Справа №752/15699/24
Провадження № 2/752/6214/24
Іменем України
17.09.2024 року Голосіївський районний суд м.Києва в складі:
головуючого судді - Чекулаєв С.О.,
з участю секретаря - Пастух З.Ф.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами цивільну справу
за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» (03124, м.Київ, бульвар Вацлава Гавела, 4, ЄДРПОУ: 41915308)
до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 )
про стягнення заборгованості
24.07.2024 уповноважений представник позивача - ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» (надалі за текстом також ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» або позивач) - адвокат Руденко Костянтин Васильович, звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва з позовною заявою (документ сформований в системі «Електронний суд» 22.07.2024) до ОСОБА_1 (надалі за текстом також - відповідач) про стягнення заборгованості за Кредитним договором №3900280 від 15.08.2023 (надалі за текстом також - Кредитний договір), з наступними позовними вимогами:
- стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Кредитним договором № 3900280 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 15.08.2023, станом на 24.04.2024 у розмірі 145 790,00 грн, що складається з: 24 500,00 грн - заборгованість за кредитом та 121 290,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами відповідно до п.1.4. Кредитного договору за ставкою 2% за кожний день користування кредитом (730% річних) за період з 15.08.2023 по 24.04.2024 (включно);
- стягнути з відповідача на користь позивача понесені витрати на правову допомогу у розмірі 5 000,00 грн;
- стягнути з відповідача на користь позивача понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2 422,40 грн.
1.Процесуальні дії у справі
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.07.2024 для розгляду зазначеної справи головуючим суддею визначено Чекулаєва С.О.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 29.07.2024 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу встановлено п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву. Судовий розгляд призначено на 26.08.2024.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 29.07.2024 клопотання уповноваженого представника ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» - адвоката Руденко К. В. про витребування доказів - задоволено. Витребувано у АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УНІВЕРСАЛ БАНК» докази у справі.
21.08.2024 до Голосіївського районного суду міста Києва надійшла відповідь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УНІВЕРСАЛ БАНК» (від 12.08.2024 № БТ/4974) на ухвалу суду від 29.07.2024 про витребування доказів.
У зв'язку з ненадходженням до суду поштової кореспонденції, яка підтверджувала належне повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи суд відклав розгляд справи на 17.09.2024 з повторним повідомленням учасників справи.
10.09.2024 від відповідача до Голосіївського районного суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву.
2.Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
Обґрунтування вимог позивача
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 15.08.2023 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (надалі за текстом також - ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА») та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 3900280 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 24 500,00 грн, строком на 350 днів, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок відповідача за визначеними платіжними реквізитами, з умовою про нарахування та сплату процентів за користування кредитом у розмірах: 1,40% та 2% в день (підпункти 1.4.1. та 1.4.2. Кредитного договору). Кредитний договір укладено в електронному вигляді шляхом підписанням договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
24.04.2024 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 24/04/24, згідно з умовами якого право вимоги за Кредитним договором №3900280 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 15.08.2023 перейшло до ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС».
У зв'язку з порушеннями зобов'язань ОСОБА_1 , його загальна заборгованість за вказаним кредитним договором станом на 24.04.2024 року становить 145 790,00 грн.
З огляду на зазначене позивач просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Щодо правової позиції відповідача
Відповідач у поданому до суду відзиві на позовну заяву посилається на низку обставин, які на його думку свідчать про відсутність у нього відповідного боргового зобов'язання перед позивачем, а саме:
-позивачем не надано належних доказів переказу банком коштів відповідачу у розмірі 24 500,00 грн на банківський рахунок за реквізитами платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_2 , відкритий в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК». В свою чергу відповідач наголошує на тому, що документами, які можуть підтвердити наявність або відсутність заборгованості та встановити розмір такої заборгованості є виключно документи первинної бухгалтерської документації;
-позивачем не надано належного розрахунку заборгованості, зокрема в частині нарахованих процентів;
-у матеріалах справи відсутній договір факторингу №24/04/24 від 24.04.2024, що на думку відповідача ставить під сумнів належність ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» відповідного права вимоги до відповідача на підставі Кредитного договору №3900280 від 15.08.2023;
-наявність форс-мажорних обставин пов'язаних із збройною агресією рф проти України. Позивач посилається на положення Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» згідно якого були внесені зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо звільнення позичальників від відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання за договором;
-Кредитний договір №3900280 від 15.08.2023 не містить відомостей про його підписання електронним одноразовим ідентифікатором відповідача. Зазначення в Кредитному договорі персональних даних відповідача не підтверджує проходження ним верифікації та ідентифікації згідно вимог законодавства;
-позовна заява не відповідає вимогам ЦПК України, оскільки у ній не вказані відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору та підтвердження позивача, що ним не подано іншого позову до цього ж відповідача.
Відповідач просить у задоволенні позовних вимог відмовити.
3.Фактичні обставини встановлені Судом
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 15.08.2023 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір №3900280 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 24 500,00 грн, строком на 350 днів, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок відповідача за визначеними платіжними реквізитами, з умовою про нарахування та сплату процентів за користування кредитом у розмірах 1,40% та 2% в день в залежності від строку користування кредитом (підпункти 1.4.1. та 1.4.2. Кредитного договору).
Укладення Кредитного договору здійснювалось сторонами за допомогою ІТС товариства, доступ до якої забезпечується клієнту через вебсайт або мобільний додаток «Credit7». Електронна ідентифікація клієнта здійснювалась при вході клієнта в особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки товариством правильності введення коду, направленого товариством на номер мобільного телефону клієнта, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету. При цьому клієнт самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до вебсайту/ІТС товариства (п. 1.1 Кредитного договору).
Відповідно до пункту 9.7 Кредитного договору, цей договір укладається шляхом направлення його тексту підписаного з боку товариства підписом, що створений шляхом накладення на договір аналогу власноручного підпису уповноваженої особи товариства та відтиску печатки товариства, що відтворені засобами електронного копіювання, в особистий кабінет клієнта для ознайомлення та підписання. Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом клієнта, що відтворений шляхом використання клієнтом електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який формується автоматично на стороні товариства для кожного разу використання та направляється клієнту на номер мобільного телефону, повідомлений останнім товариству в ІТС товариства/зазначений в цьому договорі. Введення клієнтом коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором цього договору створює підпис клієнта на договорі та вважається направленням товариству повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього договору.
У пункті 10 Кредитного договору зазначені реквізити та підписи сторін, де ОСОБА_1 зазначив свої контактні дані, та підписав договір електронним підписом К092.
Таким чином суд встановив, що при укладенні зазначеного Кредитного договору відповідач та ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» погодили: суму кредиту: 24 500,00 грн; строк кредиту - 350 днів; порядок та умови надання кредиту; порядок обчислення процентів; порядок повернення (виплати) кредиту та сплати процентів; інші умови договору (пункти 1.2, 1.3, 1.4 Кредитного договору).
Згідно пункту 2.1. Кредитного договору ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» надає відповідачу кредит у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів кредиту за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_3 .
На виконання вказаних норм закону, та в обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач надав суду документи, щодо перерахування кредитних коштів позичальнику, які складені у відповідності до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме: Кредитний договір, який містить підписи обох сторін і в кредитних правовідносинах є первинним бухгалтерським документом, інформаційну довідку за вих. № 3749-2604 від 26.04.2024 ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ», яке є оператором системи платежів іРау.ua, про перерахування 15.08.2023 на картку відповідача зазначених ним у Кредитному договорі грошових коштів у розмірі 24 500,00 грн.
Суд враховує також письмову відповідь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УНІВЕРСАЛ БАНК» від 12.08.2024 № БТ/4974 на ухвалу суду від 29.07.2024 про витребування доказів, згідно якої повідомлено (підтверджено), що на ім'я відповідача - ОСОБА_1 у банку емітовано карту № НОМЕР_2 , а також із наданої виписки по картковому рахунку, вбачається зарахування переказу на вказану банківську картку 15.08.2023 грошових коштів у розмірі 24 500,00 грн.
24.04.2024 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (Клієнт) та ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» (Фактор), укладено Договір факторингу №24/04/24, відповідно до умов якого право вимоги за Кредитним договором №3900280 про надання споживчого кредиту від 15.08.2023 перейшло до позивача у справі - ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС».
4.Мотиви, з яких суд дійшов висновків та закон, яким керувався суд
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини 1 та 2 статті 2 ЦПК України).
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Згідно статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Згідно статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Особи мають право вибору: використати існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на власний розсуд. Цивільний договір як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, виявляє автономію волі учасників щодо врегулювання їхніх відносин згідно з розсудом і у межах, встановлених законом, тобто є актом встановлення обов'язкових правил для сторін, індивідуальним регулятором їхньої поведінки (постанова Верховного Суду від 11.01.2024 у справі № 916/1247/23).
За змістом статей 626 та 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).
Абзац 2 частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Аналізуючи викладене, суд зазначає, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Відповідні висновки викладені у постановах Верховного Суду № 524/5556/19 від 12.01.2021, № 732/670/19 від 09.09.2020, № 404/502/18 від 23.03.2020, № 127/33824/19 від 07.10.2020, та № 561/77/19 від 16.12.2020.
У статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів, не встановлений договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Особливості укладання договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (надалі за текстом також - Закон).
Згідно пункту 6 частини першої статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).
Згідно частини шостої статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
У іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Як зазначено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду №524/5556/19 (провадження № 61-16243 св 20) від 12.01.2021: «електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Суди, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, вірно застосувавши норми матеріального права, дійшли обґрунтованого висновку про те, що оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, що спростовує доводи касаційної скарги у цій частині».
Таким чином, суд встановив, що 15.08.2023 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір №3900280 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 24 500,00 грн
Також суд бере до уваги, що відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
У свою чергу заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК України).
Особливою формою відступлення права вимоги є договір факторингу, правове регулювання якого визначено Главою 73 ЦК України.
Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
На підставі частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Окремо суд зазначає, що відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18), стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Суд враховує, що матеріали справи не містять відомостей про те, що у даній справі Договір факторингу №24/04/24 від 24.04.2024 у встановленому законом порядку відповідачем оспорювався чи визнавався недійсним.
З урахуванням принципу тлумачення «favor contractus» (тлумачення договору на користь дійсності) сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10.03.2021 у справі №607/11746/17 (провадження № 61-18730св20).
Таким чином суд дійшов висновку, що позивач - ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» набув право вимоги до відповідача на підставі Кредитного договору та Договору факторингу №24/04/24 від 24.04.2024.
Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, банк як позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики та сплати відсотків у разі прострочення позичальником повернення чергової частини позики (якщо договором передбачено обов'язок позичальника повертати позику частинами ).
Тобто, звернення до суду з вимогою дострокового повернення всієї суми кредитних коштів, у зв'язку з порушенням умов договору не означає односторонньої відмови від договору, а є наслідком невиконання чи неналежного виконання боржником своїх договірних зобов'язань. Це спосіб цивільно-правової відповідальності боржника.
Суд наголошує, що якщо позичальником порушуються будь-які умови кредитного договору, позикодавець має право розцінювати його дії як невиконання або неналежне виконання зобов'язань. Це може спричинити настання правових наслідків, передбачених договором або чинним законодавством, в тому числі і вимогу щодо дострокового повернення всієї суми кредиту.
При цьому направлення письмової вимоги про дострокове повернення всієї суми кредиту позичальнику не є обов'язковим. У рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2002 у справі № 1-2/2002 зазначено, що положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.
Тобто, звернення позикодавця з позовом до суду про дострокове повернення кредиту у зв'язку з порушенням позичальником зобов'язань є правом кредитора, направленим на захист в суді його порушеного права.
Саме тому, право позикодавця на дострокове повернення всієї суми кредиту є необмеженим, та може бути застосоване ним за умов будь-якого прострочення виконання зобов'язання позичальником.
Суд вважає доведеним той факт, що відповідач станом на 24.04.2024 не здійснював щомісячні платежі за Кредитним договором, що свідчить про порушення відповідачем взятого на себе зобов'язання. Жодних доказів погашення кредитної заборгованості відповідач суду не надав.
Відповідно до частини третьої статті 12, статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази мають бути належними і допустимими у відповідності до вимог ст. 77-78 ЦПК України.
Згідно з частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Твердження відповідача про те, що матеріали справи не містять належного підтвердження факту перерахування йому кредитних коштів згідно Кредитного договору спростовується відповіддю АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УНІВЕРСАЛ БАНК» (від 12.08.2024 № БТ/4974) в якій банк повідомляє суд, що на ім'я відповідача - ОСОБА_1 у банку емітовано карту № НОМЕР_2 , на яку 15.08.2023 були перераховані грошові кошти у розмірі 24 500,00 грн.
Наданий позивачем розрахунок заборгованості та нарахованих процентів за період з 15.08.2023 по 24.04.2024 повністю відповідає умовам Кредитного договору щодо нарахування та сплати процентів за користування кредитом у розмірах: 1,40% та 2% в день (підпункти 1.4.1. та 1.4.2. Кредитного договору) та не містить жодних штрафних (пені/штрафу) санкцій. Із наданого розрахунку вбачається, що заборгованість відповідача становить 145 790,00 грн з яких: 24 500,00 грн - заборгованість за кредитом та 121 290,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами.
Суд також встановив наявність в матеріалах справи та дослідив зміст Договору факторингу №24/04/24 від 24.04.2024 укладеного між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (Клієнт) та ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» (Фактор).
Згідно Витягу з реєстру боржників до Договору факторингу № 24/04/24 від 24.04.2024 вбачається, що ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» передало, а ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» прийняло право вимоги за Кредитним договором № 3900280 від 15.08.2023 у розмірі загальної заборгованості що становить 145 790,00 грн. (а.с.76).
В матеріалах справи міститься опис вкладення у цінний лист надісланий позивачем на адресу відповідача з якого вбачається, надсилання відповідачу позовної заяви та документів, що додаються до неї серед яких, під № 9 значиться завірена копія Договору факторингу №24/04/24 від 24.04.2024 з додатками та доказами оплати на 5 аркушах.
Таким чином твердження відповідача про відсутність Договору факторингу №24/04/24 від 24.04.2024 не відповідає дійсності. Судом встановлено належність ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» відповідного права вимоги до відповідача на підставі Кредитного договору №3900280 від 15.08.2023.
Твердження відповідача стосовно того, що Кредитний договір № 3900280 від 15.08.2023 не містить відомостей про його підписання електронним одноразовим ідентифікатором спростовується наступним.
Укладення Кредитного договору здійснювалось сторонами за допомогою ІТС товариства, доступ до якої забезпечується клієнту через вебсайт або мобільний додаток «Credit7». Електронна ідентифікація клієнта здійснювалась при вході клієнта в особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки товариством правильності введення коду, направленого товариством на номер мобільного телефону клієнта, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету. При цьому клієнт самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до вебсайту/ІТС товариства (п. 1.1 Кредитного договору).
Відповідно до пункту 9.7 Кредитного договору, сторони узгодили, що цей договір укладається шляхом направлення його тексту підписаного з боку товариства підписом, що створений шляхом накладення на договір аналогу власноручного підпису уповноваженої особи товариства та відтиску печатки товариства, що відтворені засобами електронного копіювання, в особистий кабінет клієнта для ознайомлення та підписання. Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом клієнта, що відтворений шляхом використання клієнтом електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який формується автоматично на стороні товариства для кожного разу використання та направляється клієнту на номер мобільного телефону, повідомлений останнім товариству в ІТС товариства/зазначений в цьому договорі. Введення клієнтом коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором цього договору створює підпис клієнта на договорі та вважається направленням товариству повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього договору.
У пункті 10 Кредитного договору зазначені реквізити та підписи сторін, де ОСОБА_1 зазначив свої контактні дані, та підписав договір електронним підписом К092.
Додатковим доказом укладення між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та відповідачем Кредитного договору № 3900280 від 15.08.2023 є перерахування 15.08.2023 на банківську карту відповідача № НОМЕР_2 емітовану АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «УНІВЕРСАЛ БАНК» грошової суми у розмірі 24 500,00 грн, що відповідає сумі зазначеній у пункті 1.2. Кредитного договору.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Як вбачається з матеріалів справи, що підтверджується наявними у справі доказами, відповідачем ОСОБА_1 порушено умови зазначеного вище Кредитного договору в частині своєчасного повернення коштів, тому суд дійшов висновку, що позивачем правомірно заявлено вимоги про стягнення із відповідача, як боржника, заборгованості за вказаним Кредитним договором, що підтверджується наданим позивачем розрахункам, який долучено до матеріалів справи.
Надані позивачем докази, суд визнає належними і допустимими, також достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов'язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості.
Відповідач доводів позивача про визначену у позові заборгованість не спростував, контррозрахунку заборгованості не зробив, доказів сплати заборгованості за Кредитним договором не подав.
Отже беручи до уваги те, що відповідач належним чином не виконував умови Кредитного договору, у зв'язку із чим вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим і підлягає до задоволення у повному обсязі.
5.Судові витрати по справі.
Згідно з пункту 12 частини третьої статті 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За змістом статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Суд враховує, що частиною третьою статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0, 8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Згідно платіжної інструкції № 1083 від 19.07.2024 року позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
З огляду на те, що заявлені позовні вимоги задоволено повністю, то на підставі статей 133 та 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути сплачений таким судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
Окрім цього, згідно положень частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 та 6 ст. 137 ЦПК України).
Відповідно до частин першої та другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з частиною третьою статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Суд приймає до уваги позицію викладену у додатковій Постанові Великої Палати Верховного Суду № 755/9215/15-ц (провадження 14-382цс19) від 19.02.2020 загалом, та зокрема щодо обов'язку доведення неспівмірності витрат, які покладаються на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Крім цього, щодо принципу змагальності, який знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частини п'ятої та частини шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності.
Схожі висновки щодо підтвердження витрат, пов'язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) від 27.06.2018, постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду № 753/15687/15-ц від 14.11.2018, № 753/15683/15 від 26.09.2018 та постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду № 910/3929/18 від 18.06.2019.
Суд враховує, що відповідно до частин першої та третьої статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Як вбачається з матеріалів справи, у прохальній частині позову міститься вимога про стягнення з відповідача 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу (а.с. 11).
На підтвердження надання правничої допомоги у визначеному розмірі, до матеріалів справи позивачем долучено:
- копію договору про надання юридичних послуг №03/07/2023 від 03.07.2023, укладеного між ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 ;
- копію свідоцтва про заняття адвокатською діяльністю Руденка Костянтина Васильовича серії ПТ № 2412 від 23.10.2018;
- копію довіреності ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» від 26.02.2024 року, якою уповноважено адвоката Руденка Костянтина Васильовича на представництво інтересів позивача;
- витяг з реєстру № 1 до акта приймання-передачі наданих послуг №70 до Договору №03/07/2023 від 03.07.2023 про надання юридичних послуг на суму 5 000,00 грн.
Суд бере до уваги, що як зазначено у постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Суд також бере до уваги те, що відповідач своїм правом на подачу письмових пояснень чи заперечень, а також на звернення з клопотанням про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката не скористався, хоча положеннями пункту 6 статті 137 ЦПК України обов'язок доведення неспівмірності відповідних витрат покладено саме на нього.
Метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання сторони утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача. Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова Верховного Суду від 30.01.2023 № 910/7032/17).
Так, Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової Постанови Великої Палати Верховного Суду № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) від 19.02.2020.
Отже, при визначенні суми відшкодування, суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Враховуючи зазначене, результат розгляду справи в суді (задоволення позову), оцінивши подані позивачем докази на підтвердження понесених судових витрат, предмет позову, складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також врахувавши поведінку сторони під час розгляду справи та відсутність клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, суд вважає що заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу підлягає задоволенню у визначеному ним розмірі - у сумі 5 000,00 грн, що у даній справі відповідає критеріям розумності, співмірності, обґрунтованості та пропорційності до предмета спору.
На підставі вищевикладеного і керуючись статтями: 11, 205, 207, 512, 514, 1046, 1047, 1054, 1077, 1079 та 1082 Цивільного кодексу України, статтями: 12, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268 та 273 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» (03124, м.Київ, бульвар Вацлава Гавела, 4, ЄДРПОУ: 41915308) заборгованість за Кредитним договором №3900280 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 15.08.2023, станом на 24.04.2024 у розмірі 145 790 (сто сорок п'ять тисяч сімсот дев'яносто) гривень 00 коп., з яких: 24 500,00 грн - заборгованість за кредитом та 121 290,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами за період з 15.08.2023 по 24.04.2024 (включно).
Стягнути із ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» (03124, м.Київ, бульвар Вацлава Гавела, 4, ЄДРПОУ: 41915308) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі - 5 000 (п'ять тисяч) гривень 00 коп.
Стягнути із ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» (03124, м.Київ, бульвар Вацлава Гавела, 4, ЄДРПОУ: 41915308) судовий збір у розмірі - 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» (03124, м.Київ, бульвар Вацлава Гавела, 4, ЄДРПОУ: 41915308);
Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ).
Повний текст судового рішення складений 23.09.2024.
Суддя С.О. Чекулаєв