02068, м. Київ, вул. Кошиця, 5-А
справа № 753/19459/24
провадження № 2-з/753/229/24
"08" жовтня 2024 р. суддя Дарницького районного суду м. Києва Каліушко Ф.А., розглянувши спільну заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на банківський рахунок
В провадження Дарницького районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів.
Вказана заява обгрунтована тим, що в кінці серпня 2024 року ОСОБА_3 в мережі інтернет на загальнодоступному сайті OLX було знайдено оголошення про здачу подобово в оренду будинку в районі Осокорки у м. Києві та залишено контактний номер телефону НОМЕР_1 . Так, у вказаному будинку ОСОБА_3 мав намір відсвяткувати в сімейному колі день народження його сина ОСОБА_4 . В подальшому, ОСОБА_3 почав листування в месенджері «Telegram» з ОСОБА_2 , під час якого вони домовились про оренду будинку на дві доби, а саме з 01.09.2024 по 03.09.2024, у зв'язку із чим останній направив ОСОБА_3 реквізити для здійснення оплати в сумі 16 000,00 грн. У вказаній платіжній інструкції отримувачем грошових коштів вказано: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , рахунок отримувача № НОМЕР_3 , банк отримувач АТ АКБ «Львів». Починаючи з 01.09.2024 ОСОБА_3 намагався зв'язатися з контактною особою ОСОБА_2 для уточнення місцезнаходження орендованого будинку, проте останній на телефонні дзвінки не відповідав. Крім того, оголошення в мережі інтернет на загальнодоступному сайті OLX після отримання грошових коштів було видалено, як і видалено усю переписку в обох учасників в месенджері «Telegram». 01.09.2024 дружина ОСОБА_3 - ОСОБА_1 за допомогою веб-ресурсу cyberpolice.gov.ua. повідомила про вчинення ОСОБА_2 шахрайських дій по відношенню до її чоловіка ОСОБА_3 . Вказане звернення було зареєстровано до єдиного обліку заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події з використанням інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» Дарницького управління поліції Головного управління Національної поліції України в м. Києві за №46181. Окрім того, АТ АКБ «Львів» було повідомлено про здійснення шахрайських дій з боку ОСОБА_2 .
Разом з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову.
Вказана заява обгрунтована тим, що предметом спору у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 є стягнення безпідставно отриманих грошових коштів внаслідок шахрайських дій з боку останнього. Враховуючи те, що ОСОБА_2 безпідставно отримав грошові кошти у розмірі 16 000,00 грн. на банківський рахунок № НОМЕР_3 , відкритий в АТ АКБ «Львів», заявниця була змушена звернутись з заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на вищевказаний банківський рахунок, оскільки у разі невжиття таких заходів може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, зокрема в поверненні грошових коштів у власність позивача.
На підтвердження своїх доводів заявниця до заяви долучила копію платіжної інструкції про переказ грошових коштів у розмірі 16 000,00 грн. з рахунку ОСОБА_3 на рахунок отримувача ОСОБА_2 .
Суд, вивчивши матеріали заяви, дійшов наступного висновку.
Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.
Згідно положень ч. 1 ст. 149 Цивільного процесуального кодексу України (далі по тексту - ЦПК України) суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
У відповідності до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною 1 ст. 150 ЦПК України встановлено перелік видів забезпечення позову. Зокрема, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії, встановленням обов'язку вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору.
Суд може застосувати кілька видів заходів забезпечення позову, перелік яких визначений ч. 1 ст. 150 цього Кодексу, а також іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
Під час вирішення питання щодо наявності підстав для забезпечення позову суд повинен врахувати обґрунтованість заявленого клопотання, пов'язаність заходів забезпечення позову з предметом позову, співмірність заходів забезпечення із заявленими вимогами, а також запобігти порушенню прав третіх осіб в зв'язку з вжиттям судом заходів забезпечення позову.
При цьому, слід зазначити, що згідно роз'яснень, які містяться в п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 року №9, встановлено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, згідно з роз'ясненнями, викладеними у вказаній постанові, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Законом передбачено, що забезпечення позову можливе лише у разі достатньо обґрунтованого припущення про те, що невжиття заходів забезпечення позову може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Разом з тим у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, обґрунтуванням співмірності виду забезпечення позову, інші відомості, необхідні для забезпечення позову.
Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
Як було зазначено вище, предметом спору у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 є стягнення безпідставно отриманих грошових коштів в розмірі 16 000,00 грн. внаслідок шахрайських дій з боку останнього. Так, заявниця вказує, що у разі невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на банківський рахунок відповідача може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та поновити порушені права позивача шляхом повернення вказаної суми у її власність.
Водночас, у даному випадку, позивачем не надано доказів на підтвердження того, що невжиття вказаних заходів забезпечення позову може у майбутньому істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких вона звернулася до суду у справі про стягнення грошових коштів у розмірі 17 000,00 грн. Викладені у заяві доводи ґрунтуються лише на припущеннях, які не можуть бути покладені в основу судового рішення.
Окрім того, будь-яких доказів того, що рахунок № НОМЕР_3 , відкритий в АТ АКБ «Львів» на ім'я ОСОБА_2 , дійсно належить останньому та, що саме він шахрайським шляхом отримав суму грошових коштів у розмірі 16 000,00 грн.
Дослідивши матеріали заяви, обставини, доводи викладені у заяві, суд не вбачає підстав для задоволення заяви про забезпечення позову з огляду на недоведеність заявником можливості ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду в майбутньому.
На підставі викладеного та керуючись стст. 149-153, 259-260, 353-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на банківський рахунок - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з дня її підписання, але може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її підписання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
СУДДЯ: КАЛІУШКО Ф.А.
Дата підписання ухвали - 08.10.2024.