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПАТ КБ «ПриватБанк», а також те, що вказаний документ на момент отримання відповідачем кредитних коштів містив умови щодо сплати процентів за користування кредитними коштами.
Крім того, роздруківка з сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (справа № 6-16цс15).
Суд також вказує, що з урахуванням приписів ч. 6 ст. 81 ЦПК України обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) принципу справедливості розгляду справи судом.
Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної з сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору (такий висновок суду відповідає правовій позиції, висловленій Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17).
Враховуючи викладене, а також встановлені обставини про відсутність в матеріалах справи заяв відповідача про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в наступних редакціях і самих примірників Умов та Правил у нових редакціях, суд відхиляє доводи позивача про те, що підписанням анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг відповідач погодився з умовами та правилами надання банком послуг.
Щодо паспорта споживчого кредиту слід вказати таке.
З матеріалів справи вбачається, що 15.06.2022 ОСОБА_1 у відділенні банку підписав паспорта споживчого кредиту, в графі підпис клієнта вказано: «підписано простим електронним підписом шляхом підтвердження ОТР пароля».
Верховний Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20 (провадження № 61-14545сво20) відступив від висновку Верховного Суду, викладеного у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 284/157/20-ц (провадження № 61-13569св20), від 18 листопада 2020 року у справі № 313/346/20 (провадження № 61-14573св20) та у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 грудня 2019 року у справі № 467/555/19 (провадження № 61-17707св19), про те, що паспорт споживчого кредиту є невід'ємною складовою частини спірного кредитного договору з огляду на згоду позичальника з умовами кредитування, яка підтверджена його підписом.
Верховний Суд у вищевказаній постанові дійшов висновку, що під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація; правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами: першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін; зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів, (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину; потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.
Як вбачається з матеріалів справи, роздруківка підписаного відповідачем паспорта споживчого кредиту містить відомості щодо процентної ставки, що застосовується в разі невиконання зобов'язання щодо повернення кредиту. Однак дана інформація має загальний характер та є пропозицією до укладення кредитного договору (офертою).
Отже, враховуючи, що паспорт споживчого кредиту є пропозицією до укладення кредитного договору (офертою) та має інформативний характер для споживача, суд критично оцінює можливість доведення факту належного повідомлення відповідача про умови кредитування, у тому числі щодо сплати відсотків, шляхом підписання паспорта споживчого кредиту.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги АТ «КБ «ПриватБанк» про стягнення заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит, задоволенню не підлягають.
Щодо позовної давності
Так, за змістом статей 256-258 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п'ята статті 261 ЦК України).
Згідно з частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Якщо договір встановлює окремі зобов'язання, які деталізують обов'язок відповідача повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов'язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.
У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів.
Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 (провадження № 14-10цс18).
У постановах Верховного Суду України від 19 березня 2014 року у справі №6-14цс14, від 29 жовтня 2014 року №6-169цс14, від 30 вересня 2015 року у справі №6-154цс15 зроблено висновок про те, що кредитна картка діє в межах визначеного нею строку. За кредитним договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності (стаття 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (стаття 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору, а також початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Дана позиція узгоджується з висновками викладеними в постановах Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі № 333/36/18, від 03 червня 2020 року у справі №569/13606/17-ц, від 02 вересня 2020 року у справі № 191/609/18.
З огляду на те, що строк дії виданої позичальнику кредитної картки визначено до 08/25, з позовом до суду позивач звернувся до суду 06.06.2023, а також враховуючи те, що фактично заборгованість відповідача утворилась з 16.05.2021, тому суд не погоджується із викладеними відповідачем у відзиві на позовну заяву посиланнями щодо пред'явлення банком до нього вимог поза межами позовної давності.
Слід зазначити, що в підписаній відповідачем анкеті-заяві від 13.03.2014, як строки здійснення періодичних платежів за кредитом, так і строки виконання основного зобов'язання не встановлені, то у даній справі відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмову вигляді порядок повернення позичальником кредитних коштів щомісячно.
Окрім того, слід зауважити, що відповідно до п. 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину, а також відповідно до п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Як зазначалося, позов подано 06.06.2023, тобто і під час дії карантину, і у період дії воєнного стану в Україні, тому строк звернення до суду і з цих підстав також не сплив.
Щодо стягнення заборгованості з правонаступника (спадкоємця)
З матеріалів спадкової справи № 492/2024 від 02.05.2024 вбачається, що ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто після відкриття провадження у цій справі.
Спадкоємцем після смерті ОСОБА_1 є його мати - ОСОБА_2 , яка відповідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 27.05.2024 успадкувала частину квартири АДРЕСА_1 . При цьому, матеріали спадкової справи не містять даних про вартість успадкованого майна.
За приписами частини четвертої статті 25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.
Частиною першою статті 608 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.
Згідно зі статтею 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку він замінив.
У постанові Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі № 468/2121/14-ц (провадження № 61-13761св19) зазначено, що:
«суд будь-якої інстанції зобов'язаний залучити до участі у справі правонаступника сторони або третьої особи, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво прав та обов'язків відповідної особи, а правонаступник існує. Питання процесуальної правосуб'єктності сторони, третьої особи, їхніх правонаступників належать до тих, які суд має вирішити під час розгляду справи незалежно від стадії судового процесу. Не є перешкодами для з'ясування підстав процесуального правонаступництва межі розгляду справи у суді відповідної інстанції, а також предмет доказування за відповідними позовними вимогами.
Процесуальне правонаступництво - це заміна сторони або третьої особи (правопопередника) іншою особою (правонаступником) у зв'язку з вибуттям із процесу суб'єкта спірного або встановленого рішенням суду правовідношення, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов'язки правопопередника і він продовжує в цивільному судочинстві участь за останнього.
В позовному провадженні процесуальне правонаступництво відбувається в тих випадках, коли права або обов'язки одного із суб'єктів спірного матеріального правовідношення в силу тих або інших причин переходять до іншої особи, яка не брала участі у цьому процесі. Отже, матеріальне правонаступництво тісно пов'язане з процесуальним, оскільки процесуальне правонаступництво передбачає перехід суб'єктивного права або обов'язку від однієї особи до іншої в матеріальному праві.
Процесуальне правонаступництво можливе виключно в разі, коли відповідач на момент відкриття провадження мав цивільну процесуальну дієздатність, однак помер після відкриття провадження у цивільній справі».
З огляду на те, що ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто після відкриття провадження у цій справі, а отже, відбулося матеріальне та процесуальне правонаступництво, відповідно до якого до правонаступника - ОСОБА_2 перейшли усі процесуальні права та обов'язки правопопередника - ОСОБА_1 і вона продовжує в цивільному судочинстві участь за останнього.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтями 1218, 1219 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 4) право на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) право та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені ст. 608 цього Кодексу.
Згідно з положеннями статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.
Також у постанові Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі № 468/2121/14-ц (провадження № 61-13761св19) зазначено, що: «у зв'язку із процесуальним та матеріальним правонаступництвом обов'язки щодо виконання зобов'язання спадкодавця переходять до його спадкоємця автоматично, але у межах отриманого у спадок майна, так само як і процесуальні права та обов'язки правопопередника».
Отже, у ОСОБА_2 , яка є правонаступником (спадкоємцем) боржника ОСОБА_1 , виник обов'язок перед кредитором - Акціонерним товариством Комерційним банком «ПриватБанк» лише в межах, передбачених ст. 1282 ЦК України, тобто в межах вартості майна, одержаного у спадщину.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про стягнення в примусовому порядку з ОСОБА_2 , яка є правонаступником ОСОБА_1 , на користь Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» суми заборгованості за кредитним договором № б/н від 13.03.2014 в розмірі 26569,03 грн, що становить заборгованість за простроченим тілом кредиту, в межах вартості майна, одержаного у спадщину; в решті позовних вимог слід відмовити.
Щодо судових витрат
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги задоволені частково, позивачу за рахунок відповідача підлягають відшкодуванню понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2184,68 грн (26569,03*2684,00/32641,49=2184,68).
Керуючись ст. 2, 7, 10, 12, 19, 81, 83, 141, 258-260, 263-265, 273-279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , правонаступником якого є ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , яка є правонаступником ОСОБА_1 , на користь Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» в межах вартості майна, одержаного у спадщину, суму заборгованості за кредитним договором № б/н від 13.03.2014 в розмірі 26569,03 грн, а також судовий збір у розмірі 2184,68 грн.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його проголошення/складання повного тексту шляхом подання безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційної скарги.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано. В разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили, якщо його не скасовано, після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ: 14360570, адреса: м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д.
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складено та підписано 08.10.2024.
Суддя Деснянського
районного суду міста Києва Оксана Гринчак