04 жовтня 2024 рокуСправа №: 695/2853/24
Номер провадження 3/695/1766/24
04 жовтня 2024 рокум. Золотоноша
Суддя Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області Середа Л.В., розглянувши матеріали справи, які надійшли від Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП в матеріалах справи відсутній, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 139 КУпАП
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серія ААД № 350702 від 09.07.2024 зазначено, що ОСОБА_2 09.07.2024 р. о 17 год. 00 хв. на 108 км. + 700 м. керуючи автомобілем МАН, д.н.з. НОМЕР_1 , при евакуації іншого транспортного засобу з узбіччя пошкодив асфальтно-бетонне покриття автодороги, чим порушив п. 1.5 ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 139 КУпАП.
Для розгляду матеріалів справи ОСОБА_2 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином у порядку визначеному чинним законодавством, що стверджується відповідним повідомленням про вручення поштового відправлення, які міститься в матеріалах справи.
Згідно вимог ч. 1 ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Про розгляд справи про вказане адміністративне правопорушення ОСОБА_2 повідомлявся належним чином, останньому надавався час для підготовки своїх пояснень та подання доказів по справі, чого ОСОБА_2 із невідомих для суду причин не зробив.
Згідно з ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Враховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці Європейського суду з прав людини, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд вважає, що розгляд справи по суті, за відсутності ОСОБА_2 є цілком виправданим, оскільки повторне перенесення розгляду справи призведе до безпідставного її затягування, що нівелює завдання Кодексу України про адміністративне правопорушення.
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду об'єктивно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки (рішення у справах «Олександр Шевченко проти України» від 26.04.2007, «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, «Каракуця проти України» від 16.05.2017).
З огляду на вказане, суд вважає за можливе розглянути справу по суті, оскільки матеріали справи містять достатньо доказів на підставі яких можливо розглянути справу та винести рішення, що сприятиме досягненню завдань, визначених ст.. 245 КУпАП. Крім того відповідно до норм ст. 268 КУпАП, ст.. 139 КУпАП не відноситься до переліку справ про адміністративні правопорушення, які встановлені ч. 2 ст. 268 КУпАП, при розгляді яких присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов'язковою, а тому суддя вважає за можливе розглянути справу за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов до наступного.
Суд зобов'язаний виконувати завдання Кодексу України про адміністративне правопорушення, передбачені ст.1 КУпАП, у якій зазначено, що завданням Кодексу України про адміністративне правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушення, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений
Згідно з ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують адміністративну відповідальність, чи заподіяну майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Положеннями ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Згідно з ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Також, беручи до уваги статті 9-12, 280 КУпАП, підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за нормами КУпАП є встановлення в діянні цієї особи всіх обов'язкових ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого відповідною нормою КУпАП, зокрема об'єктивної та суб'єктивної сторони правопорушення. Приймаючи до уваги, що суд здійснює оцінку вже зібраних та наявних в матеріалах справи доказів, зазначення всіх ознак складу правопорушення має бути належним та відображеним у протоколі про адміністративне правопорушення у відповідності до ст. 256 КУпАП.
Відповідно до вимог ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Суд зауважує, що протокол є актом обвинувачення й повинен містити конкретне обвинувачення, виходячи з поняття адміністративного правопорушення, відповідно до вимог КУпАП.
Диспозицією ч. 1 ст. 139 передбачена адміністративна відповідальність за пошкодження автомобільних доріг, вулиць, дорожніх споруд, залізничних переїздів, трамвайних колій, технічних засобів регулювання дорожнього руху, самовільне знімання, закриття чи встановлення технічних засобів регулювання дорожнього руху, створення перешкод для дорожнього руху, в тому числі забруднення дорожнього покриття, або невжиття необхідних заходів щодо їх усунення та попередження інших учасників руху про небезпеку, що виникла, або невжиття посадовими особами, відповідальними за технічний стан, обладнання, експлуатацію транспортних засобів, утримання автомобільних доріг та вулиць, громадянами - суб'єктами господарської діяльності заходів щодо заборони руху підвідомчих технологічних транспортних засобів, сільськогосподарської техніки і машин на гусеничному ходу автомобільними дорогами і вулицями, покриття яких може бути пошкоджене.
Згідно вимог чинного адміністративного законодавства, а саме ст.ст. 9, 245, 252 КУпАП, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки усіх доказів по справі.
Поняття доказів визначено у ст. 251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно п. 1.5 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України, від 10.10.2001 № 1306, дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
На підтвердження вини ОСОБА_1 , крім протоколу про адміністративне правопорушення додано схему пошкодження асфальтобетонного покриття, а також відеозапис з нагрудної бодікамери працівника поліції.
Інших доказів обставин пошкодження асфальтобетонного покриття матеріали справи не містять.
Вказана схема пошкодження асфальтобетонного покриття, складена та підписана працівником поліції та не містить підписів ОСОБА_1 , чи будь-яких інших осіб. Крім того остання не відображає обставин пошкодження асфальтобетонного покриття, місця знаходження транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 , місця знаходження пошкодженого транспортного засобу, тощо. Такий доказ не містить відомостей про обставини вчинення правопорушення та констатує лише наявність пошкодження автодороги не відображаючи механізму його утворення.
На доданому до протоколу відеозаписі з нагрудної бодікамери працівника поліції зафіксовано, як автомобіль МАН, н.з. НОМЕР_1 намагається евакуювати інший вантажний автомобіль, який в наслідок дорожньо-транспортної пригоди з'їхав з дороги та знаходиться на узбіччі. Під час такої евакуації пошкодженого транспортного засобу, виходячи із коментарів самого поліцейського, утворилось пошкодження асфальтобетонного покриття.
Однак із доданого відеозапису неможливо встановити хто саме керує автомобілем МАН, н.з. НОМЕР_1 та коли саме відбулося пошкодження асфальтобетонного покриття. Вказані обставини на відеозаписі належно не зафіксовано.
Також вказаний відеозапис не відображає в чому саме полягало порушення п. 1.5 ПДР ОСОБА_1 ..
Отже, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що саме ОСОБА_1 є суб'єктом вищезазначеного адміністративного правопорушення.
Дослідивши вказані докази суддя приходить до висновку, що останні не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 139 КУпАП, оскільки доказів на обґрунтування обставин, зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення, суду не надано.
Тож, оцінюючи наявні матеріали справи, дослідивши їх в сукупності, суддя приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 в установленому законом порядку не доведена, оскільки переконливих доказів на доведення його вини не надано, а тому в його діях відсутні подія та склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.139 КУпАП.
Суд вважає, що складання протоколу про адміністративне правопорушення, за відсутності інших даних на підтвердження наявності складу адмінправопорушення, не є підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності, і сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності його вини, тобто не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом".
Отже, факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 139 КУпАП, за обставин, зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення, не знайшов свого підтвердження під час судового засідання.
Згідно з вимогами ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до положень КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Для визнання діяння правопорушенням і, відповідно, застосування передбачених правовими нормами санкцій, необхідно встановити наявність у діянні особи складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Аналогічні положення закріплено і у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Приймаючи до уваги, що всі сумніви щодо доведеності вини правопорушника слід тлумачити на його користь, за відсутності переконливих доказів вини ОСОБА_1 суд приходить до висновку, що при розгляді справи не доведено, що в його діях наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 139 КУпАП, а вказане правопорушення задокументовано в законний спосіб, з огляду на вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов'язок відповідно до закону здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення.
Відповідно до цієї ж статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов'язок сприяти максимальному забезпеченню процесуальних прав учасників судового провадження.
Презумпція невинуватості - є конституційною гарантією, яка закріплена статтею 62 Основного закону України та передбачає, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Положеннями ч.1 ст.11 Загальної Декларації прав людини від 10.12.1948р. та ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 01.11.1950 р., ратифікованою Україною передбачено, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Суд наголошує, що правова природа адміністративної відповідальності також ґрунтується на конституційних принципах та правових презумпціях.
Так, згідно п.4.1. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року N 23-рп/2010 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_6 щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 14-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа про адміністративну відповідальність у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху) зазначено, що Конституційний Суд України дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Наведені правові позиції закріплюють, що особа не вважається винною, доки її вина не буде доведена у встановленому законом порядку. Тобто особа не повинна доказувати свою невинуватість і його поведінка вважається правомірною, доки не доведено зворотнє.
В Рекомендаціях №R (91) 1 Комітету Міністрів Ради Європи «Про адміністративні санкції» одним із принципів застосування адміністративних стягнень є встановлення обов'язку нести тягар доказування саме для адміністративних органів (принцип 7).
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) в своїх рішеннях неодноразово зазначав, що санкції, які згідно національному законодавству Договірних держав не входять у сферу кримінальних покарань, можуть вважатися такими в світлі положень Конвенції. У своїх рішеннях у справах «Малофєєв проти Росії від 30 травня 2013 року», «Малиге проти Франції від 23 вересня 1998 року», «Озтюрк проти Германії» ЄСПЛ визнав адміністративні правопорушення кримінальними злочинами, які підпадають під гарантії статі 6 Конвенції.
Крім того, у п.21 свого рішення у справі «Надточий проти України» від 15 травня 2008 року ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Як зазначено в преамбулі Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006р., з наступними змінами, цей Закон регулює відносини, що виникають у зв'язку з обов'язком держави виконати рішення ЄСПЛ у справах проти України; з необхідністю усунення причин порушення Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і протоколів до неї; з впровадженням в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини; зі створенням передумов для зменшення числа заяв до ЄСПЛ.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка, згідно зі ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується при розгляді справ як джерело права, зокрема справу «Пол і Одрі Едвардс проти Об"єднаного Королівства» (№46477/99), суд зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з"ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необґрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень.
У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року, «Коробов проти України» від 21.10.2011 року Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.
Згідно положень ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Підсумовуючи викладене, оцінюючи надані докази, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 за обставин зазначених в протоколі відсутній склад правопорушення, передбачений ч. 1 ст.139 КУпАП, а отже провадження по справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в її діях події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст. 7, 139, 245, 247, 251, 252, 256, 280, 283, 284 КУпАП, суддя,-
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 139 КУпАП - закрити на підставі п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду через Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя Середа Л.В.