Справа №569/10431/24
01 жовтня 2024 року м.Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області в складі:
головуючого судді Першко О.О.,
секретар судового засідання Прокопчук Л.М.,
за участю позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Амбрелла», ОСОБА_3 про визнання договорів купівлі-продажу недійсними та скасування рішення про державну реєстрацію права власності,
ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Амбрелла», ОСОБА_3 (надалі - відповідачі), в якому просить: визнати недійсними договори купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами, загальною площею 100,5 кв. м, житловою 64,3 кв. м, та земельної ділянки кадастровий номер 5610100000:01:046:0244 для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчені 25 червня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д.В. р. №1284, 1285; скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Пономарьової Д.В. (індексний номер 57222316 від 22 березня 2021 року) про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на житловий будинок і земельну ділянку кадастровий номер 5610100000:01:046:0244, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 на підставі договорів купівлі-продажу нерухомого майна від 25 червня 2020 року, посвідчених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д.В., зареєстрованих в реєстрі за №1284, 1285.
Позовну заяву мотивує тим, що 11 вересня 2008 року вона на прохання свого зятя ОСОБА_4 та його батька ОСОБА_5 в одному із відділень ВАТ (пізніше ПАТ, AT) «Банк «Фінанси та Кредит» в м. Рівному підписала кредитний договір № Ф1-08/63858-10, згідно якого нібито отримала в тимчасове користування на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності, кредитні ресурси в сумі 164 000 дол. США з оплатою по процентній ставці 17 % річних, які зобов'язувалася повернути до 10 вересня 2022 року.
Відповідно п. 5.1 кредитного договору забезпеченням виконання даного зобов'язання стала застава (іпотека) домоволодіння та земельної ділянки по АДРЕСА_1 , належні ОСОБА_6 , який підписав іпотечний договір №63858-110 від 11 вересня 2008 року, що був посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Матвійчук О.С., р. № 4648.
Рішенням Рівненського міського суду від 03 жовтня 2013 року у цивільній справі № 2-871/11, зміненим рішенням апеляційного суду Рівненської області від 02 грудня 2013 року, з неї, ОСОБА_6 , ОСОБА_5 і ОСОБА_4 на користь AT «Банк «Фінанси та Кредит» було стягнуто 164 000 дол. США заборгованості по кредиту, 132 689, 25 дол. США заборгованості по відсоткам, 1 500 000 грн нарахованої пені за несвоєчасне повернення кредиту та несвоєчасну сплату відсотків, а всього 296 689 дол. США та 1 500 000 грн, що в перерахунку становить 4 231 435,10 грн.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 03 грудня 2020 року у справі № 569/12319/15-ц, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 23 лютого 2021 року, відмовлено в задоволенні її позову до ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», ТОВ «Фінансова компанія «Амбрелла», третя особа без самостійних вимог на предмет спору ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» про визнання недійсним кредитного договору № Ф1- 08/63858-110 від 11 вересня 2008 року та додаткової угоди № 1 до кредитного договору від 30 жовтня 2008 року з додатком № 1 в редакції від 30 жовтня 2008 року.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 30 вересня 2021 року у цивільній справі № 569/11562/15-ц, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 13 жовтня 2022 року, відмовлено в задоволенні її та ОСОБА_7 , ОСОБА_8 позовних вимог до ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», ТОВ «Фінансова компанія «Амбрелла» про визнання недійсним іпотечного договору № 63858-110 від 11 вересня 2008 року
Під час розгляду вищевказаних цивільних справ в Рівненському міському суді Рівненської області 21 лютого 2019 року через електронний майданчик dgt.prozorro.sale та ТОВ «Юкрейн Проперті Груп» були проведені відкриті торги (аукціон) з продажу кредитного портфелю, що складається з прав вимоги за 61 кредитним договором, що забезпечений іпотекою, зокрема, кредитним договором № Ф1- 08/63858/110 від 11 вересня 2008 року. Відповідно до результатів торгів, оформлених протоколом електронного аукціону № UA-EA-2019-01-28-000112-b, переможцем стало ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія».
За результатами торгів ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» і ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» уклали договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, посвідчений 22 березня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурською Н.В., р. № 438, нею ж було внесено запис до Державного реєстру, згідно якого іпотекодержателем майна вказаного в іпотечному договорі від 11 вересня 2008 року, підписаному ОСОБА_6 , стало ТОВ «Фінансова компанія «Амбрелла».
З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №223991434 від 15 вересня 2020 року їй стало відомо про те, що право власності на об'єкт нерухомого майна реєстровий номер 19543042856101 у вигляді земельної ділянки з кадастровим номером 5610100000:01:046:0244 для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами, загальною площею 100,5 кв. м, житловою 64,3 кв. м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 19153700256101, за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_3 згідно договорів купівлі-продажу № 1284, 1285, виданих 25 червня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д.В.
Разом з тим, підпунктом 1 пункту 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» (діючого станом на 25 червня 2020 року) було передбачено, що не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку.
З Кредитного договору № Ф1-08/63858-110 від 11 вересня 2008 року вбачається, що кредит був наданий їй в іноземній валюті саме на споживчі цілі.
За Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру власності, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 04 січня 2021 року до 25 червня 2020 року їй і її чоловіку ОСОБА_6 належала 1/3 частка у праві спільної сумісної власності на житловий будинок з надвірними будівлями і присадибна земельна ділянка по АДРЕСА_1 , загальною площею 100,5 кв. м, житловою 64,3 кв. м, і присадибної земельної ділянки площею 0,0845 га, а їхньому сину ОСОБА_9 - 2/3 частки у праві власності на вказані об'єкти.
Згідно довідки ЦНАП у м. Рівне про склад сім'ї від 11 лютого 2020 року №8776 до складу її сім'ї, яка була зареєстрована і проживала у житловому будинку по АДРЕСА_1 , входили: чоловік ОСОБА_6 ; дочка ОСОБА_10 ; внук ОСОБА_11 , 2008 року народження.
У квартирі АДРЕСА_2 , у якій їй і ОСОБА_9 належить по 2/5 частці у праві спільної часткової власності, а ОСОБА_6 - 1/5 частка у праві власності на квартиру, загальною площею 58,6 кв. м, жилою 39,6 кв. м, проживають і зареєстровані ОСОБА_9 з дружиною ОСОБА_6 і двома дітьми: ОСОБА_12 , 2008 року народження, ОСОБА_13 , 2023 року народження.
ОСОБА_6 належить і 1/2 частка у праві власності на житловий будинок АДРЕСА_3 , загальною площею 120,2 кв. м, житловою 81,7 кв. м, однак по висновку про його технічний стан, виконаного КП «Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації» Рівненської обласної ради 12 січня 2021 року, він є в напівзруйнованому стані і є непридатним для використання.
Таким чином, іншого житла, окрім житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 , що є предметом Іпотечного договору №63858-110 від 11 вересня 2008 року у неї і сім'ї, яка на даний час складається з чоловіка, дочки та внука, немає.
За таких обставин, з урахуванням Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», в ТОВ «ФК «Амбрелла» не було підстав для укладення договорів купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями і присадибної земельної ділянки для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, за адресою: АДРЕСА_1 з ОСОБА_3 , а у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Пономарьової Д.В. були відсутні підстави для проведення державної реєстрації права власності на зазначене нерухоме майно за покупцем ОСОБА_3 .
Одночасно з позовною заявою позивачем подано заяву про поновлення строку позовної даності.
04 липня 2024 року представник ОСОБА_3 ОСОБА_14 подала відзив, в якому просила відмовити в задоволенні позову.
У відзиві вказала, що хоча позивач і зазначає, що житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , підпадає під мораторій, встановлений Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки зазначене нерухоме майно є їх місцем постійного проживання, його площа не перевищує 250 кв. м та інше житло у позивачів відсутнє, однак сама позивач в позовній заяві зазначає про наявність у неї та майнових поручителів іншого нерухомого майна, а саме: у власності ОСОБА_6 , ОСОБА_1 по 2/5 частини, а у ОСОБА_9 - 1/5 частина у праві власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 ; у власності ОСОБА_6 1/2 частини житлового будинку з надвірними будівлями, загальною площею 120,2 кв. м, житловою площею 81,7 кв. м, за адресою: АДРЕСА_3 .
При цьому, реєстрація та проживання в квартирі за адресою: АДРЕСА_4 , інших родичів позивача не має правового значення для вирішення даного спору, оскільки законодавець не ставить умов щодо наявності або відсутності зареєстрованих осіб у належному боржнику або майновому поручителю додатковому майні.
Крім того, позивач зазначає, що будинок за адресою: АДРЕСА_3 є непридатним до проживання та надає висновок про технічний стан житлового будинку АДРЕСА_5 , датований 12 січня 2021 року, однак даний висновок складений через пів року після відчуження іпотечного майна, і з даної довідки не вбачається, коли саме стан будинку став непридатним до проживання. Більше того, відомості про непридатність житлового будинку не були внесені до Реєстру речових прав на нерухоме майно. Відповідно, якщо навіть прийняти факт, що таке майно є непридатним на дату відчуження предмета іпотеки, іпотекодержатель не знав та не міг знати, що дане майно є непридатним до використання.
Також, Договором іпотеки №63858-110 від 11 вересня 2008 року передбачено, що задоволення вимог іпотекодержателя може здійснюватися шляхом: передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»; продажу іпотекодержателем від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону України « Про іпотеку».
Таким чином, Договором іпотеки №63858-110 від 11 вересня 2008 року надано право ТОВ «ФК «Амбрелла» продати від свого імені житловий будинок, що став предметом договору купівлі-продажу нерухомого майна №1284, посвідченого 26 червня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального Пономарьовою Д.В.
Право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки виникає на підставі добровільної домовленості двох сторін, а саме - договору про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідного застереження в іпотечному договорі). Враховуючи викладене, звернення стягнення на предмет іпотеки згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві не може вважатися примусовим стягненням (відчуженням без згоди власника), оскільки така згода надається іпотекодавцем шляхом підписання відповідного договору.
Отже положення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не поширюються на випадки звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку статті 38 Закону України «Про іпотеку» на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя і відповідного застереження в іпотечному договорі.
Окрім того, оскаржувані договори були укладені 25 червня 2020 року, про їх існування позивачу було відомо з 15 вересня 2020 року. Отже, перебіг строку позовної давності почався 15 вересня 2020 року, а сплив - 14 вересня 2023 року. З даним позовом позивач звернулася 03 червня 2024 року, тобто після спливу строку позовної давності для звернення з відповідною вимогою. Позовна заява не містить як поважних підстав пропуску строку позовної давності, так і клопотання про поновлення пропущеного строку позовної давності. Отже, позовну заяву подано з пропуском строків позовної давності та до такої заяви підлягають застосуванню наслідки спливу строку позовної давності.
22 липня 2024 року позивач подала відповідь на відзив, в якій вказала, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, є одним зі шляхів звернення стягнення на предмет іпотеки. Підписавши іпотечне застереження, сторони визначили лише можливі шляхи звернення стягнення, які має право використати іпотекодержатель. Стягнення є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог. Отже, положення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» поширюються на випадки звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку статті 38 Закону України «Про іпотеку» на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідного застереження в іпотечному договорі).
При цьому, оскільки іншого житла, окрім житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 , що є предметом іпотечного договору, в неї не має і характеристики цього житла відповідають умовам Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», договори купівлі продажу були укладені щодо майна, яке є предметом іпотеки та виступало як забезпечення виконання зобов'язань за споживчим кредитом, наданим в іноземній валюті, у період дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», тому дії ТОВ «ФК «Амбрелла» з відчуження без згоди власників предмета іпотеки не відповідають вимогам статті 203 ЦК України.
Одночасно з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, яка ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 05 червня 2024 року задоволена.
04 липня 2024 року представник відповідача ОСОБА_14 подала клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, яка ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 05 липня 2024 року задоволена.
04 липня 2024 року представник відповідача ОСОБА_14 подала заяву про застосування заходів процесуального примусу та клопотання про залишення позову без розгляду, які ухвалами Рівненського міського суду Рівненської області від 01 жовтня 2024 року, постановленими без виходу суду до нарадчої кімнати і занесеними до протоколу судового засідання, залишені без задоволення.
Позивач та її представник ОСОБА_2 в судовому засіданні позов підтримали з підстав у ньому наведених, просили задовольнити.
Представник відповідача ТОВ «Фінансова компанія «Амбрелла» в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про час, дату та місце розгляду справи. Про причини неявки суд не повідомив.
Представник відповідача ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про час, дату та місце розгляду справи. 30 вересня 2024 року представник відповідача ОСОБА_14 подала клопотання, в якому просила розгляд справи провести без її участі, позов не визнає.
Заслухавши позивача та її представника, дослідивши матеріали справи і наявні у них докази, суд дійшов наступних висновків.
Як встановлено судом 11 вересня 2008 року між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 , як позичальником, було укладено Кредитний договір №Ф1-08/63858-110, згідно якого банк надає позичальнику в тимчасове користування на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності кредитні ресурси в сумі 164 000 дол. США з оплатою по процентній ставці 17% річних на строк до 10 вересня 2022 року.
На забезпечення виконання вказаного кредитного договору 11 вересня 2008 року було укладено Договори поруки між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», ОСОБА_1 , як боржником, та поручителями ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 за №63858-110/1, №63858-110/2, №63858-110/3, відповідно до яких у випадку невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.
Також, на забезпечення виконання зобов'язання за вказаним кредитним договором 11 вересня 2008 року між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», як іпотекодержателем, та ОСОБА_6 , як іпотекодавцем, укладено Іпотечний договір №63858-110, посвідчений 11 вересня 2008 року приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Матвійчуком О.С. за реєстровим номером 4648, за яким іпотекодавець передав в іпотеку іпотекодержателю належне йому майно у вигляді домоволодіння та земельної ділянки по АДРЕСА_1 , як забезпечення повернення кредитних ресурсів, виданих за Кредитним договором №Ф1-08/63858-110 від 11 вересня 2008 року.
30 жовтня 2008 року між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду №1 до Кредитного договору №Ф1-08/63858-110 від 11 вересня 2008 року, якої викладено Додаток №1 до кредитного договору в новій редакції.
В зв'язку з невиконанням ОСОБА_1 взятих на себе зобов'язань за кредитним договором рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 03 жовтня 2013 року в справі №2-871/11 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/34244931) стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 солідарно на користь АТ «Банк «Фінанси та Кредит» 164 000 дол. США заборгованості по кредиту, 132 689,25 дол. США заборгованості по відсоткам, нараховану пеню за несвоєчасне повернення кредиту та несвоєчасну сплату відсотків на загальну суму 4 790 190,86 грн, а всього 296 689 дол. США та 4 790 190,86 грн, що в перерахунку становить 7 161 628 грн 03 коп.
Рішенням Рівненського апеляційного суду від 02 грудня 2013 року в справі №2-871/11 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/35896585) рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 03 жовтня 2013 року змінено, зменшено суму пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь банку з 4 790 190,86 грн до 1 500 000 грн, а загальну суму стягнення з 7 161 628,03 грн до 4 231 435,10 грн.
В подальшому, як вказує позивач, за результатами відкритих торгів 22 березня 2019 року між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія», як переможцем торгів, було укладено Договір відступлення права вимоги, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» перейшло право грошової вимоги за Кредитним договором №Ф1-08/63858-110 від 11 вересня 2008 року та Іпотечним договором №63858-110 від 11 вересня 2008 року.
22 березня 2019 року між ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія», як первісним кредитором, та ТОВ «ФК «Амбрелла», як новим кредитором, було укладено Договір про відступлення (купівлі-продажу) права вимоги, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «Амбрелла» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором №Ф1-08/63858-110 від 11 вересня 2008 року, до ОСОБА_6 за Іпотечним договором №63858-110 від 11 вересня 2008 року та до ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 за Договорами поруки №63858-110/1, №63858-110/2, №63858-110/3 від 11 вересня 2008 року.
На підставі ухвали Рівненського міського суду Рівненської області від 12 жовтня 2012 року по справі №1715/13661/12, яка набрала законної сили 18 жовтня 2012 року, і якою визнано мирову угоду між ОСОБА_9 , ОСОБА_6 та ОСОБА_1 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/27003569), 10 вересня 2019 року за ОСОБА_9 зареєстровано право власності на 2/3 частки житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , 29 жовтня 2019 року за ОСОБА_9 зареєстровано право власності на 2/3 частки земельної ділянки кадастровий номер 5610100000:01:046:0244, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , 24 вересня 2019 року за ОСОБА_6 та ОСОБА_1 зареєстровано право спільної сумісної власності на 1/3 частку житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , 29 жовтня 2019 року за ОСОБА_6 та ОСОБА_1 зареєстровано право спільної сумісної власності на 1/3 частку земельної ділянки кадастровий номер 5610100000:01:046:0244, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №181189835 від 16 вересня 2019 року, №187439621 від 04 листопада 2019 року, №182474543 від 26 вересня 2019 року, №187440531 від 04 листопада 2019 року, №182474838 від 26 вересня 2019 року та №187440074 від 04листопада 2019 року.
25 червня 2020 року між ТОВ «ФК «Амбрелла», як продавцем, та ОСОБА_3 , як покупцем, укладено Договір купівлі-продажу нерухомого майна, за яким продавець, діючи відповідно до ст. 38 Закону України «Про іпотеку», продав, а покупець купив житловий будинок, розташований на земельній ділянці площею 0,0845 га, кадастровий номер 5610100000:01:046:0244, за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначене нерухоме майно належало ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_9 на підставі ухвали Рівненського міського суду Рівненської області від 12 жовтня 2012 року по справі №1715/13661/12, яка набрала законної сили 18 жовтня 2012 року. Право на продаж вказаного нерухомого майна будь-якій особі належало іпотекодержателю на підставі: Договору іпотеки №63858-110, посвідченого 11 вересня 2008 року приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Матвійчуком О.С. за реєстровим номером 4648, укладеного 11 вересня 2008 року між ВАТ «Банк «Фінанси та кредит» та ОСОБА_6 , пункт 11 якого містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя; Договору відступлення (купівлі продажу) права вимоги, посвідченого 22 березня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурською Н.В. за реєстровим № 438, укладеного 22 березня 2019 року між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ТОВ «ФК «Довіра та гарантія»; Договору відступлення (купівлі продажу) права вимоги, посвідченого 22 березня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурською Н.В. за реєстровим № 439, укладеного 22 березня 2019 року між ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» та ТОВ «ФК «Амбрелла». Вказаний договір посвідчено 25 червня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д.В. та зареєстровано в реєстрі за №1284.
В той же день 25 червня 2020 року між ТОВ «ФК «Амбрелла», як продавцем, та ОСОБА_3 , як покупцем, укладено ще один Договір купівлі-продажу нерухомого майна, за яким продавець, діючи відповідно до ст. 38 Закону України «Про іпотеку», продав, а покупець купив земельну ділянку площею 0,0845 га, кадастровий номер 5610100000:01:046:0244, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначене нерухоме майно належало ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_9 на підставі ухвали Рівненського міського суду Рівненської області від 12 жовтня 2012 року по справі №1715/13661/12, яка набрала законної сили 18 жовтня 2012 року. Право на продаж вказаного нерухомого майна будь-якій особі належало іпотекодержателю на підставі: Договору іпотеки №63858-110, посвідченого 11 вересня 2008 року приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Матвійчуком О.С. за реєстровим номером 4648, укладеного 11 вересня 2008 року між ВАТ «Банк «Фінанси та кредит» та ОСОБА_6 , пункт 11 якого містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя; Договору відступлення (купівлі продажу) права вимоги, посвідченого 22 березня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурською Н.В. за реєстровим № 438, укладеного 22 березня 2019 року між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ТОВ «ФК «Довіра та гарантія»; Договору відступлення (купівлі продажу) права вимоги, посвідченого 22 березня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурською Н.В. за реєстровим № 439, укладеного 22 березня 2019 року між ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» та ТОВ «ФК «Амбрелла». Вказаний договір посвідчено 25 червня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д.В. та зареєстровано в реєстрі за №1285.
На підставі вказаних договорів купівлі-продажу нерухомого майна за рішеннями приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Пономарьової Д.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 25 червня 2020 року зареєстровано право власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами і земельну ділянку кадастровий номер 5610100000:01:046:0244, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 , що слідує з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №223991434 від 15 вересня 2020 року.
Як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта №239655906 від 04 січня 2021 року та №239654703 від 04 січня 2021 року ОСОБА_6 на праві спільної часткової власності належить 1/5 частка, ОСОБА_1 - 2/5 частки, ОСОБА_9 - 2/5 частки квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_4 . Також ОСОБА_6 на праві спільної часткової власності належить 1/2 частка житлового будинку з надвірними будівлями, за адресою: АДРЕСА_3 . Вказане нерухоме майно належало їм і на момент укладення оспорюваних договорів.
Згідно Довідки про склад сім'ї та/або кількість зареєстрованих осіб у житловому приміщенні від 11 лютого 2020 року №8776 за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_1 , її чоловік ОСОБА_6 , її дочка ОСОБА_10 та її внук ОСОБА_11 .
Згідно Довідки про склад сім'ї та/або кількість зареєстрованих осіб у житловому приміщенні від 22 серпня 2019 року №51143 за адресою: АДРЕСА_4 зареєстровані син ОСОБА_1 - ОСОБА_9 , її невістка ОСОБА_6 та онук ОСОБА_15 .
Також, згідно Висновку про технічний стан житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 , від 12 січня 2021 року №11, складеного Комунальним підприємством «Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації», житловий будинок є в напівзруйнованому стані, є непридатним для використання.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частинами першою та третьою статті 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено право іпотекодержателя задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Згідно зі статтею 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати:
- передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону;
- право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.
Отже, сторони в договорі чи відповідному застереженні можуть передбачити як передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в позасудовому порядку, так і надання іпотекодержателю права від свого імені продати предмет іпотеки як за рішенням суду, так і на підставі відповідного застереження в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя чи застереження в іпотечному договорі на підставі договору купівлі-продажу.
Згідно із частиною першою статті 38 Закону України «Про іпотеку», якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов'язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків.
Водночас, 07 червня 2014 року набрав чинності Закон України від 03 червня
2014 року № 1304-VII «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» (далі - Закон № 1304-VII), і який був ще чинним на момент виникнення спірних правовідносин, підпунктом 1 пункту 1 якого передбачено, що не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону № 898-IV, якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:
- таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що
у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;
- загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв.м для квартири та 250 кв.м для житлового будинку.
Згідно з пунктом 23 статті 1 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» (у редакції, що діяла на момент укладення кредитного договору та договору іпотеки) споживчий кредит - кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.
Пунктом 4 Закону № 1304-VII передбачено, що протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.
Відтак, Закон України «Про іпотеку» прямо вказує, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, є одним зі шляхів звернення стягнення на предмет іпотеки.
Підписавши іпотечне застереження, сторони визначили лише можливі шляхи звернення стягнення, які має право використати іпотекодержатель. Стягнення є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог. При цьому до прийняття Закону № 1304-VII право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки (як у судовому, так і в позасудовому порядку) залежало не від наявності згоди іпотекодавця, а від наявності факту невиконання боржником умов кредитного договору.
Водночас Закон № 1304-VII ввів тимчасовий мораторій на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодавця без згоди останнього на його відчуження.
Як слідує з висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 726/1538/16 (провадження 14-111цс19) «мораторій є відстроченням виконання зобов'язання, а не звільненням від його виконання. Відтак мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, установлений Законом, не передбачає втрати кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов'язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника) цей предмет іпотеки (застави). Крім того, згідно з пунктом 4 Закону № 1304-VII протягом його дії інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм. Вказаний Закон є правовою підставою, що не дає змоги органам і посадовим особам, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, вживати заходи, спрямовані на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію положень цього Закону на період його чинності. Рішення ж суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки на час дії Закону не підлягає виконанню. Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того що договір купівлі-продажу було укладено щодо майна, яке є предметом іпотеки та виступає як забезпечення виконання зобов'язань за споживчим кредитом, наданим в іноземні валюті у період дії Закону № 1304-VII, тому дії банку з відчуження без згоди власника предмета іпотеки не відповідає вимогам статті 203 ЦК України. Позивач постійно проживає у спірному будинку, загальна площа якого не перевищує 250 кв.м, іншого нерухомого майна у власності позивача немає, згоди на відчуження спірного майна він не надавав».
Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред'явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.
Судом встановлено, що 25 червня 2020 року між ТОВ «ФК «Амбрелла», як продавцем, та ОСОБА_3 , як покупцем, укладено Договори купівлі-продажу нерухомого майна, за яким продавець, діючи відповідно до ст. 38 Закону України «Про іпотеку», продав, а покупець купив житловий будинок та земельну ділянку, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Вказані договори купівлі-продажу було укладено щодо майна, яке є предметом іпотеки та виступає як забезпечення виконання зобов'язань за споживчим кредитом, наданим в іноземній валюті у період дії Закону № 1304-VII.
Позивач використовує житловий будинок, за адресою: АДРЕСА_1 , як місце свого постійного проживання, загальна площа житлового будинку не перевищує 250 кв.м, однак вона, разом з ОСОБА_6 та ОСОБА_9 , мають у власності інше нерухоме житлове майно - квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_4 . Також ОСОБА_6 на праві спільної часткової власності належить 1/2 частка житлового будинку з надвірними будівлями, за адресою: АДРЕСА_3 .
За таких обставин, відчуження 25 червня 2020 року на підставі оспорюваних правочинів ТОВ «ФК «Амбрелла» іпотечного майна за споживчим кредитом не суперечили Закону № 1304-VII.
При цьому, суд не погоджується з представником відповідача ОСОБА_14 про те, що положення Закону № 1304-VII не поширюються на випадки звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку статті 38 Закону України «Про іпотеку» на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя і відповідного застереження в іпотечному договорі, оскільки Велика Палата Верхового Суду у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а (провадження № 11-474апп19) виклала правовий висновок про те, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до Закону України «Про іпотеку», отже, зазначений договір є одним із способів звернення стягнення на предмет іпотеки незалежно від наявності згоди іпотекодавця. Звернення стягнення на предмет іпотеки згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідного застереження в іпотечному договорі) є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог, а тому такий спосіб стягнення підпадає під дію Закону № 1304-VII.
Крім того, у постанові від 19 травня 2020 року у справі № 644/3116/18 (провадження № 14-45цс20) Велика Палата Верховного Суду вирішувала питання різного підходу до кваліфікації звернення стягнення на предмет іпотеки згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідним застереженням в іпотечному договорі як добровільного чи примусового стягнення (відчуження без згоди власника)).
Так, у зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що на квартиру, яка підпадає під дію Закону № 1304-VII, не може бути примусово звернуто стягнення (шляхом перереєстрації права власності на нерухоме майно), у тому числі шляхом реєстрації права власності за іпотекодержателем, як забезпечення виконання позичальником (іпотекодавцем) умов кредитного договору, укладеного в іноземній валюті.
Підсумовуючи наведене, позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі статті 38 Закону України «Про іпотеку», а саме, шляхом продажу іпотекодержателем предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, є примусовим зверненням стягнення на майно у розумінні Закону № 1304-VII.
Відтак положення цього Закону поширюються на випадки звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку.
Доводи позивача про те, що у квартирі за адресою: АДРЕСА_4 зареєстровані і проживають ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , ОСОБА_15 і ОСОБА_15 , а будинок за адресою: АДРЕСА_3 є в напівзруйнованому стані і є непридатним для використання, а відтак іншого житла, окрім житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 , у неї і сім'ї немає, на увагу не заслуговують, оскільки сам факт проживання інших осіб, у належному позичальнику чи майновому поручителю нерухомому житловому майні не свідчить про відсутність у них такого майна і не вказує на неможливість його використання для особистого проживання.
Окрім того, статтею 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що питання обліку житлового фонду, об'єктів нерухомого майна незалежно від форм власності належать до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.
Питання визнання житлового будинку непридатним для проживання регулюється статтею 7 Житлового кодексу Української РСР та Положенням про порядок обстеження стану жилих будинків з метою встановлення їх відповідності санітарним і технічним вимогам та визнання жилих будинків і жилих приміщень непридатними для проживання (далі - Положення), затвердженим постановою Ради Міністрів Української РСР від 26 квітня 1984 року №189.
Так, згідно пункту 1 Положення вбачається, що жилі будинки державного і громадського житлового фонду підлягають плановому суцільному обстеженню з метою встановлення їх відповідності санітарним і технічним вимогам.
Під час обстеження стану жилих будинків перевіряється: а) двір будинку та елементи його благоустрою; б) фундаменти, підвали; в) стіни та елементи фасадів (балкони, еркери, карнизи тощо); г) стикові з'єднання у великопанельних жилих будинках; д) дах будинку та обладнання на ньому (димові і вентиляційні канали та інше); е) ліфти та їх обладнання; ж) поверхи жилого будинку, включаючи їх конструкції; з) інженерне обладнання (п. 2 Положення).
Обстеження стану жилих будинків провадиться інженерно-технічними працівниками житлово-експлуатаційних організацій за участю представників громадськості. У разі необхідності до обстеження жилих будинків залучаються фахівці проектних і науково-дослідних організацій та органів і закладів санітарно-епідеміологічної служби (п. 3 Положення).
Згідно пунктів 4-5 Положення вбачається, що на підставі матеріалів обстеження стану жилих будинків житлово-експлуатаційна організація визначає будинки, що відповідають санітарним і технічним вимогам, і складає про це відповідний акт, який затверджується керівником вказаної організації.
Якщо під час обстеження стану жилих будинків буде виявлено невідповідність санітарним і технічним вимогам цих будинків (жилих приміщень), яку можливо і доцільно усунути шляхом проведення капітального ремонту, житлово-експлуатаційна організація вирішує в установленому порядку питання про проведення такого ремонту.
В разі неможливості або недоцільності проведення капітального ремонту житлово-експлуатаційна організація вносить до виконкому районної, міської, районної у місті Ради народних депутатів пропозицію про визнання жилого будинку (жилого приміщення) таким, що не відповідає вказаним вимогам і є непридатним для проживання.
При цьому додаються такі документи: а) акт обстеження стану жилого будинку з відповідним висновком; б) технічний паспорт жилого будинку з даними про його фізичну зношеність; в) висновок проектної або науково-дослідної організації (при необхідності) щодо технічного стану жилого будинку (жилого приміщення) та про неможливість або недоцільність проведення капітального ремонту будинку (жилого приміщення); г) висновок органу або закладу санітарно-епідеміологічної служби щодо відповідності жилого будинку (жилого приміщення) санітарним вимогам.
Для обстеження стану жилих будинків, зазначених в абзаці другому пункту 5 цього Положення, виконавчий комітет відповідної місцевої Ради народних депутатів призначає комісію в такому складі: заступник голови виконавчого комітету місцевої Ради (голова комісії), начальник управління (відділу) житлового (комунального) господарства виконавчого комітету місцевої Ради (заступник голови комісії), представник органу або закладу санітарно-епідеміологічної служби, представник відділу (управління) у справах будівництва і архітектури виконавчого комітету місцевої Ради або районний архітектор, представник органу державного пожежного нагляду, депутат місцевої Ради, інженер житлово-експлуатаційної організації (секретар комісії), представник громадського будинкового комітету.
При обстеженні стану жилих будинків відомчого або громадського житлового фонду до складу комісії включається також представник органу, який здійснює управління відповідним фондом.
Комісія має право залучати в установленому порядку фахівців проектних, науково-дослідних та інших організацій (п. 6 Положення).
Пунктом 7 Положення встановлено, що комісія виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів: а) розглядає подані житлово-експлуатаційною організацією документи; б) обстежує стан жилого будинку (жилого приміщення) та складає акт за формою, що встановлюється Міністерством житлово-комунального господарства УРСР; в) перевіряє обґрунтованість висновків про неможливість або недоцільність проведення капітального ремонту жилого будинку (жилого приміщення). У випадках, коли за висновком комісії виявлені під час обстеження стану жилого будинку (жилого приміщення) негативні фактори можуть бути усунені шляхом проведення капітального ремонту будинку (приміщення), матеріали обстеження передаються житлово-експлуатаційній організації для проведення в установленому порядку необхідного ремонту; г) встановлює причини незадовільного стану жилого будинку (жилого приміщення) і при наявності вини в цьому службових осіб ставить питання про притягнення їх до відповідальності; д) при визнанні жилого будинку (жилого приміщення) непридатним для проживання вносить виконавчому комітетові місцевої Ради пропозицію з проектом відповідного рішення.
Пунктом 8 Положення встановлено, що виконавчий комітет відповідної місцевої Ради народних депутатів розглядає подані комісією матеріали і приймає рішення щодо придатності жилого будинку (жилого приміщення для проживання.
У випадках, коли виконавчий комітет місцевої Ради дійде висновку про можливість і доцільність усунення негативних факторів шляхом проведення капітального ремонту жилого будинку (жилого приміщення), він приймає рішення про проведення такого ремонту.
Якщо жилий будинок (жиле приміщення) визнано виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів невідповідним санітарним і технічним вимогам та непридатним для проживання, виконком відповідної місцевої Ради вносить до виконавчого комітету обласної, міської (міста республіканського підпорядкування) Ради народних депутатів пропозицію про використання цього будинку (приміщення) в інших цілях або про знесення будинку (пункт 11 Положення).
З аналізу вищенаведеного законодавства вбачається, що для обстеження стану жилих будинків виконавчим комітетом відповідної місцевої Ради народних депутатів призначається комісія, яка фіксує виявлені під час обстеження негативні фактори, та у разі якщо останні можуть бути усунені шляхом проведення капітального ремонту будинку (приміщення), матеріали обстеження передаються житлово-експлуатаційній організації для проведення в установленому порядку необхідного ремонту.
При цьому, при визнанні жилого будинку (жилого приміщення) непридатним для проживання вносить виконавчому комітетові місцевої Ради пропозицію з проектом відповідного рішення. Саме виконавчий комітет відповідної місцевої Ради народних депутатів розглядає подані комісією матеріали і приймає рішення щодо придатності жилого будинку (жилого приміщення для проживання).
Натомість, рішення виконавчого комітету відповідної ради про визнання житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 , непридатним для проживання позивачем не надано. І як слушно зауважила представник відповідача ОСОБА_14 висновок про технічний стан будинку складений через пів року після відчуження іпотечного майна, і з даного висновку не вбачається, коли саме стан будинку став непридатним до проживання.
За таких обставин, в задоволенні позовної вимоги про визнання недійсними договорів купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами, загальною площею 100,5 кв. м, житловою 64,3 кв. м, та земельної ділянки кадастровий номер 5610100000:01:046:0244 для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 , які посвідчені 25 червня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д.В. р. №1284, 1285, слід відмовити. І враховуючи, що вимога про скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Пономарьової Д.В. (індексний номер 57222316 від 22 березня 2021 року) про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на житловий будинок і земельну ділянку кадастровий номер 5610100000:01:046:0244, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 на підставі договорів купівлі-продажу нерухомого майна від 25 червня 2020 року, посвідчених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д.В., зареєстрованих в реєстрі за №1284, 1285, є похідною від визнання недійсними договорів купівлі-продажу, тому в задоволенні позову в цій частині слід також відмовити.
Щодо позовної давності суд зазначає наступне.
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).
Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідачау спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач.
Оскільки суд відмовляє в позові за необґрунтованістю, що виключає можливість задоволення позову, підстав для застосування наслідків пропуску позовної давності у суду немає.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі відмови в позові, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на позивача.
Відповідно до ч. 9 ст. 158 ЦПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.
Враховуючи, що ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 05 червня 2024 року забезпечено позов, а в даному випадку суд ухвалює рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, слід скасувати заходи забезпечення позову застосовані ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 05 червня 2024 року щодо заборони відчуження нерухомого майна - житлового будинку з надвірними будівлями, загальною площею 100,5 кв. м, житловою площею 64,3 кв. м, та земельної ділянки кадастровий номер 5610100000:01:046:0244 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою: АДРЕСА_1 , та заборони суб'єктам державної реєстрації прав вчиняти будь-які дії, пов'язані з державною реєстрацією прав, в тому числі заборони приймати будь-які заяви щодо посвідчення будь-яких правочинів, проведення реєстраційних дій відносно нерухомого майна - житлового будинку з надвірними будівлями загальною площею 100,5 кв. м, житловою площею 64, 3 кв. м, та земельної ділянки кадастровий номер 5610100000:01:046:0244 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою: АДРЕСА_1 .
Керуючись статтями 3, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд
В И Р I Ш И В:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Амбрелла», ОСОБА_3 про визнання договорів купівлі-продажу недійсними та скасування рішення про державну реєстрацію права власності відмовити.
Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 05 червня 2024 року по заяві ОСОБА_1 про забезпечення позову щодо заборони відчуження нерухомого майна - житлового будинку з надвірними будівлями, загальною площею 100,5 кв.м., житловою площею 64, 3 кв.м., та земельної ділянки кадастровий номер 5610100000:01:046:0244 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою: АДРЕСА_1 , та заборони суб'єктам державної реєстрації прав вчиняти будь-які дії, пов'язані з державною реєстрацією прав, в тому числі заборони приймати будь-які заяви щодо посвідчення будь-яких правочинів, проведення реєстраційних дій відносно нерухомого майна - житлового будинку з надвірними будівлями загальною площею 100,5 кв.м., житловою площею 64, 3 кв.м., та земельної ділянки кадастровий номер 5610100000:01:046:0244 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин.
Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Амбрелла», місцезнаходження: вул. Січових Стрільців, буд. 77, м. Київ, код ЄДРПОУ 42855051.
Відповідач - ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Повне судове рішення складено 08 жовтня 2024 року.
Суддя О.О. Першко