Номер провадження 2/754/1422/24
Справа №754/17733/23
Іменем України
23 вересня 2024 року Деснянський районний суд м.Києва в складі:
головуючого - судді Зотько Т.А.,
за участі секретаря судового засідання Нагорної М.В.,
позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
представника відповідача Алексійчук Н.В. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_4 в особі Служби у справах дітей та сім'ї Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації про скасування усиновлення,
- за зустрічним позовом Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, як органу опіки та піклування до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, -
Позивачі звернулися до суду з позовом до ОСОБА_4 в особі Служби у справах дітей та сім'ї Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації про скасування усиновлення. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі рішення Деснянського районного суду м. Києва від 27.05.2014 року №754/6327/14-ц позивачами було усиновлено двох малолітніх дітей - ОСОБА_4 2008 р. н. та ОСОБА_5 , 2010 р. н.. З донькою у них склались теплі та довірливі стосунки, а з сином ОСОБА_6 навпаки. Його адаптація у сім'ї позивачів була дуже складною, яка супроводжувалась приступами агресії. Останніми роками ставало усе гірше, до відкритої демонстрації неповаги до батьків додалась постійна брехня, ігнорування обов'язку вчитися, нецензурні лайки. У результаті чого, ОСОБА_6 почав йти з дому, а останнім часом приходив додому виключно їсти та ночувати. Усі зазначені випадки відбувались на очах молодшої сестри. Позивачі звернулись до психіатра і їм було запропоновано пройти обстеження у стаціонарі, але ОСОБА_6 відмовився. У зв'язку з агресивною та протиправною поведінкою ОСОБА_6 , позивачі були вимушені викликати поліцію, у результаті чого їх поставили на облік у Деснянському районному центрі соціальних служб для сім'ї та молоді, як жертв домашнього насилля, та запропоновані послуги психолога. Однак сеанси психолога не змінили ситуацію. Крім того, сам ОСОБА_6 наголошував на тому, що він не вважає позивачів батьками, не має наміру дотримуватись правил родини та не бажає спільного проживання. Під час останнього неприпустимого інциденту, а саме відповідач пішов з дому, не повідомивши своє місце перебування, позивачі викликали поліцію. Після того, як поліція знайшла ОСОБА_6 , вони знову звернулись до Служби у справах дітей та сім'ї Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, з проханням розмістити ОСОБА_6 у притулку у зв'язку з неможливістю нести відповідальність за життя та здоров'я дитини та виконувати батьківські обов'язки. А тому позивачі, вживали усіх заходів щодо виховання ОСОБА_6 та належно виконували свої батьківські обов'язки, однак незалежно від їх волі, стосунки, які склались, зробили неможливим їх спільне проживання, це загрожує психологічному та фізичному стану членів сім'ї, а тому вони вимушені були звернутися до суду з вище зазначеним позовом.
Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Києва від 15.12.2023 року, було відкрито провадження у даній справі, та призначено підготовче засідання.
31.01.2024 року на адресу суду від представника Служби у справах дітей та сім'ї Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечують проти позовних вимог та зазначають, що наведені у позовній заяві факти розцінюються як неналежне виконання батьківських обов'язків, позивачами не надано доказів того, що з моменту усиновлення по момент вибуття дитини з родини, дитина мала стійке порушення психіки в тому числі розлади поведінки. Крім того, позивачами не надано жодних доказів вчинення будь-яких заходів налагодження контакту з їх дитиною. Оскільки скасування усиновлення порушує права дитини проживати та виховуватися у сім'ї і не відповідає інтересам дитини щодо отримання батьківської уваги та догляду, що суттєво вплинуло на його поведінку та стан здоров'я, просили суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
05.02.2024 на адресу суду від позивачів надійшла відповідь на відзив, зі змісту якого доводи Служби вважають безпідставними та необґрунтованими, а тому просять задовольнити позовні вимоги.
У свою чергу Деснянська районна в м. Києві державна адміністрація, як орган опіки та піклування скористалися правом на звернення до суду із зустрічною позовною заявою Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, як органу опіки та піклування до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав. Згідно вимог позовної заяви просили суд позбавити батьківських прав батька ОСОБА_1 та матір ОСОБА_2 щодо неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно ухвали суду, постановленою шляхом внесення до протоколу судового засідання від 08.02.2024 зустрічну позовну заяву було об'єднано в одне провадження з первісним позовом.
21.02.2024 року від позивачів на адресу суду надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, відповідно до якого викладені заперечення щодо вказаних у зустрічному позові відповідача доводів.
23.02.2024 року також представником за довіреністю Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, як органу опіки та піклування - Алексійчук Н.В. подано відповідь на відзив позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ..
27.02.2024 позивачами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 подано письмові заперечення.
Ухвалою, постановленою шляхом внесення до протоколу судового засідання від 09.04.2024 було закрито підготовчий розгляд справи та призначено судове засідання.
Позивачі (за первісним позовом) вимоги первісної позовної заяви підтримали, просили суд про її задоволення, проти зустрічного позову заперечували. У своїх поясненнях посилалися на обставини викладені у позовній заяві, відповіді на відзив та відзиві на зустрічний позов, а також викладених у письмовому вигляді судових дебатах.
Представник за довіреністю Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, як органу опіки та піклування - Алексійчук Н.В. вимоги зустрічної позовної заяви підтримала, просила суд про її задоволення, одночасно зазначила, що заперечує проти задоволення первісного позову. У своїх поясненнях посилалась на обставини, викладені у відзиву на первісний позов, відповіді на відзив на зустрічний позов та викладених письмових поясненнях.
Суд, вислухавши пояснення сторін, показання допитаних у судовому засіданні свідків, дослідивши письмові докази, що містяться у матеріалах справи, дійшов наступних висновків.
Нормами ч. 6 ст. 13 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч.1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що 27.05.2014 року Деснянським районним судом м. Києва від у справі №754/6327/14-ц ухвалено рішення, яким задоволено заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про усиновлення малолітніх дітей - ОСОБА_4 2008 р. н. та ОСОБА_5 , 2010 р. н..
На підставі вказаного рішення було внесено зміни в актовий запис № 18 від 14 липня 2010 року, вчинений Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Виноградівського районного управління юстиції Закарпатської області про народження ОСОБА_7 змінити прізвище дитини з « ІНФОРМАЦІЯ_6 » на « ІНФОРМАЦІЯ_6 », власне ім'я дитини з « ІНФОРМАЦІЯ_6 » на « ІНФОРМАЦІЯ_6 », по - батькові дитини з « ІНФОРМАЦІЯ_6 » на « ІНФОРМАЦІЯ_6 », місце народження з «село Букове Виноградівський район Закарпатська область» на «місто Київ». Дату народження дитини залишити без змін. Внесено зміни в актовий запис № 33 від 05 вересня 2008 року, вчинений Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Виноградівського районного управління юстиції Закарпатської області про народження ОСОБА_14 , змінити прізвище дитини з « ІНФОРМАЦІЯ_7 » на « ІНФОРМАЦІЯ_7 », по - батькові дитини з « ІНФОРМАЦІЯ_7 » на « ІНФОРМАЦІЯ_7 », місце народження з «село Букове Виноградівський район Закарпатська область» на «місто Київ». Ім'я дитини та дату народження дитини залишити без змін (а.с.9-11).
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до ст. 3 СК України сім'я є первинним та основним осередком суспільства. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення.
Статтею 5 СК України передбачено, що держава охороняє сім'ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім'ї.
Відповідно до статті 11 Закону України "Про охорону дитинства" сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Відповідно до змісту статті 12 Закону України "Про охорону дитинства" виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.
Стаття 207 Сімейного кодексу України визначає що усиновленням є прийняття усиновлювачем у свою сім'ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду, крім випадку, передбаченого статтею 282 цього Кодексу. Усиновлення дитини провадиться у її найвищих інтересах для забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя.
Завдання інституту усиновлення полягає у формуванні стабільних та гармонійних умов життя усиновленої дитини, тому, насамперед, стабільними, незмінними повинні бути самі відносини, які виникли внаслідок факту усиновлення. Припинення таких відносин може тяжко травмувати дитину та істотно відобразитися на її інтересах. З метою недопущення порушення інтересів дитини частиною першою статті 238 СК України визначено виключений перелік підстав, за наявності яких суд може скасувати усиновлення.
У частині першій статті 238 СК України визначено, що усиновлення може бути скасоване за рішенням суду, якщо: 1) воно суперечить інтересам дитини, не забезпечує їй сімейного виховання; 2) дитина страждає недоумством, на психічну чи іншу тяжку невиліковну хворобу, про що усиновлювач не знав і не міг знати на час усиновлення; 3) між усиновлювачем і дитиною склалися, незалежно від волі усиновлювача, стосунки, які роблять неможливими їхнє спільне проживання і виконання усиновлювачем своїх батьківських обов'язків.
У контексті положень про усиновлення та батьківство, усиновитель робить свідомий та виважений вибір набути прав батька стосовно дитини, яка не є його кровною, та приймає на себе кореспондуючий цьому обов'язок стати рідною людиною цій дитині, вживати всіх можливих заходів та дій в інтересах дитини, займатися питаннями її виховання та розвитку таким чином і обсягом, яке в мінімальному значенні закріплено у законодавстві та диктується загальними уявленнями про батьківство. При цьому зовнішньо також має прослідковуватися те, що дитина відчуває, що вона перебуває в такому оточенні, яке забезпечить їй у необхідному випадку допомогу, зокрема і на її прохання у звичайних побутових обставинах.
Позивачами на підтвердження фактів, які є підставою для скасування усиновлення подано:
- копію відповіді КНП «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф міста Києва» від 16.08.2023 №2166/Б на заяву вх. № 2332 від 11.08.2023 ОСОБА_1 відповідно до якої зазначено, що згідно з реєстрацією викликів у базі даних ПАК «ОДС КМД», 15 серпня 2023 року о 19 год. 29 хв. з приводу «психічні розлади/аномальна поведінка» за адресою: АДРЕСА_1 , був зареєстрований один виклик екстреної медичної допомоги за №895188. За адресою виклику до гр. ОСОБА_4 , 14 років, був здійснений виїзд бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги. З доданими до відповіді: копією картки виклику швидкої медичної допомоги (форма№109/о) від 15.04.2023 року за №895188, копією картки виклику швидкої медичної допомоги (форма№110/о) від 15.04.2023 року за №5188 до гр. ОСОБА_4 (а.с.5, 6, 7);
- копію відповіді ГУ НПУ у м. Києві від 22.11.2023 №301-А3/125/12/01-2023 на адвокатський запит від 14.11.2023 №12 та від 22.11.2023 №302-А3/125/12/01-2023 на адвокатський запит від 14.11.2023 №13 - адвокату Ванєєвій З. про надання інформації (а.с.13-14).
Стаття 240 Сімейного кодексу України визначає, що право на звернення до суду з позовом про скасування усиновлення чи визнання його недійсним мають батьки, усиновлювач, опікун, піклувальник, орган опіки та піклування, прокурор, а також усиновлена дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Відповідно до вимог статті 242 Сімейного кодексу України, якщо усиновлювач був записаний матір'ю, батьком усиновленої ним дитини, він може бути позбавлений батьківських прав за наявності підстав, встановлених у статті 164 цього Кодексу. У разі позбавлення усиновлювача батьківських прав настають наслідки, встановлені статтею 166 цього Кодексу. У разі смерті усиновлювача, позбавленого батьківських прав, дитина одержує право на спадкування на загальних підставах. Батьківські права усиновлювача можуть бути поновлені відповідно до положень статті 169 цього Кодексу.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 24 березня 2015 року у справі «Zaiet vs Romania» зазначив, що поділ сім'ї є дуже серйозним втручанням, і будь-які такі заходи повинні грунтуватися на досить значущих і вагомих причинах не тільки в інтересах дитини, але і по відношенню до правової визначеності. Анулювання усиновлення не може бути заходом, спрямованим проти усиновленої особи. Правові положення, які регулюють усиновлення, як правило, спрямовані, в першу чергу, на захист інтересів дітей.
Згідно зі статтею 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яку ратифіковано постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Статтею 5 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають відповідальність, права і обов'язки батьків і у відповідних випадках членів розширеної сім'ї чи общини, як це передбачено місцевим звичаєм, опікунів чи інших осіб, що за законом відповідають за дитину, належним чином управляти і керувати дитиною щодо здійснення визнаних цією Конвенцією прав і робити це згідно зі здібностями дитини, що розвиваються.
Відповідно до частини першої, четвертої статті 14 Європейської конвенції про усиновлення дітей (ратифіковано Законом № 3017-VІ (3017-17) від 15 лютого 2011 року із застереженням та заявою) усиновлення може бути скасовано або визнано недійсним лише за рішенням компетентного органу. Найвищі інтереси дитини завжди мають перевагу. Усиновлення може бути скасовано до досягнення дитиною повноліття лише на підставі серйозних обставин, передбачених законом.
Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 12 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав" від 30 березня 2007 року №3 усиновлення може бути скасовано або визнано недійсним тільки за рішенням суду за позовами батьків, усиновлювача, опікуна, піклувальника, органу опіки та піклування, прокурора, а також усиновленої дитини, яка досягла чотирнадцяти років.
За змістом пункту 13 вказаної постанови усиновлення може бути скасоване, якщо: воно суперечить інтересам дитини, не забезпечує їй сімейного виховання; між усиновлювачем і дитиною незалежно від його волі склалися стосунки, які роблять неможливим виконання ним своїх батьківських обов'язків.
Основною причиною скасування усиновлення є невідповідність усиновлення інтересам усиновленої дитини, незабезпечення їй сімейного виховання. Цим поняттям охоплюються усі аспекти правовідношення із усиновлення, як винного, так і невинного характеру зі сторони усиновлювача. До таких обставин, зокрема, слід віднести відсутність взаємної злагоди в силу особистих якостей усиновлювача та (або) усиновленого, в результаті чого усиновлювач не користується авторитетом у дитини або дитина не відчуває себе членом сім'ї усиновлювача та інших обставин, що негативно впливають на емоційний стан дитини.
Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях щодо сімейних правовідносин (наприклад, рішення у справі «Мікулич проти Хорватії», «Гаазе проти Німеччини») зазначав, що хоча основною метою статті 8 Конвенції є захист особи від свавільних дій з боку органів державної влади, можуть бути додаткові позитивні зобов'язання, що є невід'ємними від ефективної «поваги» до сімейного життя. Якщо встановлено існування сімейних зв'язків, держава має діяти у такий спосіб, що буде розрахований на те, аби дати можливість таким зв'язкам розвиватися, та вживати заходів, які надаватимуть можливість батькам і дитині возз'єднатися.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» основними засадами державної політики щодо соціального захисту дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа є створення умов для реалізації права кожної дитини на виховання в сім'ї, а також сприяння усиновленню дітей.
Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору ( ст. 95 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)
З матеріалів справи вбачається, що з моменту набуття чинності рішення Деснянського районного суду м. Києва від 27.05.2014 року по травень 2023 року, неповнолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на обліку Служби у справах дітей та сім'ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, не перебував. Лише з травня 2023 року із сім'єю почала проводитись робота щодо не допущення вчинення протиправних дій.
09.06.2023 неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 поставлено на облік Служби у справах дітей та сім'ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, як дитину, яка опинилась у складних життєвих обставинах, у зв'язку із ухиленням батьків ОСОБА_1 , ОСОБА_2 від виконання батьківських обов'язків по відношенню до дитини.
19.07.2023 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до Служби у справах дітей та сім'ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації із заявою щодо влаштування неповнолітнього сина до Центру соціально-психологічної реабілітації №1 Служби у справах дітей та сім'ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, у зв'язку з тим, що між ними не склались стосунки, що унеможливлюють їхнє спільне проживання.
Крім того, 26.09.2023 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до Служби у справах дітей та сім'ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації із заявою про позбавлення батьківських прав батьків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у зв'язку з тим, що вони постійно вчиняли відносно нього домашнє насильство та не виконували належним чином свої батьківські обов'язки.
Наразі неповнолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 тимчасово влаштований до Центру соціально-психологічної реабілітації №1 Служби у справах дітей та сім'ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації (Київської міської державної адміністрації).
З метою повного та всебічного з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами, судом було допитано у якості свідків осіб, які надали наступні показання:
Свідок ОСОБА_17 показала суду, що ОСОБА_6 був усиновлений позивачами. З її сином вони навчались з 1 - го класу, дружили. Син казав, що ОСОБА_6 поводить себе дуже дивно, приходив у порваному одязі та із синцями, має проблеми з батьками. Після пропозиції пожити тиждень у них, для того, щоб влагодились відносини у родині, вони побачили його дійсне ставлення до родини. Свідок зазначила, що коли ОСОБА_6 освоївся, то почав показувати свій характер, проявляв злість, почав обманювати, погрожував побиттям її сина і почав проявляти до її 12 річної доньки дії сексуального характеру. Приводив своїх знайомих із вулиці. Після спроб поговорити з ним, він почав розповідати про свої права, проявляти агресію до її чоловіка, у нього якісь розлади є, можливо психологічні. Вони багато з ним розмовляли, він постійно був чимось невдоволений від дій оточуючих. Він хотів не сім'ю, а тільки людей, які допоможуть йому фінансово. ОСОБА_6 спочатку проявляє позитивні емоції, а потім відкриває себе з іншої сторони. Казав, що його сестра до нього погано ставиться, наговорювала на нього батькам.
Свідок ОСОБА_18 показала суду, що позивачів знає, вони її сусіди, відносини добрі. Була неодноразово свідком поведінки ОСОБА_6 , його маніпулятивних вчинків. Допомагали з її молодшим братому його пошуках. Її молодший брат був під впливом ОСОБА_6 . ОСОБА_6 втікав, бо у нього забрали телефон, яким він користувався занадто багато. Відвідував заборонені для дітей сайти. Якщо ОСОБА_6 щось було потрібно, то він поводив себе добре, але коли щось не по його, то він поводив себе агресивно.
Свідок ОСОБА_19 показав суду, що позивачі є його сусідами, відносини з ними добрі. Знає що був конфлікт між ними та ОСОБА_6 , коли він втік з дому, позивачі дуже хвилювалися, шукали його. Вони теж допомагали їм у його пошуках. Відомо, що такі випадки були неодноразово. Знає, що коли ОСОБА_6 заборонили користуватися інтернетом, то він потрощив речі у квартирі.
Як роз'яснено в п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року за №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», виходячи з принципу процесуального рівноправ'я сторін та враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.
Вирішальним фактором принципу змагальності сторін є обов'язок сторін у доказуванні, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів.
Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, суд робить висновок про її недоведеність.
Таким чином, суд, надавши оцінку зібраним у справі доказам та показанням свідків, приходить до висновку, що позивачами не доведено той факт, що вони робили усе можливе для належного виконання своїх батьківських обов'язків відносно неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суду не надано доказів вчинення заходів щодо налагодження контакту з ним, а відтак відмововляє у задоволенні позовних ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ..
Що стосується вимог Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, як органу опіки та піклування до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав суд зазначає наступне.
Згідно із положень ст. 165 Сімейного кодексу України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Відповідно до вимог ч.7 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.
Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Судом встановлено, що 09.06.2023 неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , поставлено на облік Служби у справах дітей та сім'ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації як дитина, яка опинилась у складних життєвих обставинах, у зв'язку з ухиленням батьків, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 від виконання батьківських обов'язків по відношенню до дитини (здійснення психологічного та фізичного насилля).
Неповнолітній ОСОБА_4 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
19.07.2023 до Служби у справах дітей та сім'ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації надійшла заява від ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо влаштування їх неповнолітнього сина до Центру соціально-психологічної реабілітації № 1 Служби у справах дітей та сім'ї виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), у зв'язку з тим, що між ними не склалися стосунки, що унеможливлює їхнє проживання разом.
09.08.2023 з Деснянського УП ГУ НП у м. Києві надійшло повідомлення про те, що адресою: АДРЕСА_1 зникла дитина. Неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 було знайдено та повернуто батькам.
Відповідно до наказу Служби у справах дітей та сім'ї Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації від 20.07.2023 № 21-Т/в неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 тимчасово був влаштований у родину громадянки ОСОБА_17 .
25.09.2023 ОСОБА_17 написала заяву щодо припинення тимчасового проживання неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у її родині у зв'язку з його поганою, агресивною поведінкою
26.09. 2023 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до Служби у справах дітей та сім'ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації з заявою про позбавлення батьківських прав батьків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у зв'язку з тим, що вони постійно вчиняли відносно нього домашнє насильство та не виконували належним чином свої батьківські обов'язки.
Відповідно до направлення Служби у справах дітей та сім'ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації (Київської міської державної адміністрації) від 02.10.2023 №142-В/з, неповнолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тимчасово влаштований до Центру соціально-психологічної реабілітації № 1 Служби у справах дітей та сім'ї виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
Згідно із психологічною характеристикою Центру соціально - психологічної реабілітації дітей № 1 Служби у справах дітей та сім'ї виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 17.11.2023 № 069012/505 емоційно -вольова сферанеповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , характеризується тривожністю з приводу переміщення, емоційною напругою, наявна потреба у любові, прийнятті та відчутті потрібності у постійному та надійному дорослому. Дуже пригнічений психічний стан. Уникає відповідальності та конфліктних ситуацій. В колективі дитина замкнута та тиха. Хлопець постійно один. Дитина тиждень пролежала у ліжку, уникаючи спілкування з оточуючими, був відчужений від усіх соціальних зв'язків. У ОСОБА_6 присутня апатія та почуття болю. Хлопець погано спить та дуже мало їсть. Всі ці маркери можуть вказувати на ознаки ПТРС, на фоні фізичного та психологічного насилля у родині (зі слів дитини). За час перебування ОСОБА_6 у Центрі, психологами та педагогами закладу проведено комплекс заходів, які включають різні види навчально- виховної, профілактичної та психологічної роботи, а саме: індивідуальна та групова робота з психологом, профілактичні заняття за програмами профілактики ризикової поведінки та формування навичок здорового способу життя, навчальної мотивації; формування продуктивних відносин у родині, залучення до групових, творчих занять; розвиток навиків самоконтролю та емоційної регуляції; формування вмінь вирішення конфліктних ситуацій та підвищення впевненості в собі; залучення до групових загальноосвітніх, творчих занять на розвиток вольових зусиль; залучення до культурно-розважальних заходів тощо. Завдяки вищезазначеному комплексу психолого - педагогічної роботи на сьогоднішній день помітні позитивні зміни в психоемоційному стані дитини: знизився рівень емоційної напруги, тривожності та суму дитини з приводу його переміщення; покращився сон, з'явився апетит. З'явилися цілі, бажання до життя. Став більш відкритий до дорослих та однолітків, з'явилися друзі, почав проявляти лідерські якості, зникла апатія. Займається дзюдо-самбо. При спілкуванні з дорослими виявляє повагу, допомагає. Проводиться травмо-терапія з приводу його депресивних думок, робота з самооцінкою, образою та відчуттям провини. За час перебування ОСОБА_6 в Центру соціально - психологічної реабілітації дітей № 1 Служби у справах дітей та сім'ї виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) дитину батьки не відвідували та не телефонували. Неповнолітній періодично підтримує телефонний зв'язок з сестрою.
Відповідно до інформації школи І-ІІІ ступенів № 321 Деснянського району міста Києва ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчався в даній школі з першого класу. Батьки приділяли належну увагу ОСОБА_6 , ходили на збори, цікавилися шкільним і громадським життям сина. Останній рік стосунки між ОСОБА_6 та батьками змінилися. Мати занадто прискіпливо ставилася до хлопця, батько завжди підтримував матір. Декілька разів ОСОБА_6 приходив зі слідами насилля на тілі та обличчі.
Нормою статті 150 СК України, статті 12 Закону України "Про охорону дитинства" встановлений обов'язки батьків виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
21.11.2023 неповнолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , надав до Служби у справах дітей та сім'ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації пояснення відповідно до яких, зазначив, що додому повертатися не хоче, спілкується з сестрою по телефону, батьки його не відвідують та не телефонують.
08.12.2023 батько дитини, ОСОБА_1 , надав до Служби у справах дітей та сім'ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації пояснення, що вони не планують забирати дитину з Центру соціально - психологічної реабілітації дітей №1 Служби у справах дітей та сім'ї виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та прийняли рішення подавати до суду позовну заяву щодо скасування усиновлення.
Як вбачається з Висновку № 102-548 від 02.02.2024 про доцільність батьківських прав, Деснянська районна в м. Києві державна адміністрація дійшла висновку, що батьки свідомо нехтують своїми обов'язками, ухиляються від виховання та навчання дитини, не проявляють щодо неї батьківської турботи, не цікавляться її життям та здоров'ям, не утримують матеріально. Враховуючи інтереси дитини, керуючись статтею 164 СК України та п. 16 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.03.2007 № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», враховуючи рішення комісії з питань захисту прав дитини (протокол від 18.01.2024 року № 2), Деснянська районна в місті Києві державна адміністрація, на яку покладені повноваження органу опіки та піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав батька, ОСОБА_1 , та матір, ОСОБА_2 , відносно неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Частиною 4 статті 155 СК України передбачено, що ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до ст. 9 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 р., ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 р. № 789- XII, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Згідно ст. 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
У п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30 березня 2007 року роз'яснює, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, а ін.), що надані батьками до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують своїх батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи зокрема ставлення батьків до дітей.
Пункт 16 зазначеної Постанови роз'яснює, що ухилення батьків від виконання своїх батьківських обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема, не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на їх фізичний розвиток, як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Пункт 17 зазначеної Постанови роз'яснює, що не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов'язків унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших не залежних від неї причин.
Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і може мати місце при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі неповнолітньої дитини.
Позбавлення батьківських прав допускається тоді, коли змінити ставлення батьків до виховання дитини неможливо (ухвала ВССУ від 01.11.2017 у справі № 211/559/16-ц).
Згідно із частини 4 статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсний обов'язковою є участь органу опіки та піклування.
Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (частина 5 статті 19 СК України).
При цьому, суд може не погодитись із висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (частина 6 статті 19 СК України).
Відповідно до положень частини 1 статті 11 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" органами опіки та піклування є районні, районні у містах Києві та Севастополі місцеві державні адміністрації, виконавчі органи міських чи районних у містах, сільських, селищних рад.
Статтею 165 СК України встановлено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа , в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор а також сама дитина, по досягненню чотирнадцяти років.
У цьому випадку особа, яка подала позов про позбавлення батьківських прав із підстав, передбачених пунктом 2 частини 1 статті 164 СК України, повинна довести, що батьки (один з батьків) ухиляються від виконання своїх обов'язків з виховання дитини. У свою чергу батьки (один з батьків) мають довести, що вони належним чином виконують свої батьківські обов'язки.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 батьківського піклування та обов'язків, щодо дитини не виконують, а також не бажають надалі піклуватись про дитину.
Відповідно до положень статті 164 Сімейного кодексу України, мати, батько дитини можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Згідно з вимогами статті 264 ЦПК під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; та докази на їх підтвердження.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.
За таких обставин, повно, всебічно та об'єктивно з'ясувавши обставини справи, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують своїх батьківських обов'язків, суд приходить до висновку, що відповідачі свідомо нехтували своїми батьківськими обов'язками, що полягало в ухиленні останніх від належного виховання неповнолітньої дитини, що підтверджується письмовими матеріалами справи, а відтак позовні вимоги щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є обгрунтованими у повному обсязі та підлягають задоволенню судом.
Відповідно до вимог ст. 269 ЦПК України суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити допущені в рішенні чи ухвалі описки чи арифметичні помилки. Питання про внесення виправлень вирішується без повідомлення учасників справи, про що постановлюється ухвала. За ініціативою суду питання про внесення виправлень вирішується в судовому засіданні за участю учасників справи, проте їхня неявка не перешкоджає розгляду питання про внесення виправлень. Заява про внесення виправлень розглядається протягом десяти днів після її надходження. Ухвала про внесення виправлень надсилається всім особам, яким видавалося чи надсилалося судове рішення, що містить описки чи арифметичні помилки.
Під час ухвалення вступної та резолютивної частини рішення, судом було допущено механічну описку, а саме у резолютивній частині невірно зазначено дату народження неповнолітнього ОСОБА_4 , замість « ІНФОРМАЦІЯ_1 » зазначено « ІНФОРМАЦІЯ_3 ».
Оскільки зазначена описка при виготовленні вступної та резолютивної частини судового рішення була допущена механічно, відтак підлягає виправленню, шлязом зазначення дати народження дитини замість «ІНФОРМАЦІЯ_3 » вірну « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».
Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, підлягає стягненню з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 605,60 грн. з кожного.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.19, 51 Конституції України, ст.ст. 3, 5, 7 19, 150, 155, 164, 165, 166, 169, 207, 238, 240, 242, 282 СК України, ст.ст. 1, 2, 4, 12, 76-79, 81, 82, 95, 141, 258, 259, 263-265, 284, 289, 354 ЦПК України, Законом України «Про охорону дитинства», Законом України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», Постановою Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», суд
Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_4 в особі Служби у справах дітей та сім'ї Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації про скасування усиновлення - залишити без задоволення.
Позов Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, як органу опіки та піклування до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьківських прав щодо неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (актовий запис № 33, складений 05.09.2008 року виконавчим комітетом Буківської сільської ради Виноградівського району Закарпатської області).
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , батьківських прав щодо неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (актовий запис № 33, складений 05.09.2008 року виконавчим комітетом Буківської сільської ради Виноградівського району Закарпатської області).
Після набрання рішенням законної сили його копію направити до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Виноградівського районного управління юстиції у Закарпатській області для внесення відмітки до актового запису № 33 про народження дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складеного 05.09.2008 року виконавчим комітетом Буківської сільської ради Виноградівського району Закарпатської області.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн..
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн..
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Дані позивачів: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженець м.Києва, РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ;
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженка м.Києва, РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ;
Дані відповідача: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , в особі Служби у справах дітей та сім'ї Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, Код ЄДРПОУ 37501695, місцезнаходження: м. Київ, пр.. Червоної Калини, 21-Г;
Дані позивача за зустрічним позовом: Деснянська районна в м. Києві державна адміністрація, як орган опіки та піклування, Код ЄДРПОУ 37415088, адреса місцезнаходження: м.Київ пр.. Червоної Калини, 29.
Повний текст рішення суду виготовлено 08.10.2024.
Суддя: Т.А.Зотько